Рішення

від 21.12.2020 по справі 160/13859/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 160/13859/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

28.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.10.2020р. №7 щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 16.05.1995р. по 30.04.2001р. до пільгового стажу за Списком №1;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді машиніста конвеєра ДСФ з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року до пільгового стажу за Списком №1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 - з 12.08.2020 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.08.2020 року, у віці 48 років, вона звернулася до Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 та надала необхідний пакет документів, а саме: паспорт, трудову книжку, картку фізичної особи - платника податків, довідку про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії, довідки про заробітну плату. Листом від 18.08.2020 року за вих. №0400-0317-8/69010 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії та зазначено, що у зв`язку з відсутністю пільгової довідки по ліквідованим підприємствам за період роботи позивача з 21.03.1995 року по 30.04.2001 року на ш. Артем №2 РУ ім. Кірова документи були направлені на розгляд Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України з питання підтвердження пільгового стажу роботи. Згідно з наданими позивачем документами пільговий стаж за Списком №1, підтверджений документально, становить - 5 років 11 місяців 18 днів. Таким чином, право на призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по Списку №1 на дату подання заяви відсутнє. 06.10.2020 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №7, що для підтвердження періоду роботи з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 немає підстав, та з посиланням на методичний посібник щодо правильності застосування Списків №1 і №2 вказано, що робітникам дробильних і дробильно-сортувальних фабрик, цехів, дільниць, установок гірничих підприємств, де дроблення є продовженням технологічного процесу гірничих робіт (без послідуючого процесу збагачення), пільгові пенсії повинні призначатися по переліку посад, передбачених розділом І Списку №2. Отже, відповідач зарахував до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 період роботи з 01.05.2001 року по 18.04.2007 року у ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг (5 років 11 місяців 18 днів) і не зарахував період роботи позивача з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року (5 років 11 місяців 14 днів), та відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку з недостатністю пільгового стажу. Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними та враховуючи викладені обставини, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

24.11.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 12.08.2020 року позивач надала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та додані до заяви, зокрема: трудову книжку; архівну довідку ДП "Кривбасшахтозакриття" №257 від 03.08.2020 року; копії наказів про проведення атестації робочих місць по підприємству Рудоуправління ім. Кірова; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала в Рудоуправлінні ім. Кірова: з 16.05.1995 року по 31.10.1995 року - машиністом конвеєра дільниці ДСФ-1 шахти №2 ім. Артема, з 01.02.1998 року по 30.04.2001 року - машиністом конвеєра дільниці ДСФ-1 шахти №2 ім. Артема на Малому державному підприємстві "Руда", з 01.11.1995 року по 01.02.1998 року - машиністом конвеєра дробильно-сортувальної фабрики. Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29.12.1997 року №343 МДП "Руда" приєднано до ДП ім. Кірова. Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. На період роботи позивача діяли Списки затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162. Згідно розділу II Списку №1, затвердженого постановою №162, право на пільгову пенсію мають: робітники, зайняті на дробленні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин і гірничохімічної сировини, що містить у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію: бункерувальники, грохотувальники, дозувальники, дробильники, машиністи конвеєрів, машиністи млинів, машиністи живильників, зайняті на подачі сухої сировини. В трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про зайнятість на дробленні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин і гірничохімічної сировини; не зазначено, що позивач працювала на роботах, передбачених Списком №1 повний робочий день, тому для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ДП "Рудоуправління ім. Кірова" (ЄДРПОУ 00191342) припинена у зв`язку з банкрутством. Так як, підприємство ліквідовано, підтвердження стажу роботи відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1 проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах. Так, згідно із вищенаведеним, управлінням був сформований та направлений на розгляд комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пакет документів щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 . Фактично, на засіданні комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області було з`ясовано, що в наданих документах відсутня інформація, що ОСОБА_1 працювала на умовах визначених Списком №1 (на дробленні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин і гірничохімічної сировини, що містить у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію). За таких обставин, Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 немає підстав. Отже, на підставі рішення Комісії при Головному управлінні від 06.10.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , оскільки станом на 12.08.2020 року загальний стаж роботи ОСОБА_1 складав 28 років 14 днів, з них робота за Списком №1 - 05 років 11 місяців 18 днів. Щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 22.08.2000 року по 27.04.2001 року в ДП "Рудоуправління ім. Кірова" до Списку №1 відповідач зазначив, що відповідно до приписів наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць по підприємству, на якому працювала позивачка, період з 22.08.2000 року по 27.04.2001 року не може бути зарахований до пільгового стажу роботи по Списку №1. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.12.2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначила, що позиція 1020100а-1753б розділу II Списку №1 від 11.03.1994 року № 162, передбачає: Робітники, зайняті на дробленні, подрібнюванні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин і гірничохімічної сировини, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію: бункерувальники, грохотувальники, дозувальники, дробильники, машиністи конвейєрів, машиністи млинів, машиністи живильників, зайняті на подачі сухої сировини; машиністи кранів (кранівники), сепараторники (на сухому помелі) . Вказане не означає, що кожна із зазначених посад, як то бункерувальник, грохотувальник, дозувальник, дробильник чи машиніст конвеєра має бути зайнятий безпосередньо у всіх зазначених процесах - на дробленні, подрібнюванні, помелі, сортуванні і збагаченні, оскільки на кожній із цих посад працівник виконує певну частину роботи із усього вказаного процесу. В зв`язку з ліквідацією підприємств, на яких працювала позивач, остання позбавлена можливості отримати уточнюючі довідки про пільгових характер роботи. Проте, підприємствами, на яких вона працювала, за результатами проведених атестацій було підтверджено шкідливі умови праці та право на пільгове пенсійне забезпечення саме за Списком №1, в тому числі за посадою позивача. Також, як зазначив відповідач, у зв`язку з перервою між первинною (наказ від 22.08.1995р. №770) та повторною атестацією (наказ від 28.04.2001 за №425а) позивачу не зараховано період роботи: з 22.08.2000 року по 27.04.2001 року. Проте, відповідачем не враховано, що термін дії атестації робочих місць з умов праці 1995 року було продовжено наказом по підприємству від 28.04.2001 за №425а, про що зазначено у листі директора РУ ім. Кірова від 06.12.2000 року на ім`я начальника Криворізької інспекції з охорони праці в гірській промисловості та головного лікаря Саксаганської СЕС з посиланням на тяжкий фінансово- економічний стан та те, що на підприємстві не відбулося змін. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою №4487 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року.

