Ухвала

від 14.12.2020 по справі 935/2409/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/2409/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року колегія суддів палати в кримінальних справах Житомирського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

директора КП «Еко Сервіс» ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020065190000083 від 08.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України,

встановила:

Вказаною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020065190000083 від 08.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що на даний час відсутні будь-які об`єктивні дані, які б вказували на можливість знищення, відчуження майна (земельної ділянки), можливість використання майна як доказу, а також врахувавши розумність та співмірність обмеження права користування завданням кримінального провадження, оскільки такий захід буде обмежувати право КП «Еко-Сервіс» на відповідне користування майном, а саме земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Вказує, що 11.08.2020 актом обстеження земельної ділянки № 687/ДК/208/АО/10/01/-20, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області ОСОБА_9 встановлено, що земельна ділянка із земель промисловості з цільовим призначенням для розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної, та іншої промисловості державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні КП «Еко-Сервіс» використовуються невстановленими особами для вирощування сільськогосподарських культур (кукурудзи).

Постановою старшого інспектора СД Коростишівського ВИ ГУНГТ в Житомирській області земельна ділянка кадастровий номер 1822587000:04:000:0041 та посіви, які розміщені на ній визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020065190000083.

У зв`язку з цим, у слідства виникла необхідність в накладенні арешту на земельну ділянку та посіви сільськогосподарської культури кукурудзи врожаю 2020 року.

Крім того, зазначає, що при постановленні ухвали слідчим суддею не враховано думку представників КП «Еко-Сервіс», які просили не накладати арешт на земельну ділянку, а накласти арешт тільки на посіви кукурудзи із зазначенням терміну такого арешту.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення представників володільця земельної ділянки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням, вякому просивнакласти арешт у виді заборони правана відчуження,розпорядження такористування на:земельну ділянку 1822587000:04:000:0041та посівисільськогосподарської кукурудзиврожаю 2020 року, шо ростуть наданій ділянціз метоюзбереження речовихдоказів.

Своє клопотання про необхідність арешту майна прокурор обґрунтував тим, що у ході досудового розслідування з метою забезпечення кримінального провадження, забезпечення збереження речових доказів, фіксування факту самовільного зайняття земельної ділянки, виникла необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку та посіви, які розміщені на даній земельній ділянці з кадастровим номером 1822587000:04:000:0041. Зазначає, що існують розумні підозри вважати, що весь врожай, розташований на самовільно зайнятій невстановленою особою на земельній ділянці, тобто невизначена його кількість може бути в майбутньому доказом злочинів у кримінальному провадженні, а також що рослини в стадії вирощування будуть знищені, в тому числі і шляхом збирання врожаю, з метою збереження речових доказів - врожаю в стані дозрівання та вирощування, а також після дозрівання, наявні всі підстави для накладення арешту на посіви, що визнані речовим доказом.

Слідчим суддею встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020065190000083, слідує, 08.10.2020 до ЄРДР, з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.254 КК України за фактом без господарського використання земельної ділянки.

З протоколу огляду місця події від 13.10.2020 року вбачається, що інспектором СД Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області було оглянуто земельну ділянку з кадастровим номером 1822587000:04:000: 0041, яка засіяна рослинами кукурудзи.

Згідно постанови старшого інспектора дізнання Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області про визнання речовими доказами від 13.10.2020 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні - земельну ділянку з кадастровим номером 1822587000:04:000:0041.

Як встановлено слідчим суддею, посіви культури кукурудзи, як речовий доказ в кримінальному провадженні матеріалами клопотання не підтверджені, відповідна постанова дізнавача про визнання їх речовим доказом в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до положень ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.

За змістом положень ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні. Під час розгляду клопотання сторони повинні подати слідчому судді докази обставин на які вони посилаються.

Системний аналіз зазначених положень процесуального закону з врахуванням принципу змагальності свідчить, що особа, яка подає клопотання про арешт майна повинна довести, навівши достатні та переконливі підстави за якими критеріями майно щодо якого ставиться питання про арешт відповідає статті 98 КПК України, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні.

Натомість клопотання прокурора у якому порушено питання про арешт майна, не містить обґрунтувань щодо наявності ризиків приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. До клопотання не надано та в ході судового розгляду клопотання не представлено жодних доказів на підтвердження зазначених ризиків.

При вирішенні клопотання про арешт, поряд з іншим, слідчий суддя також повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту для третіх осіб.

Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні КП «Еко-Сервіс», які заперечують щодо накладення арешту на неї та посіви кукурудзи, досудове розслідування проводиться у зв`язку з без господарським використанням земельної ділянки, при цьому сторона обвинувачення не надає будь-яких доказів, що використання земельної ділянки призвело до втрати родючості чи інших наслідків, передбачених ч.1 ст. 254 КК України, а зі змісту клопотання слідує, що фактично має місце нецільове використання землі за що передбачена адміністративна відповідальність.

Посіви кукурудзи не визнані речовим доказом та у клопотанні не зазначено критерії за якими це майно відповідає вимогам зазначеним у ст. 98 КПК України, що у своїй сукупності дає підстави для висновку, що прокурор не довів необхідність накладення арешту на майно зазначене у клопотанні.

Також, колегія суддів враховує, що накладення арешту на майно, а саме земельну ділянку унеможливить її використання законним володільцем за цільовим призначенням та перешкодить зайняття ним своєю господарською діяльністю, а арешт посівів кукурудзи, власник якої органом досудового розслідування не встановлений, призведе до втрати урожаю та заподіяння шкоди.

Цивільний позов по справі не заявлений, а тому підстави накладати арешт на посіви кукурудзи з метою його забезпечення відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність підстав для накладення арешту на майно, оскільки прокурором, на час розгляду даного клопотання, не доведено належними та допустимими доказами, що вказане майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування вказаної ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020065190000083 від 08.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України - без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: