Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/13098/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/13098/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантії Безпеки" (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 41; ідентифікаційний код 39230680)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131; ідентифікаційний код 35129952)

про стягнення 401 345, 02 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантії Безпеки" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 45 про охорону об`єкту від 20.06.2018 в загальному розмірі 401 345, 02 грн, яка складається із суми основного боргу - 360 000,00 грн, пені - 30 865, 57 грн, інфляційних втрат - 4 312, 24 грн. та 3 % річних - 6 167, 21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення № 0105473842862 ухвала суду від 28.09.2020 була отримана представником відповідача 13.10.2020, однак станом на дату ухвалення рішення суду відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/13098/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантії Безпеки" (далі - виконавець) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" (далі - замовник) укладено договір № 45 про охорону об`єкту, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере під охорону об`єкт - будівельний майданчик, споруди, приміщення, автотранспорту та інші матеріальні цінності, що знаходяться на даному будівельному майданчику, які необхідні для будівництва об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Ліснича, 3, Голосіївського району.

Відповідно до п. 1.6. договору, його сума становить 40 000, 00 грн в місяць, в тому числі ПДВ. У вартість охоронних послуг входить оренда двох блок-постів (будок для охорони), восьми камер відеоспостереження та реєстратора.

Оплата за охоронні послуги здійснюється замовником протягом поточного місяця, до 30 числа, на підставі виставленого рахунку за надані охоронні послуги (п. 1.7. договору).

У випадку несвоєчасного виконання замовником п. 1.7. договору останній платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожний день прострочення (п. 1.9. договору).

Пунктом 6.1. договору закріплено, що строк договору починається з 20.06.2018 та закінчується 31.12.2018 включно.

Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про припинення його дії, він вважається подовженим на тих же умовах на кожний наступний рік (п. 6.5. договору).

23.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантії Безпеки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" укладено додатку угоду № 1, відповідно до п. 1 якої сторони за взаємною згодою вирішили зупинити надання послуг за договором № 45 про охорону об`єктів від 20.06.2018 починаючи з 09 год 00 хв 01.02.2020. 31 січня 2020 вважається останнім днем надання послуг за даним договором.

Дана додаткова угода вступає в силу з 01.02.2020 (п. 5 додаткової угоди № 1 від 23.01.2020).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору було прийнято під охорону об`єкт відповідача та відповідно надано послуги з охорони даного об`єкту на загальну суму 360 000, 00 грн, що підтверджується відповідними актами наданих послуг.

Крім того, 01.02.2020 між уповноваженим представниками сторін було підписано акт звірки, яким закріплено, що станом на 01.02.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 360 000, 00 грн, яку відповідач станом на дату звернення до суду з позовом жодного разу не сплачував, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 45 від 20.06.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на виконання умов договору було надано охоронних послуг на зальну суму 360 000, 00 грн згідно наступних актів:

- Акт надання послуг № ОУ-0000078 від 31.05.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Акт надання послуг № ОУ-0000106 від 30.06.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Акт надання послуг № ОУ-0000115 від 31.07.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Акт надання послуг № ОУ-0000132 від 31.08.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Акт надання послуг № ОУ-0000162 від 30.09.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Акт надання послуг № ОУ-0000171 від 31.10.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Аж надання послуг № ОУ-0000189 від 30.11.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Акт надання послуг № ОУ-0000220 від 31.12.2019 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ;

- Акт надання послуг № ОУ-0000008 від 31.01.2020 р. на суму 40 000,00 грн. із ПДВ.

Суд вказує, що зазначені вище акти підписані уповноваженими представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками товариств, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином надано охоронні послуги на загальну суму 360 000, 00 грн відповідачу без претензій та зауважень.

Відтак у відповідача виник обов`язок їх оплатити, а саме протягом поточного місяця, в якому надавалися послуги та до 30 числа (п. 1.7. договору).

Водночас, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем умов договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині здійснення оплати за надані послуги, у зв`язку з чим в останнього існує заборгованість перед позивачем з основного боргу в розмірі 360 000, 00 грн.

Також суд вказує, що в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, в якому сторонами погоджено, що станом на 01.02.2020 заборгованість відповідача за договором становить 360 000, 00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи те, що позивачем належним чином було надано послуги охорони, а відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог та не надано доказів належної оплати отриманих послуг на суму 360 000, 00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 360 000, 00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань позивачем здійснено нарахування пені - 30 865, 57 грн, інфляційних втрат - 4 312, 24 грн та 3 % річних - 6 167, 21 грн.

У випадку несвоєчасного виконання замовником п. 1.7. договору останній платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожний день прострочення (п. 1.9. договору).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (за період з 01.02.2020 по 01.08.2020), інфляційних втрат (за період з лютого 2020 по липень 2020), а також 3 % річних (за період з 01.02.2020 по 27.08.2020) зазначає, що такі розрахунки є правомірними та обґрунтованими, а відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені - 30 865, 57 грн, інфляційних втрат - 4 312, 24 грн та 3 % річних - 6 167, 21 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантії Безпеки" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131; ідентифікаційний код 35129952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантії Безпеки" (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 41; ідентифікаційний код 39230680) заборгованість за отримані послуги охорони в розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 30 865 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн 57 коп., 3 % річних в розмірі 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 312 (чотири тисячі триста дванадцять) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 020 (шість тисяч двадцять) грн 19 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.11.2020

Суддя Д.О. Баранов