Рішення

від 16.12.2020 по справі 921/613/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/613/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Експорт плюс", вул. Чорновола, 88, м. Хмельницький, 29010

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтехінвест", вул. Текстильна, 34, м. Тернопіль, 46010

про стягнення 289 295,74 грн суми основного боргу, 6 943,09 грн інфляційних нарахувань, 10 081, 76 грн - 3% річних.

за участі представника позивача: Мельник О.Д.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Експорт плюс" до ТОВ "Грандтехінвест" про стягнення 289 295,74 грн суми основного боргу, 6 943,09 грн інфляційних нарахувань, 10 081, 76 грн - 3% річних.

Ухвалою від 02.10.2020 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих представником у судовому засіданні, позивач посилається на те, що його контрагент не виконав належним чином умов тристороннього договору №26 про переведення боргу від 05.06.2019, прострочив термін виконання грошових зобов`язань, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, витребуваних судом документів, у тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштових відправлень №4602509406558, №4602509452070, №4602509481290 та №4602509497545 повернулися на адресу суду з відмітками "вибув" або "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Оскільки судом було надіслано ухвалу суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

З огляду на це та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розгляд даного спору здійснювався в режимі відеоконференції та із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

12.04.2017 між ТОВ "Європа-Експорт Плюс" (Продавець - позивач по справі) та ТОВ "Бонзер" (Покупець) було укладено договір №14, згідно п.1.11 якого Продавець зобов`язався виготовити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити деталі до землерийної та будівельної техніки, які вказані у специфікації до цього договору.

Згідно розділу 3 укладеного правочину загальна вартість договору складає 181 209 грн в тому числі ПДВ 30 201,50 грн. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% вартості товару при замовленні 50% на протязі 3 днів після погодження зразків деталей, але не пізніше 10 днів з моменту відвантаження зразків.

На виконання умов вище вказаного договору, позивачем був поставлений товар ТОВ

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Бонзер" на загальну суму 151 947,90 грн, що підтверджується видатковими накладними №Т-00000316 від 20.11.2017 на суму 61 144,20 грн, №Т-00000053 від 13.03.2018 на суму 65 707,20 грн, №Т-00000101 від 29.05.2018 на суму 25 096,50 грн, які підписані повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень.

20.12.2017 між ТОВ "Європа-Експорт Плюс" (Продавець) та ТОВ "Бонзер" (Покупець) було укладено договір №49, згідно п.1.11 якого Продавець зобов`язався виготовити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити деталі до землерийної та будівельної техніки, які вказані у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно розділу 3 укладеного правочину загальна вартість договору складає 1 500 000 грн в тому числі ПДВ 250 000 грн. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% вартості товару при замовленні 50% на протязі 3 днів після погодження зразків деталей, або за домовленістю сторін можливі інші варіанти оплати.

На виконання умов вище вказаного договору, позивачем був поставлений товар ТОВ

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Бонзер" на загальну суму 187 347,84 грн, що підтверджується видатковою накладною

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Т-00000046 від 05.03.2018 на суму 187 647,84 грн, яка підписана повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи застережень.

Таким чином, за обома договорами позивачем було поставлено ТОВ "Бонзер" товар на загальну суму 339 295,74 грн. Натомість, Покупцем за отримані матеріальні цінності кошти оплачено лише частково на суму 50 000 грн, що підтверджується випискою банку. Як наслідок, непогашеною залишається заборгованість в сумі 289 295,74 грн.

В подальшому, 05 червня 2019 року між ТОВ "Бонзер" (Первісний боржник), ТОВ "Грандтехінвест" (Новий боржник) та ТОВ "Європа-Експорт плюс" (Кредитор) було укладено договір №26 про переведення боргу, згідно п.1 якого Первісний боржник передав Новому боржнику своє зобов`язання з оплати частини боргу в сумі 151 947,90 грн за поставлений товар за договором №14 від 12.04.2017 та в сумі 173 347,84 грн за поставлений товар за договором №49 від 20.12.2017, що були укладені між Кредитором та Первісним боржником, а Новий боржник прийняв на себе ці зобов`язання і став зобов`язаним сплатити ці суми Кредитору протягом 30 днів після підписання даного договору.

За змістом п.2 даного правочину з моменту його укладення грошове зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором з оплати боргу за поставлений товар за основними договорами є зменшене на суму 289 295,74 грн.

Кредитор підтверджує, що заміна Первісного боржника на Нового боржника здійснена за його згодою (п.4 договору).

Згідно із п.10 договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором.

Несплата зазначеного вище боргу відповідачем слугувала підставою для звернення ТОВ "Європа-Експорт плюс" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Досліджені в ході розгляду справи письмові докази дають суду підстави для висновку про те, що між ТОВ "Європа-Експорт плюс" та ТОВ "Бонзер" виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем виконано умови договорів №14 та №49, а ТОВ "Бонзер" прийняло поставлений товар, провівши лише часткову оплату в розмірі 50 000 грн. Таким чином, непогашеною залишається заборгованість в сумі 289 295,74 грн.

Відповідно до умов договору №26 вказаний борг у розмірі 289 295,74 грн було переведено на відповідача, який зобов`язався його погасити протягом 30 днів після підписання даного договору.

В силу приписів ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст.ст.520-522 ЦК України).

При цьому, положення ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів визнання договору №26 про переведення боргу недійсним чи його розірвання станом на час вирішення спору до справи не подано.

За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 289 295,74 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з 05.07.2019 по 31.08.2020 нараховані 3 % річних в сумі 10 081,76 грн. та за період з серпня 2019 по липень 2020 інфляційні нарахування в сумі 6 943,09 грн.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначалось вище, відповідач зобов`язався сплатити заборгованість протягом 30 днів після підписання договору по переведення боргу, тобто до 05.07.2019 включно. З 06.07.2019 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення зобов`язання, часткової оплати та в межах періодів існування заборгованості, дати прострочення виконання зобов`язання (з 06.07.2019, а не з 05.07.2019), суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 10 042,13 грн. та інфляційні нарахування в сумі 6 943,09 грн. В решті позовних вимог у цій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтехінвест" (вул. Текстильна, 34, м. Тернопіль, 46010, ідентиф. код 42670998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Експорт плюс" (вул. Чорновола, 88, м. Хмельницький, 29010, ідентиф. код 36272068) - 289 295 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн 74 коп. основного боргу, 6 943 (шість тисяч дев`ятсот сорок три) грн 09 коп. інфляційних нарахувань, 10 042 (десять тисяч сорок дві) грн 13 коп. - 3% річних та 4 594 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) грн 22 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 21.12.2020.

Суддя О.В. Руденко