Рішення

від 09.12.2020 по справі 916/777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2020Справа № 916/777/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Тім

до Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерснаб

про стягнення 31733,21 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.03.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Тім з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерснаб про стягнення 31733,21 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено оплату послуг, наданих позивачем відповідно до умов Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 (за рахунком №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за прострочення здійснення оплати у розмірі 613,78 грн, пеню у розмірі 8122,35 грн, штраф у розмірі 11498,54 грн та штраф за відмову від підписання акту наданих послуг у розмірі 11498,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2020 відкрито провадження у справі №916/777/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2020 постановлено здійснювати розгляд справи №916/777/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.06.2020.

У підготовчому засіданні 16.06.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 02.07.2020.

У підготовчому засіданні 02.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 22.07.2020.

У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 02.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2020 справу №916/777/20 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу №916/777/20 передано на розгляд судді Спичака О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 справу №916/777/20 прийнято до розгляду суддею Спичаком О.М., підготовче засідання призначено на 06.11.2020.

У підготовчому засіданні 06.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 25.11.2020.

У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.12.2020.

Представник позивача у судове засідання 09.12.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана позивачем 09.12.2020 (за ідентифікатором пошуку 0105476235622).

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 03.12.2020 (за ідентифікатором пошуку 0105476235630).

У судовому засіданні 09.12.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступу і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Клевер Тім (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Полімерснаб (клієнт) укладено Договір №0304/19/03 транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, зазначене у п. 3 цього договору, за дорученням і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-ескпедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в заявках до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 конкретний перелік послуг, вид та найменування (номенклатура) вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, вказується у відповідній заявці або дорученні (довіреності), наданими клієнтом під кожне конкретне перевезення, які в свою чергу, є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 3.8 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 після виконання робіт (надання послуг) оформлюється акт виконаних робіт (наданих послуг), який у разі відсутності письмових обгрунтованих заперечень з боку клієнта, має бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі не підписання акту і відсутності письмових заперечень клієнта протягом зазначеного проміжку часу, роботи/послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті в повному обсязі.

Згідно з п. 7.1 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 і якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік. В кожному наступному випадку пролонгація цього договору проводиться в порядку, передбаченому цим пунктом.

Судом встановлено, що між сторонами було погоджено послуги, які надаються позивачем за Договором №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019, та позивачем були у повному обсязі надані обумовлені послуги (виконані роботи), що підтверджується електронним листуванням між сторонами та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR5786.

За наслідками наданих позивачем експедиторських послуг ним було виставлено відповідачу рахунок №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн (вказаний рахунок було направлено на електронну адресу відповідача 27.09.2019, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У п. 3.1 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 зазначено, що винагорода за послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачується клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення і на умовах, передбачених п.п. 3.3., 3.6, 3.7 цього договору.

Як вбачається з п. 3.3 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019, рахунки оплачуються клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний експедитором в цьому договорів та/або рахунку, протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення, за курсом НБУ, встановленим на день виставлення рахунку.

Згідно з п. 3.6 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 всі витрати, пов`язані з організацією морського перевезення вантажу клієнта, сплачуються останнім на підставі рахунку експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення, але в будь-якому випадку до завершення експедитором внутрішньо портового експедирування та митного оформлення вантажу в порту призначення.

Таким чином, відповідач повинен був оплати надані позивачем експедиторські послуги на суму 76656,90 грн у строк до 02.10.2019 включно.

У вказаний строк відповідачем не було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 76656,90 грн (за рахунком №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн).

При цьому, гарантійним листом вих. №23 від 20.11.2019 відповідач гарантував сплатити заборгованість за рахунком №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн до 31.12.2019.

Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, відповідач 02.12.2019 сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 10000,00 грн (призначення платежу - плата за організацію перевезення за рахунком №8437 від 27.09.2019).

Крім того, гарантійним листом вих. №1 від 16.01.2020 відповідач гарантував позивачу сплатити заборгованість за рахунком №8437 від 27.09.2019 у сумі 66656,90 грн у строк до 29.02.2020.

Відповідно до платіжного доручення №99 від 26.02.2020 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 66656,90 грн (призначення платежу - оплата за перевезення згідно з рахунком №8437 від 27.09.2019).

Між сторонами відсутній спір щодо обсягів та вартості наданих позивачем послуг за рахунком №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн.

При цьому, відповідачем було у повному обсязі оплачено надані позивачем послуги.

Водночас, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за прострочення здійснення оплати у розмірі 613,78 грн, пеню у розмірі 8122,35 грн, штраф у розмірі 11498,54 грн та штраф за відмову від підписання акту наданих послуг у розмірі 11498,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги за Договором №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 (за рахунком №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн) у строк до 02.10.2019, тоді як відповідач прострочив їх оплату, сплативши позивачу 02.12.2019 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн та 26.02.2020 грошові кошти у розмірі 66656,90 грн.

При цьому, з огляду на наявні в матеріалах справи гарантійні листи відповідача, в яких відповідач гарантував сплатити заборгованість у строк до 31.12.2019 та до 29.02.2020, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем згоди на строки оплати, які запропоновані відповідачем у гарантійних листах, з огляду на що відсутні підстави вважати, що між сторонами було досягнуто згоди щодо зміни строків оплати послуг за рахунком №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем рахунку №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8122,35 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.3.6 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 у разі необгрунтованої відмови в прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг, відмови в оплаті і/або несвоєчасної оплати рахунків за цим договором, клієнт виплачує експедитору пеню за кожен день прострочення прийняття робіт/послуг, підписання відповідного акту виконаних робіт/послуг та оплати отриманих рахунків, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу або вартості наданих послуг, виконаних робіт, що діяла на момент такого прострочення. У разі прострочення оплати платежів і/або необґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт/послуг за цим договором строком більше одного місяця клієнт додатково крім пені виплачує експедитору штраф у розмірі 15% від суми заборгованості або вартості таких виконаних робіт/послуг.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його необгрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що день сплати заборгованості не входить до періоду нарахування пені.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення оплати рахунку №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн, є 8079,33 грн.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Тім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерснаб пені у розмірі 8122,35 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 8079,33 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15% штрафу за прострочення оплати рахунку №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки відповідачем було прострочено оплату вартості наданих позивачем послуг за рахунком №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн більше ніж на один місяць (починаючи з 03.10.2019), обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 4.3.6 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019.

Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Тім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерснаб штрафу за прострочення оплати послуг більше ніж на 1 місяць у розмірі 11498,54 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за прострочення оплати послуг за рахунком №8437 від 27.09.2019 у розмірі 613,78 грн. (за період з жовтня по листопад 2019 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки вищи викладених вимог позивачем не було дотримано, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 76,66 грн (за листопад 2019 року).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Тім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерснаб інфляційних втрат у розмірі 613,78 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 76,66 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 11498,54 грн за необґрунтовану відмову від підписання акту наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання (ч. 2 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

У ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Як зазначено у ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Суперечність правочину (його частини) актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо строків розрахунку за надані позивачем послуги та встановленою відповідальністю як за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг, так і за відмову відповідача від підписання акта наданих послуг.

Будь-яких обставин стосовно того, що пункт договору, яким встановлена відповідальність відповідача за відмову від підписання акту надання послуг (п. 4.3.6 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019), визнано недійсним у встановленому законом порядку судом встановлено не було, отже, за висновком суду, цей договір (в тому числі і в частині п. 4.3.6 договору) відповідно до норм чинного законодавства є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 21.02.2020 позивач направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань, для підписання останнім Акт надання послуг №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн. (відповідно до опису вкладення, поштової накладної та фіскального чеку).

Як зазначено у Нормативах і нормативних строках пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідно до п. 3.8 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 після виконання робіт (надання послуг) оформлюється акт виконаних робіт (наданих послуг), який у разі відсутності письмових обгрунтованих заперечень з боку клієнта, має бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі не підписання акту і відсутності письмових заперечень клієнта протягом зазначеного проміжку часу, роботи/послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті в повному обсязі.

Згідно з п. 4.3.6 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019 у разі прострочення оплати платежів і/або необґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт/послуг за цим договором строком більше одного місяця клієнт додатково крім пені виплачує експедитору штраф у розмірі 15% від суми заборгованості або вартості таких виконаних робіт/послуг.

Доказів висловлення відповідачем заперечень щодо вказаного акту матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів підписання відповідачем Акту надання послуг №8437 від 27.09.2019 на суму 76656,90 грн., суд дійшов висновку щодо обгрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 4.3.6 Договору №0304/19/03 транспортного експедирування від 03.04.2019.

Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Тім в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерснаб штрафу за відмову від підписання акту надання послуг у розмірі 11498,54 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерснаб (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53; ідентифікаційний код: 40225862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Тім (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 418; ідентифікаційний код: 38296824) пеню у розмірі 8079 (вісім тисяч сімдесят дев`ять) грн 33 коп., штраф за прострочення оплати послуг у розмірі 11498 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн 54 коп., штраф за необгрунтовану відмову від підписання акту у розмірі 11498 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн 54 коп, інфляційні втрати у розмірі 76 (сімдесят шість) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 2063 (дві тисячі шістдесят три) грн 57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 21.12.20.

Суддя О.М. Спичак