Рішення

від 21.12.2020 по справі 922/3528/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3528/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківська обласна рада до Товариства з обмеженою відповідальністю "Митне оформлення в Україні" про стягнення 42491,33 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Митне оформлення в Україні" про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна від 12.03.2020 року № 398Н в розмірі 42491,33 грн., з яких 31965,59 грн. заборгованість по орендній платі, 9495,96 грн. завдаток та 1029,78 грн. пені. Судовий збір позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позову, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди комунального майна (балансоутримувачем якого є Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка") від 12.03.2020 року, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Митне оформлення в Україні", а саме не сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківську обласну раду.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача, відповідача та третьої особи копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 09.11.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третьою особою ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 09.11.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "адресат відсутній".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2020 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківська обласна рада надав пояснення (вх. № 26592).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

12.03.2020 між Харківською обласною радою (третя особа, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Митне оформлення в Україні (відповідач, орендар) було укладено договір оренди комунального майна № 398Н, у відповідності до умов якого орендодавцем було надано орендарю у строкове платне користування нежитлову будівлю складу, літ. Ж , загальною площею 150,8 м , далі - Майно, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 366, що знаходиться на балансі Обласного комунально підприємства Харківської обласної ради Знахідка (позивач, балансоутримувач), з метою розміщення складу.

Відповідно до п. 10.1 Розділу 10 договору строк дії Договору оренди № 398Н було встановлено по 11 лютого 2023 року включно.

Пунктом 3.3. Договору оренди № 398Н передбачено, що на підставі рішення обласної ради від 05 грудня 2019 року № 1158 - VII Про розподіл орендної плати 100% орендної плати, нарахованої у 2020 році, спрямовується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, Балансоутримувачу на р/р НОМЕР_1 в АТ КБ ПРИВАТБАНК , МФО 351533, код ЄДРПОУ - 14107244.

Відповідно до вимог п. 5.2. Договору оренди № 398Н, зобов`язанні Орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку, у розмірі двомісячної орендної плати за базовий місяць, передбачений цим Договором, який вноситься в рахунок орендної плати за останні місяці оренди та підлягає сплаті до обласного бюджету та Балансоутримувачу строком до 20 квітня 2020 року.

Пунктом 5.2. Договору оренди № 398Н передбачено, що Орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 3.7. Договору оренди № 398Н, у разі припинення (розірвання - Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до обласного бюджету та Балансоутримувачу.

Як вбачається на виконання умов вищезазначеного договору, орендодавцем було передано відповідачу в оренду нежитлову будівлю, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 12.03.2020 року.

Крім того, на виконання п. 5.2 договору, відповідачу було направлено рахунок фактуру № 12 від 23.03.2020 року про сплату останнім на користь позивача завдатку у розмірі 9495,96 грн. (а.с. 21).

Проте, як стверджує позивач, відповідач, в порушення, умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив оплати орендних платежів та сплати завдатку.

У зв`язку з чим, 29.04.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист за вих.. № 02-02/93 з вимогою погасити існуючу заборгованість, а також застрахувати майно та заключити з ОКП ХОР Знахідка Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання Орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю - на вимогу п. 5.10. Договору оренди № 398Н.

08 травня 2020 року за вих. № 9 від ТОВ Митне оформлення в Україні , позивачем було отримано відповідь на лист від 29.04.2020 р. за вих. № 02-02/93. У своїй відповіді ТОВ Митне оформлення в Україні повідомляє ОКП ХОР Знахідка , що за час встановленого у державі карантину Орендар майном не користувався. Також зазначалося, що до 22.05.2020 року Орендарем буде укладено Договір з Балансоутримувачем про відшкодування витрат.

В той час, як зазначає позивач, станом на 19.10.2020 року досі Договір про відшкодування витрат Орендарем не укладено.

12 травня 2020 року за вих. № 02-02/100 на адресу Харківської обласної ради позивачем було направлено копію листа № 9 від 08.05.2020 року щодо невиконання умов Договору оренди № 398Н.

22 травня 2020 року за вих. № 01-37/1260 на адресу ТОВ Митне оформлення в Україні від Харківської обласної ради було направлено лист про усунення порушення умов Договору оренди № 398Н, виявлені балансоутримувачем та орендодавцем.

02 червня 2020 року за вих. № 01-37/1365 Харківською обласною радою на адресу позивача було направлено лист про розгляд питання сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад області під час карантину. У листі було зазначено, що з метою всебічного розгляду питання щодо звільнення від сплати Орендаря на час карантину від орендної плати, Харківській обласній раді необхідно надати пропозиції Балансоутримувача майна з цього приводу.

11 червня 2020 року за вих. № 02-02/118 на адресу Харківської обласної ради позивачем було направлено відповідь на лист від 03.06.2020 року за вих. № 01-37/1365, що відповідно до встановленого у державі карантину та пов`язаних із ним обмежувальних заходів, ніяк не пов`язане з ТОВ Митне оформлення в Україні , адже складське господарство карантином не було обмежене. Тому ОКП ХОР Знахідка вважає, що у Харківської обласної ради не має підстав для звільнення ТОВ Митне оформлення в Україні від сплати орендної плати на час карантину.

18 червня 2020 року за вих. № 02-02/128 ОКП ХОР Знахідка звернулось до Харківської обласної ради з проханням достроково припинити Договір оренди № 398Н та подати позовну заяву до суду за стягненням заборгованості.

26 червня 2020 року за вих. № 01-37/1707 Харківською обласною радою було направлено Претензію на адресу ТОВ Митне оформлення в Україні про сплату заборгованості за користування орендованим майном та завдатку.

25 серпня 2020 року листом за вих. № 01-37/2319 Харківська обласна рада повідомила позивача, що на адресу ТОВ Митне оформлення в Україні було повторно спрямовано Претензію з вимогою усунути усі порушення умов Договору оренди № 398Н.

07 жовтня 2020 року за вих. № 7860/01-44 та № 01-37/2792 Харківською обласною радою було спрямовано на адресу Балансоутримувача листи про необхідність вжиття заходів зі стягнення заборгованості в судовому порядку.

Також з матеріалів справи вбачається, що Протоколом № 64 засідання постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області від 25.08.2020 року було порушено питання 22 Про питання звільнення від сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на період дії карантину, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (подання управління з питань комунальної власності виконавчого апарату обласної ради від 23.09.2020 № 40/02-23) . Відповідно до частини 2 зазначеного питання 22, було відмовлено ТОВ Митному оформленню в Україні в звільненні від сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на період дії карантину.

Враховуючи вищенаведене, позивач вказує, що Харківською обласною радою не було звільнено Орендаря від сплати орендної плати за Договором оренди № 398Н на час встановленого у державі карантину та пов`язаних із ним обмежувальних заходів, у зв`язку з чим у Балансоутримувача не було законних підстав щодо не нарахування орендної плати за Договором оренди № 398Н, що тягне за собою обов`язок Балансоутримувача сплачувати податок на прибуток.

Враховуючи те, що відповідач не здійснював сплату оренди за договором оренди № 398Н, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу Кодексу, зокрема з правочинів та інших договорів.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з умов, укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором оренди

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 цього Кодексу унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об`єкту оренди, ліквідації суб`єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Господарський кодекс України не встановлює правових наслідків припинення договору оренди, а відсилає до норм ЦК України, що регулюють відносини найму.

Згідно з приписами частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні докази передачі позивачем майна в оренду відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.03.2020.

В той час, як докази сплати орендних платежів за вищезазначеним договором в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із наданого позивачем листування з відповідачем, останній посилався на введення на території України карантину, у зв`язку з чим відповідачем не використовувалось орендоване приміщення та він має бути звільнений від сплати за оренду.

В той час, як в даному випадку суд враховує, що у відповідності до умов договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.1 договору).

Докази, що свідчили б про неможливість використання орендованого майна для складського зберігання в матеріалах справи відсутні.

Також суд приймає до уваги, що Протоколом № 64 засідання постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області від 25.08.2020 року було відмовлено ТОВ Митному оформленню в Україні в звільненні від сплати орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на період дії карантину.

Крім того, відповідно до ст. 19 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем до стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 31965,59 грн.

Щодо стягнення з відповідача 9495,96 грн. завдатку, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, відповідно до вимог п. 5.2. Договору оренди № 398Н, зобов`язанні Орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку, у розмірі двомісячної орендної плати за базовий місяць, передбачений цим Договором, який вноситься в рахунок орендної плати за останні місяці оренди та підлягає сплаті до обласного бюджету та Балансоутримувачу строком до 20 квітня 2020 року.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 12 від 23.03.2020 року, виставлений відповідачу, про сплату завдатку у розмірі 9495,96 грн.

В той час, як докази здійснення оплати завдатку у відповідності до п. 5.2 договору оренди в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства щодо несплати орендної плати за користування нерухомим майном, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за договором оренди № 398Н від 12.03.2020 року у розмірі 31965,59 грн. та завдатку у розмірі 9495,96 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1029,78 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3.5. Договору оренди № 398Н встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за кожен місяць прострочення орендних платежів з березня 2020 року по вересень 2020 року.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічні положення містяться у постанові КГС ВС від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19.

В даному випадку, п. 3.5 договору сторони визначили нарахування пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Отже з урахуванням вищенаведених положень, сторонами було визначено інший період нарахування пені, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України та продовжено його до моменту сплати заборгованості.

Проте, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що він є невірним.

Так, позивачем здійснюється нарахування пені з 20 числа місяця, наступного за місяцем оплати.

Проте відповідно до п. 3.3. Договору оренди № 398Н передбачено, що 100% орендної плати, нарахованої у 2020 році, спрямовується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, Балансоутримувачу.

Таким чином, прострочення здійснення оплати починається з 21 числа, а не з 20, як зазначено позивачем у розрахунку.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою системи Ліга у відповідності до вимог чинного законодавства, судом встановлено, що вірним періодом та сумою нарахування є:

- За березень 2020 року на суму заборгованості 3078,46 грн. період нарахування з 21.04.2020 року по 27.10.2020 року розмір пені становить 210,28 грн.;

- За квітень 2020 року на суму заборгованості 4809,78 грн. за період нарахування з 21.05.2020 року по 27.10.2020 року розмір пені становить 263,88 грн.;

- За травень 2020 року на суму заборгованості 4824,20 грн. за період нарахування з 21.06.2020 року по 27.10.2020 року розмір пені становить 204,04 грн.;

- За червень 2020 року на суму заборгованості 4833,85 грн. за період нарахування з 21.07.2020 року по 27.10.2020 року розмір пені становить 156,90 грн.;

- За липень 2020 року на суму заборгованості 4804,85 грн. за період нарахування з 21.08.2020 року по 27.10.2020 року розмір пені становить 107,12 грн.;

- За серпень 2020 року на суму заборгованості 4795,24 грн. за період нарахування з 21.09.2020 року по 27.10.2020 року розмір пені становить 58,17 грн.;

- За вересень 2020 року на суму заборгованості 4819,21 грн. за період нарахування з 21.10.2020 року по 27.10.2020 року розмір пені становить 11,06 грн.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням здійсненого перерахунку пені, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 1011,45 грн. пені.

В частині стягнення пені в розмірі 18,33 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 2101,10 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Митне оформлення в Україні" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код ЄДРПОУ 43392205) на користь Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51, код ЄДРПОУ 14107244, р/р НОМЕР_2 у Харківському ГРУ АТ КБ "Приватбанк") 31965,59 грн. заборгованості з орендної плати, завдатку у розмірі 9495,96 грн., 1011,45 грн. пені та 2101,10 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51, код ЄДРПОУ 14107244);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Митне оформлення в Україні" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код ЄДРПОУ 43392205);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківська обласна рада - (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 24283333).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "21" грудня 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3887/20