Рішення

від 21.12.2020 по справі 320/2704/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року справа №320/2704/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Комунального закладу "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Тетіївської міської ради та Управління освіти виконавчого комітету Тетіївської міської ради, про застосування заходів реагування.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з позовом до Комунального закладу "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3 Тетіївської міської ради Київської області про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Комунального закладу "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н., м.Тетіїв, вул.Академіка Байраковського, буд.49, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 24.12.2019 №169.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що в ході проведення позапланової перевірки Комунального закладу "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області, що розташований за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н., м.Тетіїв, вул.Академіка Байраковського, буд.49, було встановлено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до усунення відповідних порушень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Тетіївську міську раду та Управління освіти виконавчого комітету Тетіївської міської ради.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що Комунальним закладом "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області вчиняються дії, направлення на усунення виявлених контролюючим органом порушень у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки. При цьому, на думку відповідача, деякі з порушень, викладених в акті перевірки, наприклад, відсутність пожежної сигналізації у приміщеннях навчального закладу та захисній споруді, стосуються виключно об`єктів нового будівництва, а тому не поширюються на відповідача.

Також відповідач вважає, що виявлені в ході перевірки порушення не створюють загрози життю та здоров`ю людей, а тому захід реагування, який позивач просить застосувати, не є пропорційним до виявлених порушень та можливих негативних наслідків від них.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області було безпідставно застосовано під час перевірки та складання акта перевірки положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки Комунальний заклад "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу, а тому підстави для застосування до нього заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі відсутні.

Усною ухвалою суду від 10.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.10.2020.

Позивач у судове засідання 10.12.2020 не з`явився, однак направив до суду клопотання з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження, без участі представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак направив до суду клопотання про долучення до матеріалів справи акта позапланової перевірки, а також просив суд перенести судове засідання у зв`язку із запровадженим карантином та перебуванням працівників навчального закладу на самоізоляції.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки відповідачем не зазначено, яким чином запроваджений КМУ карантин перешкоджає прибуттю до суду або наданню витребуваних судом документів та відзиву на позов, наприклад, поштовим зв`язком.

Частинами другою-четвертою статті 205 КАС України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними ;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки ;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів .

За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цієї статті.

Суд зазначає, що підтверджена матеріалами справи повторна неявка представника відповідача до суду, згідно вищенаведених положень статті 205 КАС України, дозволяє суду здійснити розгляд справи за відсутності такого учасника справи.

При цьому, суд зауважує, що запровадження на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не є перешкодою для участі у справі представників учасників процесу та не є обов`язковою та безумовною підставою для відкладення розгляду справи лише за наявності відповідного клопотання учасника процесу.

Так, суд звертає увагу на те, що Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ статтю 195 КАС України після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

"4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Відповідний Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196.

Суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС УКраїни).

При цьому, одними з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до положень статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи зобов`язані, серед іншого, сприяти своєчасному , всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з положеннями статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій , які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Суд вважає, що подання представником відповідача необґрунтованої та непідтвердженої відповідними доказами заяви про відкладення розгляду справи з посиланням на запроваджений Кабінетом Міністрів України карантин, за умови наявності можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також за відсутності належного обґрунтування неможливості прибуття до суду, свідчить про недобросовісне використання відповідачем наданих йому процесуальних прав, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи та є ознакою зловживання процесуальними правами.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеного, усною ухвалою суду від 10.12.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 24214912, місцезнаходження:09800, Київська обл., Тетіївський р-н., м. Тетіїв, вул. Байраківського Академіка, буд.59) зареєстрований в якості юридичної особи 25. 06.1996, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.34-36).

Засновником вказаного закладу освіти є Тетіївська міська рада.

Як вбачається з матеріалів справи, провідним інспектором Тетіївського РС ГУ ДСНС України у Київській області капітаном служби цивільного захисту Поліщуком Миколою Анатолійовичем на підставі наказу Головного управління ДСНС України у Київській області від 13.12.2019 №1363 (т.1, а.с.14-15) було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Комунальним закладом "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області, що розташований за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н., м. Тетіїв, вул. Академіка Байраковського, буд.49, вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якого був складений акт від 24.12.2019 №169 (а.с.17-26).

Зі змісту вказаного акта вбачається, що в ході перевірки були виявлені 17 порушень Комунальним закладом "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області законодавчих та нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта.

Під час розгляду судом цієї справи головним інспектором Тетіївського РС ГУ ДСНС України у Київській області майором служби цивільного захисту Філозопом Богданом Костянтиновичем у період з 02.12.2020 по 03.12.2020 було проведено позапланову перевірку дотримання Комунальним закладом "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт №90 від 03.12.2020.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що відповідачем не було усунуто у повному обсязі такі порушення:

1) пункту 2.31 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні №1417 - сходові клітки, коридори та інші шляхи експлуатації будівлі навчального закладу не забезпечено евакуаційним освітленням відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об`єктів будівництва", ЩДБН В.2.5-23-2010 "Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення" та Правил улаштування електроустановок;

2) пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні №1417 - всі приміщення навчального закладу не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Інженерні обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

3) пункту 5 розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту - захисна споруда ЦЗ не обладнана системами протипожежної сигналізації;

4) пункту 6 розділу ІІ, глави 1 розділу ІІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту - стан входів та виходів захисної споруди цивільного захисту їх доступність для усіх категорій населення, зокрема - для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення не відповідає вимогам з утримання;

5) пункту 7 розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту - технічний стан захисної споруди ЦЗ не відповідає вимогам з утримання;

6) пункт 9 розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту - експлуатація та утримання електрообладнання захисної споруди не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок;

7) пункт 2 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України - працівників об`єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту;

8) пункт 13 розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту - інженерні комунікації захисної споруди цивільного захисту не пофарбовані відповідно до їх призначення.

Отже, не усунутим залишилося 8 порушень, про яке раніше було зазначено в акті перевірки, які і підлягають дослідженню в рамках цієї справи, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі-Закон №877).

Частиною першою статті 1 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

При цьому, статтею 2 Закону №877 визначено сферу його дії.

Так, відповідно до вказаної норми дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

З вказаного слідує, що положення Закону №877 поширюються на відносини, які виникають у сфері контролю за дотриманням законодавства у сфері цивільного захисту, протипожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України №5403 від 02.10.2012.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ України).

Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України закріплено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України передбачено наявність загрози життю та здоров`ю людей внаслідок порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань техногенної, пожежної безпеки, в якості підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Суд звертає увагу, що визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, на переконання суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Комунальний заклад "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу, а тому підстави для застосування до нього заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі відсутні.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою-другою статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої-другої статті 22 Закону України "Про освіту" юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Права та обов`язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов`язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.

Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).

Заклад освіти як суб`єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів: бюджетна установа; неприбутковий заклад освіти; прибутковий заклад освіти.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про середню освіту" (який був чинний до 17.03.2020) заклад загальної середньої освіти є юридичною особою.

Частиною першою статті 31 Закону України "Про повну загальну середню освіту (який набрав чинності з 18.03.2020) визначено, що юридична особа має статус закладу загальної середньої освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, що здійснюється на одному чи декількох рівнях повної загальної середньої освіти.

Заклад загальної середньої освіти має право набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати стороною у судовому процесі, мати у власності кошти та інше майно відповідно до законодавства.

Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що заклад загальної середньої освіти є юридичною особою та має статус суб`єкта господарювання.

При цьому, суд зазначає, що частиною першою статті 21 Закону України "Про повну загальну середню освіту" встановлено, що заклад освіти створює безпечне освітнє середовище з метою забезпечення належних і безпечних умов навчання, виховання, розвитку учнів, а також формує у них гігієнічні навички та засади здорового способу життя.

В свою чергу, в розумінні статті 1 вказаного закону безпечне освітнє середовище - це - сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил , законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпеки харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин.

Отже на заклад загальної середньої освіти покладено обов`язок дотримуватись правила протипожежної безпеки.

Щодо можливості застосування такого заходу реагування як зупинення роботи будівлі, то такий захід може застосовуватись до суб`єкта господарювання, у тому числі і до закладу середньої освіти, виключно за рішенням суду, у разі наявності підстав, перелік яких визначений статтею 70 Кодексу цивільного захисту України.

Як зазначено вище, в акті від 03.12.2020 №90 встановлено вісім окремих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки та цивільного захисту, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Стосовно порушення відповідачем пункту 2.31 глави 2 розділу ІІІ Правил №1417.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі - Правила №1417), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Відповідно до пункту 2.31 глави 2 Правил №1417 сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей.

Відповідно до пункту 5.8 ДБН В.1.1-7.2002 "Пожежна безпека об`єктів будівництва" евакуаційні виходи, шляхи евакуації повинні мати позначення з використанням знаків пожежної безпеки за ГОСТ 12.4.026. Проектування та влаштування евакуаційного освітлення слід здійснювати відповідно до вимог СНиП ІІ-4, ПУЕ, ВСН 59 та інших НД.

Суд критично оцінює твердження відповідача про непоширення на нього цих вимог з огляду на те, що заклад працює в одну зміну в денний час та не потребує оснащення евакуаційним освітленням через таке освітлення природним шляхом.

Так, суд зауважує, що вищенаведені вимоги правил пожежної безпеки поширюється на лише на об`єкти, в яких фактично перебувають особи у нічний час, а розраховані й на потенційні ситуації, за яких такі особи можуть перебувати у приміщення в період відсутності природного освітлення, у тому числі, у разі зміни режиму роботи. Крім того, відповідні вимоги направлені і на забезпечення безпеки осіб, які можуть перебувати у таких приміщеннях, наприклад, охоронці будівлі тощо.

У будь-якому разі, суд зауважує, що відповідні вимоги стосовно необхідності наявності на сходових клітках, внутрішніх відкритих та зовнішніх сходах, коридорах, проходах та інших шляхах евакуації освітлення направлені на попередження, тобто запобігання негативних наслідків у випадку надзвичайної ситуації, а тому мають виконуватися незалежно від фактичного перебування людей у темний період часу.

Стосовно порушення відповідачем пункту 6 розділу ІІ та глави 1 розділу ІІІ Вимог №579.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 (далі - Вимоги №579), входи до фонду захисних споруд мають забезпечувати вільний доступ усередину їх приміщень, можливість користування ними особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення і мати достатню (нормативну) пропускну спроможність.

Підходи до зовнішніх дверей, двері і сходові марші мають утримуватися у справному стані, очищуватися від бруду і сміття, а в зимовий час - від снігу і льоду. Захаращення входів не допускається.

У разі відсутності на входах пандусів для забезпечення вільного користування сховищами особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення входи додатково обладнуються дерев`яними або металевими трапами.

Відповідно до пунктів 1-4 глави 2 розділу ІІІ Вимог №579 павільйони, навіси, відливи та інше обладнання, призначене для захисту входів і аварійних виходів від атмосферних опадів і поверхневих вод, мають утримуватися в належному технічному стані.

Для природного провітрювання замкненої споруди в тамбурах сховища в мирний час додатково до захисно-герметичних дверей дозволяється установлення дерев`яних дверей або дверей із сталевих ґрат.

До замків від дверей і ставень має бути не менше двох комплектів ключів. Один комплект ключів зберігається у відповідальної особи, інший (в опечатаному вигляді) - у посадової особи або у структурному підрозділі балансоутримувача, що працює в цілодобовому режимі (місцезнаходження і телефон цієї посадової особи зазначаються на вхідній табличці).

Необхідно забезпечувати належний стан оголовків аварійних виходів і повітрозабірних каналів, очищати їх від снігу, сміття і сторонніх предметів, систематично перевіряти справність противибухових пристроїв, надійність їхнього кріплення і періодично змащувати металеві частини інгібованим мастилом.

Щодо порушення відповідачем пункту 7 розділу ІІ Вимог №579.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Вимог №579 споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані.

Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.

Заміна окремих вузлів та агрегатів обладнання захисних споруд не має погіршувати технічних характеристик інженерних систем та систем життєзабезпечення.

Стосовно порушення відповідачем пункту 9 розділу ІІ Вимог №579.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Вимог №579 експлуатація та утримання електрообладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок.

Приміщення споруд фонду захисних споруд мають забезпечуватися штучним освітленням. У них не допускається прокладання тимчасових електричних та інших інженерних мереж, а також незакріплених електричного обладнання і світильників. Електричні світильники мають бути захищеними від механічного пошкодження. Використання світильників із незахищеними лампами розжарювання не допускається.

Для освітлення захисних споруд можуть використовуватися світлодіодні та інші енергозберігаючі лампи. Використання люмінесцентних ламп для систем освітлення захисних споруд не допускається.

Під час використання споруд фонду захисних споруд за призначенням з метою збільшення термінів роботи систем електропостачання в автономному режимі частина світильників та іншого електрообладнання, запроектованих для мирного часу, підлягає відключенню.

Усі розетки, установлені в спорудах фонду захисних споруд, мають обладнуватися трафаретними позначеннями: Радіо , Телефон , 220 В (на стіні або у вигляді табличок).

Щодо порушення відповідачем пункту 2 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту.

Стосовно порушення відповідачем пункту 13 розділу ІІ Вимог №579.

Згідно з пунктом 13 розділу ІІ Вимог №579 інженерні комунікації захисних споруд та споруд подвійного призначення із захисними властивостями відповідних захисних споруд (сховищ, ПРУ) фарбуються залежно від їх призначення, а саме: повітроводи чистої вентиляції - у білий колір; повітроводи режиму фільтровентиляції - у жовтий колір; повітроводи режиму ізоляції з регенерацією повітря - у рожевий колір; трубопроводи систем водопостачання (крім систем внутрішнього протипожежного водопостачання) - у зелений колір; трубопроводи систем внутрішнього протипожежного водопостачання та інших систем пожежогасіння - у червоний колір; труби систем опалення та мастилопроводи ДЕС - у коричневий колір; труби електропроводки та трубопроводи каналізації - у чорний колір.

Повітророзвідні труби з оцинкованої сталі не фарбують, але на них наносять відмітні риски (стрілки) відповідного кольору.

Вимоги щодо кольорів, у які фарбуються інженерні комунікації найпростіших укриттів та споруд подвійного призначення, що не мають захисних властивостей відповідних захисних споруд, не встановлюються.

Щодо порушень відповідачем пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні та пункту 5 розділу ІІ Вимог №579.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Вимог №579 забезпечення фонду захисних споруд первинними засобами пожежогасіння, обладнання їх системами внутрішнього протипожежного водопостачання, пожежної автоматики і сигналізації здійснюється відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, а також державних будівельних норм і національних стандартів, що діють у сфері пожежної безпеки.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил №1417 будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

Відповідно до пункту 3.5 глави 3 ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.11.2014 №312, система протипожежного захисту (СПЗ) - це комплекс технічних засобів, що змонтований на об`єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі.

Згідно з пунктом 5.5 глави 5 ДБН В.2.5-56:2014 не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані застраховані одноповерхові наземні об`єкти громадського призначення, площа яких незалежно від їх ступеня вогнестійкості не перевищує 100 кв.м.

Пунктом 6.1 розділу VI ДБН В.2.5-56:2014 визначено, що системи протипожежного захисту поділяються на: а) системи пожежної сигналізації; б) автоматичні системи пожежогасіння; в) автономні системи пожежогасіння локального застосування; г) системи керування евакуюванням (в частині системи оповіщення напрямку евакуювання); д) системи протидимного захисту; е) системи централізованого пожежного спостерігання; ж) системи диспетчиризації СПЗ; и) системи флегматизації; інженерні системи та технологічне обладнання, які не входять до складу СПЗ, але з СПЗ функціонально пов`язані: к) блискавкозахист; л) пожежні ліфти; м) пожежні кран-комплекти; н) протипожежні двері, клапани, ворота та завіси (екрани) тощо.

Відповідно до пункту 7.2 додатку А, таблиці А.1 до ДБН В.2.5-56:2014 обов`язковому обладнанню системами пожежної сигналізації та пожежогасіння підлягають дитячі дошкільні навчальні заклади.

Згідно з пунктом 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устаткування при сигналі "пожежа" тощо).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу СПС.

Системи пожежної сигналізації не повинні: а) підпадати під несприятливий вплив інших систем незалежно від того, з`єднані вони з ними чи ні; б) виходити з ладу (частково або повністю) через вплив на них вогню або явища, для виявлення якого вони призначені, до того, як вогонь чи це явище було виявлено; в) реагувати на інші явища, не пов`язані з виявленням пожежі (підпункт 7.2.3 пункту 7.1 розділу VII ДБН В.2.5-56:2014).

Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку Б до ДБН В.2.5-56:2014 (Будинки та приміщення, що підлягають обладнанню системами оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей) обладнанню системами оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей підлягають дитячі дошкільні заклади, дитячі дошкільні заклади спеціального типу та навчальні заклади (загальноосвітні та спеціалізовані школи, навчальні корпуси шкіл-інтернатів, навчальні корпуси професійно-технічних та вищих навчальних закладів та інститутів підвищення кваліфікації).

Згідно з підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 розділу ХІІІ ДБН В.2.5-56:2014 у приміщенні пожежного поста повинна бути: 1) світлова і звукова сигналізація про: а) несправність у системі оповіщення; б) несправність електроживлення системи оповіщення; в) несправність ланцюгів пуску системи оповіщення; г) відключення автоматичного режиму; 2) світлова сигналізація: а) спрацювання (з розшифруванням зон оповіщення); 3) модулі: а) запуску системи оповіщення (з вибиранням зон оповіщення); б) запуску системи оповіщення (для всього будинку); в) зупинки системи оповіщення (з вбиранням зон оповіщення); г) зупинки систем оповіщення (для всього будинку).

Суд вважає непереконливими посилання відповідача на непоширення на нього вищевказаних державних будівельних норм з огляду на те, що будівля школи та захисної споруди не є новими об`єктами будівництва та в них не проводиться будь-який ремонт.

Так, суд зазначає, що динамічність суспільних відносин означає у тому числі і зміну їх нормативного регулювання, а тому зміна правових норм у сфері пожежної безпеки (що пов`язано з удосконаленням нормативного регулювання відповідних правовідносин, усунення прогалин, поліпшення заходів безпеки тощо) пов`язує за собою виникнення у суб`єктів таких правовідносин обов`язку по дотриманню відповідних норм, направлених на забезпечення суспільної безпеки.

Суд звертає увагу, що наведені вище порушення не є формальним, а стосуються, зокрема, відсутності у відповідача автоматичної пожежної сигналізації, яка призначена для попередження виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення.

У п.31 постанови Верховного Суду від 07.10.2019 у справі №815/140/18 зазначено, що відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84805275).

Наведене спростовує твердження відповідача про те, що виявлені позивачем порушення не створюють безпосередню загрозу життю та здоров`ю людей та не є підставою для застосування заходів реагування. Так, суд зауважує, що виявлені порушення якраз і створюють потенційну небезпеку для життя та здоров`я людей, а поданий позивачем позов направлений на попередження виникнення негативних наслідків у разі виникнення надзвичайної ситуації, тобто носить характер превентивного захисту.

Матеріали справи не містять доказів усунення відповідачем вищевказаних порушень.

Суд наголошує на тому, що не усунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення негативних наслідків від надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають:

- на забезпечення безпеки роботи відповідача, безпеки його працівників, відвідувачів у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту;

- на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі;

- на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків;

- на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації. При збереженні таких умов для працівників та дітей, які відвідують заклад освіти, існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров`ю.

Отже, характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі №826/7073/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87839157) дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень (об`єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що відповідач не усунув порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на теперішній час продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, суд дійшов висновку про необхідність застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації Комунального закладу "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н., м.Тетіїв, вул.Академіка Байраковського, буд.49, шляхом зобов`язання відповідача зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 03.12.2020 №90.

При цьому, суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявленого порушення.

Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення відповідачем виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Враховуючи вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Стосовно посилання відповідача на необхідність врахування у цій справі принципу пропорційності суд звертає увагу відповідача на те, що у справах, пов`язаних з порушеннями у сфері пожежної та техногенної безпеки суд враховує не лише право осіб на освіту (у даному випадку дошкільну), але й право цих самих осіб на життя та здоров`я, яке ставиться під загрозу при наявності порушень положень законодавства у сфері пожежної безпеки.

Тобто право осіб на освіту не може виправдовувати порушення у сфері пожежної безпеки, а тому таке право може бути тимчасово обмежено з огляду на необхідність забезпечення безпечних умов для життя та здоров`я людей.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідні витрат, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, позивачем понесені не були, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Застосувати захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Комунального закладу "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н., м.Тетіїв, вул.Академіка Байраковського, буд.49, шляхом зобов`язання Комунального закладу "Тетіївський освітній центр - Опорний заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів №3" Тетіївської міської ради Київської області зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 03.12.2020 №90.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.