Рішення

від 21.12.2020 по справі 420/2865/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2865/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Приватного акціонерного товариства Буяликський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00955242; адреса: вул. Карла Маркса, 8, смт. Петрівка, Іванівський район, Одеська область, 67240) до Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416; адреса: вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Іванівський район, Одеська область, 67224) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання надати дозвіл,-

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Буяликський комбінат хлібопродуктів до Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області, у якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) щодо не надання Приватному акціонерному товариству Буяликський комбінат хлібопродуктів дозволу (згоди) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стосовно земельної ділянки, вказаної у державному акті на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року, загальна площа 13,81 га, що виданий ВАТ (на теперішній час - ПрАТ) Буяликський комбінат хлібопродуктів ;

зобов`язати Великобуялицьку сільську раду Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) надати Приватному акціонерному товариству Буяликський комбінат хлібопродуктів дозвіл (згоду) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стосовно земельної ділянки, вказаної у державному акті на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року, загальна площа 13,81 га, що виданий ВАТ (на теперішній час - ПрАТ) Буяликський комбінат хлібопродуктів .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/2865/20 о 16:06:01 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що Приватне акціонерне товариство Буяликський комбінат хлібопродуктів на праві постійного користування користується земельною ділянкою, визначеною відповідним актом від 27.12.2001 року серії І-ОД №002933. З метою оформлення технічної документації на вказану земельну ділянку позивачем було направлено лист до Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області із проханням надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. У відповідь на вказаний лист позивач отримав відповідь про те, що для отримання дозволу на розробку технічної документації щодо вказаної земельної ділянки позивач має підписати договір резервування (використання) місця розташування об`єкту на період розроблення такої документації. Позивач вважає таку відповідь фактичною відмовою, яка не містить правових підстав її вчинення, а на обґрунтування власної позиції вказує, що:

по-перше, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язок особи укладати договір резервування (використання) місця розташування об`єкту на період розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. При цьому, суть договору полягає у добровільності його укладання;

по-друге, посилання відповідача у контексті необхідності укладання вказаного договору на власне рішення, яким затверджено типову форму такого договору, є необґрунтованим, оскільки рішення про затвердження форми договору не є нормативно-правовим актом. Крім цього, у рішенні про затвердження форми договору посилання на норми законодавства, що стали підставою для прийняття такого рішення, свідчать, що жодна форма законодавства не передбачає обов`язку укладення такого договору;

по-третє, за змістом ст.55 Закону України Про землеустрій присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці проводить на виконання вимог законодавства та передбачає розробку технічної документації за наявності дозволу відповідного органу місцевого самоврядування на розробку цієї документації.

Позивач стверджує, що набув право постійного користування земельною ділянкою, це право є чинним, тому відповідач повинен надати йому дозвіл на розробку технічної документації.

20.05.2020 року за вх.№19403/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти заявлених позовних вимог. Так, представник відповідача зазначив, що:

по-перше, відповідний суб`єкт владних повноважень за наслідком розгляду відповідної заяви (клопотання) та аналізуючи пакет доданих до неї (нього) документів, дає дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або надає вмотивовану відмову у його наданні. Це є дискреційними повноваженнями відповідача і вимога щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень в межах даної справи задоволенню не підлягає;

по-друге, лист Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області від 04.03.2020 року №08-06/077 не є рішенням відповідача, оскільки рішення приймаються на пленарних засіданнях. Відповідач не приймав жодного рішення щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації, а наданий лист не може вважатись належною відмовою у наданні відповідного дозволу;

по-третє, позивачем не надано підтверджень зміни назви Товариства, а тому встановити зв`язок особи, визначеної у Державному акті, з позивачем, не вбачається можливим;

по-четверте, чинним законодавством не передбачається прийняття рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою у випадку, якщо земельна ділянка вже перебуває у власності або користуванні.

09.06.2020 року за вх.№ЕП/8400/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де представник Товариства вказав наступне:

по-перше, у листі від 04.03.2020 року №08-06/077 відповідач прямо та беззаперечно визнає, що дозвіл на розроблення технічної документації буде надано після підписання зазначеного договору. Тобто, відмова у його наданні зумовлена виключно необхідністю попереднього підписання договору про резервування місця розашування;

по-друге, за змістом ст.55 Закону України Про землеустрій технічна документація включає згоду відповідного органу місцевого самоврядування на розробку цієї документації;

по-третє, необґрунтованість доводів відповідача щодо втручання у дискреційні повноваження зумовлена відсутністю законодавчо встановленої норми, яка б давала можливість відповідачу відмовити у наданні дозволу на розроблення технічної документації;

по-четверте, представник позивача пояснює особливості зміни типу акціонерного товариства та документального відображення такої зміни, вказує, що це не може слугувати підставою для відмови у наданні згоди на розроблення технічної документації.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство Буяликський комбінат хлібопродуктів зареєстровано за кодом 00955242, здійснює діяльність за КВЕД 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.13).

Згідно Державного акту на право постійного користування від 27.12.2001 року серії І-ОД №002933 Відкрите акціонерне товариство Буяликський комбінат хлібопродуктів на праві постійного користування має 13,81 га землі в межах згідно з планом користування (а.с.15-18) в смт.Петрівка Іванівського району Одеської області.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №532222 Відкрите акціонерне товариство Буяликський комбінат хлібопродуктів зареєстровано за кодом 00955242 12.05.1998 року (а.с.52).

18.06.2013 року загальними зборами акціонерів Відкрите акціонерне товариство Буяликський комбінат хлібопродуктів затверджено статут Приватного акціонерного товариства Буяликський комбінат хлібопродуктів , а 09.12.2013 року здійснено його державну реєстрацію (номер запису - 15341050009000178) (а.с.55).

Згідно Статуту ВАТ Буяликський комбінат хлібопродуктів змінило найменування на ПрАТ Буяликський комбінат хлібопродуктів .

19.02.2020 року за №1 позивачем направлено лист на адресу Великобуялицького сільського голови із проханнями про надання дозволу (згоди) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стосовно земельної ділянки, вказаної у державному акті на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року, загальна площа 13,81 га, що виданий ВАТ (на теперішній час - ПрАТ) Буяликський комбінат хлібопродуктів (а.с.19).

04.03.2020 року за №08-06/077 відповідач надав відповідь, у якій вказано, що відповідним рішенням затверджено типовий договір резервування (використання) місця розташування об`єкту. Дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки буде надано після підписання вищевказаного договору (а.с.20).

Відповідного дозволу надано не було.

Вважаючи бездіяльність Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області протиправною, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, вимагаючи зобов`язати відповідача надати дозвіл (згоду) на розроблення технічної документації.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз спірних правовідносин у сукупностями із доводами сторін по справі дає підстави вважати, що правовий спір, який виник, стосується правомірності відмови Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області у наданні дозволу на розробку технічної документації для внесення відомостей про неї до державного земельного кадастру з підстави відсутності договору резервування (використання) місця розташування об`єкту.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 1 статті 1 Закону України: Про Державний земельний кадастр - державний земельний кадастр - єдине державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною 1 статті 21 вказаного закону, відомості про меж земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до частини 1, пункту і частини 2 статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, зокрема - технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно із статтею 55 вказаного Закону, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави вважати що можливість землекористувача розробити технічну документацію прямо залежить від отримання дозволу власника такої земельної ділянки (територіальної громади в особі органів місцевого самоврядування) на розроблення відповідної документації.

При цьому, чинне законодавство не передбачає умов, за яких Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування може відмовляти у наданні такого дозволу. Вочевидь, у разі звернення особи до органу, який не є власником земельної ділянки, або звернення особи, яка не має правового зв`язку із земельною ділянкою (не є її користувачем), зумовить відмову у наданні такого дозволу. Вказане випливає зі змісту норми ст.55 Закону України Про землеустрій та лексичної її структури. В інших випадках, надання дозволу пов`язане із юридичним фактом звернення користувача земельної ділянки, у даному випадку - ПрАТ Буяликський комбінат хлібопродуктів згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року.

При цьому, суд звертає увагу, що набуте раніше право користування позивачем вказаної земельної ділянки не оспорюється , підтверджується документально.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (чинний на час виникнення у Позивача права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Згідно із частиною 1 статті 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Також, пунктом 6 Перехідних положень чинного ЗК України, було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року. переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) у справі №1-17/2005 - вказаний вище пункт 6 Перехідних положень ЗК України визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Одночасно з цим, вказаним рішенням також визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Згідно із пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення, положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Також, згідно із пунктом З статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, позивач є законним землекористувачем, а відповідач - власником земельної ділянки, щодо якої товариство звернулось із проханням надати дозвіл на розробку документації, а тому виконані всі передбачені чинним законодавством умови для отримання такого дозволу, що відповідачем не заперечено в оскаржуваній відмові.

Суд звертає особливу увагу, що визначені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про дискреційність повноважень, підтвердження зміни назви товариства та відсутності повноважень надавати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою у випадку, якщо земельна ділянка вже перебуває у власності або користуванні, суд не приймає, адже такі доводи в основу оскаржуваного рішення не покладені.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виключною умовою для надання дозволу за змістом листа від 04.03.2020 року за №08-06/077 є укладення договору резервування (використання) місця розташування об`єкту. Більше того, прямо вказано, що дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки буде надано після підписання вищевказаного договору (а.с.20).

Вказана умова не передбачена жодною нормою закону або підзаконного акту.

Така умова суперечить принципу свободи договірних відносин, передбаченою ст.627 Цивільного кодексу України.

Дійсно, типовий договір на резервування (використання) місця розташування об`єкту затверджено рішенням 3 сесії VIII скликання Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області від 03.10.2019 року. Втім, це не означає, що таке рішення може доповнювати нормативне регулювання правовідносин за умови відсутності відповідної відсильної норми у законі, а тому встановлення такої умови суд вважає необґрунтованим.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) у вигляді ненадання Приватному акціонерному товариству Буяликський комбінат хлібопродуктів дозволу (згоди) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стосовно земельної ділянки, вказаної у державному акті на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року, загальна площа 13,81 га, що виданий ВАТ (на теперішній час - ПрАТ) Буяликський комбінат хлібопродуктів .

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача вчинити дії суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18 та справі №520/8576/18 від 26 грудня 2019 року.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У спірних правовідносинах відповідач не довів наявність законних підстав, що слугували підґрунтям для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав як зобов`язання Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) надати Приватному акціонерному товариству Буяликський комбінат хлібопродуктів дозвіл (згоду) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стосовно земельної ділянки, вказаної у державному акті на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року, загальна площа 13,81 га, що виданий ВАТ (на теперішній час - ПрАТ) Буяликський комбінат хлібопродуктів .

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. (а.с.12), ці витрати покладаються на відповідача, тому суд дійшов висновку про стягнення з Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства Буяликський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00955242) суми сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати, а 26.08.2020 року за вх.№ЕП/13035/20 від представника позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2-4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що до клопотання надано наступні документи:

Копія договору №17/02/2020 про надання правової допомоги (а.с.77-78);

Копія детального опису робіт, виконаних адвокатом, від 10.06.2020 року (а.с.79-80);

Копія акту приймання-передачі виконаних робіт від 11.06.2020 року (а.с.81-82).

За змістом вказаних документів надано наступні послуги:

ознайомлення із наявною у Довірителя документацією - 500 грн.;

складання вимоги від 19 лютого 2020 року за вих.№1 на адресу Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області - 500 грн.;

пошук та аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справі, формування правової позиції у справ з урахуванням висновків Верховного Суду - 500 грн.;

складання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду - 7000 грн.;

підготовка додатків до позовної заяви (збір, впорядкування, посвідчення) - 500 грн.;

подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду - 500 грн.;

опрацювання відзиву на позовну заяву у справі №420/2865/20 - 1000 грн.;

складання відповіді на відзив у справі №420/2865/20 - 3000 грн.;

складання детального опису робіт, виконаних адвокатом - 500 грн.

Відповідно до ч.ч.1,7,9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем такого клопотання не подано, хоча копія заяви від 26.08.2020р. направлена йому позивачем.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, "розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

На доведення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем 26.08.2020р. із клопотанням про їх стягнення надані:

- посвідчена копія договору від 17.02.20р. №17/02/2020р. ПрАТ Буяликський комбінат хлібопродуктів із Адвокатською компанією Полонський і партнери , яким передбачено надання послуг адвокатом Розенбоймом Ю.О. з питання отримання спірного дозволу у Великобуялицькій сільській раді , представництва в суді; гонорар - 15000грн.;

- детальний опис робіт, виконаних адвокатом по договору від 17.02.2020р., підписаний його сторонами;

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.06.2020р. за договором від 17.02.2020р., підписаний позивачем з адвокатською компанією, на суму 15000грн.

Вказані витрати суд вважає доведеними, обґрунтованими, обумовленими та співмірними із складністю справи та вирішуючи питання їх розподілу на підставі ч.2 ст.134, ч.1 ст.139 КАС України покладає їх на відповідача у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням встановлених ч.5 ст.134 КАС України вимог, суд вважає, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Буяликський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00955242; адреса: вул. Карла Маркса, 8, смт. Петрівка, Іванівський район, Одеська область, 67240) до Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416; адреса: вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Іванівський район, Одеська область, 67224) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання надати дозвіл - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) у вигляді ненадання Приватному акціонерному товариству Буяликський комбінат хлібопродуктів дозволу (згоди) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стосовно земельної ділянки, вказаної у державному акті на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року, загальна площа 13,81 га, що виданий ВАТ (на теперішній час - ПрАТ) Буяликський комбінат хлібопродуктів .

Зобов`язати Великобуялицьку сільську раду Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) надати Приватному акціонерному товариству Буяликський комбінат хлібопродуктів дозвіл (згоду) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), стосовно земельної ділянки, вказаної у державному акті на право постійного користування землею серія І-ОД №002933 від 27.12.2001 року, загальна площа 13,81 га, що виданий ВАТ (на теперішній час - ПрАТ) Буяликський комбінат хлібопродуктів .

Стягнути з Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378416) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства Буяликський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00955242) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 21.12.2020р. у зв`язку із перебуванням судді у відпустці та тимчасовою непрацездатністю до 17.12.2020р. включно.

Суддя М.М. Аракелян

.