Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/14564/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа № 910/14564/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21А; ідентифікаційний код 41022900)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 77, кімната 709; ідентифікаційний код 42194538)

про стягнення 551 953, 28 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" про стягнення 551 953, 28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним були виконані зобов`язання передбачені договором в повному обсязі, проте, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов`язань здійснив поставку товару з простроченням строку його поставки, у зв`язку з чим, позивачем було нараховано пеню в розмірі 293 933, 28 грн та штраф в розмірі 258 020, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

13.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" не виникло зобов`язань з поставки товару на виконання умов договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19594/Ю від 21.08.2019, оскільки відповідно до п. 4.2. договору товар постачається партіями протягом терміну дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника. Як про це вказує відповідач заявка отримана ним не була, у зв`язку з чим підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Відповіді на відзив, станом на момент постановлення рішення від позивача до суду не надходило.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" (далі - постачальник) за результатами проведення процедури закупівлі відкриті торги відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" укладено договір про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19594/Ю.

У порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника предмет закупівлі: код ДК021:2015 - 091100003 тверде паливо (вугілля кам`яне марки ДГ (13-100)) в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у специфікаціях (додаток № 1) до цього договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначені цим договором (п.1.1 договору).

Згідно ч. 1 п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару відповідно до рознарядки замовника на умовах DDP "Поставки зі сплатою мита" (місце поставки згідно специфікація), ІНКОТЕРМС (офіційні правила тлумаченні торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) в пункти призначення за адресами, які зазначені в додатку № 2 до цього договору (місце поставки).

Товар згідно договору постачається партіями протягом терміну дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до прийняття товару (п. 4.2. договору).

За умовами п. 4.3. договору кожна партія товару постачається протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, якщо інше не зазначено у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні товару, який не був письмово заявлений замовником у рознарядці, покладаються на постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і дії до 31.12.2019, а в частині оплати та гарантійних зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (п. 12.1. договору).

Позивач вказує, що ним 28.08.2019 на електронну адресу відповідача була направлені рознарядка № ПК-7/833.

Враховуючи п. 4.3. договору, відповідач зобов`язаний був протягом тридцяти календарних днів, тобто, у строк до 27.09.2019 поставити продукцію

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем було порушено договірні зобов`язання, та здійснено поставку продукції з простроченням строку, а саме, часткову поставку товару здійснено 26.11.2019 - відповідно до видаткової накладних № 22, № 23 та № 24, а решту від замовленого обсягу здійснено 28.12.2019 - відповідно до видаткових накладних № 39, № 41 та № 42.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо строків поставки продукції, позивачем було здійснено нарахування пені в сумі 293 933, 28 грн та штрафу в сумі 258 020, 00 грн.

У поданому відзиві, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" не виникло зобов`язань з поставки товару на виконання умов договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19594/Ю від 21.08.2019, оскільки, відповідно до п. 4.2. договору товар постачається партіями протягом терміну дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника. Водночас, відповідач вказує, що заявника отримана ним не була, у зв`язку з чим підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № УЗ/ЦЛ-19594/Ю від 21.08.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В пункті 4.2. договору сторони погодили, що товар згідно цього договору постачається партіями протягом терміну дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до прийому товару.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця"; заступник керівника (особа, що виконує його обов`язки) філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця", або заступники керівника (особи, що виконують їх обов`язки) філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця".

Рознарядка направляється постачальнику замовником за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно. Після отримання рознарядки постачальник повинен протягом доби направити замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно повідомлення про отримання рознарядки.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок та/або надання не в повному обсязі, якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування Замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована Замовником, не пізніше, ніж за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до кінцевого терміну поставки партії товару, про що обов`язково повідомляється постачальник, шляхом направлення листа за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно з обов`язковою відміткою про отримання.

Як про це вказує позивач, та що у свою чергу встановлено судом, 28.08.2019 на електронну пошту primetekh@ukr.net (Е - mail) було відправлено рознарядку № ПК-7/833 з додатком. Підтвердженням направлення письмової рознарядки за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) є паперова копія електронного доказу, а саме, роздруківка знімку екрану персонального комп`ютера заступника начальника відділу забезпечення виробництва філії "Пасажирська компанія" AT "Укрзалізниця" ОСОБА_1 відправлених листів з електронної пошти.

Відповідно п. 4.3. договору кожна партія товару постачається протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, якщо інше не зазначено у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні товару, який не був письмово заявлений замовником у рознарядці, покладаються на постачальника.

Відтак, позивач відзначає, що оскільки рознарядка на електронну адресу відповідача була надіслана 28.08.2019, то починаючи з 29.08.2019 почався перебіг 30 денного строку протягом якого відповідач був зобов`язаний поставити продукцію. Відповідно 27.09.2019 - кінцевий строк поставки.

Втім, позивач стверджує, що відповідачем було здійснено поставку товару з пропуском 30 денного строку, як це передбачено в п. 4.3. договору.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на слідуюче.

Приписами ст. 96 Господарського процесуального кодексу України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Так, суд зазначає, що наданий позивачем скріншот (знімок з екрану комп`ютера) з огляду на положення статті 96 Господарського процесуального кодексу України є електронним доказом інформації в електронному (цифровому) вигляді, яка містить дані про обставини справи, які подаються суду на електронних пристроях, водночас, процесуальні норми дозволяють подання таких доказів у паперових копіях, засвідчених у передбачений законодавством спосіб, проте, обов`язком сторони, яка подає ці докази у паперовому вигляді, є доведення існування цих доказів в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Частина 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що наданий позивачем роздрукований лист вказаних ознак не містить, що зокрема, унеможливлює встановлення осіб такого листування. Також із скріншоту екрану не вбачається, який саме лист був направлений "відповідачу".

Відповідач вказує, що подаючи тендерну пропозицію для участі у публічній закупівлі UA-2019-07-12-000389-C https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-12-000389-с, Товариством з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" було надано відомості про учасника вих. № б/н від 22.07.2019 та зазначено електронну пошту - primetechpostach@gmail.com. Суд відзначає, що такі відомості містяться в матеріалах справи.

При тому, судом встановлено, що у договорі про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19594/Ю від 21.08.2019 ані в Розділі IV "Порядок та строки поставки товару", ані в Розділі XVIII "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" не значиться електронна пошта Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" primetech@ukr.net.

Разом з тим, як про це зазначає відповідач та що у свою чергу встановлено судом, на авторизованому майданчику "Держазакупівлі.онлайн" за посиланням https://www.dzo.com.ua/tenders/4079461 розміщена інформація про учасника закупівлі UA-2019-07-12-000389-с Товариство з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" де міститься інформація, що контактною електронною поштою є primetechpostach@gmail.com.

Також судом встановлено, що контактна електронна пошта Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" primetech@ukr.net не міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи містяться надані представником відповідача роздруківки з електронних сервісів перевірки існування e-mail адреси: https://2ip.ua/ua/services/ip-service/email-check, http://ua.smart-ip.net/check-email, https://www.mailboxvalidator.com/demo, перевірено існування електронних адрес: primetech@ukr.net та primetechpostach@gmail.com.

За результатом перевірки існування e-mail адреси з`ясовано, що адреси primetech@ukr.net не існує, а адреса primetechpostach@gmail.com - існує.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування погодження сторонами можливості направлення рознарядки замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту), а саме, на primetech@ukr.net.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена, а судом у свою чергу не встановлено, обставин, з якими положення погодженого сторонами договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку на постачання товару, а саме, початку перебігу строку - 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику.

Відтак, позивачем не доведено підстав, а саме прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, з якими останній пов`язує можливість задоволення позову та стягнення з відповідача штрафних санкцій: пені в сумі 293 933, 28 грн та штрафу в сумі 258 020, 00 грн., у зв`язку з чим, суд визнає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Що стосується вимог відповідача про відшкодування розміру судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 грн та поштових послуг в сумі 2 000, 00 грн, то суд вказує, наступне.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів та встановлено судом, відповідачем до поданого відзиву було додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1895 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1060638.

Водночас, суд вказує, що договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги як це передбачено приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України до поданого відзиву не надано.

Крім того, суд відзначає, що відповідачем у поданому відзиві також не зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані пізніше, як це передбачається ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд вказує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами реальність понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000, 00 грн та поштових послуг в розмірі 2 000, 00 грн при розгляді даної справи, а відтак, такі витрати не підлягають відшкодуванню та стягненню з позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21А; ідентифікаційний код 41022900) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 77, кімната 709; ідентифікаційний код 42194538) про стягнення 551 953, 28 грн - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

3. Відмовити відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000, 00 грн та поштових послуг в розмірі 2 000, 00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.12.2020

Суддя Д.О. Баранов