Рішення

від 18.12.2020 по справі 453/1443/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1443/20

№ провадження 2/453/524/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б. ,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 10.11.2020 року звернулася у Сколівський районний суд Львівської області з позовною заявою до відповідача - Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 59,0 кв. м., житловою площею 22,6 кв. м., з підвалом та сходами (позначений у технічному паспорті літерою А-1), з господарською будівлею - сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б) та спорудою - навісом (позначений у технічному паспорті літерою В), розташований АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті бабусі - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Орів Сколівського району Львівської області.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 12.11.2020 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено дату підготовчого судового засідання у справі - 30.11.2020 року, 11.30 год..

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 30.11.2020 року (головуючий - суддя Микитин В.Я підготовче провадження закрито, а справу призначено справу до розгляду по суті. Визначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті - 18.12.2020 року, 09.30 год.. Витребувано від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області належно засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Орів Сколівського району Львівської області .

Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні, котре було призначене на 18.12.2020 року 09.30 год., без учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_2 , про що 14.01.2005 року складено відповідний актовий запис за № 03 згідно свідоцтва про смерть, повторно виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції у Львівській області 14.09.2008 року. Після смерті зазначеної спадкодавця відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належав померлій ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з погосподарської книги № 6 с. Орів. Позивачка у встановленому законом порядку звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області з метою отримання консультації та оформлення нотаріально посвідченої заяви про прийняття спадщини, з подальшим надісланням цієї заяви до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області. Однак нотаріусом роз`яснено про подальшу відмову державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документа на домоволодіння. Оформити таке право на спірне домоволодіння позивачка не може у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрації права власності на таке нерухоме майно. З огляду на вказане, отримавши роз`яснення про подальшу відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, пов`язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка була змушена звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак надіслала на адресу суду письмову заяву вх. № ЕП-1264 від 30.11.2020 року, в якій зазначила, що просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовільнити.

Відповідач Орівська сільська рада Сколівського району Львівської області явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, однак такий представник - сільський голова Сухроменда Т.П. подала заяву від 30.11.2020 року за вх. № ЕП-1265 про розгляд справи по суті у її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Таким чином, у судове засідання не з`явилися усі учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Орів Сколівського району Львівської області у віці 85 років померла бабуся позивачки - ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , повторно виданим 14.09.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції Львівської області.

Вказаний день смерті ОСОБА_2 ,у відповідності із ч. 2 ст. 1220 ЦК України, є часом відкриття спадщини, що залишилася після неї.

Як вбачається з виписки з погосподарської книги № 6 с. Орів Сколівського району Львівської області вих. № 908 від 12.10.2020 року, за покійною бабусею позивачки згідно запису № 482 рахується житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 59,0 кв. м., житловою площею 22,6 кв. м..

З довідки вих. № 907, виданої Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області 12.10.2020 року, вбачається, що покійна ОСОБА_2 до дня своєї смерті проживала у АДРЕСА_1 . Заповіту спадкодавець ОСОБА_2 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала. Відтак, спадкування після її смерті повинно відбуватись за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину, або ж не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, тобто шести місяців, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємцем прав та обов`язків за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 є позивачка, як онука спадкодавця, яка у встановленому порядку прийняла спадщину, не відмовилася від неї.

Детально перевіряючи права та обов`язки, які належали зазначеному спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 , котре є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Зокрема , розмежовуючи під час вирішення спору час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, судом з`ясовано, що відповідне свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння відсутнє, реєстрація такого домоволодіння не здійснювалась в силу незнання спадкодавцем відповідних прав та обов`язків з вказаного приводу.

Так судом встановлено, що вказаний будинок з підвалом та сходами (позначений у технічному паспорті літерою А-1), з господарською будівлею - сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б) та спорудою - навісом (позначений у технічному паспорті літерою В), збудований у 1910 році. Загальна площа такого будинку становить 59,0 кв. м., з яких житлова площа 22,6 кв. м.. Наведені вище обставини стверджуються технічним паспортом, виготовленим КП ЛОР Стрийське МБТІ на замовлення спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цим-же документом стверджується й те, що вказаний вище житловий будинок у цілому не являється самочинним будівництвом.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, у даному випадку, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року , та інших нормативно-правових актів.Якщо право власності на спірне домоволодіння, незважаючи на відсутність свідоцтва про право власності, підтверджувалося належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, як про це стверджує позивачка, то орган місцевого самоврядування в особі на той час Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області зобов`язаний був видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Судом також встановлено, що, незважаючи на викладене вище, спадкодавець ОСОБА_2 своє право власності в органах БТІ не зареєструвала (не оформила). Разом з тим, вже згадана вище Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56 , передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Відтак, при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, суд оцінює наявність належних доказів, зібраними у матеріалах справи, у тому числі матеріалами технічної інвентаризації, де відсутня відмітка про самочинне будівництво, а також відомості з погосподарського обліку. Зазначені обставини повністю підтверджують право спадкодавця на спірне домоволодіння, яке не залежало від його реєстрації на момент здійснення.

Судом також встановлено, що позивачка, яка прийняла спадщину у встановленому порядку, зверталася до приватного нотаріуса Дрогобицького нотаріального округу Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак одержала відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність усіх необхідних правовстановлюючих документів . Після вчинення вказаних дій позивачка звернулася до суду.

Як уже йшлося вище, позивачка вправі успадкувати усі права спадкодавця ОСОБА_2 , оскільки інших спадкоємців за законом після її смерті, які б прийняли спадщину та не відмовились від неї, немає.

На підставі вказаного вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою право власності на житловий будинок з підвалом та сходами (позначений у технічному паспорті літерою А-1), з господарською будівлею - сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б) та спорудою - навісом (позначений у технічному паспорті літерою В), загальною площею 59,0 кв. м., житловою площею 22,6 кв. м. з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розподіл судових витрат у справі, слід здійснити у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, та, з урахуванням відповідної позиції позивачки, слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 247, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 59,0 кв. м., житловою площею 22,6 кв. м., з підвалом та сходами (позначений у технічному паспорті літерою А-1), з господарською будівлею - сараєм (позначений у технічному паспорті літерою Б) та спорудою - навісом (позначений у технічному паспорті літерою В), розташований АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті бабусі - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Орів Сколівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: Орівська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82610, Львівська область, Сколівський район, с. Орів; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370567.

Суддя В.Я. Микитин

Рішення суду складене та підписане суддею 18 грудня 2020 року.