Рішення

від 21.12.2020 по справі 910/15827/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2020Справа № 910/15827/20 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Державного підприємства "Прозорро.Продажі", м. Київ

до Товарної біржі "Київський інсайдерський фонд", м. Київ

про стягнення 10 715,96 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.10.2020 року Державного підприємства "Прозорро.Продажі" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товарної біржі "Київський інсайдерський фонд" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 8 500,00 грн, суми пені в розмірі 1 241,78 грн та суми додаткового штрафу в розмірі 974,18 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації №132-МП-ЦБ2/2018 від 24.10.2018 року в частині розрахунку за надані позивачем послуги.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 16, офіс 1/5 направлялась ухвала суду від 21.10.2020 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473829254 ухвалу суду від 21.10.2020 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/15827/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2018 року між Державним підприємство Прозорро.Продажі (адміністратор) та Товарною біржою Київський інсайдерський фонд (оператор) укладено Договір про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації №132-МП-ЦБ2/2018 (надалі- Договір) та Додаткові угоди до нього.

28 листопада 2018 року, 19 квітня 2019 року, 25 червня 2019 року, 01 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткові угоди до Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом договору є надання адміністратором доступу оператора до електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД-2 для використання ЕТС з метою забезпечення проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації у ЕТС.

Відповідно до п. 5.1. Договору, в редакції Додаткової угоди від 01.10.2019, ціна договору складається з плати на розвиток ЕТС та плати за використання ЕТС у розмірах, передбачених пунктами 17, 18 Порядку відбору операторів.

Відповідно до п. 5.4. Договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 01.10.2019, Адміністратор не пізніше п`ятого числа звітного місяця виставляє рахунок Оператору за використання ЕТС за звітний місяць. Рахунок виставляється за допомогою засобів системи електронного документообігу. Оператор вносить на банківський рахунок адміністратора плату за використання ЕТС не пізніше 10 числа звітного місяця.

Адміністратор не пізніше ніж на 10 робочий день після закінчення звітного місяця надсилає Оператору засобами системи електронного документообігу Акт наданих послуг за використання ЕТС за звітний місяць. Оператор протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує акт наданих послуг та передає його за допомогою засобів системи електронного документообігу адміністратору, а в разі незгоди з ним - направляє адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (в разі наявності). Адміністратор за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує вказаний акт оператору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату (направило засобами електронного зв`язку):

- рахунок на оплату №МП-180 від 01.10.2019 року за використання ЕТС за жовтень 2019 року в розмірі 1 700,00 грн (Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №МП-00000180 від 31.10.2019 року на вказану суму);

- рахунок на оплату №МП-00000259 від 01.11.2019 року за використання ЕТС за листопад 2019 року в розмірі 1 700,00 грн (Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №МП-00000259 від 29.11.2019 року на вказану суму);

- рахунок на оплату №МП-00000327 від 03.12.2019 року за використання ЕТС за грудень 2019 року в розмірі 1 700,00 грн (Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №МП-00000327 від 28.12.2019 року на вказану суму);

- рахунок на оплату №МП-00000031 від 02.01.2020 року за використання ЕТС за січень 2020 року в розмірі 1 700,00 грн (Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №МП-00000031 від 31.01.2020 року на вказану суму);

- рахунок на оплату №МП-0000126 від 03.02.2019 року за використання ЕТС за лютий 2020 року в розмірі 1 700,00 грн (Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №МП-00000126 від 28.02.2020 року на вказану суму).

У зв`язку з непроведенням оплат вказаних рахунків відповідачем, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення вказаних сум в судового порядку, нарахувавши при цьому відповідачу суму пені в розмірі 1 241,78 грн та суму штрафу в розмірі 974,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 8 500,00 грн, що підтверджується зазначеними вище доказами.

Відповідно до матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, доказів на підтвердження сплати суми заборгованості в розмірі 8 500,00 грн до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач вносить на банківський рахунок позивача плату за використання ЕТС не пізніше 10 числа звітного місяця (абз. 2 п. 5.4. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.10.2019)

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач всупереч умовам п. 5.4. договору та положенням ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 8 500,00 грн, у останнього станом на момент розгляду спор існує непогашена перед позивачем заборгованість у вищевказаному розмірі.

Отже, приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати за використання ЕТС згідно Договору, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 500,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 241,78 грн за загальний період з 10.10.2019 по 28.09.2020 та штраф в розмірі 974,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У пункті 5.6 Договору в редакції Додаткової угоди від 19.04.2019 за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, в тому числі передбачених п. 3.3.34. цього договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день порушення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% суми заборгованості або понесених збитків.

Таким чином, приймаючи до уваги положення п. 5.6. Договору, положення ст. 232 Господарського кодексу України та враховуючи, що прострочення оплати відбулось з 11 числа звітного місяця, суд здійснив власний перерахунок пені, за наслідками якого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на суму в розмірі 910,00 грн.

Окрім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 974,18 грн, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 10% штрафу не на суму заборгованості або понесені збитки, що передбачено п. 5.6. Договору, а на суму основного боргу та суму пені одночасно, що є порушенням зазначених вище норм.

Отже, здійснивши власний розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що обґрунтованою сумою штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача є сума в розмірі 850,00 грн, а тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач письмового відзиву та контррозрахунку заборгованості не надав, тверджень позивача не спростував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі: 8 500,00 грн основного боргу, 910,00 грн пені та 850,00 грн штрафу. В решті суми вимог належить відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Судовий збір, у розмірі 2 012,56 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товарна біржа Київський інсайдерський фонд (ідентифікаційний номер 36024932, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/5) на користь Державного підприємства Прозорро.Продажі (ідентифікаційний код 42068925, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22) суму основної заборгованості в розмірі 8 500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 910,00 грн (дев`ятсот десять гривень 00 копійок), суму штрафу в розмірі 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 012,56 грн (дві тисячі дванадцять гривень 56 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Залишити за Державним підприємством Прозорро.Продажі судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 89,44 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов