Рішення

від 11.12.2020 по справі 476/1168/19

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/1168/19

Провадження № 2/476/77/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2020 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до фермерського господарства "Калинівка-2010" про стягнення орендної плати та розірвання договорів оренди

В С Т А Н О В И В :

28.12.2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , звернулися до суду з позовом до відповідача ФГ "Калинівка-2010" про стягнення орендної плати та розірвання договорів оренди.

Свої вимоги мотивують тим, що 10.12.2010 року між ним, ОСОБА_1 , та ФГ "Калинівка-2010" укладено договір оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 3,82 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. Під час укладення вказаного договору вони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру і строків сплати орендної плати.

Між тим, відповідач допустив істотне порушення вищевказаних умов договору у вигляді несплати орендної плати протягом 2016-2018 років, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 10749,74 грн. (4081,19 грн. + 4081,19 грн. + 2587,36 грн.). При здійсненні вказаних розрахунків він перерахував нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначивши її у 2016-2017 роках у розмірі 162921,53 грн. (61902,80*1,249*1,2*1,765) з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки 1,249 та 1,2 та коефіцієнту змін у рентному доході 1,756, та у 2018 році - у розмірі 103287,86 грн. (27038*3,8201 га) з урахуванням значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Миколаївській області станом на 01.01.2018 року у розмірі 27038,00 грн. Також при визначенні розміру щорічної орендної плати за вказаний період ним враховано сплату відповідачем податку з доходу фізичних осіб у розмірі 15% та військовий збір у розмірі 1,5%.

02.11.2012 року між нею, ОСОБА_2 , та відповідачем укладено договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 2 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. Під час укладення вказаного договору ними узгоджено усі істотні умови договору, у тому числі щодо розміру і строків сплати орендної плати.

Між тим, відповідач допустив істотне порушення вищевказаних умов договору у вигляді несплати орендної плати протягом 2016-2018 років, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 4255,11 грн. (1337,37 грн. + 1337,37 грн. + 1580,37 грн.). При здійсненні вказаних розрахунків нею також перераховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки та визначено її у 2016-2017 роках у розмірі 45761,09 грн. (1337,37*1,249*1,2*1,765) з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки 1,249 та 1,2 та коефіцієнту змін у рентному доході 1,756, та у 2018 році - у розмірі 54076 грн. (27038*2 га) з урахуванням значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Миколаївській області станом на 01.01.2018 року у розмірі 27038,00 грн. Також при визначенні розміру щорічної орендної плати за вказаний період нею відраховано сплату відповідачем податку з доходу фізичних осіб у розмірі 15% та військовий збір у розмірі 1,5%.

З огляду на те, що у добровільному порядку відповідач відмовляється сплатити вказану заборгованість, вони просять суд стягнути на їхню користь вищевказану заборгованість з виплати орендної плати протягом 2016-2018 років, достроково розірвати договори оренди землі від 10.12.2010 року та від 02.11.2012 року у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань та стягнути усі судові витрати.

У ході підготовчого провадження позивачами доповнено позовні вимоги і ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за 2019 рік у розмірі 2915,12 грн., інфляційних втрат через невиплату орендної плати протягом 2016-2019 років у розмірі 1784,50 грн. та трьох процентів річних через невиплату орендної плати за вказаний період у розмірі 792,69 грн. та на користь позивачки ОСОБА_2 заборгованість за 2019 рік у розмірі 1615,46 грн., інфляційних втрат через невиплату орендної плати протягом 2016-2019 років у розмірі 615,10 грн. та трьох процентів річних через невиплату орендної плати за вказаний період у розмірі 292,20 грн.

Позивачі та їхній представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на їхню безпідставність на необґрунтованість. Суду пояснила, що у 2007 році ОСОБА_5 , який наразі є головою ФГ "Калинівка-2010", виплачено позивачу ОСОБА_1 наперед у рахунок орендної плати за користування належною останньому земельною ділянкою 47684,51 грн. та позивачці ОСОБА_2 - 17387,14 грн., про що свідчать видаткові касові ордери та розписки останніх від 26.10.2007 року та від 06.11.2007 року відповідно. 24.03.2010 року на засіданні зборів учасників ФГ "Калинівка-2010" вирішено включити до складу засновників вказаного господарства ОСОБА_5 , який вступив до господарства з правом володіння та користування земельними ділянками на умовах оренди загальною площею 235,08 га для ведення сільськогосподарської діяльності, які розташовані в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, до складу яких увійшли в тому числі земельні ділянки належні позивачам. У зв`язку з цим, 10.12.2010 року між ФГ "Калинівка-2010" та ОСОБА_1 укладено договір оренди належної останньому на праві приватної власності земельної ділянки площею 3,82 га. 02.11.2012 року договір оренди земельної ділянки площею 2 га укладено між власницею вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 та ФГ "Калинівка-2010". Зважаючи на виплату позивачам орендної плати за користування належними їм земельними ділянками наперед, вимоги останніх про стягнення заборгованості, інфляційних втрат через невиплату орендної плати протягом 2016-2019 років та трьох процентів річних вважає недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, за Конституцією України , ст. 4 , 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1 , 3 ЦК України , ст.ст. 2, 4, 12-13, ЦПК України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силу ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України , передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст. 13, 15 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі. Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Як встановлено у ході розгляду справи по суті та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2010 року між ФГ "Калинівка-2010" та ОСОБА_1 укладено договір оренди належної останньому на праві приватної власності земельної ділянки площею 3,82 га з кадастровим номером 4823081700:01:000:0228, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. 25.06.2011 року вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі, про що у державному реєстрі земель внесено запис №482308174000021 (том І а. с. 9, 11-12, 27, 28).

13.03.2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проведено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки в Національній кадастровій системі в результаті чого присвоєно кадастровий номер 4823081700:01:000:0915 (том І а. с. 15, 17-18, 27).

Пунктами 2.3, 4.1-4.4 вказаного договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61902,80 грн. Орендна плата є твердою та вноситься орендарем у розмірі 3,0% від вартості земельної ділянки, що становить 1857,08 грн. на рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб і/або бартерній формі і/або сільськогосподарською продукцією до 31 грудня кожного року. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Між тим, на думку позивача, протягом 2016-2019 років відповідач допустив істотне порушення умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 13664,86 грн. (4081,19 грн. + 4081,19 грн. + 2587,36 грн. + 2915,12 грн.). При здійсненні вказаних розрахунків він перерахував нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначивши її у 2016-2017 роках у розмірі 162921,53 грн. (61902,80*1,249*1,2*1,765) з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки 1,249 та 1,2 та коефіцієнту змін у рентному доході 1,756, у 2018 році - у розмірі 103287,86 грн. (27038*3,8201 га) з урахуванням значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Миколаївській області станом на 01.01.2018 року у розмірі 27038,00 грн., у 2019 році - у розмірі 116371,95 грн. як це визначено у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2020 року.

Зважаючи на те, що вирішити дане питання у позасудовому порядку позивачу не видалось можливим, він звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду та просив суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 13664,86 грн., інфляційні втрати через невиплату орендної плати протягом 2016-2019 років у розмірі 1784,50 грн., три проценти річних через невиплату орендної плати за вказаний період у розмірі 792,69 грн. та розірвати вищевказаний договір оренди землі від 10.12.2010 року у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Також судом встановлено, що 02.11.2012 року між ФГ "Калинівка-2010" та ОСОБА_2 укладено договір оренди належної останній на праві приватної власності земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 4823081700:01:000:0038, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, строком на 49 років. 29.12.2012 року договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі, про що у державному реєстрі земель внесено запис №482308174001504 (том І а. с. 10, 13-14, 26, 28).

14.03.2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проведено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки в Національній кадастровій системі в результаті чого присвоєно кадастровий номер 4823081700:01:000:0916 (том І а. с. 16, 19-20, 26, 28).

Пунктами 2.3, 4.1-4.4 вказаного договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 17387,14 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 608,56 грн. на рік з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, натуральній та відробітковій до 31 грудня кожного року. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції та коефіцієнту індексації від нормативно грошової оцінки землі.

Разом з тим, з пояснень позивачки слідує, що протягом 2016-2019 років відповідач допустив істотне порушення умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 5870,57 грн. (1337,37 грн. + 1337,37 грн. + 1580,37 грн. + 1615,46 грн.). При здійсненні вказаних розрахунків нею також перераховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначивши її у 2016-2017 роках у розмірі 45761,09 грн. (1337,37*1,249*1,2*1,765) з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки 1,249 та 1,2 та коефіцієнту змін у рентному доході 1,756, у 2018 році - у розмірі 54076 грн. (27038*2 га) з урахуванням значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Миколаївській області станом на 01.01.2018 року у розмірі 27038,00 грн., у 2019 році - у розмірі 55276,47 грн. як це визначено у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2020 року.

Оскільки, досягнути згоди з даного питання у позасудовому порядку сторонам не видалось можливим, позивачка звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду та просила суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 5870,57 грн. грн., інфляційні втрати через невиплату орендної плати протягом 2016-2019 років у розмірі 615,10 грн., три проценти річних через невиплату орендної плати за вказаний період у розмірі 292,20 грн. та розірвати вищевказаний договір оренди землі від 02.11.2012 року у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ст.ст. 1 , 13 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі , розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до положень статті 22 Закону України Про оренду землі , орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Стороною відповідача на спростування доводів позивачів щодо несплати орендної плати протягом 2016-2019 років надано до суду видаткові касові ордери та розписки від 26.10.2007 року та від 06.11.2007 року (том 1 а. с. 65-68).

Зокрема, з видаткового касового ордера та розписки від 26.10.2007 року слідує, що 26.10.2007 року позивач ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 47684,51 грн. в рахунок оренди земельної ділянки згідно договору оренди (том 1 а. с. 67-68).

Крім того, із видаткового касового ордера та розписки від 06.11.2007 року слідує, що 06.11.2007 року позивачка ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 17387,14 грн. в рахунок оренди земельної ділянки згідно договору оренди (том 1 а. с. 65-66).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК України ).

Отже, за положеннями ст. 531 ЦК України відповідач не позбавлений можливості виконати свій обов`язок достроково, проте якщо це передбачено умовами договору, які за приписами ст. 526 ЦК України повинні виконуватися належним чином.

Договором між сторонами узгоджено сплату орендної плати щорічно до 31 грудня. Положень щодо внесення орендної плати наперед вказаний договір не містить.

У ході судового розгляду позивачі не заперечили факт отримання від ОСОБА_5 грошових коштів у рахунок орендної плати за користування належними їм земельними ділянками, однак, пояснили, що кошти їм виплачено в значно меншому розмірі, ніж зазначено в розписках та касових ордарах. До того ж вони виплачені за договорами оренди землі, укладеними з останнім у 2007 році. Орендні відносини за вказаними договорами між сторонами припинено у зв`язку з укладенням нових договорів оренди землі від 10.12.2010 року та від 02.11.2012 року.

Факт користування земельними ділянками позивачів до укладення спірних договорів оренди представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала.

Крім того, представником позивачів на підтвердження доводів про користування ОСОБА_5 земельними ділянками належними позивачам до укладення спірних договорів надано до суду копії договорів оренди землі від 22.08.2007 року та 31.10.2007 року (том І а. с. 95-105).

Таким чином, вищевказані документи, що надані представником відповідача до суду на підтвердження своїх заперечень датовані 2007 роком, тобто до укладення сторонами спірних договорів оренди, що свідчить про те, що на час здійснення зазначених виплат між сторонами не існувало правовідносин, що випливають з договорів оренди землі від 10.12.2010 року та від 02.11.2012. року, а відтак суд не може прийняти до уваги вищевказані доводи сторони відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що належних доказів на підтвердження сплати позивачам орендної плати за користування належними їм земельними ділянками протягом 2016-2019 років представником відповідача до суду не надано, тому приходить до переконання, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачам.

Разом з тим, суд не може погодитись з розрахунками заборгованості виплати орендної плати протягом 2016-2019 років, наданими позивачами.

Так, при визначені розміру заборгованості з виплати орендної плати позивачем ОСОБА_6 визначено щорічний розмір орендної плати з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки належної йому земельної ділянки, при цьому,

за вказаний період позивач перерахував нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначивши її у 2016-2017 роках у розмірі 162921,53 грн. (61902,80*1,249*1,2*1,765) з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки 1,249 та 1,2 та коефіцієнту змін у рентному доході 1,756, у 2018 році - у розмірі 103287,86 грн. (27038*3,8201 га) з урахуванням значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі станом на 01.01.2018 року у розмірі 27038,00 грн., у 2019 році - у розмірі 116371,95 грн. як це визначено у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2020 року.

Між тим, пунктами 2.3, 4.1-4.2 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3,0% від вартості земельної ділянки, яка на час укладення договору становить 61902,80 грн., що складає 1857,08 грн.

Тобто, вказаним договором визначено обов`язок щодо внесення орендної плати у визначеній сторонами твердій грошовій сумі. Будь-яких дій щодо внесення змін до договору, у відповідності до ст.651 ЦК України та пункту 12.1 вищевказаного договору, стосовно розміру орендної плати сторонами не вчинено.

Відтак, суд вважає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 зі сплати орендної плати у розмірі 7428,32 грн. (1857,32 грн.*4), виходячи із розміру орендної плати відповідно до умов договору оренди землі від 10.12.2010 року.

Крім того, позивачкою ОСОБА_2 при визначені заборгованості з належної їй до сплати орендної плати розраховано таку заборгованість, виходячи з 3,5% від нормативної грошової оцінки, яку остання також перерахувала, визначивши її у 2016-2017 роках у розмірі 45761,09 грн. (1337,37*1,249*1,2*1,765) з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки 1,249 та 1,2 та коефіцієнту змін у рентному доході 1,756, у 2018 році - у розмірі 54076 грн. (27038*2 га) з урахуванням значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Миколаївській області станом на 01.01.2018 року у розмірі 27038,00 грн., у 2019 році - у розмірі 55276,47 грн. як це визначено у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2020 року.

Однак, згідно пунктів 2.3, 4.2 договору від 02.11.2012 року, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на час укладення договору становить 17387,14 грн., що складає 608,56 грн.

Оскільки, вказаним договором визначено обов`язок щодо внесення орендної плати у твердій грошовій сумі, а будь-яких дій щодо внесення змін до договору, у відповідності до ст.651 ЦК України та пункту 12.1 вищевказаного договору, стосовно розміру орендної плати сторонами не вчинено, то суд приходить до висновку, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачкою зі сплати орендної плати у розмірі 2434,24 грн. (608,56 грн.*4), виходячи із розміру орендної плати відповідно до умов договору оренди землі від 02.11.2012 року.

Також положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України ).

Згідно зі статтями 251 , 253 ЦК України , строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки, відповідач прострочив виконання взятих на себе зобов`язань, визначених договорами оренди землі від 10.12.2012 року та від 02.11.2012 року, не сплативши позивачам орендну плату у розмірі, встановленому вказаними договорами, то позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивачів 3% річних від простроченої суми заборгованості також підлягають задоволенню.

Суд визначає 3% річних за наступною формулою:

(сума боргу*3%)/100%/365 днів * кількість днів прострочення.

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором, укладеним з позивачем ОСОБА_1 складає 390,44 грн. :

за 2016 рік за період з 01.01.2017 року по 01.04.2020 року - (1857,08 грн.*3%)/100%/365 днів *1187 днів прострочення = 181,18 грн.;

за 2017 рік за період з 01.01.2018 року по 01.04.2020 року - (1857,08 грн.*3%)/100%/365 днів *822 дні прострочення = 125,47 грн.;

за 2018 рік за період з 01.01.2019 року по 01.04.2020 року - (1857,08 грн.*3%)/100%/365 днів *457 днів прострочення = 69,75 грн.;

за 2019 рік за період з 01.01.2020 року по 01.04.2020 року - (1857,08 грн.*3%)/100%/365 днів *92 дні прострочення = 14,04 грн.

Загальна сума 3% річних за період прострочення, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 , складає 127,95 грн.:

за 2016 рік за період з 01.01.2017 року по 01.04.2020 року - (608,56 грн.*3%)/100%/365 днів *1187 днів прострочення = 59,37 грн.;

за 2017 рік за період з 01.01.2018 року по 01.04.2020 року - (608,56 грн.*3%)/100%/365 днів *822 дні прострочення = 41,12 грн.;

за 2018 рік за період з 01.01.2019 року по 01.04.2020 року - (608,56 грн.*3%)/100%/365 днів *457 днів прострочення = 22,86 грн.;

за 2019 рік за період з 01.01.2020 року по 01.04.2020 року - (608,56 грн.*3%)/100%/365 днів *92 дні прострочення = 4,60 грн.

Також суд враховує положення ст.21 Закону України Про оренду землі та пунктів 4.3 договорів оренди землі від 10.12.2010 року та 02.11.2012 року, якими передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вважає, що з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню інфляційні збитки за 2016-2019 роки, які розраховуються за формулою: (сума боргу х офіційний сукупний індекс інфляції) /100% - сума боргу.

Таким чином, інфляційні збитки, які підлягають стягненню з відповідача на корить позивача ОСОБА_1 складають 840,33 грн.:

за 2016 рік - (1857,08 грн. * 127,66) /100% - 1857,08 грн. = 513,67 грн.;

за 2017 рік - (1857,08 грн. * 113,43) /100% - 1857,08 грн. = 249,41 грн.;

за 2018 рік - (1857,08 грн. * 104,16) /100% - 1857,08 грн. = 77,25 грн.

Інфляційні збитки, які підлягають стягненню з відповідача на корить позивачки ОСОБА_2 складають 275,38 грн.:

за 2016 рік - (608,56 грн. * 127,66) /100% - 608,56 грн. = 168,33 грн.;

за 2017 рік - (608,56 грн. * 113,43) /100% - 608,56 грн. = 81,73 грн.;

за 2018 рік - (608,56 грн. * 104,16) /100% - 608,56 грн. = 25,32 грн.;

Виходячи із положень частини 1 ст. 598 ЦК України , зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

За правилами ст.651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачений ст.ст. 24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

За змістом статей 1 , 13 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Суд вважає, що несплата орендної плати протягом 2016-2019 років є істотним порушенням відповідачем умов вищевказаних договорів оренди землі, що свідчить про неналежне виконання обов`язків щодо сплати орендної плати, є порушення прав позивачів і може бути кваліфікована як винна поведінка щодо невиконання зобов`язань, про що зазначається у ст. ст. 30, 32 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушених прав позивачів, а тому вважає за необхідне задовольнити вимоги останніх про розірвання договорів оренди землі від 10.12.2010 року та від 02.11.2012 року.

Також позивачами заявлено вимоги про стягнення з відповідача на їхню користь усіх судових витрат по справі.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу є складовою судових витрат, які несуть сторони (частина 3 статті 133 , частина 1 статті 137 ЦПК ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Виртати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо; вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК ).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК ).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина4статті 137ЦПК ).

У разі задоволення позову судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК ).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК ).

На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 11.12.2019 року (том ІІ а. с. 47-48), розрахунок вартості правничої допомоги (том ІІ а. с. 50) та квитанції до прибуткових касових ордерів від 21.12.2019 року та від 09.12.2020 року (том І а. с. 40, а. том ІІ а. с. 49).

З вищевказаного розрахунку вартості правничої допомоги слідує, що представником позивача витрачено часу на виконання робіт та надано послуг на загальну суму 6900 грн. (том ІІ а. с. 50). Між тим, квитанціями до прибуткових касових ордерів від 21.12.2019 року та від 09.12.2020 року підтверджується оплата послуг адвоката на загальну суму 5900 грн. (том І а. с. 40, а. том ІІ а. с. 49).

Позивачкою ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 11.12.2019 року (том ІІ а. с. 45-46), розрахунок вартості правничої допомоги (том ІІ а. с. 52) та квитанції до прибуткових касових ордері від 21.12.2019 року та від 09.12.2020 року (том І а. с. 40, том ІІ а. с. 51).

З розрахунку вартості правничої допомоги наданої позивачці вбачається, що її представником витрачено часу на виконання робіт та надано послуг на загальну суму 6900 грн. (том ІІ а. с. 52). Разом з тим, квитанціями до прибуткових касових ордерів від 21.12.2019 року та від 09.12.2020 року підтверджується оплата послуг адвоката на загальну суму 5900 грн. (том І а. с. 40, а. том ІІ а. с. 51).

Представник відповідача оспорила вказані розрахунки витрат на правничу допомогу, посилаючись на їхню необґрунтованість та неспівмірність.

Суд враховує, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Схожого висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), за результатами розгляду якої 27 червня 2018 року прийняла постанову, в якій зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд не ставить під сумнів виконання адвокатом усіх робіт, зазначених у розрахунках надання правничої допомоги позивачам, та вважає, що вказані роботи та надані послуги були необхідними. Однак, виходить із витрат позивачів у сумі 5900 грн., які є підтвердженими квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 3145,45 грн. у рахунок витрат на правничу допомогу та 819,31 грн. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору та на користь позивачки ОСОБА_2 2470,05 грн. у рахунок витрат на правничу допомогу та 643,38 грн. у рахунок відшкодування витрат щодо сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до фермерського господарства "Калинівка-2010" про стягнення орендної плати та розірвання договорів оренди задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Калинівка-2010" (код ЄДРПОУ 35630883) на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати протягом 2016-2019 років за договором оренди землі, укладеним 10.12.2010 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством "Калинівка-2010" та 25.06.2011 року зареєстрованим у відділі Держкомзему у Єланецькому районі, про що у державному реєстрі земель внесено запис №482308174000021, у розмірі 7428 (сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 32 коп., 3% річних внаслідок невиплати орендної плати протягом 2016-2019 років у розмірі 390 (триста дев`яносто) грн. 44 коп. та інфляційні втрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 33 коп., а всього - 8659 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 09 коп.

Стягнути з фермерського господарства "Калинівка-2010" (код ЄДРПОУ 35630883) на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати протягом 2016-2019 років за договором оренди землі, укладеним 02.11.2012 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством "Калинівка-2010" та 29.12.2012 року зареєстрованим у відділі Держкомзему у Єланецькому районі, про що у державному реєстрі земель внесено запис №482308174001504, у розмірі 2434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 24 коп., 3% річних внаслідок невиплати орендної плати протягом 2016-2019 років у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 95 коп. та інфляційні втрати у розмірі 275 (двісті сімдесят п`ять) грн. 38 коп., а всього - 2837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 57 коп.

Розірвати договір оренди землі, укладений 10.12.2010 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством "Калинівка-2010" та 25.06.2011 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Єланецькому районі, про що у державному реєстрі земель внесено запис №482308174000021.

Розірвати договір оренди землі, укладений 02.11.2012 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством "Калинівка-2010" та 29.12.2012 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Єланецькому районі, про що у державному реєстрі земель внесено запис №482308174001504.

Стягнути з фермерського господарства "Калинівка-2010" (код ЄДРПОУ 35630883) на користь ОСОБА_1 3145 (три тисячі сто сорок п`ять) грн. 45 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та 819 (вісімсот дев`ятнадцять) грн. 31 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з фермерського господарства "Калинівка-2010" (код ЄДРПОУ 35630883) на користь ОСОБА_2 2470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 05 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та 643 (шістсот сорок три) грн. 38 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 21.12.2020 року.

Суддя Н.В.Чернякова