12.08.2020 року з метою підтвердження періодів роботи позивача управлінням був направлений на розгляд комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пакет документів щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.08.2020 року № 0400-0317-8/69010 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та зазначено, що 12.08.2020 року позивач звернулася за призначенням пенсії на пільгових умовах по Списку №1. До заяви було надано: паспорт; трудову книжку; довідку № П02 від 10.08.2020 року з ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг . У зв`язку з відсутністю пільгової довідки по ліквідованим підприємствам за періоди роботи позивача з 21.03.1995 року по 30.04.2001 року на ш. "Артем" №2 РУ ім. Кірова документи були направлені 12.08.2020 року вих. №1470/02.32-19 на розгляд Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України з питання підтвердження пільгового стажу роботи. Згідно з наданими позивачем документами пільговий стаж за Списком №1, підтверджений документально, становить - 5 років 11 місяців і 8 днів. З огляду на вищезазначене, право на призначення пенсії позивачу на пільгових умовах по Списку №1 на дату подання заяви відсутнє. В призначенні пенсії відмовлено.

06.10.2020 року рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №7 не підтверджено період роботи з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року на підставі не підтвердження пільгового стажу роботи з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон України №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням ст.28 цього Закону.

Згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і та наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першими цього пункту, право на пенсію за віком па пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку, зокрема, 47 років - які народилися по 31 березня 1972 року включно.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Із системного аналізу вищенаведених правових норм також випливає, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: 1) наявність професії і виробництва в Списках; 2) підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації; 3) зайнятість робітника на роботах, передбачених Списками, протягом повного робочого дня.

Так, відповідачем зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 період роботи з 01.05.2001р. по 18.04.2007р. у ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , який складає 5 років 11 місяців 18 днів.

Щодо наявності у позивача достатнього загального стажу роботи відповідачем не заперечується.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої

категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначає Порядок про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1.

Відповідно до вказаного Порядку підтвердження стажу роботи проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Спірним є період роботи позивача з 16.05.1995р. по 30.04.2001р. на посаді машиніста конвеєра ДСФ на підприємствах МДП Руда та РУ ім. Кірова, що були ліквідовані, а тому підтвердження пільгового стажу здійснювалось відповідною Комісією, рішенням якої позивачу було відмовлено.

Підставою для відмови у підтвердженні періоду роботи ОСОБА_1 з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 стала відсутність в наданих документах інформації, що ОСОБА_1 працювала на умовах визначених Списком №1 (на дробленні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин і гірничохімічної сировини, що містить у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію).

Проте, суд критично ставиться до таких висновків відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 16.03.1992 року у спірний період вона працювала:

- з 16.05.1995 року по 31.10.1995 року. - машиністом конвеєра 3 розряду дільниці ДСФ-1 шахти №2 ім. Артема в рудоуправлінні ім. Кірова;

з 01.11.1995 року. по 01.02.1998 року - машиністом конвеєра 2 розряду дробильно-сортувальної фабрики в Малому державному підприємстві Руда Мінпрому України;

з 01.02.1998 року по 30.04.2001 року - машиністом конвеєра 2 розряду дільниці ДСФ шахти №2 ім. Артема в рудоуправлінні ім. Кірова.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

У спірний період діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, згідно яких до Списку №1 (розділ II Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин ) відносяться: Робітники, зайняті на дробленні, подрібнюванні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин і гірничохімічної сировини, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію: бункерувальники, грохотувальники, дозувальники, дробильники, машиністи конвейєрів, машиністи млинів, машиністи живильників, зайняті на подачі сухої сировини; машиністи кранів (кранівники), сепараторники (на сухому помелі) , позиція 1020100а-1753б.

Відповідно до пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2019 року у справі №337/1297/17, від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а, від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Із досліджених судом записів трудової книжки НОМЕР_1 від 16.03.1992 року вбачається, що ОСОБА_1 в період з 16.05.1995 року по 31.10.1995 року працювала на посаді машиніст конвеєр 2, 3 розряду дільниці ДСФ-1 . Оскільки дана посада передбачалась у Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надають право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, то це дає право на зарахування вказаних періодів роботи позивача до спеціального (пільгового) трудового стажу.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що доводи представника відповідача про обов`язковість подання позивачем уточнюючої довідки для підтвердження наявності пільгового стажу роботи у спірні періоди є необґрунтованими, оскільки для підтвердження спеціального (пільгового) трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств чи архівні довідки, лише якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що пільговий трудовий стаж позивача з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року на посаді машиніста конвеєра ДСФ підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці, яких достатньо для підтвердження наявності у позивача пільгового стажу. Натомість відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, у чому саме полягає неповнота або невідповідність таких записів.

Щодо незарахування періоду роботи позивача з 22.08.2000 року по 27.04.2001 року з підстав відсутності документів, які підтверджують проведення атестації робочих місць на підприємстві, на якому працювала позивачка після 21.08.1992 року, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМ України від 01.08.1992 року №442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що атестація робочого місця є важливим елементом запобігання порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, зазначаючи, що пільгова пенсія призначається за результатами атестації робочих місць, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, в якій зазначено, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Судом встановлено, що на підтвердження проведення атестації умов праці за спірний період роботи позивач надала:

- наказ № 770 від 22.08.1995 року директора ДП РУ ім. Кірова засвідченим головним держекспертом з умов праці, яким затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, посад, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1 та №2. До Переліку за Списком №1, затвердженого директором РУ ім. Кірова у серпні 1995 року, віднесено посаду машиніст конвеєра ДСФ , за якою працювала позивач.

- перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій на Малому державному підприємстві Руда , дільниця ДСФ, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, затвердженого 31.07.1996 року директором МДП Руда , також за підписом голови атестаційної комісії, відноситься посада машиніст конвеєра дробильно-сортувальної фабрики, за якою працювала позивач.

- наказ № 343 від 29.12.1997 року Мінпромполітики України про те, що мале державне підприємство Руда було реорганізоване шляхом приєднання до Державного рудоуправління ім. Кірова.

- наказ № 425а від 28.04.2001 року директора ДП РУ ім. Кірова, засвідчений головним держекспертом з умов праці, яким затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, посад, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1, №2. До Переліку за Списком №1, затвердженого директором РУ ім. Кірова 28.04.2001 року, віднесено посаду машиніст конвеєра, ш. Артем-2 , за якою працювала позивач;

- лист директора РУ ім. Кірова від 06.12.2000 року на ім`я начальника Криворізької інспекції з охорони праці в гірській промисловості та головного лікаря Саксаганської СЕС, про те, що у зв`язку з тяжким фінансово-економічним станом та тим, що на підприємстві не відбулося змін він просить продовжити строк дії атестації робочих місць, проведеної в 1995 році згідно наказу №770 до квітня 2001 року.

Згідно з довідкою ДП Кривбасшахтозакриття №173 від 28.04.2016 року за спірний період роботи ОСОБА_1 в архівному відділі відсутні документи підтверджуючі роботу з неповним робочим днем.

Отже, із аналізу викладених правових норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 22.08.2000 року по 27.04.2001 року, що складає 5 років 11 місяців 14 днів, є підтвердженим за результатами атестації робочих місць за Списком №1 та протиправно не зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача через перерву між первинною та повторною атестацією.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано відмовлено в зараховуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача з 21.03.1995 року по 30.04.2001 року.

Враховуючи викладене, пільговий трудовий стаж ОСОБА_1 становить 11 роки 11 місяців 3 дні, що дає їй право у віці 48 років для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Позивач в своєму позові визначив спосіб захисту своїх прав та інтересів шляхом визнання протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Однак, розглянувши заяву позивача від 12.08.2020 року за №4487, відповідач надав позивачу лист №0400-0317-8/69010 від 18.08.2020 року, який за своєю суттю є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд керуючись ч.2 ст. 9 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0317-8/69010 від 18.08.2020 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування та скасувати його.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.10.2020р. №7 щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.05.1995р. по 30.04.2001р. до пільгового стажу за Списком №1, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині, оскільки вказане рішення має наслідком відмову позивачу в призначенні відповідної пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пільгову пенсію за віком за Списком №1 суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пільгову пенсію позивачу.

При цьому, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд керуючись ч.2 ст. 9 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути, подану ОСОБА_1 , заяву від 12.08.2020 року № 4487 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 560,53 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.10.2020 року №7 щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року до пільгового стажу за Списком №1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0317-8/69010 від 18.08.2020 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді машиніста конвеєра ДСФ з 16.05.1995 року по 30.04.2001 року до пільгового стажу за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 12.08.2020 року № 4487 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 560,53 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна