Постанова

від 15.12.2020 по справі 289/2470/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/2470/18 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 60 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/2470/18 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Вишевицької об`єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Данилюк О.С.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2018 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна баба позивача - ОСОБА_4 . Після її смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , а також право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Сільськогосподарського підприємства АТЗТ « Агрофірма «Вишевичі» , розміром 2,55 умовних кадастрових гектарів. Оригінали документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на вказаний житловий будинок та земельний пай, втрачені.

Також вказує, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_5 . Отримавши 8 листопада 2007 року свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), він оформив право власності на земельні ділянки : площею 1,4347 га кадастровий номер 1825081800:01:000:1153; площею 0,3866 га кадастровий номер 1825081800:03:000:0073; площею 0,1000 га кадастровий номер 1825081800:04:000:8059, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Окрім того, батько позивача набув право власності на земельні ділянки : площею 0,8800 га кадастровий номер 1825081800:01:000:0278; площею 0,4300 га кадастровий номер 1825081800:01:000:0301; площею 0,3400 га кадастровий номер 1825081800:02:000:0320, площею 0,2100 га кадастровий номер 1825081800:04:000:0422, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державні акти про право власності на ці земельні ділянки були видані на ім`я ОСОБА_5 , проте вони зіпсовані. Право власності на вказані земельні ділянки помилково зареєстроване за іншими особами.

Отже через вищевказані обставини ОСОБА_1 не мав можливості отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно.

З врахуванням викладеного, представник позивача просив визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний житловий будинок та земельні ділянки після смерті його баби ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 .

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Зокрема зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки він надав докази, які підтверджуєть ту обставину, що житловий будинок та земельні ділянки входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Внаслідок втрати правовстановлюючих документів позивач не має можливості оформити свої спадкові права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна баба позивача- ОСОБА_4 15 травня 2003 року на її ім`я видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . 17 серпня 2007 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис.

Після її смерті спадщину прийняв її син ОСОБА_5

8 листопада 2007 року на ім`я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на земельну частку (пай) в АТЗТ « Агрофірма « Вишевичі» , розміром 2,55 кадастрових гектарів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, після смерті якого спадщину прийняв його син ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, позивач надав суду копію державних актів про право власності на земельні ділянки, які були видані на ім`я ОСОБА_5 13 квітня 2009 року, а саме, на земельні ділянки: площею 0,8800 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0278; площею 0,4300 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0301; площею 0,3400 га ,кадастровий номер 1825081800:02:000:0320, 0,2100 га ,кадастровий номер 1825081800:04:000:0422, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, у Державному земельному кадастрі міститься інформація про те, що власниками земельних ділянок із кадастровими номерами, які вказані у трьох зазначених державних актах ( окрім земельної ділянки площею 0,3400 га з кадастровим номером 1825081800:02:000:0320), є інші особи. При цьому, площі земельних ділянок, зазначені у земельному кадастрі, не співпадають із площами, які вказані у державних актах. Так, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825081800:01:000:0278 зареєстроване за ОСОБА_6 . Власником земельної ділянки з кадастровим номером 1825081800:01:000:0301 є ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1825081800:04:000:0422.

Водночас, досліджений судом першої інстанції витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформацію про реєстрацію права оренди на земельні ділянки: площею 0,8800 га( кадастровий номер 1825081800:01:000:0278), площею 0,43 га ( кадастровий номер 1825081800:01:000:0301) та площею 0,34 га ( кадастровий номер 1825081800:02:000: 0320) . Власником вказаних земельних ділянок зазначений ОСОБА_5 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту права й позивач повинен довести неможливість оформлення своїх спадкових прав у позасудовий спосіб . Окрім того, суду не надано доказів того, що земельні ділянки площею 1,4347 га, 0,3866 га та 0,1000 га належали спадкодавцю ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Так, відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не надав суду доказів неможливості оформлення ним права власності на спадкове майно у порядку, встановленому законом. Посилання на втрату правовстановлюючих документів на нерухоме майно, не є підставою для задоволення позову, оскільки суду не надано доказів на підтвердження вказаної обставини. Матеріали справи також не містять доказів неможливості отримання дублікатів цих документів у передбаченому законодавством порядку.

Окрім того, відсутні й докази того, що ОСОБА_5 за життя набув право власності на земельні ділянки: площею 1,4347 га ( кадастровий номер 1825081800:01:000:1153), площею 0,3866 га ( кадастровий номер 1825081800:03:000:0073) та площею 0,1000 га ( кадастровий номер 1825081800:04:000:8059).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовуть висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2020 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 21 грудня 2020 року.