Рішення

від 16.12.2020 по справі 910/8172/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/8172/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В .,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долобецький"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

про виселення з нежитлового приміщення,

За участю представників учасників справи:

від позивача: Безсмертна С.І. за довіреністю № 062/02/07-6383 від 15.10.2020;

від відповідача: Ігнатенко О.О. за ордером серії КВ № 424843 від 12.10.2020;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долобецький" (далі - відповідач) про виселення з орендованого майна, а саме: нежитлової будівлі, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Молодіжний" для розміщення громадської вбиральні загальної площею 39,63 м 2 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 22.12.2016 року між ним, відповідачем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2313, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування для розміщення громадської вбиральні загальної площею 39,63 м 2 було передано нерухоме майно (нежитлову будівлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Молодіжний". Проте відповідач після закінчення терміну дії наведеного правочину означене нежитлове приміщення у добровільному порядку не звільнив, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

26.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/8172/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2020 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено балансоутримувача спірного орендованого майна - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

У підготовчому засіданні 28.07.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8172/20 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 22.09.2020 року.

03.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи доказів проведення перевірки стану орендованого відповідачем нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року підготовче провадження у справі № 910/8172/20 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 20.10.2020 року.

До початку судового засідання 20.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 20.10.2020 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що укладений між учасниками справи Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2313 від 22.12.2016, на думку відповідача, є діючим, оскільки означений правочин, зважаючи на відсутність будь-яких заяв сторін протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, було автоматично пролонговано на той самий строк і на тих самих умовах на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідач також зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Долобецький" належним чином виконує свої договірні зобов`язання зі сплати орендних платежів та компенсації земельного податку згідно з виставленими третьою особою рахунками.

У судовому засіданні 20.10.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 17.11.2020 року.

Водночас судове засідання, призначене на 17.11.2020 року, не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року судове засідання для розгляду справи № 910/8172/20 по суті призначено на 16.12.2020 року.

До початку судового засідання 16.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 16.12.2020 року, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у пов`язаній з нею іншій справі № 910/18142/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долобецький" до Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору оренди продовженим.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач вказував на об`єктивну неможливість розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею справи № 910/18142/20.

Крім того, у наведеному клопотанні відповідач просив суд поновити строк на його подання, а також повернутися до стадії підготовчого провадження у справі № 910/8172/20.

У судовому засіданні 16.12.2020 року судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого засідання, у зв`язку з його необґрунтованістю та відсутністю у Господарському процесуальному кодексі України відповідних положень про наділення суду повноваженнями на вчинення такої процесуальної дії. Крім того, у вказаному судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення відповідачу строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши у судовому засіданні 16.12.2020 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/8172/20, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки умовами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку господарського судочинства. Проте відповідачем не було доведено суду належними і допустимими доказами об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею справи 910/18142/20, тоді як взаємопов`язаність означених справ безумовно не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі № 910/18142/20, і незалежно від результату розгляду останньої, зібрані докази дозволяють оцінити обставини, які є предметом розгляду та доказування у справі № 910/8172/20. У той же час суд наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду і порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Відтак, чинним господарським процесуальним законодавством не допускається зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України після переходу до розгляду її по суті.

У судовому засіданні 16.12.2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 20.10.2020 року.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечила.

У судовому засіданні 16.12.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долобецький" (орендар), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (Підприємство-балансоутримувач) та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2313, за умовами якого останнє передало відповідачу в строкове платне користування для розміщення громадської вбиральні загальної площею 39,63 м 2 було передано нерухоме майно (нежитлову будівлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Молодіжний".

Означена угода підписана уповноваженими представниками її сторін, а також скріплена печатками вказаних суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди є нежитлова будівля площею 39,63 м 2 , згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Вартість об`єкта згідно із висновком про вартість майна станом на 31.03.2016 року становить: 1 м 2 - 13 497,35 грн., всього - 534 900,00 грн. (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 наведеного правочину встановлено, що стан об`єкта на дату передачі його орендареві визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком Підприємства-балансоутримувача і орендаря.

Відповідно до пункту 3.1 даного правочину орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток 1), орендна плата становить без ПДВ: 47 грн. 18 коп. за 1 м 2 орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку грудень 2016 року - 1 870,00 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.2 Договору).

За змістом пунктів 3.6, 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача незалежно від наслідків його господарської діяльності, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених положень Договору 22.12.2016 року між учасниками справи (сторонами Договору) було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду відповідачу. У вказаному акті позивач, відповідач та третя особа погодили, що стан приміщень, які передаються в оренду згідно з даним Договором, - задовільний.

Відповідно до пункту 9.1 Договору останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 22 грудня 2016 року до 20 грудня 2019 року.

Договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 9.4 Договору).

У матеріалах справи наявний адресований відповідачу лист Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.10.2019 року № 062/05/13-9157 (направлений засобами поштового зв`язку 24.10.2019 року), в якому орендодавець повідомив орендаря про те, що Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2313 від 22.12.2016, у зв`язку з невиконанням відповідачем його умов щодо своєчасного перерахування орендної плати, а також використання об`єкта оренди за цільовим призначенням та його страхування, продовжуватися на новий строк не буде.

Зважаючи на те, що після припинення дії даного правочину відповідачем не було повернуто орендоване майно, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Долобецький" продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було пред`явлено позовну заяву з вимогою про примусове виселення відповідача з орендованого майна.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом із тим, за змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " № 2269-XII (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII.

Згідно з частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у статті 764 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Норма статті 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді", і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норма статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим, чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору (у зв`язку із закінченням терміну, на який було укладено Договір).

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявний адресований відповідачу лист Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.10.2019 року № 062/05/13-9157 (направлений засобами поштового зв`язку 24.10.2019 року), в якому орендодавець повідомив орендаря про те, що Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2313 від 22.12.2016, у зв`язку з невиконанням відповідачем його умов щодо своєчасного перерахування орендної плати, а також використання об`єкта оренди за цільовим призначенням та його страхування, продовжуватися на новий строк не буде.

Крім того, позивачем надано докази направлення вказаного листа на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача, зокрема, копію фіскального чека від 24.10.2019 року та копію відповідного поштового повідомлення.

Разом із тим, посилання представника відповідача у судовому засіданні 16.12.2020 року на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що вищенаведене поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0104404615491, вказаним на поштовому повідомленні, не зареєстроване у системі ПАТ "Укрпошта", не беруться судом до уваги, оскільки термін зберігання інформації для відстеження руху рекомендованих листів - обмежений, і після спливу встановленого терміну неможливо з даних вказаного вебсайту встановити, зокрема, факт відправлення кореспонденції.

У той же час відсутність на офіційному вебсайті ПАТ "Укрпошта" відомостей про зазначене поштове відправлення не є безумовною підставою вважати, що відповідна кореспонденція на адресу відповідача не надсилалася.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Отже, наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами у передбачений статтею 764 Цивільного кодексу України строк відповідно до встановлених судом обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Зважаючи на наявність заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю у передбачений статтею 764 Цивільного кодексу України строк, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів погодження між сторонами продовження строку дії Договору, а також документів, які підтверджують чинність цієї угоди на момент вирішення даного спору судом, враховуючи заперечення орендодавця проти продовження дії Договору, суд дійшов висновку про те, договірні відносини між сторонами за Договором на час розгляду та вирішення справи № 910/8172/20 є припиненими.

Суд також звертає увагу на положення частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, чинного на момент вирішення спору, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Проте в матеріалах справи відсутні й докази звернення відповідача до орендодавця з пропозицією щодо продовження Договору на новий строк.

Слід також зазначити, що за умовами пунктів 4.2.2, 4.2.16 Договору орендар зобов`язаний використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього Договору, а також протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати об`єкт оренди не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь Підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та Підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт оренди був застрахованим.

Проте у матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині страхування об`єкта оренди на користь Підприємства-балансоутримувача.

Відповідно до положень пункту 8.5 Договору, у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням, Договір може бути розірвано.

Водночас зі змісту наявної у матеріалах справи копії складеного уповноваженими представниками позивача та Київської місцевої прокуратури № 10 акту від 18.04.2019 року обстеження орендованого відповідачем нежилого приміщення вбачається, що при проведенні наведеними особами перевірки стану цього об`єкта було встановлено його незадовільний зовнішній вигляд, відсутність дверей, руйнування внутрішнього оздоблення. Також у цьому акті зазначено про те, що орендована відповідачем будівля (споруда) за зовнішнім виглядом не використовується за цільовим призначенням. До вказаного акту долучено відповідні фотоматеріали, які підтверджують зазначену в акті інформацію.

За умовами пункту 9.7 Договору невиконання орендарем підпункту 8.5 є підставою для відмови в продовженні терміну дії цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Положення частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII визначають обов`язок наймача після припинення договору найму повернути майно саме наймодавцю (яким у даному випадку є позивач).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, чинного на момент вирішення спору, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до пункту 4.2.21 Договору орендар після припинення дії Договору зобов`язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Підприємству-балансоутримувачу.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна, підписання уповноваженими особами відповідного акту приймання-передавання, що свідчило б про повернення такого майна. Доказів на спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем суду не надано.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Долобецький" продовжує користуватися орендованим нерухомим майном, а також у встановленому договором порядку та розмірі компенсує податок на землю та сплачує орендні платежі на підставі рахунків, що виставляються третьою особою.

У той же час такі заперечення не беруться судом до уваги, оскільки в контексті встановлених судом обставин справи отримання балансоутримувачем плати від відповідача за час фактичного використання орендованого майна не засвідчує відсутність заперечень позивача як орендодавця проти продовження дії договору оренди, а також не свідчить про автоматичне його продовження у встановленому законом порядку, адже користування комунальним майном здійснюється на платній основі.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на законність та обґрунтованість пред`явлених позивачем вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Долобецький" з нежитлової будівлі для розміщення громадської вбиральні загальною площею 39,63 м 2 , що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Молодіжний".

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долобецький", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо", про виселення з нежитлового приміщення задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Долобецький" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 25; код ЄДРПОУ 35671212) з нежитлової будівлі для розміщення громадської вбиральні загальною площею 39,63 м 2 , що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Молодіжний".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долобецький" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 25; код ЄДРПОУ 35671212) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10; код ЄДРПОУ 19020407) судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака