Рішення

від 10.11.2020 по справі 331/2376/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

10.11.2020

Справа № 331/2376/20

Провадження № 2 /331/1251/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

за участю секретаря - Андрієнко С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 18775, 74 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов кредитного договору від 04.07.2013 року № 10101 відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює платежі в погашення кредиту та сплату відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 25.06.2020 року в сумі 18775,74 гривень. Оскільки відповідач ОСОБА_1 добровільно суму боргу не погашає, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором та судові витрати.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2020 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено до слухання на 10 листопада 2020 року на 13 год. 30 хв.

У судове засідання представник позивача не з*явився. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує та просить суд винести заочне рішення по справі.

За клопотанням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не сповістив.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливіш суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави- учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За змістом ст. 55, 64, 124 Конституції України право на судовий захист гарантується та забезпечується. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежений. Цей принцип знайшов своє відображення і в рішенні Конституційного суду № 9-зп від 25.12.1997 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів;

3)показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи між КУ Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 10101 від 04 липня 2013 року, згідно умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 15 000 гривень для газифікації житлового будинку та будівництва вуличних мереж за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 4 роки зі сплатою 3% річних за користуванням кредитом (а.с.9-10).

Позивач виконав обов`язок перед відповідачем відповідно до умов договору надавши кошти в розмірі 15 000 гривень, що підтверджено платіжним дорученням (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі виконував умови договору, через що, станом на 25.06.2020 рік виникла заборгованість в сумі 18775,74 гривень (а.с.7-8).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором термін.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку встановленим договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги , позика повинна бути повернена позичальником протягом 30 днів з дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно наявних в матеріалах справи повідомлень від 01.12.2016 року № 848, 14.06.2017 року № 365, 04.10.2019 року № 364, 27.05.2020 № 207 вимога Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради про повернення суми заборгованості, відповідачем залишена без задоволення (а.с.21-26).

Таким чином, судом встановлено наявність між сторонами кредитних правовідносин, факт порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за договором та наявність заборгованості в сумі 18775,74 гривень, через що позов слід задовольнити .

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 611, 629, 1049,1050 ЦК України, ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 13, код ЄДРПОУ 25488480) заборгованість за кредитним договором № 10101 від 04 липня 2013 року в сумі 18775 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 13, код ЄДРПОУ 25488480) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя: М.В. Антоненко