Рішення

від 21.12.2020 по справі 911/3072/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3072/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом приватного акціонерного товариства Продовольча компанія Поділля , смт. Крижопіль Вінницької області,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова група України , м. Васильків Київської області,

про стягнення 166 664,92 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне акціонерне товариство Продовольча компанія Поділля , смт. Крижопіль Вінницької області (далі по тексту - ПрАТ Продовольча компанія Поділля ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 20.10.2020 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова група України , м. Васильків Київської області (далі по тексту -ТОВ Агропромислова група України ), про стягнення збитків у розмірі 166 664,92 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання за договором від 08.06.2017 № 147 на виконання сільськогосподарських робіт щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Податковим кодексом України, у звязку з чим позивача було позбавлено права на включення суми ПДВ в розмірі 166 664,92 грн. до податкового кредиту за результатами господарської операції по договору, внаслідок чого позивачу завдано збитки у розмірі 166 664,92 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2020 відкрито провадження у справі № 911/3072/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

05.11.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання ПрАТ Продовольча компанія Поділля від 30.10.2020 про доручення до матеріалів справи додаткових доказів та документів.

24.11.2020 до господарського суду Київської області надійшов відзив ТОВ Агропромислова група України від 19.11.2020 на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, відповідач просив продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву у зв`язку із тим, що на дату складання відповідного відзиву відповідачем не було отримано примірник позовної заяви. За твердженням відповідача сума збитків у розмірі 166 664,92 грн. заявлена прозивачем у позовній заяві відповідає сумі ПДВ згідно до податкової накладної від 31.08.2017 № 23. Однак, відповідач зазначає, що вказана податкова накладна через програмне забезпечення для надання звітності Медок була відправлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. За доводами відповідача, у зв`язку із не відображенням вказаної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем повторно 22.12.2017 було відправлено податкову накладну для реєстрації та отримано квитанцію про те, що документ не прийнято у зв`язку із тим, що що у Єдиному реєстрі податкових накладних вже знаходиться податкова накладна від 31.08.2017 № 23 з такими самими реквізитами. Крім того, кошти отримані від ПрАТ Продовольча компанія Поділля за операції, вказані в податковій накладній, у повному обсязі були включені до податкової звітності відповідача. При цьому, зауваження у податкового органу до правильності складання податкової звітності та відображення сум податкових зобов`язань відсутні. З огляду на викладене, відповідач наголошує, що останнім булло вчинено всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної, а тому вина ТОВ Агропромислова група України відсутня.

Відповідач твердить про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача на втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ по розрахунках згідно договору про виконання робіт.

Крім того, відповідач вказує, що договором від 08.06.2017 № 147 на виконання сільськогосподарських робіт не передбачена відповідальність за нереєстрацію податкової накладної, як і не передбачено обов`язку відповідача таку накладну реєструвати.

Також, посилаючись на статті 78 та 201 Податкового кодексу України відповідач зазначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку, податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Крім того, відповідач звернувся до господарського суду Київської області із заявою про застосування строків позовної давності, у зв`язку із чим також просив суд відмовити у задоволенні позову ПрАТ Продовольча компанія Поділля .

30.11.2020 на електронну адресу та 03.12.2020 на фактичну адресу господарського суду Київської області надійшла відповідь позивача від 30.11.2020 на відзив.

Також, 03.12.2020 до господарського суду Київської області надійшли письмові заперечення ПрАТ Продовольча компанія Поділля від 30.11.2020 щодо заяви про застосування строків позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ПрАТ Продовольча компанія Поділля до ТОВ Агропромислова група України про стягнення 166 664,92 грн., дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

08.06.2017 між ПрАТ Продовольча компанія Поділля (замовник) та ТОВ Агропромислова група України (виконавець) укладено договір № 147 на виконання сільськогосподарських робіт, за умовами якого виконавець зобов`язується власними силами (технікою разом із персоналом виконавця) своєчасно та якісно виконати роботи на об`єктах (полях) замовника, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти рооти за якістю та об`ємами та здійснити оплату виконаних виконавцем робіт у відповідності до умов цього договору.

За умовами цього Договору:

- роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.1. Договору);

- вартість фактично виконаних виконавцем робіт остаточно визначається на підставі актів виконаних робіт на кожному об`єкті (полі) замовника з урахуванням актів усіх інвентаризації залишків пального в баку та актів хронометражу, складених сторонами у відповідності до умов цього договору (п. 4.2. Договору);

- замовник оплачує фактично виконанні роботи за цим Договором протягом тридцяти банкіських днів після підписання сторонам акта здачі-приймання виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний в цьому договорі (п. 4.3. Договору).

За час дії договору, сторонами були підписані наступні акти виконанних робіт, що підтверджують факт виконання сторонами умов договору, а саме:

від 01.08.2017 № ПУ208-400-0006 на суму 807 600,91 грн., в тому числі ПДВ 134600,14 грн.;

від 01.08.2017 № ПУ208-400-0007 на суму 397 814,38 грн., в тому числі ПДВ 66302,35 грн.;

від 01.08.2017 № ПУ195-400-0006 на суму 1233550,44 грн., в тому числі ПДВ 205591,55 грн.;

від 08.08.2017 № ПУ220-400-0003 на суму 1 349 892,37 грн., в тому числі ПДВ 224981,65 грн.

Всього на загальну суму 3 788 858,10 грн., в тому числі ПДВ - 631 476,35 грн.

Свої зобов`язання щодо оплати наданих відповідачем послуг позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.08.2017 № Р70731031 на суму 545 000,00 грн., від 04.08.2017 № Р70804001 на суму 200 000,00 грн., від 11.08.2017 № Р70810127 на суму 1 043 858,00 грн., від 16.08.2017 № Р70815068 на суму 1 000 000,00 грн., від 22.08.2017 № Р70821042 на суму 368 524,00 грн.

За доводами позивача, відповідачем складено податкові накладні лише на загальну суму 2 788 868,59 грн., в тому числі ПДВ - 464 811,43 грн., а саме:

від 01.08.2017 № 1 на суму 545 005,12 грн., в тому числі ПДВ - 90 834,19 грн.;

від 04.08.2017 № 2 на суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 33 333,33 грн.;

від 11.08.2017 № 9 на суму 1 043 864,58 грн., в тому числі ПДВ - 173 977,43 грн.;

від 16.08.2017 № 13 на суму 999 998,89 грн., в тому числі ПДВ - 166 666,48 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму 999 989,51 грн., в тому числі ПДВ - 166 664,92 грн., що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на зазначену суму ПДВ.

Суд відхиляє твердження відповідача на те, що договором не було передбачено відповідальності за порушення строків та/або за відсутність реєстрації податкових накладних, з огляду на те, що такий обов`язок покладений на відповідача відповідно до закону.

Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних. Відповідний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

У даному випадку, під збитками належить розуміти неодержані позивачем доходи, які він одержав би у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності відповідачем (упущена вигода).

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносин, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, господарський суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

При цьому суд звертає увагу на те, що Відповідно до частини 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини.

Отже, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Так, згідно з абзацами 10, 14, 17 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Таким чином, права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Отже, необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, а саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних; зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19 ).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не доведено факту звернення до податкових органів зі скаргою щодо порушення відповідачем граничного строку для реєстрації податкових накладних.

При цьому, як свідчать залучені до матеріалів справи копія податкової накладної №23 від 31.08.2017 (на суму 1000 002,34 грн., в тому числі ПДВ 166 667,06 грн. отримувач (покупець) ПрАТ Продовольча компанія Поділля , номенклатура послуг збирання врожаю) та копія квитанції про реєстрацію податкової накладної від 22.12.2017, відповідач, виявивши, що спірна податкова накладна №23 від 31.08.2017 не відображається у реєстрі, до закінчення податкового періоду повторно вжив заходів до реєстрації такої у ЄРПН, однак документ не було прийнято у зв`язку з тим, що податкова накладна від 31.08.2017 №23 вже знаходилася в ЄРПН.

З огляду на викладене, відповідач спростував наявність своєї вини, оскільки не відповідає за недоліки роботи електронної системи.

Причино-наслідковий зв`язок як елемент цивільного правопорушення полягає у тому, що збитки є обов`язковим та невідворотним результатом порушення зобов`язання, де збитки є наслідком, а порушення зобов`язання - причиною.

Позивач не довів відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими збитками, оскільки не довів звернення до податкового органу із скаргою щодо порушення відповідачем граничного строку для реєстрації податкової накладної.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, відтак вважає, що позовні вимоги є передчасні, у зв`язку з чим у позові слід відмовити.

Щодо заяви відповідача - ТОВ Агропромисллова група України про застосування у справі наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення Європейський суд з прав людини від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Разом із тим, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на встановлену судом відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову, вимоги позивача не належать до задоволення безвідносно до спливу чи не спливу позовної давності.

У зв`язку із відмовою у позові судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові приватному акціонерному товариству Продовольча компанія Поділля відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 21.12.2020.

Суддя О.В. Конюх