Рішення

від 15.10.2020 по справі 160/10964/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Справа № 160/10964/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №14574-15106/М-05/8-0400/20, викладене листом від 31.07.2020 року, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ (код ЄДРПОУ 19097829) з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , період перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ (код ЄДРПОУ 19097829) з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року працювала в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ на посаді сторожа, що підтверджується записами її трудової книжки, та є застрахованою особою, проте, з отриманих від відповідача 14.07.2020 року індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вона дізналася, що до її страхового стажу не включені вищезазначені періоди роботи в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ . Оскільки, на думку позивача, відповідачем безпідставно не зараховано ці періоди роботи до її страхового стажу, вона 20.07.2020р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з відповідною заявою про їх зарахування, але отримала відмову у зарахуванні вищевказаних періодів до її страхового стажу, оформлену листом від 31.07.2020р. за №14574-15106/М-05/8-0400/20, з посиланням на те, що ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ має заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 6974,31грн. за період з червня 2009 року по квітень 2010 року та не звітує щодо нарахування заробітної плати працівникам з травня 2010 року. Позивач вважає вказану відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправною, оскільки порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків є підставою для притягнення останнього до відповідальності, однак, не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періодів роботи на цьому підприємстві, протягом якого такій особі виплачувалася заробітна плата з відрахуванням страхових внесків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10964/20, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 01.10.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вказаною ухвалою суду у задоволенні клопотання позивача про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, відмовлено, а також витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

07 жовтня 2020 року на електронну пошту суду, з наступним наданням 09 жовтня 2020 року до канцелярії суду, надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 23.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з листом від 20.07.2020 року стосовно зарахування до її страхового стажу періодів роботи з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року на посаді сторожа в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ , однак, зважаючи на те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до абзацу 6 підпункту 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, забезпечує роботу з призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства, при цьому, функція з зарахування до страхового стажу чи розрахунку стажу особи поза призначенням пенсії вищевказаним Положенням не передбачена, тому оскільки заяв чи будь-яких звернень щодо призначення пенсій ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надавала, підстави для вирішення питання про зарахування вищевказаних періодів її роботи до її страхового стажу відсутні. Також відповідачем зазначалося, що ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 05.03.1991 року по теперішній час (Нікопольський район) і звітувало щодо нарахування заробітної плати найманим працівникам за період з березня 1991 по квітень 2010 року, включно, при цьому, станом на 01.07.2020 року вказане підприємство має борг перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків в сумі 6974,31грн. за період з червня 2009 року по квітень 2010 року, тобто останнім як роботодавцем не сплаченні страхові внески, що призводить до втрати страхового стажу найманих працівників підприємства. Зі свого боку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснено всі можливі заходи щодо вирішення цього питання, а саме: подано позови до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку, а отриманні рішення суду направлені для стягнення до органів державної виконавчої служби. Проте, станом на сьогодні заборгованість не сплачена, тому і відсутні підстави для зарахування страхового стажу. Крім того, ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року не звітувало та не сплачувало єдиний внесок. Таким чином, на думку відповідача, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Також відповідачем повідомлено, що у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як пенсіонер не перебуває, пенсійна справа у відповідача відсутня, а отже він не має змоги надати витребуваний ухвалою суду від 16.09.2020р. доказ.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 243, 250, 257, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до записів її трудової книжки серії НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи, працювала в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ (записи №19, №20, №23, №24):

- 03.04.2007р. прийнята у якості сторожа (наказ №1 від 03.01.2007р.);

- 01.02.2008р. звільнена з займаної посади згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (угода сторін) (наказ №17 від 01.02.2008р.);

- 10.01.2011р. прийнята у якості сторожа (наказ №01-ок від 10.01.2011р.);

- 26.05.2014р. звільнена з займаної посади згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (угода сторін) (наказ №5-ок від 26.05.2014р.).

Згідно з довідкою ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ №193 від 25.06.2013р. ОСОБА_1 дійсно працює на цьому підприємстві з березня 2011 року за основним місцем та займає посаду сторожа, посадовий оклад становить 1147,00грн., затримок по видачі заробітної плати не було, а з її заробітної плати утримано відповідні податки.

14.07.2020 року на підставі звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області останнім сформовані виписки щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Форма ОК-5, та дані про трудовий та страховий стаж за періоди: 1999р.- 2002р., 2007р.- 2010р., 2014р.- 2020р., відповідно до яких до страхового та трудового стажу позивача періоди її роботи з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ на посаді сторожа не включені.

У зв`язку із цим, 20.07.2020р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з листом, відповідно до якого просила прийняти рішення про зарахування до її страхового (трудового) стажу періодів її роботи з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року на посаді сторожа в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ .

Листом від 31.07.2020р. за №14574-15106/М-05/8-0400/20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування до її страхового стажу періодів роботи в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року з посиланням на те, що ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ звітувало щодо нарахування заробітної плати найманим працівникам лише за період з березня 1991 по квітень 2010 року, включно, при цьому, станом на 01.07.2020 року вказане підприємство має борг перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків в сумі 6974,31грн. за період з червня 2009 року по квітень 2010 року, тобто останнім як роботодавцем не сплаченні страхові внески, що призводить до втрати страхового стажу найманих працівників цього підприємства. Сума заборгованості відпрацьована в судовому порядку і направлена для стягнення до органів Державної виконавчої служби. Крім того, у вищезазначеному листі, відповідач зазначав, що з 11.08.2013 року набрав чинності Закон України від 04.07.2013р. №406-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку проведенням адміністративної реформи , відповідно до якого функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передано до органів Міністерства доходів і зборів України (нині - Державна податкова служба України). Таким чином, з питань сплати єдиного соціального внеску та подання звітності необхідно звертатись до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Незгода позивача з відмовою відповідача у зарахуванні вищевказаних періодів її роботи до страхового стажу стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Частиною 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Пунктом 2 частини 3 статті 21 Закону №1058-IV визначено, що персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат, зокрема, як страховий стаж.

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

За приписами ч.2 ст.22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються:

1) виконавчими органами Пенсійного фонду для:

підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

обчислення страхових внесків;

визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом;

визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом;

надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ;

надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій;

надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду;

обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності;

2) структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VІ Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

При цьому, статтею 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Вказані обов`язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014р. за N785/25562 (далі - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Так, згідно з п.4 та п.5 розділу І Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Реєстр застрахованих осіб забезпечує:

облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію;

накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №10-1 встановлено, що джерела формування реєстру застрахованих осіб визначені статтею 18 Закону. У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація (далі - обробка інформації) про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із:

звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу;

системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

електронних пенсійних справ;

системи обліку сплати страхових внесків;

фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням;

реєстру страхувальників Державного реєстру;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

звернень громадян до органів Пенсійного фонду України;

інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

За приписами п.1 розділу IV Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Згідно з п.2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків.

Пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 встановлено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, абз.2, 3 п.4 розділу IV Положення №10-1 передбачено можливість внесення змін та уточнень до відомостей Реєстру застрахованих осіб на підставі та відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. При цьому, внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Відповідно до п.8 розділу IV Положення №10-1 у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім`я, по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження; стать; громадянство; серія та номер паспорта; номер телефону (за згодою); адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення/зміни/уточнення даних в Реєстр(і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення/зміну/уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта). Внесення/зміни/уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки відповідно до поданої Анкети та доданих до неї документів, а у частині інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків - після підтвердження відповідності реєстраційних даних згідно з пунктом 3 розділу III цього Положення здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п`ятиденний строк.

Пунктом 1 розділу VІІІ Положення №10-1 передбачено, що облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді України протягом усього життя особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів.

Відповідно до п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (надалі по тексту також - Положення № 28-2), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, внесення відомостей до них та їх використання.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що на підставі відомостей, поданих, зокрема, роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в Реєстрі застрахованих осіб на кожну застраховану особу формується електронна персональна облікова картка, яка включає дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , зокрема, дані щодо страхового стажу, заробітної плати (дохід, грошове забезпечення), розміру сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для правильного обчислення та призначення страхових і пенсійних виплат. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом, а також до цих відомостей можуть вноситися зміни на підставі інформації з відповідних джерел, в тому числі, на підставі судових рішень, що набрали законної сили. При цьому, внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, належить саме до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України. Водночас, наявність у системі персоніфікованого обліку та Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб та про їх страховий стаж у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат, у свою чергу, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Як встановлено судом, факт роботи ОСОБА_1 на посаді сторожа у ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ в період з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року підтверджено відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи.

Крім того, довідкою ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ №193 від 25.06.2013р. також підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює на цьому підприємстві з березня 2011 року за основним місцем та займає посаду сторожа, посадовий оклад становить 1147,00грн., затримок по видачі заробітної плати не було, а з її заробітної плати утримано відповідні податки.

Відомості про трудовий стаж роботи ОСОБА_1 за період з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року не включено до Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Дані про трудовий та страховий стаж, однак у Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5 зазначено, що ОСОБА_1 працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ код ЄДРПОУ 19097829.

Відомості про страховий стаж роботи ОСОБА_1 за період з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року не включено до Витягів з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5 та до Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Дані про трудовий та страховий стаж.

Таким чином, до даних про трудовий та страховий стаж Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про трудовий та страховий стаж роботи позивача на посаді сторожа у ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ в період з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року не внесено.

Як слідує з листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 31.07.2020р. за №14574-15106/М-05/8-0400/20, яким позивачеві відмовлено у зарахування до її трудового та страхового стажу вищевказаних періодів роботи в ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ , така відмова мотивована тим, що роботодавець (страхувальник) ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ звітувало щодо нарахування заробітної плати найманим працівникам лише за період з березня 1991 по квітень 2010 року, включно, при цьому, станом на 01.07.2020 року вказане підприємство має борг перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків в сумі 6974,31грн. за період з червня 2009 року по квітень 2010 року, тобто останнім як роботодавцем не сплаченні страхові внески, що призводить до втрати страхового стажу найманих працівників цього підприємства.

Статтею 41 Закону України №1058-IV передбачено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення , і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 вказаного Закону, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, згідно з приписами статті 62 Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п.1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зважаючи на наведені приписи законодавства а також врахвуючи те, що відповідними записами трудової книжки позивача, а також довідкою роботодавця (страхувальника) і навіть частково відомостями самого Реєстру застрахованих осіб підтверджено факт роботи ОСОБА_1 на посаді сторожа у ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ в період з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року, а також отримання нею загробної плати, з якої відраховувалися кошти на сплату страхових внесків, проте, такі не були сплачені у повному обсязі через вину роботодавця (страхувальника), суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, зокрема єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а отже наявність заборгованості ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до трудового та страхового стажу позивача періодів її роботи, підтверджених даними трудової книжки, оскільки відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи (позивача) на своєчасне призначення та одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням у належному розмірі.

При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі Хонякіна проти Грузії (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі Формер Кінг Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №14574-15106/М-05/8-0400/20, оформленого листом від 31.07.2020 року, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ (код ЄДРПОУ 19097829) з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року, та про задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд зауважує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, ч.2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене та з метою відновлення порушеного права позивача та гарантування його ефективного захисту, суд, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового та страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи на посаді сторожа в Товаристві з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ (код ЄДРПОУ 19097829) з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року, відповідно, та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки саме такий спосіб є належним способом захисту порушеного права позивача.

Доводи відповідача відносно того, що позивач станом на час звернення до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області з заявою про зарахування спірних періодів роботи до її трудового та страхового стажу ще не набула права на призначення пенсії та за її призначенням не зверталася, а обчислення страхового стажу можливе органами Пенсійного Фонду виключно при призначенні пенсії, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними приписами законодавства, відповідно до яких територіальні органи Пенсійного фонду з моменту формування у Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування облікової картки стосовно застрахованої особи зобов`язані постійно вносити до неї оновленні відомості на підставі передбачених законодавством джерел, які стосуються, в тому числі даних щодо трудового та страхового стажу, заробітної плати (дохід, грошове забезпечення), розміру сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для правильного обчислення та призначення страхових і пенсійних виплат, при цьому, статтею 14-1 Закону № 2464-VI саме на Пенсійний фонд та його територіальні органи покладено обов`язок щодо забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та зі здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 840,80грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Дніпропетровській області коштів у сумі 840,80грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 31.07.2020 року №14574-15106/М-05/8-0400/20, про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у зарахуванні до трудового та страхового стажу періодів її роботи на посаді сторожа у Товаристві з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ (код ЄДРПОУ 19097829) з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до трудового та страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) періоди її роботи на посаді сторожа в Товаристві з обмеженою відповідальністю АГРОПРОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ (код ЄДРПОУ 19097829) з 01.06.2009 року по 01.03.2010 року та з 10.01.2011 року по 26.05.2014 року, відповідно, та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.10.2020 року.

Суддя О.М. Турова