Рішення

від 14.12.2020 по справі 520/13740/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. справа № 520/13740/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Бондаря О.В.,

представник позивача - Борбунюка О.О.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000024/2 від 03.09.2020 Одеської митниці ДМС України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2020/00185 від 30.09.2020 р.Одеської митниці ДМС України;

- стягнути з Одеської митниці ДМС України (код ЄДРПОУ 43333459, адреса: 65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21 А), за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2942,00 грн. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні зауваження органом доходів і зборів до отриманих від декларанта документів стосовно повноти та/або достовірності отриманих відомостей про митну вартість товару, не обґрунтована послідовність застосування митним органів методів визначення митної вартості, не вказано конкретних підстав для вимоги додаткових документів. Представник позивача зазначив, що рішення не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зокрема зазначено, що необхідність зазначення послідовності застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, що, однак дотримано не було.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та у відзиві на позов вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товару №UA50050/2020/000024/2 від 03.09.2020 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості, а саме: аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України. Також, представник відповідача зауважив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, а відтак митний орган діяв на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримував позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, причини неявки суду не повідомив.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутністю такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причини або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги наведене, суд вирішив розглядати справу за відсутністю представника Одеської митниці Держмитслужби.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.11.2018 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ZHEJIANG SHENHAO NEW MATERIAL CO., LTD (Китай, м.Хайнін, Продавець) укладено контракт №101118 (а.с. 33-36).

Відповідно до п.п.1.1. умов вказаного контракту, продавець продає, а позивач придбає товари: матеріали широкоформатного друку, пвх плівки (банери) в рулонах партіями, відповідно Інвойсам.

В Інвойсах знаходять своє відображення повне найменування товару з зазначенням одиниці виміру, ціни за одиницю, кількість і загальна вартість, вартість поставки і строки.

Відповідно до п.п. 3.1. вказаного контракту, продавець постачає товар на умовах, зазначених в інвойсі.

Відповідно до п.п. 5.4. контракту, платежі здійснюються по передоплаті. Розмір передоплати зазначено в рахунку-проформі або рахунку-фактурі.

Відповідно до п.п.6.1., пакування повинно відповідати вимогам заводу виробника.

Відповідно до п.п.6.2., пакування повинно містити маркування, що містить наступні значення: найменування товару, кількість, маркування виробника.

На підставі вказаного контракту продавцем було направлено на адресу позивача комерційний інвойс від 06.07.2020.

Вказаний інвойс містить окрім найменування, опис, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість (5971 долар США) умови поставки та оплати.

Так, умови поставки: FOB Shanghai (Free On Board, або Франко борт Shanghai) - термін Інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження - Shanghai. Це вказує на те, що з моменту усі витрати і ризики, чи втрати, ушкодження товару, повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Умови оплати: 100% передоплата.

ФОП ОСОБА_1 на підставі вказаного контракту та комерційного інвойсу сплатив 1812,00 Доларів США - 06.07.2020; 4091,38 Доларів США- 20.07.2020; 67,82Доларів США - 08.09.2020 р. (на загальну суму - 5971,2 Доларів США), що підтверджується відповідними SWIFT переказами на банківський рахунок продавця.

Листом продавця, останній повідомив, що ціна товару відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі та контракті.

На підставі Експертного висновку №427/20 від 22 квітня 2020 року, експертом Харківської торгово-промислової палати Сєдих В.М. було визначено код товару у відповідності з УКТЗЕД - 3921 90 60 00 (Інші плити, листи, плівки та смуги або стрічки з пластмаси; Інші; З продуктів поліприєднання (адитивної полімеризації)).

На підставі Експертного висновку №92-ЦЗ/20 від 14.09.2020, оцінювача-експерта Харківської торгово-промислової палати Журавльової В.В. було встановлено, що: "ринкова вартість товару, дорівнює вартості товару згідно контрактної документації".

На підставі Експертного висновку №98/20 від 15 вересня 2020 року, експертом Харківської торгово-промислової палати Маршавіною І.В. було визначено код товару у відповідності з УКТЗЕД - 3921 90 60 00 (Інші плити, листи, плівки та смуги або стрічки з пластмаси; Інші; З продуктів поліприеднання (адитивної полімеризації)).

ФОП ОСОБА_1 - Декларант- через особу, яку уповноважив на декларування товарів, - ТОВ "ІМТРЕК" (Код ЄДРПОУ:37136741) було подано до митного оформлення ЕМД №UА500050/2020/209766 від 15.09.2020.

Разом з ЕМД №UА500050/2020/209766 від 15.09.2020 було подано наступні документи: пакувальний лист від 06.07.2020, рахунок-фактура від 06.07.2020, коносамент від 31.07.2020, навантажувальний документ від 04.09.2020, сертифікат про походження товару від 28.07.2020, акт про проведення огляду від 09.09.2020, банківський платіжний документ, що стосується товару від 06.07.2020, банківський платіжний документ, що стосується товару від 20.07.2020, банківський платіжний документ, що стосується товару від 08.09.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 28.08.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.08.2020, висновок про якісні характеристики товарів підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 22.04.2020, висновок про якісні характеристики товарів підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 15.09.2020, висновок про якісні характеристики товарів підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 14.09.2020, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються від 10.11.2018, договір про надання послуг митного брокера від 26.02.2019, договір (контракт) про перевезення від 20.07.2015, довідка з банку від 28.04.2020, довідка з банку від 28.04.2020, скрін реквізитів банку від 23.07.2020, технічний опис від 06.07.2020, технічний опис від 06.07.2020, фото зі складу від 09.09.2020, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 07.09.2020, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 07.09.2020.

ФОП ОСОБА_1 - Декларант - через особу, яку уповноважив на декларування товарів, - ТОВ "ІМТРЕК" було отримано рішення про коригування митної вартості товарів Відділу митного оформлення №4 митного поста "Одеса" Одеської митниці Державної митної служби України №UА500050/2020/209766 від 15.09.2020.

15.09.2020 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2020/209766 від 15.09.2020 та на його підставі видано позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA50050/2020/00185 від 16.09.2020.

Рішення про коригування аргументовано відповідачем невідповідністю обраного декларантом (Позивачем) методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України у зв`язку з тим, що подані декларантом документи містять розбажності та не містять всіх відомостей, що підстверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; згідно інвойсу від 06.07.2020 №SHP20-W022 та інших документів, поданих до митного оформлення, відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно п.6.2 в поданому зовнішньоекономічному контракті купівлі-продажу від 10.11.2018 №101118 упаковка товару повинна мати маркування виробника, але згідно фото з митного огляду (акт митного огляду № UА500050/2020/209546 від 09.09.2020) виробник товару відсутній; 3) комерційна пропозиція від 11.09.2020 надана не на офіційному бланку, отже не може розглядатися як офіційний документ для підтвердження митної вартості.

У зв`язку з виявленням ризиків Одеською митницею Держмитслужби, на адресу позивача був направлений запит, відповідно до якого було запропоновано надати та додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки по здійсненню платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

У зазначеному запиті відповідач послався на те, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості.

Позивач у відповіді на запит повідомив, що надати додаткові документи немає можливості.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації. Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA50000/2020/000024/2 від 15.09.2020 визначено митну вартість товару за 6 методом та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: 1,79 доларів США/кг. ЕМД UA500020/2020/223205 від 15.08.2020. Митну вартість даного товару скориговано до рівня 1,79 доларів США/кг.

Не погодившись із визначеною митною вартістю згідно оформленої митної декларації та зі спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (надалі за текстом - МК України).

Згідно з ч.1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що є обов`язковим наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такими обґрунтованими сумнівами, згідно мотивувальної частини оскаржуваного рішення, є те, що позивачем надано комерційну пропозицію від 11.09.2020 не на офіційному бланку та вона не може розглядатись як офіційний документ для підтвердження митної вартості.

Судом встановлено, що порядок та форма надання комерційної пропозиції законодавством не регулюється.

Проведення верифікації експортної митної декларації не передбачено положеннями чинного Митного кодексу України або інших законів, а передбачене лише листом ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп. Однак, зазначений лист адресований начальникам регіональних митниць, не зареєстрований в Міністерстві юстиції, носить суто інформаційний характер та передбачений лише для митних органів, і не містить жодного правового обов`язку ані для громадян України, ані для суб`єктів господарювання.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої зазначеного листа, Український національний комітет Міжнародної торгової палати здійснює заходи підтвердження експортних митних декларацій та інших документів, які оформлюються експортерами як за запитами українських імпортерів, так й Держмитслужби.

Таким чином, митний орган має можливість звернутися до Українського національного комітету Міжнародної торгової палати для отримання верифікованої експортної митної декларації та підтвердження даних, що містяться в ній.

Відтак, суд зазначає, що сумніви митного органу у заявленій позивачем митній вартості товарів є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що позивачем при подачі митної декларації, було надано до митного органу три експертних висновки щодо визначення ціни товару.

Стосовно застосування шостого методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 2-8 вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В якості джерела відомостей про товар, ціну якого взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, митний орган використовував відомості з АСМО Інспектор та ЄАІС, але відповідач не надав жодних порівняльних роздруківок в обґрунтування своїх заперечень.

Суд зазначає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, судом встановлено, що для товару №1 оскаржуваного рішення джерелом відомостей для прийняття оскаржуваного рішення стала інформація щодо оформлення за МД №UA500020/2020/209766 від 15.09.2020. Митну вартість порівнюваного товару було визначено за 6 (резервним) методом, про що свідчить інформація в роздруківці, в якій зазначається метод визначення митної вартості.

Таким чином, для порівняння митної вартості митним органом взято не договірну вартість за подібними товарами, які ввозились в Україну, а митну вартість, самостійно визначену митним органом за 6 (резервним) методом під час оформлення іншої митної декларації.

Вказане суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, відповідно до яких при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезених товарів, які взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, які ввозились позивачем, та не надано доказів що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах поставки та комерційних умовах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA5000/2020/000024/2 від 03.09.2020 Одеської митниці ДМС України підлягає скасуванню.

Щодо відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем із адвокатським об`єднанням Борбунюк був укладений договір про надання правової допомоги №38 від 18.09.2020.

До договору надано додаткову угоду №1 від 18.09.2020 до договору №38 від 18.09.2020, у якій зазначено, розрахунок погодинної вартості професійної правової (правничої) допомоги.

Відповідно до цієї угоди вартість складання та подання позовної заяви до суду першої інстанції з порушеного клієнтом питання становить 5000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була складена адвокатом О.О.Борбунюком, що підтверджується підписом на ній.

ФОП ОСОБА_1 було сплачено гонорар адвокатському бюро Борбунюк в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №948 від 18.09.2020.

Суд зазначає, що згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі по тексту - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п.6 ст.1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ст.1 Закону № 5076).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що відповідно до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, про задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000174/2 від 09.10.2019 року.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності з ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2020/000024/2 від 03.09.2020 Одеської митниці ДМС України.

Визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2020/00185 від 30.09.2020 р.Одеської митниці ДМС України.

Стягнути з Одеської митниці ДМС України (код ЄДРПОУ 43333459, адреса: 65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21 А), за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2942,00 грн. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.12.2020.

Суддя О.О. Горшкова