Ухвала

від 14.12.2020 по справі 700/502/20

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/502/20

Провадження № 2/700/291/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді: Пічкур С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Кравець І.О.,

позивачки: ОСОБА_1 , представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в смт. Лисянка Черкаської області цивільну справу № 700/502/20, провадження № 2/700/292/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до СТОВ Агрофірма Злагода (місцезнаходження: с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області ) про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати і штрафних санкцій,

установив:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до СТОВ Агрофірма Злагода про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати і штрафних санкцій.

Вимоги вказаної позовної вимоги мотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,0526 га, яка розташована на території Шестеринської сільської ради Лисянського району Черкаської області. 22.07.2014 року вона уклала із СТОВ Агрофірма Злагода договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Відповідно до п.10 договору оренди землі відповідач зобов`язувався протягом строку дії договору, не пізніше 30 грудня кожного року вносити орендну плату. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою. Станом на 07.07.2020 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2017-2019 роках належною їй земельною ділянкою не сплачено жодних грошових коштів, ніяких послуг в рахунок орендної плати від відповідача вона не отримувала. Вказані дії відповідача вона вважає порушенням умов договору оренди землі, а також порушенням її прав, а тому вимагає стягнути із відповідача вказану заборгованість по сплаті орендної плати та стягнути із відповідача інфляційні збитки, 4,5% річних від простроченої суми, а також пеню, яка розрахована позивачем відповідно до умов договору. Окрім того, оскільки відповідач систематично на протязі трьох років загалі не сплачує орендну плату, то позивач просить вказаний вище договір оренди землі розірвати та повернути їй вказану вище земельну ділянку та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримала позовну заяву та просить задовольнити її в повному обсязі з наведених в позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні оскільки орендна плата сплачувалась по двом земельним ділянкам, інші збитки нараховані не вірно.

Суд, розглянувши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода 22.07.2014 року був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2.0526 га, що належить на праві власності позивачу по справі на підставі рішення суду № 2311\1722 від 20.12.2012 року.

Відповідно до п. 7 оспорюваного договору, останній укладено на10 років.

Пунктом 8 цього договору визначено розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, яка складає не менше 4,5% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки та сплачується у грошовій формі.

Згідно з п. 10 договору оренди землі, орендна плата вноситься не пізніше 30 грудня кожного року.

Факт належності вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7122888200:05:001:0069 ОСОБА_1 , а також реєстрація вказаного договору оренди землі стверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права .

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавстваЗемельним Кодексом України ,Законом України Про оренду землі

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України ).

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Разом із тим позивач наполягає, що відповідач умови договору оренди землі не виконує, орендну плату протягом трьох років не сплачує, що свідчить про систематичність порушення умов договору та порушення прав позивача, хоча користується вказаною земельною ділянкою та використовує її на власний розсуд.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з вимогами п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України , ст.ст. 21, 25 Закону, орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13 , 15 , 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу для розірвання договору оренди землі, посилається на порушення відповідачем умов договору, що полягала у несплаті орендної плати протягом 2017-2019 року.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України , слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України .

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України , договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі.

Таким чином суд дійшов висновку, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, а її несплата протягом 2017-2019 років є суттєвим порушенням умов такого договору, що в свою чергу позивач не отримав того, на що він розраховував та на що має право відповідно до норм чинного законодавства.

Також суд звертає увагу і на умови п. 41 вказаного вище договору оренди землі, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору .

Згідно умов договору орендна плата визначена в розмірі 4,5% від проіндексованої грошової оцінки. Отже, за 2019 рік сума орендної плати становить 1362,91 грн. (30286,98х4,5%), а за 2017 та 2018 роки по 2345,13 грн. ( 52114х4,5%). Всього за останні три роки розмір орендної плати становить 6053,17 грн., тоді як позивачкою нараховано більшу суму, а саме за 2019 рік подвійну орендну плату, тому в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку і зменшенням суми орендної плати, відповідно змінюється розмір 3% річних та інфляційних витрат. Розмір трьох відсотків річних за три роки становить 544,78 грн. (6053,17х9%).

Сума інфляційних витрат складає 607,16 грн. За 2017 рік - 321,28 грн. (2345,13х13,7%). За 2018 рік - 230,00 грн. ( 2345,13х9,8%). За 2019 рік - 55,88 грн. (1362,91х4,1%).

Також, позивачем нараховано більший розмір пені, ніж визначено договором. Так, згідно п. 13 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від суми невнесення орендної плати за кожний день прострочення, але не більше ніж за шість місяців. Тому, саме за шість місяців і нараховується пеня, сума якої становить 111,8 грн. (0,01х184=1,84%), (6053,17х1,84%).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача до суду з позовом про захист своїх порушених прав шляхом розірвання договору оренди землі від 22.07.2014 року, здійснено у конкретний спосіб, визначений ЦК України , та обумовлене недотриманням відповідачем, як орендарем, передбачених законом вимог щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі та строки, передбачені договорами оренди землі.

Згідно із ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із змісту п. 9 вказаного вище договору оренди землі від 22.07.2014 року, обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням індексації.

Так ч. 3 ст. 21 ЗУ Про оренду землі визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Конструкція вказаної норми права встановлює, що сторони в договору щодо індексації можуть визначити інші умови.

Таким чином враховуючи неоднозначні умови договору, суд вважає за необхідне керуватися нормами закону та відповідно вираховувати інфляційні збитки із відповідача.

Крім того, відповідно до ч.2 с. 625 ЦК України , нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За вказаних обставин в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що договір оренди землі, який укладений між сторонами має бути розірваний за вимогою орендодавця, внаслідок істотних порушень умов договору орендарем, зокрема систематичної невиплати орендної плати, що є істотним порушенням умов даного договору.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір у сумі 2131,85 грн пропорційно до задоволених позовних вимог (840,80+840,80+450,25).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 2630265, 273, ЦПК України, суд,

вирішив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до СТОВ Агрофірма Злагода (місцезнаходження: с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області ) про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати і штрафних санкцій.

Розірвати договір оренди землі, укладений 22 липня 2014 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода , код ЄДРПОУ 32115439, який зареєстрований 14 вересня 2015 року реєстраційною службою Лисянського районного управління юстиції Черкаської області.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода , код ЄДРПОУ 32115439, на користь ОСОБА_1 :

-6053 грн. 17 коп. заборгованості по орендній платі;

-544 грн. 78 коп. трьох відсотків річних;

-111 грн. 38 коп. пені;

-607 грн. 16 коп. інфляційних витрат, а всього 7 316 (сім тисяч триста шістнадцять) грн. 49 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода , код ЄДРПОУ 32115439, на користь ОСОБА_1 2131 (дві тисячі сто тридцять одна) грн. 85 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0526 га., що розташована на території Шестеринської сільської ради з кадастровим номером 7122888200:05:001:0069 в стані придатному для її використання за цільовим призначенням.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2020 року.

Суддя С. Д. Пічкур