Рішення

від 09.12.2020 по справі 569/2294/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2294/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Рiвненський мiський суд

Рівненської області

в особi суддi - Ковальова І.М.,

при секретарі - Соломон О.М.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил звернувся ОСОБА_1 у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0609/20400/19 від 30 січня 2020 року за якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного проступку, передбаченого ст.485 МК України.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду письмове клопотання про проведення розгляду справи у його відсутності, адміністративний позов підтримує та просить суд його задоволити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позов у якому просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови в справі про порушення митних правил №0009/20400/19 від 30 січня 2020 року винесеної в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужевим О.О., громадянина України, директора ТОВ ЗАХІД-АВТО-ЛЕНД (код ЄДРПОУ 39032878 Рівненська область м.Рівне, вул.Млинівська, 18) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. На громадянина України ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 508092,66 грн.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні було встановлено, що 01 вересня 2015 року між ТОВ Захід-Авто-Ленд та іноземною компанією ISOREX TRADE CORP було укладено міжнародний контракт №10/15 у відповідності до умов якого, продавець (іноземна компанія) зобов`язався поставити, а покупець (ТОВ Захід-Авто-Ленд ) зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів: автомобілі нові та вживані; тягачі, трактори і тракторні агрегати нові та вживані; мікроавтобуси та автобуси нові та вживані; та ін. Продавець здійснює відправку товару самостійно або через відправника.

Саме на виконання умов довгострокових міжнародних контрактів на адресу ТОВ Захід-Авто-Ленд здійснювалась доставка вказаних в Акті перевірки транспортних засобів, що підтверджується відповідними інвойсами: №6643-ОТС/ZAL від 03.12.2016; №6485-ОТС/ZAL від 28.10.2016; №6445-ОТС/ZAL від 16.10.2016.

Відправниками транспортних засобів були іноземні компанії, які оформляли інвойси, де первинно були вказані усі характеристики товару. Саме іноземні контрагенти володіли правовстановлюючими документами на транспортні засоби - свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, де були зазначена інформація про дату виготовлення та дату першої реєстрації ТЗ (дата введення в експлуатацію), які передавались підприємству-покупцю разом з товаром.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.6 ст.264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п.14.1.251 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до п.14.1.163 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів визначено Порядком №1388.

Відповідно до п.7 цього Порядку експлуатацію транспортних засобів, не зареєстрованих (не перереєстрованих) у підрозділах Державтоінспекції України (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин, які не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, заборонено.

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання), або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Вимоги щодо обов`язковості зазначення у с свідоцтві про реєстрацію дати першої реєстрації транспортного засобу наведено й у частині першій ст.35 Міжнародної конвенції про дорожній рух від 08.11.68, ратифікованої Україною 25.04.74.

Таким чином, з метою оподаткування датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що використовувалися та/або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, вказана в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Відповідно до п.8 Наказу Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118 Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію) наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм належним доказом дати початку користування автомобілем, який був у користуванні та ввозиться на митну територію України, є дата його першої реєстрації, вказана в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.

Так, до митних декларацій було долучено іноземні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, в яких зазначені дати першої реєстрації, які співпадають з датами першої реєстрації відповідних транспортних засобів відображених у відповідних митних деклараціях.

Отже, декларант зазначивши в митних деклараціях дату першої реєстрації транспортних засобів на підставі відповідних документів, наведених в Наказі Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118, діяв у відповідності до вимог законодавства та не вчиняв жодного правопорушення.

Крім того, у декларанта на момент подання декларації інших даних стосовно дати випуску транспортних засобів, крім даних зазначених в реєстраційних документах, не було.

Слід зазначити, що жодними нормативними актами не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товарно-супровідних документах при заповненні митних декларацій.

Відповідно до ч.1 ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 МК України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил, згідно ст.489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

За змістом ст.ст.458,487 МК України, ст.ст.9-11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Стаття 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі зміст даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст.485 МК України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП).

В судовому засіданні було встановлено що декларант під час оформлення транспортних засобів визначаючи рік випуску транспортних засобів діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо імпортованого транспортного засобу та заниження митної вартості, адже пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобілів, що які ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в діях позивача, як керівника ТОВ Захід-Авто-Ленд прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Відповідно до ст.498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил .

У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний митний орган.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Однак, оскаржувана постанова не містить жодної інформації про надсилання позивачу примірника складеного протоколу про порушення митних правил та повідомлення його про місце і час розгляду справи. Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови позивач був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, в тому числі щодо надання пояснень, присутності під час розгляду справи, скористатись правовою допомогою. Як підсумок, на момент винесення оскаржуваної постанови відомості про належне повідомлення позивача про місце і час розгляду протоколу відсутні, а заяв про розгляд протоколу за його відсутності він не подавав.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, інкриміноване позивачу порушення митних правил було виявлено актом перевірки ТзОВ ЗАХІД-АВТО-ЛЕНД №1248/17-00-14-07-05/ НОМЕР_1 віл 20 червня 2019 року, а відтак, строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил сплинув 20 грудня 2019 року. Тобто оскаржувана позивачем постанова винесена з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частин 1, 2, статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростованими відповідачем, а тому вони підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241-246,250,255,286,293,295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0609/20400/19 від 30 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України, а провадження по справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: Поліська митниця Держмитслужби, м.Рівне, вул.Соборна, 104.

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов