Постанова

від 03.09.2007 по справі 25/221-07-5623а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/221-07-5623А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" вересня 2007 р. Справа  № 25/221-07-5623А

За позовом:  Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача: ТОВ „Катрал-Південь”, м. Одеса

про стягнення 36369,58 грн.

                                                                                                Суддя: Малярчук І.А.

В  судових засіданнях приймали участь представники:

Від прокуратури: Болгар А.В., посвідчення №52 від 14.03.07р.

Від позивача: Гаврюшенко О.Ю., довіреність № 01-1/105 від 11.05.07р.

Від відповідача: Лановий Д.А.., довіреність №346/5 від 09.10.06р.

В судовому засіданні  від 03.09.07р. приймали участь представники:

Від прокуратури: Болгар А.В., посвідчення №52 від 14.03.07р.

Від позивача: Гаврюшенко О.Ю., довіреність № 01-1/105 від 11.05.07р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення  з ТОВ „Катрал-Південь”  адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2006р.  в сумі 35837,75 грн. та пені  за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських  санкцій в сумі 531,83 грн.

Прокурор  на заявлених позовних вимогах наполягає.

Представник позивача заявлені прокурором позовні вимоги підтримує, надав суду пояснення від 03.08.07р., де обґрунтовував порядок розгляду даної справи за правилами КАСУ, навів пояснення правової природи штрафних санкцій, нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог, пояснив обставини справи.

Обґрунтовуючи правову природу заявлених  прокурором до стягнення з відповідача штрафних санкцій, позивач посилається на приписи ст. ст.217, 238, 239, 240, 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечує,  надав супровідним листом від 06.08.07р.  вх.№18186  витребувані судом документи, заперечення на позов від 25.07.07р. вх.№17086 в якому зазначає про те, що господарська діяльність товариства пов'язана зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, тому особа з обмеженими фізичними можливостями не взмозі виконати дану роботу належним чином. З цих підстав, на думку відповідача, при розрахунку нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів повинна застосуватись аналогія закону та розрахунок має здійснюватись із загальної кількості персоналу, за винятком чисельності працівників, які зайняті на роботах з важкими й небезпечними умовами праці, а також водіїв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Згідно поданого ТОВ „Катрал-Південь”  до Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіту  про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства складає 151 чоловік,  норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 6 чоловік, фактично було працевлаштовано в 2006 р. 1 інвалід.  

Звідси, кількість незайнятих робочих місць для інвалідів  на підприємстві становить 5 місць, за не створення яких останнім позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2006р.  в сумі 35837,75 грн.  та пені  за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських  санкцій в сумі 531,83 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні” від  21 березня 1991 року N 875-XII  діяльність держави  щодо  інвалідів  виявляється  у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних  умов  для  задоволення  їх    потреб у відновленні  здоров'я,  матеріальному   забезпеченні,    посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні” від 21 березня 1991 року     N 875-XII  з  метою   реалізації  творчих  і  виробничих здібностей  інвалідів  та з урахуванням  індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах,  організаціях,  а також  займатися  підприємницькою  та іншою  трудовою  діяльністю,  яка не заборонена законом.  

Так, із змісту приписів ч.8 ст. 69 ГК України вбачається, що підприємства з правом найму робочої сили забезпечують визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Звідси, підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, який створений, в даному випадку, іншими суб'єктами, з метою задоволення суспільних та особистих потреб  шляхом систематичного  здійснення виробничої  науково- дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Частинами 1, 2 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року  №  875-XII передбачено, що  для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності   і   господарювання встановлюється    норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від середньооблікової   чисельності   штатних  працівників  облікового складу  за  рік,  а  якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця. Підприємства, установи,    організації,  у тому  числі підприємства,  організації  громадських організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість робочих місць  для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.   При розрахунках   кількість   робочих  місць  округлюється  до  цілого значення.

Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,  організації  громадських   організацій   інвалідів, фізичні особи,  в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб,  реєструються у відповідних  відділеннях  Фонду  соціального захисту  інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч.9 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  від 21 березня 1991 року  №  875-XII).

Відповідно до  ч.8 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року  №  875-XII відділення Фонду   соціального   захисту  інвалідів  з  метою контролю за  виконанням  нормативу  робочих  місць,  передбаченого частиною першою цієї статті,  мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України,  здійснювати  перевірки  підприємств, установ,   організацій,  у  тому  числі  підприємств,  організацій громадських   організацій   інвалідів,    фізичних    осіб,    які використовують найману працю,  щодо реєстрації у Фонді соціального захисту  інвалідів,  подачі  ними   звітів   про   зайнятість   та працевлаштування  інвалідів,  виконання  нормативу  робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,  у тому  числі  шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

        Частинами 1, 2 ст.20 вищезазначеного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установленого  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації  громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом...

          Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України  за  порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності  до  суб'єктів  господарювання можуть  бути  застосовані  уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,   тобто   заходи  організаційно-правового  або  майнового характеру,  спрямовані  на  припинення   правопорушення   суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види   адміністративно-господарських   санкцій,  умови  та порядок  їх  застосування  визначаються   цим   Кодексом,   іншими законодавчими актами.  Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

          Згідно ч.ч.1, 3,  ст. 239, ч.ч. 1,2 ст. 241 Господарського кодексу України  органи державної влади та органи місцевого  самоврядування відповідно  до  своїх  повноважень  та  у  порядку,  встановленому законом,  можуть застосовувати до  суб'єктів  господарювання  такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума,  що сплачується  суб'єктом  господарювання  до  відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених  правил  здійснення  господарської діяльності. Перелік   порушень,   за  які  з  суб'єкта  господарювання стягується штраф,  розмір і порядок  його  стягнення  визначаються законами,  що  регулюють  податкові  та  інші  відносини,  в  яких допущено правопорушення.

          Отже, штрафні санкції  застосовані до відповідача за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями,  нарахованими Фондом социального захисту інвалідів за встановлені порушення товариством законодавства у сфері  правовідносин по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

          Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування,  затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 передбачено, що інформацію про наявність  вільних  робочих  місць  (вакантних посад)  для  працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на  загальнообов'язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою,  затвердженою  Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

          Зокрема п. 1.2., ч.8 п.2.1. Інструкції  щодо заповнення державної статистичної звітності за  формами N 3-ПН  "Звіт про наявність вільних робочих  місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення  працівників", затвердженої  Наказом державного комітету статистики України N 244 від 06.07.98р. передбачено, що підприємства,   установи   і   організації ,  розташовані  на  території  відповідного  регіону, незалежно   від   форм  власності  і  господарювання  та  відомчої підпорядкованості,  щомісячно в повному обсязі  подають  державній службі  зайнятості  інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою  N 3-ПН "Звіт  про  наявність  вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках". У графі  4  (з  графи  2)  звіту проставляється  наявність  вільних робочих   місць  (вакантних   посад)   в  рахунок  річної  броні, встановленої місцевими  державними  адміністраціями  відповідно  до статті  5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення"  (   665/97-ВР   ),   для   працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів,  інвалідів.

Із змісту ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні”  від 21 березня 1991 року  N 875-XII вбачається, що обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування покладено на Державну службу зайнятості.

      Так, частиною 3 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні” визначено, що  підприємства, установи,  організації,  фізичні   особи,   які використовують  найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії,    передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду   соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість  та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.

      Відповідно до ч.3 ст.18-1 вищенаведеного Закону України Державна служба зайнятості здійснює пошук  підходящої  роботи відповідно  до рекомендацій МСЕК,  наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Так, із аналізу вищенаведених приписів законодавства вбачаться, що на підприємство покладено  обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів, який полягає у виділенні та створенні робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальних   робочих  місць,  створенню  для  них  умов  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і забезпеченню інших соціально-економічних гарантій,  передбачених    чинним законодавством, наданні державній службі зайнятості  інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів. В свою чергу, на Державну службу зайнятості покладено обов'язок, за умови повідомлення останню підприємством про наявність вільних робочих місць для інвалідів, направити інвалідів для працевлаштування  на підприємстві.

В підтвердження неможливості працевлаштувати інвалідів на своєму підприємстві, відповідач надав суду Висновок Головного управління  праці  та соціального захисту  населення Одеської обласної  державної  адміністрації №05/10-322 від 22.04.04 р. за результатами  атестації робочих місць, з якого вбачається, що працівникам підприємства  на посадах: „оператор заправної станції паливно-роздавальна колонка” та „оператор заправної станції (касир)” встановлені пільги й компенсації за роботу з несприятливими  умовами праці.

Звідси, відповідач зазначає, що при розрахунку нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на ТОВ „Катрал-Південь”, виходячи  із загальної  кількості персоналу, не повинна враховуватися чисельність  працівників, які зайняті  на роботах з важкими  й небезпечними  умовами праці.

Із звітів про наявність вакантних місць, що подавались ТОВ „Катрал-Південь” до Центру зайнятості Малиновського району вбачається, наявність у підприємства вакантних місць саме  за посадою „оператор заправної станції”,  які, як наведено в графі 15 звіту „основні вимоги до претендента на вакансію” повинні бути інвалідами ІІІ групи. При цьому з пояснень відповідача та поданого Висновку Головного управління  праці  та соціального захисту  населення Одеської обласної  державної  адміністрації №05/10-322 від 22.04.04 р. випливає те, що робоче місце оператора заправної станції відноситься до робочих місць з шкідливими та важкими умовами праці, яке не може обіймати інвалід.

Дані обставини свідчать про навмисне подання ТОВ „Катрал-Південь” до Центру зайнятості Малиновського району звітів про наявність  таких вакансій для працевлаштування інвалідів, які пов'язані  із  шкідливими та важкими умовами праці, у зв'язку з чим взагалі не можуть обійматися інвалідами. Тобто  інформація про наявність вакансій, що подавалась ТОВ „Катрал-Південь” до центру зайнятості, ніяким чином не могла сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Також, посилання відповідача на те, що розрахунок нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів слід здійснювати, виходячи із загальної кількості персоналу, за винятком чисельності працівників, які зайняті на роботах з важкими й небезпечними умовами праці, а також водіїв, не заслуговує на увагу суду, з огляду на вищенаведену статтю  19 Закону України, яка не містить будь-яких обмежень для     підприємств  з  важкими умовами праці при розрахунку нормативу місць для працевлаштування інвалідів  та передбачає здійснення розрахунку тільки в залежності від загальної чисельності працюючих. Разом з тим, поданий відповідачем до справи висновок  експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильності застосування  списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на  пільгових умовах,  встановлюються другі пільги  та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці на робочих місцях  ТОВ „Катрал-Південь”, наданий Головним управлінням праці та соціального захисту населення Одеської державної адміністрації від 22.04.04р. №  05/10-322, не є належним та допустимим доказом в підтвердження вчинення підприємством всіх необхідних заходів по працевлаштуванню інвалідів, оскільки свідчить про проведені  ним заходи щодо державної експертизи умов праці, які мають значення при призначенні пенсій працівникам підприємства за віком на пільгових умовах.

Крім того, з наявного в матеріалах справи штатного розпису ТОВ „Катрал-Південь” вбачається, що діяльність переважної кількості працівників підприємства не пов'язана із шкідливими умовами праці, що вказує на те, що ТОВ „Катрал-Південь” має можливість у виділенні та створенні робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальних   робочих  місць.

З вищенаведеного, суд робить висновок  про те, що відповідачем не виконується покладений на нього законом обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів, який полягає у виділенні та створенні робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів.

Статтею 218 Господарського Кодексу  України передбачено, що  підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення...

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були здійснені вищезазначені  заходи по створенню робочих місць для інвалідів та забезпечення працевлаштування останніх, а саме не створені робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів, заявлені прокурором  позовні вимоги про  стягнення  з ТОВ „Катрал-Південь”  адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2006р.  в сумі 35837,75 грн. та пені  за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських  санкцій в сумі 531,83 грн. є правомірними та такими, що  підлягають задоволенню в повній мірі.

Згідно ч. 1 ст.69 КАСУ доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.

Частиною 1 ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному,повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд  вважає заявлені прокурором позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим  задовольняє їх в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                          ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити  позов повністю.

2.          Стягнути з ТОВ „Катрал-Південь” (65005, м. Одеса, вул. Степова,  23/25, код ЄДРПОУ 32404820) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 23213460) 35837 (тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 75 коп. адміністративно-господарських санкцій, 531 (п'ятсот тридцять одна) грн. 83 коп. пені.

   Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

   Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.      

Суддя