Ухвала

від 25.11.2020 по справі 910/20152/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/20152/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Битоптторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" (ідентифікаційний код 38377431)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від заявника не з`явились

Від боржника Кравченко Р.С. - представник

Ліквідатор не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" (ідентифікаційний код 38377431), оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 499 756 грн. 95 коп. і неспроможне її погасити.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2016 заяву про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 21.11.2016, зобов`язано арбітражного керуючого Шмуйло Андрія Дмитровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1748 від 09.11.2015), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 18.11.2016 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 відкладено розгляд справи на 05.12.2016 у зв`язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Битоптторг" на суму 499 765 грн. 95 коп., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шмуйло А.Д. Попереднє засідання призначено на 13.02.2017.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 12.12.2016 за № 38340.

Ухвалою попереднього засідання від 13.02.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" на загальну суму 33 207 579 грн. 58 коп. Підсумкове засідання призначено на 15.03.2017.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 задоволено клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" арбітражного керуючого Шмуйло Андрія Дмитровича про зобов`язання керівника боржника вчинити дії задовольнити.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2017 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шмуйло А.Д. та відкладено розгляд справи на 03.04.2017 у зв`язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2017 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Шмуйло Андрія Дмитровича про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками процедури розпорядження майном.

Постановою Господарського суду м. Києва від 03.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 12.04.2017 за № 42074.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 12.06.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2017 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про скасування арештів з майна банкрута.

Окрім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2017 розгляд справи відкладено на 03.07.2017, у зв`язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суд м. Києва від 03.07.2017 визнано кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" на загальну суму 1 137 506 грн 16 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.04.2018 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про продовження повноважень ліквідатора до завершення ліквідаційної процедури.

Також, ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.04.2018 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про надання згоди на продаж майна, що є предметом забезпечення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2018 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про залучення до участі у справі про банкрутство організатора аукціону та оголошено перерву у судовому засіданні до 30.05.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про зняття арештів та обтяжень з майна банкрута.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2018 задоволено заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2019 визнано кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" на суму 2 409 212 грн. 75 коп.

31.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про покладення субсидіарної відповідальності на учасників та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 розгляд справи призначено на 30.03.2020.

Судове засідання 30.03.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2020 розгляд справи призначено на 09.09.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2020 розгляд справи відкладено на 19.10.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2020 розгляд справи відкладено на 25.11.2020.

У судовому засіданні 25.11.2020 розглядалась заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про покладення субсидіарної відповідальності на учасників та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр".

Представник боржника надав пояснення по суті поданої заяви.

Ліквідатор у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про покладення субсидіарної відповідальності на учасників та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 17.10.2012, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 106810200000530181.

Статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" на момент створення становив 500,00 грн.

Засновниками товариства з частками в статутному фонді по 50 % є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" з 02.06.2016 був ОСОБА_2 .

У поданій заяві ліквідатор зазначає, що в процесі проведення ліквідаційної процедури, майно боржника реалізовано за загальною вартістю 1 117 330,70 грн.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Господарського суду м. Києва від 13.02.2017, 03.07.2017 та 23.01.2019 визнано вимоги кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Битоптторг" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" у загальній сумі 36 764 298,49 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що сума непогашеної кредиторської заборгованості банкрута становить 35 646 967,79 грн.

Зважаючи на викладені обставини, ліквідатор звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на учасників та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" в якій просив суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута, у зв`язку з доведенням його до банкрутства на його учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнути з останніх солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" 35 646 967,79 грн.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Закон передбачає три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Положення частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, як спеціального закону, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб`єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підставі та умови для її застосування для кожного із суб`єктів цієї відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Визначене нормами частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутство не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

При цьому час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на вирішення питання про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності.

Суд також враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в цьому випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої і третьої статті 4 Кодексу.

Наведені правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

У зв`язку із цим у спорах про покладення субсидіарної відповідальності виникає/існує проблема у доведенні суб`єктом звернення (ліквідатором) та в об`єктивному встановленні (судом) обставин існування цього правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 дійшов правових висновків, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, звертаючись до суду з заявою сторона, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.

В своїй заяві ліквідатору тому числі посилається на правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 923/862/15.

В основу судових рішень покладено висновки про те, що особа протиправно вивела з обігу підприємства грошові кошти, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов`язання перед кредиторами. Тобто, в ході судових засідань встановлено факти заволодіння готівковими коштами підприємства, їх протиправного виведення з обігу юридичної особи, що призвело до неспроможності підприємства виконати свої господарські зобов`язання.

В свою чергу в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-якими коштами. Окрім того відсутні будь-які докази, які б свідчити про те, що учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" приймали будь-які рішення, що спрямовані на зменшення активів товариства.

Крім того, в матеріалах справи № 910/20152/16 відсутні належні, допустимі та достовірні докази доведення громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до банкрутства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр".

За відсутності зазначених доказів відсутня об`єктивна сторона порушення з доведення до банкрутства/банкрутства, відсутні підстави для встановлення суб`єктів цього порушення та їх вину, а тому відсутні підстави для покладення на будь-кого із зазначених ліквідатором боржника осіб субсидіарної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи викладене вище, розглянувши заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про покладення субсидіарної відповідальності на учасників та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр", дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення поданої заяви.

Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про покладення субсидіарної відповідальності на учасників та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Логістикс-Центр" відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам, ліквідатору, кредиторам учасникам банкрута ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк