Рішення

від 21.12.2020 по справі 640/4113/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/4113/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "ЛАУНЖ-ФМ" до Головного управління Державної податкової служби м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство ЛАУНЖ-ФМ (далі - позивач та/або ДП ЛАУНЖ-ФМ ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ ГКУ ДПС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року №00002920502, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року №00002910502, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2019 року №1318 суперечить чинному законодавству, адже підписаний з порушенням норм підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України. Також, ДП ЛАУНЖ-ФМ вказує, що висновки акту перевірки від 17.10.2019 року №80/26-15-14-02-04/41041415 є не повними та такими, що можуть бути покладені в основу для нарахування податкових зобов`язань.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано запит про надання документів №156296/10/26-15-14-02-04 від 16.08.2019 року, у якому останній керуючись підпунктом 16.1.5 і 16.1.7 пункту 16.1 статі 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 3 абзацу 3 підпункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 просив Дочірнє підприємство ЛАУНЖ-ФМ протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем, отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження), а саме: обов`язково надати, засвідчені підписом посадової особи ДП ЛАУНЖ-ФМ (код 41041415) та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ МАРКСВЕЛ (код 42098305) за відповідний період, а також щодо використання у власній діяльності послуг з проведення рекламної кампанії на зовнішніх носіях у ЗМІ, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків. Зокрема, але не вичерпно: договори, згідно яких було придбано послуги (у разі укладання правочину в усній формі надати письмові пояснення); акти виконаних робіт, отримані від контрагента; рахунки-фактури; платіжні доручення, що підтверджують факт оплати отриманих послуг; оборотно-сальдові відомості по рахунках: 311, 631; інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із здійсненням фінансово-господарських операцій із контрагентом; надати письмові пояснення, якщо послуги придбавались у контрагента з метою використання у власній господарській діяльності. Також, контролюючий орган просив надати інформацію, якщо ДП ЛАУНЖ-ФМ не кінцевим одержувачем (споживачем) послуги, про наступного по ланцюгу придбання покупця (найменування, код, індивідуальний податковий номер платника, номер свідоцтва платника ПДВ, тощо), укладені угоди (контракти), акти виконаних робіт, тощо.

Листом від 03.09.2019 року вих. №104-09-2019 позивачем на запит відповідача 156296/10/26-15-14-02-04 від 16.08.2019 року надано наступні документи: копію договору про надання рекламних послуг №01/06/2018-03 від 01.06.2018 року, копію додатку №1 до договору №01/06/2018-3 від 01.06.2018 року, копію акту про надання послуг №276 від 15.06.2018 року, копію податкової накладної від 15.06.2018 року №159.

В подальшому, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з наданням додаткових пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 16.08.2019 року 156296/10/26-15-14-02-04 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ від 30.09.2019 року №1318, яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ДП ЛАУНЖ-ФМ з 03.10.2019 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ МАРКСВЕЛ за червень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства в Головному управлінні ДПС у м. Києві (далі - Наказ №1318).

Підстава для видачі Наказу №1318: доповідна записка Департаменту податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 25.05.2019 троку №435/26-15-05-02-04.

За наслідком здійснення документальної невиїзної перевірки ДП ЛАУНЖ-ФМ контролюючим органом складено акт від 17.10.2019 року №80/26-15-14-02-04/41041415, у висновках якого вказано про наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік в сумі 45 000, 00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50 000, 00 грн. за червень 2018 року.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року №00002910502, яким позивачу збільшено податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 50 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 500, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 року №00002920502, яким ДП ЛАУНЖ-ФМ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 45 000, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 11 250, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно із пунктом 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України необхідна обов`язкова наявність таких умов у сукупності:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Таке право реалізується контролюючим органом шляхом прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про проведення документальної невиїзної перевірки та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до підпунктів 73.1, 73.2 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов`язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.

Приписи пункту 73.3 статті 73 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні за своїм змістом вимоги до запиту, його оформлення та підстав для його складання і направлення закріплені у пунктах 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245.

Судом встановлено, що контролюючим органом надано позивачу запит №156296/10/26-15-14-02-04 від 16.08.2019 року, у якому останній просив надати інформацію про взаємовідносинах з ТОВ МАРКСВЕЛ .

Листом від 03.09.2019 року вих. №104-09-2019 позивачем на запит відповідача 156296/10/26-15-14-02-04 від 16.08.2019 року надано наступні документи: копію договору про надання рекламних послуг №01/06/2018-03 від 01.06.2018 року, копію додатку №1 до договору №01/06/2018-3 від 01.06.2018 року, копію акту про надання послуг №276 від 15.06.2018 року, копію податкової накладної від 15.06.2018 року №159.

Однак, контролюючим органом видано Наказ №1318 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Суд звертає увагу, що відповідачем здійснювалась безпосередньо невиїзна документальна перевірка. Чинним законодавством, зокрема, нормами Податкового кодексу України не встановлено правового механізму допуску/не допуску контролюючого органу до здійснення ним документальної позапланової невиїзної перевірки. Тобто, на думку суду, у разі якщо платник податків вважає порушеною процедуру прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів в цій частині має ним здійснюватись шляхом оскарження такого наказу в судовому порядку.

Варто відмітити, що Наказ №1318 не є предметом розгляду даної адміністративної справи. При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 щодо того, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Проте, суд відмічає, що вказаний висновок хоч і сформований щодо ідентичних підстав для прийняття наказу на перевірку (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України), проте стосується іншої форми проведення перевірки - виїзної, а не щодо невиїзної перевірки, яка, в свою чергу, була проведена в межах спірних правовідносинах.

Суд наголошує, що захист платника податку шляхом не допуску контролюючого органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки чинним законодавством не передбачено, що є логічним, з огляду на форму проведення перевірки - невиїзна. Тобто, контролюючий орган не виходить на підприємство для здійснення документальної невиїзної перевірки, така перевірка здійснюється в приміщенні контролюючого органу, а тому правовий механізм захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у випадку безпідставності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки має здійснюватися ним шляхом оскарження відповідного наказу на перевірку.

Враховуючи зазначене та те, що Наказ №1318 не є предметом розгляду даної адміністративної справи, суд не вбачає підстав для надання оцінки правомірності/неправомірності останнього. Отже, вказані доводи ДП ЛАУНЖ-ФМ не можуть бути покладені в основу рішення суду про задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд переходить до оцінки наявності чи відсутність порушень податкового законодавства позивачем по взаємовідносинам з ТОВ МАРКСВЕЛ .

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

У підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України вказано, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Водночас, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Варто відмітити, що позивачем оскаржуючи податкові повідомлення-рішення щодо збільшення грошових зобов`язань по взаємовідносинам з ТОВ МАРКСВЕЛ не надано до суду жодних первинних документів на підтвердження правомірності формування ним податку на прибуток та податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ МАРКСВЕЛ .

Суд наголошує, що позивач самостійно реалізує своє право щодо визначення предмету спору та підстав адміністративного позову.

В даному випадку, судом не враховано доводи ДП ЛАУНЖ-ФМ в частині порушення порядку призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки, на переконання суду, такі посилання мають оцінюватись судом при оскарженні позивачем наказу на проведення такої перевірки. Також, ДП ЛАУНЖ-ФМ не надано до суду первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ МАРКСВЕЛ .

Таким чином, в межах підстав адміністративного позову, які наведені позивачем у позовній заяві, відсутність первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ МАРКСВЕЛ , суд вважає, що ДП ЛАУНЖ-ФМ , в контексті положень частини 1 статті 77 КАС України, не доведено обґрунтованість позовних вимог і, як наслідок, наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, відсутні підстави для стягнення на користь позивача понесених ним витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства ЛАУНЖ-ФМ (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 104 С, код ЄДРПОУ 41041415) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева