Постанова

від 08.12.2020 по справі 640/20949/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20949/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Епель О.В. судді:Собків Я.М.

за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю:

представника позивача - Бут Д.Л.,

представника відповідача - Подвич Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.20 у справі за адміністративним позовом Товаристваа з обмеженою відповідальністю "ЕДЕН БУД" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНЗАС.ЮА" (ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2019 вирішено вважати вірним найменування позивача ТОВ "ЕДЕН БУД") звернулось до суду з позовною заявою, у якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.10.2018:

- № 0052141404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн;

- № 0052101404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 409134,00 грн, у тому числі: 272756,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 136378,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам. Стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Компанион" оформлені належним чином складеними первинними документами. Зазначив, що позивач не несе відповідальності за порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками та/або будь-якими їх контрагентами, якщо таке мало місце. За наведених обставин вважає, що спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.10.2018 № 0052101404.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС від 12.10.2018 № 0052101404 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач мотивує свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, які підтверджені первинними документами відповідно до вимог чинного законодавства України, не відповідають фактичним обставинам справи. Також, судом не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, хто персонально брав у цьому участь, з урахуванням того, що вказані обставини теж входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 07.09.2018 по 13.09.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Канзас.ЮА" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанион" за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2018 № 920/26-15-14-04-05/38557120 (том 1 а.с. 29-36).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Канзас.ЮА":

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 272756,00 грн за лютий 2017 року;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, не надано документи до перевірки.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем були подані до контролюючого органу відповідні заперечення від 28.09.2018 № 50/18-1 (том 1 а.с. 40-43).

Листом від 09.10.2018 № 78732/10/26-15-14-04-05-12 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що висновки акта перевірки від 20.09.2018 № 920/26-15-14-04-05/38557120 залишено без змін (том 1 а.с. 44-45).

На підставі виявлених порушень 12.10.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0052101404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 409134,00 грн, у тому числі: 272756,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 136378,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 57);

- № 0052141404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн (том 1 а.с. 56).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав їх процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 19.11.2018 № 37513/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.10.2018 № 0052141404, № 0052101404, а скаргу - без задоволення (том 1 а.с. 53-55).

Вважаючи неправомірними податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, фактична оплата придбаних товарів/послуг, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.10.2018 № 0052101404 став висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в сумі 272756,00 грн за лютий 2017 року.

Обґрунтовуючи вказаний висновок, відповідач у акті перевірки зазначив, що відповідно до податкових накладних ТОВ "Компанион" реалізувало на адресу ТОВ "Канзас.ЮА" послуги (комплекс будівельних робіт з утеплення фасаду та монтажу навісного вентильованого фасаду з повітряним прошарком з керамограніту, електромонтажні роботи, сантехнічні роботи та загальнобудівельні роботи на об`єкті: "Житлово-офісний комплекс з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва"), але відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів кількість працівників складала 1 особа, що є недостатньо для здійснення фінансово-господарських операцій.

Зазначені обставини, на думку контролюючого органу, не дають змоги підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

У акті перевірки вказано, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних контрагентом ТОВ "Компанион" придбано монтажні та будівельні роботи у ТОВ "Мінос Центр". Подальшим аналізом діяльності ТОВ "Мінос Центр" встановлено, що у платника відсутні наявні трудові ресурси та основні засоби для здійснення вищевказаних послуг, останній не звітує та свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.02.2018.

Також, з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень відповідачу стало відомо про те, що ТОВ "Компанион" фігурує у кримінальному провадженні № 32016100090000097.

Наведені у сукупності обставини, на думку відповідача, свідчать, що операції, здійснені ТОВ "Компанион" не мали реального характеру, відповідно, у позивача не було правових підстав для бухгалтерського обліку останніх.

Перевіряючи дотримання позивачем наведених норм при формуванні податкового кредиту у лютому 2017 року, колегією суддів встановлено таке.

26.12.2016 між ТОВ "Канзас.ЮА" (Генпідрядник) та ТОВ "Компанион" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 26/12-2016, за умовами якого Субпідрядник зобов`язується за завданням та за кошти Генпідрядника власними та/або залученими силами і засобами, виконати загальнобудівельні роботи в житлово-офісному комплексі з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва, які зазначені в додатковій угоді до даного договору (том 1 а.с. 166-175).

До указаного договору сторонами укладено ряд додаткових угод.

У лютому 2017 року ТОВ "Компанион" на виконання умов вказаного договору та відповідних додаткових угод виконало для ТОВ "Канзас.ЮА" роботи, що підтверджується актами прийому-передачі робіт від 15.02.2017 № 1 (том 1 а.с. 182), № 2 (том 1 а.с. 248-250), № 3 (том 2 а.с. 26-28), № 4, (том 2 а.с. 58-61), № 5 (том 2 а.с. 93-96).

Згідно повідомлень від 28.02.2017 ТОВ "Компанион" відступило ТОВ "Профешинал Ріал Груп" право вимоги за договором субпідряду від 26.12.2016 № 26/12-2016 (том 1 а.с. 186, том 2 а.с. 3, 30, 63, 98).

Оплата позивачем придбаних у ТОВ "Компанион" робіт підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 28.02.2017 № 154, № 150, № 151, № 152, № 153 (том 1 а.с. 241, том 2 а.с. 19, 50, 85, 117).

За фактом виконаних робіт, ТОВ "Компанион" на адресу позивача виписано податкові накладні від 15.02.2017 № 25, 26, 27, 28, 29 (том 2 а.с. 133-137). Указані податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, є безпідставними, оскільки у перевіреному періоді ТОВ "Компанион" за умовами договору субпідряду від 26.12.2016 № 26/12-2016 придбано монтажні та будівельні роботи у ТОВ "Мінос Центр", що свідчить про залучення інших сил і засобів для виконання загальнобудівельних робіт.

При цьому, матеріалами справи підтверджено рух матеріалів, придбаних позивачем у інших контрагентів для виконання ТОВ "Компанион" взятих на себе зобов`язань за договором субпідряду від 26.12.2016 № 26/12-2016.

Також суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача про те, що неподання податкової звітності контрагентом позивача свідчить про відсутність у останнього наміру реального виконання робіт, оскільки вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання відповідача на наявність відкритого кримінального провадження, у якому фігурує ТОВ "Компанион" не заслуговує на увагу, оскільки обставини щодо того, що ТОВ "Компанион" фігурує у декількох кримінальних провадженнях, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Також судом першої інстанції правильно зауважено про наявність у матеріалах справи доказів про підписання керівником ТОВ "Компанион" електронним цифровим підписом податкових накладних, виданих у спірний період, що узгоджується з приписами норм ПК України, статей 6, 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", статей 4, 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис", які передбачають, що юридичні особи формують та підписують фінансову та податкову звітність, а також електронні податкові накладні, за допомогою електронного цифрового підпису.

Крім того, долучений до матеріалів справи висновок судового експерта Величко Н.О. (свідоцтво № 1968 від 30.11.2018), яким встановлено, що висновки акта перевірки № 920/26-15-14-04-05/38557120 від 20.09.2018 щодо заниження ТОВ "Канзас.ЮА" податку на додану вартість у сумі 272756,00 грн документально і нормативно не підтверджуються (том 2 а.с. 149-168).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС від 12.10.2018 № 0052101404 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.В. Епель Я.М. Собків