Ухвала

від 18.12.2020 по справі 640/16091/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16091/19

УХВАЛА

18 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ВН-Граніт , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла справа № 640/16091/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ВН-Граніт , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії разом з апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року.

Ухвалою судді від 30 листопада 2020 року у зв`язку з виявленими недоліками апеляційної скарги, остання була залишена без руху, а Головному управлінню ДПС у м. Києві запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати заяву про поновлення строку з зазначенням інших підстав для його поновлення.

При цьому, судом було зауважено, що апелянтом не зазначено підстав, з яких було неможливо надати дане платіжне доручення ще до прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги, а саме до 20 жовтня 2020 року.

На виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду 30 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом надано заяву про поновлення строку з зазначенням підстав для його поновлення.

Розглянувши заяву про поновлення строку з зазначенням підстав для його поновлення колегія суддів приходить до наступних висновків.

Заяву вмотивовано тим, що єдиною перешкодою, що потягнула за собою повернення первинної скарги апелянта - це відсутність документа про сплату судового збору, проте, вважають, що сплата судового витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

На думку апелянта, повернення апеляційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в межах наданого суб`єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на апеляційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Однак, колегія суддів вважає зазначені висновки відповідача помилковими з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В силу частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Водночас, відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

З огляду на правові висновки Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Разом з тим, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Як було зазначено Верховним Судом в постанові від 13 листопада 2018 року № 804/958/17, податковий орган, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи відповідача щодо неналежного фінансування з боку державного бюджету, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15.

Крім того, апелянт сам зазначає у одному із своїх клопотань, що почав вчиняти дії по сплаті судового збору лише на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а не при поданні вперше апеляційної скарги.

Строк для подання апеляційної скарги може бути поновлений тільки тоді, коли причина пропуску строку оскарження є достатньо поважною і підтверджується відповідними документами.

Отже, неналежне фінансування податкового органу з боку державного бюджету не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

При цьому, залишаючи дану апеляційну скаргу без руху, ухвалою від 30 листопада 2020 року було зобов`язано апелянта зазначити поважні підстави тривалого надіслання платіжного доручення до суду, оскільки судовий збір було сплачено ними ще 20 серпня 2020 року, а ухвалу про повернення апеляційної скарги було постановлено лише 20 жовтня 2020 року.

Таким чином, апелянт не виконав вимоги ухвали від 30 листопада 2020 року, не надав жодних інших підстав щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 299, 321,329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРО до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ВН-Граніт , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її постановлення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель