Рішення

від 21.12.2020 по справі 520/14794/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 р. № 520/14794/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/14794/2020 за позовом ОСОБА_1 до Орільської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Орільської селищної ради щодо відмови у задоволенні запиту № 3 на отримання публічної інформації ОСОБА_1 (відмову у наданні інформації) від 03.04.2020 незаконними;

- зобов`язати Орільську селищну раду надати відповідь на запит № 3 ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 03.04.2020, а саме: надіслати ОСОБА_1 поштою та електронною поштою копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції за період з 01.01.2000 по 31.12.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні запиту № 3 на отримання публічної інформації.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у задоволення клопотання представника відповідача про об`єднання справ в одне провадження відмовлено.

27.11.2020 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Враховуючи те, що запитувана ОСОБА_1 інформація становила за обсягом більш як 10 сторінок, Орільська селищна рада діяла у відповідності до чинного законодавства, а саме: надала відповідь із зазначенням обов`язку запитувача сплатити за друк копій та сканування документів відповідно до розпорядження Орільського селищного голови № 02-03/36 від 27.06.2012.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 направив запит на отримання публічної інформації № 3 до Орільської селищної ради, в якому просив надати копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції за період з 01.01.2000 по 31.12.2019.

Листом № 02-31/423 від 30.04.2020 відповідач повідомив позивача про те, що у запиті не зазначено, що заявник зобов`язується сплатити за друк копій та сканування документів, на які згідно розпорядження Орільського сьльського голови № 02-03/36 від 27.06.2012 затверджено розмір витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію та порядок відшкодування цих витрат. Щодо запиту копій журналу реєстрації вхідної кореспонденції, зазначено, що ця інформація належить до службової, відповідно є інформацією з обмеженим доступом відповідно до Закону України "Про інформацію". Крім того, журнал вхідної кореспонденції містить персональні дані, такі як прізвище, ім`я та по батькові кореспондента, який не надавав згоди на розповсюдження конфіденційної інформації про себе.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення по суті, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до ст.1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За змістом ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації (п.6 ч.1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Частинами 1 та 2 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами ч. 4 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, Законом України "Про доступ до публічної інформації" встановлений чіткий порядок надання публічної інформації на запит.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

7. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;

3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;

4) строк, у який буде задоволено запит;

5) підпис.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У частині 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено види інформації з обмеженим доступом, зокрема, це: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина другою статті 6 Закону №2939-VI).

Отже, вказані вимоги складають собою трискладовий тест , який має застосовуватися розпорядником інформації під час віднесення будь-якої інформації до публічної інформації з обмеженим доступом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 по справі № 800/592/17, таке обмеження можливе при дотриманні всіх указаних вимог. Відповідність одному із зазначених критеріїв не відносить інформацію до службової (конфіденційної). Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих у частині другій статті 6 Закону № 2939 трьох вимог означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Такий підхід також відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 8) та практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких втручання у право на приватність особи можливе, якщо воно ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункту 2 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації"); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункту 3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Суд звертає увагу на те, що у відповіді № 02-31/423 від 30.04.2020 відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для віднесення запитуваної позивачем інформації до інформації з обмеженим доступом саме в розумінні пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"; не вказано, в якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інтересів відповідає обмеження, а також, чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації"); чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункту 3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Окрім того, суд зазначає, що за приписами частини 7 статті 6 Закону № 2939-VI, обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Тобто, наявність у документі інформації з обмеженим доступом не може бути підставою для відмови у наданні запитуваної інформації, оскільки в такому разі розпорядник інформації зобов`язаний надати на запит ту інформацію з документа, доступ до якої не обмежений.

Суд зазначає, що позивач у своєму запиті № 3 від 03.04.2020 просив надати саме документи - копію журналу реєстрації кореспонденції за період з 01.01.2000 по 31.12.2019.

Проте, відповідач в листі від 30.04.2020 вказав на обмеженість у доступні запитуваної позивачем інформації без обґрунтування щодо застосування трискладового тесту згідно статті 6 Закону.

Поряд з цим, відповідачем не надано позивачу для ознайомлення інформацію, доступ до якої необмежений, а відтак, відповідач, обмежуючи доступ до запитуваної позивачем інформації відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", діяв з порушенням норм чинного законодавства України.

Також, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач у своїй відповіді зазначив лише, що оплата фактичних витрат на друк та копіювання запитуваної інформації здійснюється відповідно до розпорядження Орільського селищного голови № 02-03/36 від 27.06.2018.

Проте, Орільська селищна рада у листі від 30.04.2020 не вказала інформацію щодо кількості сторінок запитуваної інформації та розмір витрат за копіювання та друк документів формату, також, не зазначено рахунок для здійснення оплати.

Суд зауважує, що з буквального тлумачення положень ч. 2 ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" випливає, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто, копії десяти сторінок документу надаються безкоштовно та відповідно вони мали бути направлені у відповідь на запит ОСОБА_1 в паперовому вигляді, а за інші сторінки (із 11 ) відповідач міг роз`яснити обов`язок позивача відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання дій Орільської селищної ради щодо відмови у задоволенні запиту № 3 на отримання публічної інформації ОСОБА_1 (відмову у наданні інформації) від 03.04.2020 незаконними.

При цьому, стосовно позовних вимог в частині - зобов`язання Орільську селищну раду надати відповідь на запит № 3 ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 03.04.2020, а саме: надіслати ОСОБА_1 поштою та електронною поштою копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції за період з 01.01.2000 по 31.12.2019, суд зазначає, що вказане відноситься саме до дискреційних повноважень відповідача, а тому, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд, з метою захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Орільську селищну раду розглянути запит ОСОБА_1 № 3 на отримання публічної інформації від 03.04.2020, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Орільської селищної ради (місцезнаходження: вул. Перемоги, буд. 58, с. Орілька, Лозівський район, Харківська область, 64640, ідентифікаційний код - 04399789) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Орільської селищної ради щодо відмови у задоволенні запиту № 3 на отримання публічної інформації ОСОБА_1 (відмову у наданні інформації) від 03.04.2020 незаконними.

Зобов`язати Орільську селищну раду розглянути запит ОСОБА_1 № 3 на отримання публічної інформації від 03.04.2020, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко