Рішення

від 18.12.2020 по справі 345/3818/20

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/3818/20

Провадження № 2/345/1249/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2020 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Мигович О.М.

секретаря - Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права влсності на спадкове майно, суд -

В С Т А Н О В И В :

що позивач звернулася до суду з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивачки ОСОБА_5 . Померлою ОСОБА_5 складено заповіт, за яким усе своє майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого не складалось, а також все те, нащо вона за законом буде мати право заповіла позивачці ОСОБА_1 .

На день смерті матері позивачки залишилося спадкове майно, що складається із:

1) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 ) земельної ділянки, площею 0,4553 га, кадастровий номер 2622883601:01:002:0124, переданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області.

3) земельної ділянки, площею 0,5450 га, кадастровий номер 2622883600:02:001:0094 переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Копанківської сільської ради, Калуського району, Івано-Франківської області.

У встановлений законом шестимісячний строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесюк Петро Васильович відмовив позивачці видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 . та на земельні ділянки у з`язку із розбіжністю в імені матері ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , по-батькові спадкодавця ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також із не визначенням частки кожного члена колгоспного двору у праві спільної часткової власності у відповідності до ст. 356 ЦК України.

В позасудовому порядку позивачка не має можливості визнати за собою право власності на спадкове майно, тому змушена звернутись до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її присутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідачі подали заяви, в яких просять проводити розгляд справи за їхньої відсутності, позов визнають в повному обсязі та не заперечують проти його задоволення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що строни ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивачки ОСОБА_5 - (а.с.21), яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Померлою ОСОБА_5 складено заповіт, за яким усе своє майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого не складалось, а також все те, нащо вона за законом буде мати право заповіла позивачці ОСОБА_1 .

Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесюк Петро Васильович відмовив позивачці видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 . та на земельні ділянки у з`язку із розбіжністю в імені матері ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , по-батькові спадкодавця ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також із не визначенням частки кожного члена колгоспного двору у праві спільної часткової власності у відповідності до ст. 356 ЦК України.

Земельна ділянка, площею 0,4553 га, кадастровий номер 2622883601:01:002:0124, переданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області належала померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про права власності № 19512940 від 25.03.2014р. серія НОМЕР_1 - (а.с.28).

Земельна ділянка, площею 0,5450 га, кадастровий номер 2622883600:02:001:0094 переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Копанківської сільської ради, Калуського району, Івано-Франківської області належала померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 810782 від 03.12.2007р - (а.с.27).

Згідно зі свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок, виданого 21.03.1991року виконкомом Копанківської сільської Ради народних депутатів, на підставі рішення виконкому виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів від 20.09.1990р. № 144, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належало на праві власності членам колгоспному двору, головою, якого була ОСОБА_5 - (а.с.8).

З 15 квітня 1991 року був введений в дію Закон України „Про власність» в якому відбулося усуспільнення власності і власність колгоспного двору припинила своє існування.

Тому до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке існувало до 15.04.1991р. мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

Так право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991р. проживали в ньому і брали участь у веденні спільного господарства. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних осіб.

В довідці № 881 від 05.10.2020 року - (а.с.12), зазначено, що станом на 15.04.1991 року у домоволодінні по АДРЕСА_2 були зареєстровані:

1. ОСОБА_5 , 1937р.н, голова домоволодіння.

2. ОСОБА_1 , 1961 р.н., дочка.

3. ОСОБА_2 , 1956 р.н., зять.

4. ОСОБА_10 , 1979 р.н., онука.

5. ОСОБА_4 , 1981 р.н., онук.

Разом з тим згідно із ч.1 ст.353 ЦК УРСР /у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ у разі смерті члена колгоспного двору, спадкування майна двору не відкривається.

Відповідно до ч.1ст.120 ЦК УРСР /у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин/ майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно із ч.2 ст.123 ЦК УРСР /у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин/ розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У відповідності до ст.368 ЦК України /майно , набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором , укладеним у письмовій формі/ .

У відповідності до ст.370 ЦК України частки у спільній сумісній власності є рівними, а згідно ст.369 ЦК України співвласники майна користуються ним спільно, а розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників.

Позивачка ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , прийняла спадщину на 1/5 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 , оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, проживаючи постійно зі спадкодавцем.

Таким чином, враховуючи, що позивачці ОСОБА_1 , як співвласнику, належить 1/5 частина будинковолодіння по АДРЕСА_2 , 1/5 частину вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_5 , відповідачі відмовилися від права власності на належні їй частки, то за позивачем слід визнати в цілому право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_2 .

Що стосується розбіжностей в імені та по-батькові ОСОБА_5 , то вони відрізняються своїм написанням, оскільки зазначені в її особистих документах, які складені в різний час, проміжок між датами складання, яких значний і очевидно відображають правопис, який вживався щодо імені та по-батькові спадкодавця на час складання кожного з таких документів.

Можна зробити висновок, що вказані розбіжності в імені та по-батькові спадкодавця виникли в зв?язку з людським фактором, оскільки як в свідоцтві про народження, в посвідченнях, в довідці про присвоєння ідентифікаційного номера та в свідоцтві про смерть, моя мати записана як ОСОБА_5 і тільки у свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок та у моєму свідоцтві про народження матір записана як ОСОБА_11 .

Разом з тим у свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок внесені зміни. Так розпорядженням Калуської районної державної адміністрації № 124 від 16.03.2006р. внесено зміни до рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів від 20.09.1990р. № 144 Про оформлення права власності на житлові будинки громадян в с. Копанки Копанківської сільської ради народних депутатів , виклавши пункт 132 додатку № 1 рішення в новій редакції:

ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 .

Отже ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 - це одна й та сама особа. Підтвердженням даної обставини є довідка № 810 від 01.10.2020р. - (а.с.11).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 120 , 123 , 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.1216, 1217, 1268 ЦК Украни, листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/0-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, ст.ст. 2 , 4 , 10 , 12 , 77-80 ЦПК України , керуючись ст.ст. 259 , 263-265 , 273 , 354-355 ЦПК України суд,-

Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 являлася рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- земельну ділянку, площею 0,4553 га, кадастровий номер 2622883601:01:002:0124, переданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області;

- земельну ділянку, площею 0,5450 га, кадастровий номер 2622883600:02:001:0094 переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Копанківської сільської ради, Калуського району, Івано-Франківської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в цілому на будинковолодіння по АДРЕСА_2 , що згідно технічного паспорта складається: А - житлового будинку, площею 90,9 кв. м; В - стайні, площею 25,0 кв. м; Г - стодоли, площею 35,2 кв. м.; З - вбиральні, 1 шт.; К - гаражу, площею 33,8 кв. м; Л - сараю, площею 17,2 кв. м; М - погрібу, площею 36,8 кв. м; під № 1 - огорожі, площею 42,8 кв.м; під № 2 - воріт, площею 6,1 кв. м; під № 3 - криниці; під № 4 - огорожі, площею 16,9 кв. м.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: