Рішення

від 21.12.2020 по справі 540/3444/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3444/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АВТОДЕТАЛІ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

встановив:

ТОВ "Торговий Дім "АВТОДЕТАЛІ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500020/2020/000144/2 від 19.10.2020 р. та картку відмови № UА500020/2020/00518 від 19.10.2020 р.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.06.2020 року між ТОВ "ТД "АВТОДЕТАЛІ" та компанією Hangzhou New Century Universal Joint CO. LTD укладено Контракт № 04062020 на поставку продукції. Відповідно до п. 1.1. Контракту Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Товар (продукцію) в асортименті та кількості, вказаній в інвойсі. Пунктами 4.1. та 4.2. Контракту передбачено, що ціна за товар визначається в інвойсах, оплата проходить на умовах передплати 30%. Відповідно до п. 8.1. Контракту поставка відбувається на умовах FOB Shanghai. У жовтні місяці 2020 р. відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від компанії Hangzhou New Century Universal Joint CO. LTD товар - частини та пристрої для моторних транспортних засобів, на загальну суму 13690,00 доларів США. З метою декларування вказаного товару позивачем 19.10.2020 р. подано митну декларацію № UA500020/2020/230935, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару, яка склала 402655, 82 грн. (графа 12 ВМД), виходячи із контрактної вартості товару 13690,00 доларів США, на підтвердження якої позивачем надано до Митниці повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 19.10.2020 р. відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким скориговано митну вартість товару на рівні 5,0600 USD за кг/нетто, на загальну суму 28917,90 USD, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із цими документами, оскільки вважає, що вони прийняті з порушенням вимог ст. ст. 53-55 МК України. Застосувавши резервний метод, в якості джерела інформації щодо митної вартості аналогічного товару, Митницею використано інформацію про товар, марка якого відмінна від імпортованого позивачем товару. Зазначає, що митна вартість була визначена правильно, відповідно до договірної вартості на умовах контракту, та підтверджена відповідними документами. Втім, позивач отримав повідомлення про необхідність надати додаткові документи, однак які саме, зазначено не було. Після надання додаткових документів, позиція Митниці не змінилась.

За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає з таких підстав. Декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Відповідно до пункту 4.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.06.2020 № 04062020, в інвойсі зазначена вартість товару та пакувальних палетів, пакування та маркування товару включено у вартість, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Згідно поданого до митного оформлення інвойсу від 10.08.2020 №ХSJТН2001 та п. 4.2 контракту від 04.06.2020 № 04062020, оплата товару здійснюється на умовах 30% передплати, проте документи щодо здійснення даної передплати до митного оформлення надано не було. Наданими документами позивач не спростував сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірним та відповідає вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач викладаючи свою позицію щодо заявлених вимог, фактично спростував підстави для коригування митної вартості, які зазначені в оскаржуваному рішенні. У вартість товару було включено вартість маркування та пакування, а докази передплати 30% та повної оплати були надані під час митного оформлення. Позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 06.11.2020 року відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.06.2020 року між ТОВ "ТД "АВТОДЕТАЛІ" та компанією Hangzhou New Century Universal Joint CO. LTD укладено контракт № 04062020 на поставку товару (продукції).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Постачальник зобов`язується поставити Замовнику товар (продукцію) в асортименті та кількості, вказаній в інвойсі.

Пунктами 4.1. та 4.2. Контракту передбачено, що ціна за товар визначається в інвойсах, оплата проходить на умовах передплати 30%.

Відповідно до п. 8.1. Контракту поставка відбувається на умовах FOB Shanghai.

У жовтні місяці 2020 р. відповідно до умов контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від компанії Hangzhou New Century Universal Joint CO. LTD товар - частини та пристрої для моторних транспортних засобів (хрестовини, кільце стопорне), відповідно до інвойсу XSJTH2001 від 10.08.2020 р. на загальну суму 13690, 00 доларів США.

З метою декларування вказаного товару позивачем 19.10.2020 р. було подано митну декларацію № UA500020/2020/230935, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару, яка склала 402655,82 грн (графа 12 ВМД), виходячи із контрактної вартості товару 13690,00 доларів США, на підтвердження якої позивачем надано до Митниці повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме:

- пакувальний лист;

- рахунок фактура (інвойс) № XSJTH2001 від 10.08.2020 р.;

- коносамент;

- навантажувальний документ;

- сертифікат про походження товару форми А;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;

- зовнішньоекономічний договір;

- внутрішній договір (контракт) доручення;

- договір про надання послуг митного брокера;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

На запит відповідача, позивач додатково надав до митного органу копію митної декларації сторони відправника, докази передплати за товар, прайс-лист, висновок експерта та інші документи.

Проте, 19.10.2020 р. відповідачем прийнято рішення № UA500020/2020/000144/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 5,0600 USD за кг/нетто, на загальну суму 28917,90 USD та 19.10.2020 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00518, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вони прийняті з порушенням вимог ст. ст. 53-55 МК України, що слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність прийнятого відповідачем рішення суд виходив з наступних приписів нормативно-правових актів.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Частиною 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відтак, вищенаведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Так, відповідно до п. 33 оскаржуваного рішення, підставою для коригування митної вартості слугувало те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо пакування та маркування товару, хоча пунктом 4.4 контракту передбачено, що вказані складові включено у вартість.

Пунктом 4.4. Контракту передбачено, що у вартість товару, зазначеної у інвойсі, включено вартість його пакування та маркування.

Частиною 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати, як вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами та/або вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З аналізу викладеного, суд робить висновок, що оскільки контрактом було передбачено, що зазначена у інвойсі ціна товару включає вартість його пакування та маркування, правових підстав у митного органу для витребування додаткових документів на підтвердження окремої вартості пакування і маркування не було.

Таким чином, вищезгадана підстава для коригування митної вартості є безпідставною.

Ще однією підставою для прийняття оскаржуваного рішення митний орган зазначає відсутність документів щодо передбаченої договором передплати за товар у розмірі 30%.

З цього приводу суд зазначає, що матеріалами справи повністю спростовується твердження відповідача, оскільки позивачем було надано не тільки докази здійснення передплати 30%, а й повної оплати, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.06.2020 р. у сумі 4107 доларів США та від 10.08.2020 р. у сумі 9583 доларів США.

Таким чином, позивачем було надано до митного оформлення докази оплати товару згідно із вимогами інвойсу від 10.08.2020 №ХSJТН2001 та п. 4.2 контракту від 04.06.2020 № 04062020.

Як на підставу для коригування митної вартості, відповідач, також, посилається на те, що у митній декларації країни відправлення коди товарів не співпадають із тими, які зазначені у поданій позивачем декларації.

Суд критично ставиться до такої обставини, оскільки декларація країни відправлення немає перекладу, тому незрозуміло яким чином було встановлено факт відмінності кодів товарів, та у суду відсутня можливість перевірити відповідність кодів у вказаних деклараціях.

Декларація країни відправлення може бути подана як додатковий документ, на вимогу митного органу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із урахуванням того, що відповідачем не наведено фактів наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності повної інформації щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, підстава для коригування визначеної позивачем ціни як невідповідність кодів товарів у митних деклараціях судом не приймається.

Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до поданого експертного висновку, вартість одного виду товару є вищою аніж зазначено позивачем у митній декларації, а відомості щодо ціни інших товарів взагалі відсутні.

Суд вважає, що експертний висновок не є основним документом, який підтверджує визначену декларантом ціну товару. Такий висновок подано як додаткове джерело інформації для підтвердження заявленої декларантом вартості, при цьому, зазначені митним органом відмінності ціни одного виду товару та відсутність висновків щодо інших, жодним чином не спростовує заявленої позивачем митної вартості.

З приводу неподання усіх документів суд зазначає, що вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

За змістом графи 33 оскаржуваного рішення, митну вартість визначено за резервним методом.

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин:

- основний метод - не подання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу;

- другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Суд вказує, що оскаржуване рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Крім того, суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 808/9123/15.

Отже, зі змісту п. 33 оскаржуваного рішення встановлено, що митний орган не зазначив конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також не обґрунтував необхідність перевірки спірних відомостей та надання додаткових документів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позиція митного органу щодо не підтвердження цінової складової митної вартості у цій справі не доведена, у зв`язку із чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови підлягають скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4204,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АВТОДЕТАЛІ" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів № UА500020/2020/000144/2 від 19.10.2020 р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2020/00518.

Стягнути з Одеської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43333459, 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АВТОДЕТАЛІ" (73000, м. Херсон, вул. Робоча, 66, код ЄДРПОУ 41230480) судові витрати зі сплати судового збору 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири грн).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 108020200