Рішення

від 21.12.2020 по справі 235/8292/20

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/8292/20

Номер провадження 2-о/235/617/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 , заінтересована особа Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В :

18.12.2020 року на розгляд суду пред`явлено вказану заяву, в якій представник заявника ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 просить встановити факт смерті його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - м. Торецьк, Донецької області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз.

Заявлені вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла в м. Торецьку Донецької області. Проте даний факт підтверджений документами, які складені без урахування вимог чинного законодавства України, а саме довідку про причину смерті було видано медичною установою, що знаходиться на тимчасово окупованій території у Донецькій області, яка іменується (далі мовою оригіналу): Торецкое отделение Республиканского бюро судебно медицинской экспертизы Министерства здравоохранения Донецкой народной республики . Заявник ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником, в тому числі з питань отримання всіх необхідних документів та оформлення спадкових справ після смерті матері ОСОБА_3 . ОСОБА_2 звернувся до Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою зареєструвати смерть ОСОБА_3 , однак у видачі свідоцтва про смерть відмовлено. На даний час заявник є спадкоємцем майна померлої та має намір оформити спадщину після смерті матері, одержати допомогу на поховання, - однак відсутність свідоцтва про смерть є перешкодою у цьому. Ці обставини зумовили потребу в зверненні ОСОБА_1 до суду.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, в заяві зазначили, розглядати справу за їх відсутності, ухвалити рішення на підставі поданих доказів.

Представник заявника - адвокат Янюк В.Ю. у судове засідання не з`явився, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на підставі поданих доказів.

Представник заінтересованої особи Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. На адресу суду в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України надіслано лист про відсутність заперечень по суті заяви, з проханням проводити розгляд справи у відсутність заінтересованої особи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Торез, Донецької області, громадянин України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 . (відомості підтверджено копією паспорта та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (родинні відносини документально підтверджено свідоцтвом про народження).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка д. Мот-Буда, Краснопільського району, Могильовської області, громадянка України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла в м. Торецьк Донецької області.

Згідно довідки про причину смерті № 180, видана 4 травня 2020 року установою, яка знаходиться на непідконтрольній території, має назву (далі мовою оригіналу): Торецкое отделение Республиканского бюро судебно медицинской экспертизы Министерства здравоохранения Донецкой народной республики , - ОСОБА_3 померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років, причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз.

Крім того, 05.05.2020 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , згідно копії цього документу, його видано (далі мовою оригіналу): Отделом ЗАГС Торезского городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики .

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів № 1085р від 07.11.2014 року м. Торецьк Донецької області є містом, що розташоване на лінії зіткнення.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07 листопада 2011 року, з 01 грудня 2014 року, відділення державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходились на тимчасово неконтрольованій території переміщені на контрольовану українською владою територію. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 919/5 від 12.06.2014 року проведення державної реєстрації актів цивільного стану та видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану за заявами громадян України, які проживають в районі проведення антитерористичної операції, здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника. В зв`язку з вказаним, ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 . Згідно листа № 16.20-57-1124 від 17.12.2020 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , в зв`язку з неможливістю прийняти документи, що вказують на її смерть як докази, що підтверджують факт смерті, при цьому роз`яснено потребу для звернення до суду для вирішення питання щодо встановлення факту смерті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 року заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п. 7 ст. 273 ЦПК України) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п. 4 ст. 273 ЦПК і полягає у з`ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлою, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.

З урахуванням вищезазначеного, а саме що надані заявником документи - довідка про причину смерті (відривна частина лікарського свідоцтва про смерть, - не може бути прийнято органом державної реєстрації актів цивільного стану у якості підтвердження факту смерті останнього, отримати свідоцтво про смерть матері на бланку українського (державного) зразка, очевидно не може з об`єктивних причин, суд вказує про необхідність застосування інших механізмів, передбачених законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту прав, свобод і законних інтересів заявниці.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 77 та ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд керується ч. 2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки , згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів . Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини та Мозер проти Республіки Молдови та Росії приділено значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою вказаного рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою].

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дослідженими у справі доказами доведено факт смерті ОСОБА_3 3 травня 2020 року в місті Торецьк Донецької області, та підтверджено неможливість реєстрації такого факту в органах реєстрації актів цивільного стану України, відтак, оскільки встановлення відповідного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми та реалізації наслідків, передбачених законодавством у зв`язку зі смертю матері, заява підлягає задоволенню.

Відповідно до роз`яснень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.98) рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

На підставі вищезазначеного та керуючись Законом України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , ст. ст. 4, 13, 18, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 , заінтересована особа Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка д. Мот-Буда, Краснопільського району, Могильовської області, громадянка України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Місце смерті - м. Торецьк, Донецької області, причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення за розглядом справи в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду підлягає негайному виконанню та його оскарження не зупиняє виконання рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ;

- представник заявника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 ; адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_6 ;

- заінтересована особа: Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 26551594, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, буд. 148.

Суддя: