Рішення

від 09.12.2020 по справі 600/443/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/443/18

Справа № 2/951/36/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

09 грудня 2020 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Гордіци Х.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області до ОСОБА_1 про відшкодування зайво нарахованої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, -

В С Т А Н О В И В :

31.05.2018 року представник управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , згідно з якою просить стягнути з останньої в користь державного бюджету 6282,48 грн..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням від 21.07.2017 року відповідачу було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, сукупний розмір якої становить 6282,48 грн.. Як зазначає позивач, на підставі інформування центру зайнятості стосовно дотримання безробітним працездатним членом малозабезпеченої сім`ї, чоловіком відповідача - ОСОБА_2 , законодавства про зайнятість у частині сприяння своєму працевлаштуванню та припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу малозабезпеченої сім`ї, з причин, передбачених абз. 17 (крім припинення реєстрації у разі працевлаштування самостійно), 19-22 п.п.1 і п.п.2 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року №198, припиняється виплата допомоги починаючи з 01.09.2017 р., з місяця, що настає за місяцем, в якому припинено реєстрацію безробітного та внаслідок цього відповідачу надмірно виплачено допомогу. Зазначає, що відповідачем добровільно не повернено кошти зайво нарахованої їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а тому позивач просить позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача 6282,48 грн..

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 18.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22.05.2019 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено закрити підготовче провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно з якого позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає, що наявні підстави для заочного розгляду справи, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечили позивач та його представник.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, серед іншого, суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що рішенням управління праці та соціального захисту населення Козівської РДА Тернопільської області від 21.07.2017 року відповідачу призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям (а.с.7).

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач покликається на те, що відповідач подала недостовірні дані для призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, зокрема дані про те, що її чоловік перебуває на реєстрації у центрі зайнятості як безробітна особа, яка включена до складу малозабезпеченої сім`ї, оскільки останній відмовився від послуг Служби зайнятості шляхом написання заяви від 15.08.2017 року, а відтак, не міг бути включений до складу малозабезпеченої сім`ї для призначення такої допомоги.

На підтвердження зазначеної обставини, позивачем разом із позовною заявою подано копію листа Козівського районного центру зайнятості №1910-04/212/0/18-01-28 від 14.05.2018 року (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, ч.7 цієї ж статті встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При доказуванні сторонами тих чи інших обставин суд повинен враховувати та перевіряти належність і допустимість тих чи інших доказів.

Зокрема, ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт зняття з реєстрації у центрі зайнятості чоловіком відповідача як безробітна особа, а відтак неможливість включення його до складу малозабезпеченої сім`ї і безпідставність отримання відповідачем державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям позивач підтверджує лише копією листа Козівського районного центру зайнятості №1910-04/212/0/18-01-28 від 14.05.2018 року, оригінал якого представник відповідача надати суду для дослідження не зміг.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України Про зайнятість населення статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Згідно з ч.2 ст.43 Закону України Про зайнятість населення статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Таким чином, на переконання суду, доказами, які підтверджують факт зняття з реєстрації особи як безробітної в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування, можуть бути документи та/або інформація про припинення такої реєстрації тією чи іншою особою, яка надана Державним центром зайнятості.

Жодних інших доказів на підтвердження зняття з реєстрації чоловіком відповідача у центрі зайнятості за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування у зазначений в листі період, окрім копії зазначеного вище документу, позивачем не подано, як не подано, на підставі ч.1 ст.84 ЦПК України, і будь-яких клопотань про неможливість самостійно надати інші докази на підтвердження цієї обставини.

На підставі вказаного, суд приходить до висновку, що копія листа Козівського районного центру зайнятості №1910-04/212/0/18-01-28 від 14.05.2018 року, оригінал якого представник відповідача надати суду для дослідження не зміг не може бути допустимим доказом, в розумінні ст.78 ЦПК України, на підтвердження факту зняття з реєстрації у центрі зайнятості чоловіком відповідача і наявність лише цього доказу не є достатнім, згідно ст.80 ЦПК України, для того, аби дійти висновку про те, що він дійсно припинив таку реєстрацію у зазначений позивачем період.

Крім того, умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата визначені ст.7 Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям , частина з яких деталізована в п.25 постанови Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 року Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям .

Проаналізувавши вказані норми, суд дійшов висновку, що підставами для відмови в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, зменшення її розміру або припинення виплати такої може бути наявність однієї із таких обставин:

?працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги і в той же час не визнані в установленому порядку безробітними та за інформацією центрів зайнятості порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; не відносяться до категорії осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; не відносяться до категорії осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; не відносяться до категорії фізичних осіб, які надають соціальні послуги;

?з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї;

?у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

?за наявності зазначених вище обставин, які унеможливлюють призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям чи є підставою для припинення виплати такої, відсутнє рішення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад про звернення до місцевих державних адміністрацій за призначенням допомоги малозабезпеченим сім`ям у разі якщо: у складі сім`ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім`ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги;

?невикористання сім`єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування;

?сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, зокрема приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру;

?переїзд сім`ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи);

?уповноважений представник сім`ї подав заяву про припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Представником позивача наявність вказаних обставин під час розгляду справи, всупереч вказаних вище норм ЦПК України, не доведена, доказів про те, що такі існували суду не надано, а відтак, суд дійшов до висновку, що позов управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області є необґрунтованим та безпідставним і відповідні позовні вимоги не можуть бути задоволені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 280, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

в задоволенні позову управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області до ОСОБА_1 про відшкодування зайво нарахованої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Грушевського, 13а, смт. Козова, Тернопільська область; код ЄДРПОУ: 03195659.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дані паспорта - серія НОМЕР_2 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 26.05.2007 року .

Дата складення повного судового рішення 21 .12.2020 року.

Суддя О.Б.Гриновець