Рішення

від 11.11.2020 по справі 753/17036/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17036/19

провадження № 2/753/3065/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"11" листопада 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Сирбул О.Ф.

за участю секретаря: Лаптєвої Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТУДІЯ ВІЗОН про стягнення коштів, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у серпні 2019 року звернувся з позовом про стягнення з ТОВ СТУДІЯ ВІЗОН у відшкодування індексу інфляції за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2017 року в сумі 65 454,61 грн. та 3% річних в сумі 20 351,54 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.01.2017 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про розірвання договору від 17.11.2014 року №171114, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СТУДІЯ ВІЗІОН . Стягнуто з ТОВ СТУДІЯ ВІЗІОН на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 118 701,83 грн. (що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016 року еквівалентно 4 491,86 доларів США) та неустойку в сумі 132 129,93 грн. (що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016 року еквівалентно 5000 доларів США), що разом складає 250 831,76 грн. (що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016р. еквівалентно 9 491,86 доларів США). Стягнути з ТОВ СТУДІЯ ВІЗІОН на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3059.53 грн. та витрати пов`язані з отриманням правової допомоги в розмірі 3500,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач вказане рішення суду не оскаржував, тому 24.01.2017 року рішення набуло законної сили.

Позивач стверджує, що виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заяць О.В. були відкриті виконавчі провадження ВП №53460592 щодо стягнення з боржника грошової суми 250 831,76 року та ВП №53460726 щодо стягнення з боржника грошової суми 6 559,53 грн. Вказані виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження ВП №54046780.

Але на час звернення позивача до суду відповідач рішення суду не виконав, що порушує права позивача на повернення грошових коштів та надає йому передбачене законом право за захистом своїх порушених прав звернутись до суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.09.2019 року відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду та постановлення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення за останнім відомим місцем знаходження. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене та вимоги ст.ст. 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності нез`явившихся учасників судового процесу та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.01.2017 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про розірвання договору від 17.11.2014 року № 171114, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СТУДІЯ ВІЗІОН . Стягнуто з ТОВ СТУДІЯ ВІЗІОН на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 118 701,83 грн. (що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016 року еквівалентно 4491,86 доларів США) та неустойку в сумі 132 129,93 грн. (що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016 року еквівалентно 5000 доларів США), що разом складає 250 831,76 грн. (що за офіційним курсом НБУ станом на 14.09.2016р. еквівалентно 9 491,86 доларів США). Стягнути з ТОВ СТУДІЯ ВІЗІОН на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3059,53 грн. та витрати пов`язані з отриманням правової допомоги в розмірі 3500,00 грн.

Згідно положень частини 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2017 року у справі №754/11519/16-ц позивач 27.01.2017 року отримав виконавчі листи.

Відповідно положень ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За повідомленням позивача відповідач заборгованість не сплатив, судове рішення за виконавчим провадженням не виконується.

У спростування вказаних обставин будь яких доказів відповідачем суду не надано.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).

За нормою ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2017 року у справі №754/11519/16-ц встановлено, що 17.11.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №171114, відповідно до п. 1.1 якого позивач (як Замовник) доручає, а відповідач (як Виконавець) приймає на себе виконання наступних робіт: розробку у відповідності з Технічним завданням додатку Android та його наповнення необхідною інформацією та матеріалами; виконання роботи згідно календарному плану робіт.

Відповідно до п. 4 Договору загальна вартість робіт згідно з Договором складає: розробка Android додатку - загальна вартість проекту - 5000 доларів США, при цьому сторони встановили наступний порядок розрахунків: підписання договору 30% - 1500 доларів США; тестування першої робочої версії 30% - 1500 доларів США; здача проекту 40% - 2000 доларів США.

Згідно з п. 2.3 Договору, після підписання Договору Замовник здійснює оплату 30% вартості розробки в розмірі1500 доларів США, по курсу НБУ на день оплати.

Відповідно до п. 2.11 Договору при отриманні першої робочої версії згідно Додатку №3 Замовник здійснює оплату в розмірі 1500 доларів США, по курсу НБУ на день оплати, що складає 30% від повної вартості проекту.

Згідно з п. 2.12 Договору після затвердження Замовником та підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт по розробці додатка Замовник здійснює оплату в розмірі 2000 доларів США, по курсу НБУ на день оплати, що відповідає 40% від суми всього замовлення та отримує всі права доступу до додатка (логіни та паролі) у електронному (накопичувач), письмовому вигляді. У додатку 2 до Договору встановлено календарний план робіт, відповідно до якого:

- датою підписання договору та оплати 30% вартості визначено 17.11.2014 року;

- датою підготовки першої робочої версії та оплати 30% вартості робіт визначено 23.12.2014 року;

- періодом тестування проекту та оплати 40% вартості розробки проекту визначено період 15.01.2015 року - 15.02.2015 року.

Позивачем було сплачено на користь відповідача:

- 17.11.2014 року - 23 115,00 грн. (підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №20 від 17.11.2014 року), що складало еквівалент 1507,28 доларів США (по курсу НБУ станом на 17.11.2014 року, що складав 1533,5614 грн. за 100 доларів США);

- 22.12.2014 року - 23 655,00 грн. (підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 22.12.2014 року), що складало еквівалент 1492,02 доларів США (по курсу НБУ станом на 22.12.2014 року, що складав 1585,4396 грн. за 100 доларів США);

- 18.02.2015 року - 40 000,00 грн. (підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №180215 від 18.02.2015 року), що складало еквівалент 1492,56 доларів США (по курсу НБУ станом на 18.02.2015 року, що складав 2679,9674 грн. за 100 доларів США).

Останній платіж був зарахований відповідачем по курсу 20 грн./дол. США та зроблений на прохання його представника у зв`язку із наближенням (з його слів) закінчення розробки додатку.

Таким чином, позивачем своєчасно були виконані обов`язки щодо оплати етапів виконання робіт за Договором, а всього було сплачено еквівалент 4 491,86 доларів США.

Натомість відповідачем при виконанні замовлення не забезпечено належну якість проміжних варіантів додатку, кінцевий варіант додатку не виконаний. Строки виконання замовлення, встановлені у Додатку 2, кілька разів пролонгувалися. В листуванні з позивачем представник відповідача 23.06.2016 року визнав, що в його компанії не виходить зробити проект, щоб він стабільно працював .Також зазначено, що оскільки компанія не змогла виконати умови договору, для запобігання конфлікту, то представник відповідача може повернути гроші, які були сплачені, протягом 2-х місяців.

Таким чином, відповідачем не виконано роботу, яку він зобов`язувався виконати за Договором, тому позивач був вимушений звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання встановлена законом, а саме приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, та право на стягнення таких коштів надано кредитору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

28 березня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних страт та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди, підтвердженого судовим рішенням, відповідно якого стягнуто з відповідача на користь позивача 250 831,76 грн.

У постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц викладено правовий висновок про те, що коли між сторонами на підставі судового рішення виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже, з матеріалів справи встановлено, що відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2017 року, яке набрало законної сили, про стягнення з ТОВ СТУДІЯ ВІЗІОН на користь ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 250 831,76 грн.

Позивачем заявлені вимоги за період часу з 24.01.2017 року по 27.08.2019 року на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з невиконанням відповідачем заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.01.2017 року.

З моментом ухвалення судом 12.01.2017 року рішення про стягнення коштів у відповідача виникло грошове зобов`язання сплатити позивачу на виконання судового рішення кошти у розмірі 257 391,29 грн.

Період з 24.01.2017 року по 27.08.2019 року включає 962 днів прострочення відповідачем платежу, а саме: з 24.01.2017 р. по 31.12.2018 р. - 358 днів; за 2019 р. - 365 днів та з 01.01.2019 р. по 27.08.2019 р. - 239 дні.

Отже, 3% річних за вказаний період на суму заборгованості 257 391,29 грн. становить у розмірі 20 351,54 грн..

Згідно зі статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

Індекс інфляції за 24.01.2017 р. по 31.12.2017 р. (358 днів) становив 112,43%, за 2018 рік (365 днів) становив 109,80% та за 01.01.2019 р. по 27.08.2019 р. (239 днів) становив 103,02%.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу 257 391,29 грн. становлять у розмірі - 65 454,61 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений останньою судовий збір в дохід держави в сумі 858 грн. 06 коп.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 628 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 82, 89, 133, 141,178, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280, 281, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТУДІЯ ВІЗОН про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю СТУДІЯ ВІЗІОН (код ЄДРПОУ 38834271) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 12.01.2017 року інфляційні втрати у сумі 65 454,61 грн. та 3 % річних у сумі 20 351,54 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 858,06 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дарницький районний суд міста Києва.

Суддя: