Рішення

від 18.12.2020 по справі 910/2590/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2020Справа № 910/2590/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд"

про стягнення 151739,06 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Петропавлівсько - Борщагівська сільська рада Києво - Святошинського району Київської області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" (далі - відповідач) про стягнення 151739,06 грн, з яких: 107851,69 грн основна заборгованість, пеня у розмірі 35848,84 грн, 3% річних у розмірі 3282,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 4755,88 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач порушив умови договору оренди нежитлового приміщення №05-04-2018 від 05.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/2590/20 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/2590/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 судом відкрито провадження у справі №910/2590/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ", яким у Господарському процесуальному кодексі України розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103054154120 зазначена ухвала вручена відповідачу 16.04.2020.

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", за змістом якого процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Відтак, строк для подання відзиву на позов у даній справі сплив 07.08.2020.

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області від 05.04.2018 №92 "Про надання в оренду нежитлового приміщення по вул.Шкільна, 27-А в селі Петропавлівська - Борщагівська Києво - Святошинського району Київської області ТОВ "Експо - Гранд" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 139,1 кв.м., по вул.Шкільна, 27-А в селі Петропавлівська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області для розміщення торгівельного об`єкту з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів терміном на один календарний рік.

05.04.2018 між Петропавлівсько - Борщагівською сільською радою Києво - Святошинського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №05-04-2018 (надалі - договір) у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 139,1 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Шкільна, 27-А (надалі - об`єкт оренди) без права передачі приміщення в суборенду, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою 2463920,00 грн.

Згідно із п.2.1 договору метою оренди нежилого приміщення є розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів та продаж канцтоварів.

Відповідно до п.3.1 договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту оренди.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання, поширює дію на відносини, що склалися з 01.04.2018 згідно статті 631 Цивільного кодексу України. Термін оренди - один рік (п.п.4.1, 4.2 договору).

Плата за оренду та порядок розрахунків здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ. Плата за оренду (орендна плата) сплачується орендарем шляхом оплати щомісяця до 10 числа наступного місяця за звітним в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця в національній валюті України - гривні на підставі рахунку орендодавця. Орендна плата визначена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" і становить за перший базовий місяць без ПДВ 14372,87 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Компенсація за витрати на утримання нерухомого майна та комунальних послуг оплачуються орендарем окремо, згідно з п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", відповідно до поточних рахунків орендодавця. Орендна плата за користуванням об`єктом оренди вноситься орендарем з моменту підписання акту прийому передачі приміщення, незалежно від наслідків господарської діяльності (п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.6 договору).

Згідно п.6.1.1 договору орендодавець зобов`язується передати у користування орендарю об`єкт оренди в строк та на умовах, передбачених цим договором, а відповідно до п.6.3.2 договору орендар зобов`язується вчасно і в повному обсязі сплачувати плату за оренду.

Згідно п.7.1 договору після закінчення строку дії договору оренди чи при його розірванні, припинені або відмові від договору, орендар зобов`язаний протягом п`яти календарних днів повернути об`єкт оренди орендодавцю. Користування об`єктом оренди протягом п`яти календарних днів, встановлених цим пунктом для його повернення орендодавцю, сплачується на загальних підставах пропорційно строку користування.

Відповідно до п.9.2 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно та/або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця у визначеному пунктом 5.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування неустойки до моменту сплати заборгованості.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 05.04.2018.

Відповідно до заяви відповідача від 05.04.2019, останній просив продовжити існуючий договір оренди.

Згідно рішення Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області від 11.04.2019 №56 "Про продовження терміну дії договору оренди договору оренди нежитлового приміщення по вул.Шкільна, 27-А в селі Петропавлівська - Борщагівська Києво - Святошинського району Київської області ТОВ "Експо - Гранд" продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" термін дії договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 139,1 кв.м., по вул.Шкільна, 27-А в селі Петропавлівська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області для розміщення торгівельного об`єкту з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів терміном на один календарний рік.

11.04.2019 з боку позивача підписано додаткову угоду №1 до договору про продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення №05-04-2018 від 05 квітня 2018 року на один рік, а саме дана додаткова угода набирає чинності з 01.04.2019, згідно статті 631 Цивільного кодексу України, діє до 31.03.2020. З боку відповідача додаткова угода №1 до договору не підписана.

Відповідно до листа від 09.07.2019 відповідач просив орендодавця розірвати укладений між сторонами договір з 12.07.2019.

Акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 139,1 кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Шкільна, 27-А від 12.07.2019 з боку орендаря не підписаний, так як і не підписані акти підтвердження надання послуг оренди приміщення від 12.07.2019 на суму 6065,38 грн, від 10.07.2019 на суму 15668,91 грн та від 10.06.2019 на суму 15747,65 грн.

10.07.2019 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №1-12/841 від 22.07.2019 про оплату заборгованості за договором.

Додаткова угода №1 до договору, акти підтвердження надання послуг з оренди та акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 12.07.2019 надіслані позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 27.07.2019, однак були повернуті за закінченням строку зберігання.

Як зазначив позивач у позовній заяві, за укладеним між сторонами договором оренди відповідачу було нараховано до сплати у період з квітня 2018 року по 12.07.2019 орендну плату на загальну суму 230330,30 грн, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" сплачено тільки 122478,61 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати за договором, у зв`язку з чим позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, 3% річних, витрат з урахуванням індексу інфляції та пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір нежитлового приміщення №05-04-2018 від 05.04.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір оренди є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 05.04.2018) підтверджується факт передачі орендодавцем в оренду майна, що є об`єктом оренди за договором.

За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який був чинний у період, за який стягується заборгованість) передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати за договором сторони визначили у розділі 5 договору.

Як вже зазначалось судом, плата за оренду та порядок розрахунків здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ. Плата за оренду (орендна плата) сплачується орендарем шляхом оплати щомісяця до 10 числа наступного місяця за звітним в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця в національній валюті України - гривні на підставі рахунку орендодавця. Орендна плата визначена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" і становить за перший базовий місяць без ПДВ 14372,87 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Компенсація за витрати на утримання нерухомого майна та комунальних послуг оплачуються орендарем окремо, згідно з п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", відповідно до поточних рахунків орендодавця. Орендна плата за користуванням об`єктом оренди вноситься орендарем з моменту підписання акту прийому передачі приміщення, незалежно від наслідків господарської діяльності (п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.6 договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.5.2 договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з квітня 2018 року по 12.07.2019 позивачем було нараховано орендну плату на загальну суму 230330,30 грн, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" сплачено тільки 122478,61 грн. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати орендної плати за договором є таким, що настав. Відповідачем доказів оплати орендної плати у вищенаведеному розмірі суду не надано, а матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 107851,69 грн за договором оренди нежитлового приміщення №05-04-2018 від 05.04.2018 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 35848,84 грн пені, яка нарахована за загальний період прострочення з 11.05.2018 по 12.02.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.2 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно та/або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця у визначеному пунктом 5.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування неустойки до моменту сплати заборгованості.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати орендної плати за договором не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, у зв`язку з чим обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 35848,84 грн за загальний період прострочки з 11.05.2018 по 12.02.2020.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 3282,65 грн та 4755,88 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 11.05.2018 по 12.02.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті орендної плати, то вимоги останнього про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, у зв`язку з чим обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 3282,65 грн за загальний період прострочки з 11.05.2018 по 12.02.2020.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Однак за висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України, а отже є невірним.

Суд зауважує, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення інфляційних втрат шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем до стягнення сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Отже за висновками суду, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд".

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо - Гранд" (03057, місто Київ, вул.Металістів, будинок 9, квартира 37, ідентифікаційний код 40764130) на користь Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Я.Мудрого, будинок 1-А, ідентифікаційний код 04362489) 107851 (сто сім тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн 69 коп основного боргу, пеню у розмірі 35848 (тридцять п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн 84 коп., 3% річних на суму 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн 65 коп. та судовий збір у розмірі 2204 (дві тисячі сто дві) грн 75 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.12.2020.

Суддя М.Є. Літвінова