Рішення

від 17.12.2020 по справі 497/915/2020

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.12.2020

Справа № 497/915/2020

Провадження № 2/497/534/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом Суворовського сільського споживчого товариства до Оксамитненської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки будівлі в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 року представник позивача Цоєва В.В. , яка діє на підставі ордеру №1005662 від 20.07.2020 року, звернулася до суду з позовом до Оксамитненської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просить:

- провести виділ у власність частки у житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за Суворовським сільським споживчим товариством право власності на нежитлове приміщення у даному будинку, згідно наявного порядку користування з відповідачами по даній справі, яка складається з приміщень згідно технічного паспорта: в будинку під літ. А на плані земельної ділянки по технічному паспорту на І поверсі: І - 9,6 кв.м.; №2 - 50,2 кв.м.; №3 - 37,9 кв.м.; №4 - 5,8 кв.м.; №7 - 40,2 кв.м.; які складають загальну площу 143,70 кв.м. у житловому будинку А за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовує тим, що Суворовське сільське споживче товариство є власником частки вищезазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності від 8 липня 1999 року. В даному свідоцтві зазначено, що воно видане на житловий двоповерховий будинок , але позивачу належить тільки частка цього будинку і ця частка не є житловим приміщенням і ніколи нею не була. Відповідачі по справі є співвласниками цього будинку, загальна частка яких складає 65/100 частин. Між співвласниками будинку давно склався певний порядок користування, а також відповідачам належать відокремлені квартири, а не частки будинку, на відміну Суворовського ССТ, якому належало нежитлове приміщення магазину на першому поверсі. На даний час Суворовському ССТ необхідно мати окрему поштову та юридичну адресу для приміщень розташованих у житловому будинку під літ. А , а це неможливо без документа, яким би визначались конкретні приміщення, які закріплені за належною Суворовському ССТ часткою. Укласти нотаріально засвідчений договір з усіма співвласниками про добровільний розподіл спільного будинку не є можливим, оскільки не має можливості організувати явку всіх співвласників до нотаріальної контори. Оскільки у позивача не має правовстановлюючого документу, якій би підтвердив право власності Суворовського ССТ саме на ті приміщення, якими воно користується фактично, позивач вимушений звернутися до суду з цім позовом.

Представник позивача Цоєва В.В . до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надали до суду заяви про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнали в повному обсязі (а.с.57,70).

Голова Оксамитненської сільської ради Рожкова С.М. надала заяву про визнання позовних вимог та просить розглянути справу без участі представника сільської ради.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про час, дату та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку, про причину своєї неявки суд не повідомили, з заявами про відкладення судового розгляду не зверталися.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст.81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається зі змісту ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст.ст.319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 08.07.1999 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету №6 від 24 січня 1994 року, Суворовському сільському споживчому товариству на праві колективної власності належав житловий двоповерховий будинок, розташований в с.Оксамитне. Будинок зареєстрований Болградським бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №2 за реєстром № 198 від 08.07.1999 (а.с.8).

В подальшому позивачем було відчужено частини цього будинку, шляхом продажу, що підтверджується договорами купівлі-продажу:

- від 31.01.2002 року, укладеного на Бесарабській товарній біржі, ОСОБА_2 придбав 3/20 частин будинку (а.с.26);

- від 27.08.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори Кухарєвою В.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 4653, ОСОБА_6 придбав 9/100 частин (а.с.27);

- від 14.12.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори Кухарєвою В.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 5845, ОСОБА_7 придбала квартиру в„–1 , що складає 3/10 частин (а.с.28);

- від 26.06.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори Кухарєвою В.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 5280, ОСОБА_4 придбала квартиру в„–2 , житловою площею 31,1 кв.м. (а.с.29).

Як вбачається з довідки № 43, виданою 27.05.2020 року Комунальним підприємством Болградське бюро технічної інвентаризації (а.с.11) на 31.12.2012 року частки співвласників, розподілились наступним чином:

- ОСОБА_2 - 15/100 частин;

- ОСОБА_3 - 30/100 частин;

- ОСОБА_6 - 9/100 частин;

- ОСОБА_4 - 11/100 частин;

- Суворовське сільське споживче товариство - 35/100 частин.

Також судом встановлено, що на 9/100 частин цього будинку ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності, як спадкоємець ОСОБА_6 , 05.06.2018 року, про що приватним нотаріусом було зроблено запис № 26455853 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.12).

Як вбачається з технічної документації на домоволодіння АДРЕСА_1 , частка що належить позивачу знаходиться на першому поверсі, яка складається з наступних приміщень: №1 - 9,6 кв.м.; №2 - 50,2 кв.м.; №3 - 37,9 кв.м.; №4 - 5,8 кв.м.; №7 - 40, кв.м. (а.с.10), ці приміщення відокремлені та мають власний вхід.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 30244275 від 30.06.2016 року позивачу було відмовлено у державній реєстрації його права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна, через те, що заява про державну реєстрацію подана на крамницю, а свідоцтво про право власності видано на житловий двоповерховий будинок (а.с.44).

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 2 ст. 367 ЦК України визначено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно п.п.1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 №55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на час прийняття рішення) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 ЦК України передбачено один із способів такого захисту - визнання права.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.6, 7, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок №7 від 04.10.1991 року (з подальшими змінами і доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст.115 ЦК це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст.119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Враховуючи те, що поділ двоповерхового будинку АДРЕСА_1 є можливим, інші співвласники житлового будинку не заперечують проти виділення цієї частки в окрему одиницю, а також те, що визнання позову не суперечить закону та не порушує інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне задовольнити позов та провести поділ будинку, а також визнати за позивачем право власності на вищевказану відокремлену частку.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.15, 16, 356,358, 364,367 ЦК України, ст.ст.4, 10, 13,76-81,83,95, 206,258,259,263-266, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_8 до Калчівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку, успадковану після смерті батька - задовольнити.

Виділити в натурі в окремий об`єкт нерухомості 35/100 частин об`єкту житлової нерухомості (приміщення), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з літ. А на плані земельної ділянки по технічному паспорту на І поверсі: №1 - 9,6 кв.м.; №2 - 50,2 кв.м.; №3 - 37,9 кв.м.; №4 - 5,8 кв.м.; №7 - 40,2 кв.м.; які складають загальну площу 143,70 кв.м. у житловому будинку А .

Визнати за Суворовським сільським споживчим товариством (юридична адреса: Одеська область, Болградський район, с.Криничне, вул.Поштова, буд.2, ЄДРПОУ 01761238), право власності на відокремлені 35/100 частин об`єкту житлової нерухомості (приміщення), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з літ. А на плані земельної ділянки по технічному паспорту на І поверсі: №1 - 9,6 кв.м.; №2 - 50,2 кв.м.; №3 - 37,9 кв.м.; №4 - 5,8 кв.м.; №7 - 40,2 кв.м.; які складають загальну площу 143,70 кв.м. у житловому будинку А .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца