Рішення

від 09.12.2020 по справі 675/1298/20

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1298/20

Провадження № 2/675/536/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2020 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., за участю: секретаря Гедзенюк В. В., представника позивача - Риженкової Н. В., відповідача - ОСОБА_1 , представника третьої особи - Палиги В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі Лютарської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року орган опіки та піклування в особі Лютарської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2012 року народження, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини - ОСОБА_3 , записані за заявою матері дитини, внесені до актового запису згідно ст. 135 СК України. ОСОБА_2 , перебуває на обліку служби у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації, як така, що опинилась у складних життєвих обставинах.

ОСОБА_1 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує належного догляду та виховання дочки, не дбає про її інтереси, спілкується з особами асоціальної поведінки, схильними до вживання спиртних напоїв та сама зловживає спиртними напоями, ніде не працює.

Під час обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_2 26.06.2020 було встановлено, що дитина виховується не належним чином, на час обстеження перебувала у дядька в зв`язку з тим, що до 01 год. ночі мама знаходилась у співмешканця в стані алкогольного сп`яніння. В житловому будинку не створені умови проживання та розвитку дитини. Продукти харчування відсутні. Мати в стані алкогольного сп`яніння. В будинку явні ознаки розпивання алкогольних напоїв.

Рішеннями Виконавчого комітету Лютарської сільської ради Ізяславського району №14 від 20.03.2020, № 19 від 26.06.2020 з ОСОБА_1 було проведено профілактично - роз`яснювальну бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків та наслідки їх невиконання, але відповідач не зробила необхідних висновків, та продовжує вести аморальний спосіб життя, що негативно впливає на дитину, та є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання в зв`язку з чим у червні 2020 року вирішено негайно відібрати дитину від матері без позбавлення батьківських прав.

Ставлення ОСОБА_1 до виконання батьківських обов`язків прямо суперечить вимогам Сімейного кодексу України, в ст. 150 якого зазначається, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

За таких обставин, представник позивача просила відібрати у ОСОБА_1 неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав, та стягнути аліменти на користь дитини ОСОБА_2 в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, вказаних в позові, та просила суд їх задовольнити. Разом з тим пояснила, що на даний час, випадків зловживання відповідачем спиртними напоями не встановлено, також останньою частково проведено ремонт у будинку, наявні меблі, окрема кімната для дитини, у будинку чисто, але, на думку представника, цього недостатньо, оскільки відповідачем не здійснено запас продуктів харчування.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що після відібрання дитини усвідомила своє ставлення до неї, а саме з червня 2020 року та по теперішній час не вживає спиртне, нею пройдено курс лікування від алкогольної залежності, щодня навідує дитину у школі. Також у будинку здійснила ремонт, в дитини є окрема кімната, необхідні меблі та речі для її виховання на навчання, заготовила дрова на зиму. Продукти харчування наразі в невеликій кількості, оскільки дитина з нею не проживає, однак після повернення дитини нею будуть забезпечуватися продукти у більшій кількості, тому вважає, що дочка може повернутися додому.

Представник третьої особи на стороні позивача Служби у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Палига В. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний і моральний розвиток.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.12.2012 виданого Лютарською сільською радою Ізяславського району Хмельницької області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батьками якої являються: мати ОСОБА_1 ; батько ОСОБА_3 .

Згідно довідки Виконавчого комітету Лютарської сільської ради Ізяславського району № 8 від 19.12.2012 відомості про батька ОСОБА_3 внесені до актового запису про народження дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Наказом № 3 Служби у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації від 05.02.2018 ОСОБА_2 та витягом з протоколу № 2 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Ізяславській РДА від 13.02.2018 знаходилась на обліку, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

З ОСОБА_1 було проведено профілактичну бесіду, складено акт оцінки потреб дитини та її сім`ї, обстежено умови проживання, що підтверджується інформацією про проведення профілактичної бесіди від 31.01.2018, актом оцінки потреб дитини та сім`ї від 31.01.2018 № 18, актом обстеження умов проживання від 31.01.2018, 04.04.2018, 19.02.2019.

Згідно інформації щодо здійснення соціального супроводу сім`ї ОСОБА_1 - родина подолала складні життєві обставини та вийшла на задовільний рівень функціонування, тому наказом Служби у справах дітей Ізяславської РДА № 19 від 22.02.2019, знято ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 з обліку, як дитину яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Проте через рік, рішенням Виконавчого комітету Лютарської сільської ради Ізяславського району № 14 від 20.03.2020, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, вживає спиртні напої, спілкується з особами асоціальної поведінки, з метою профілактики правопорушень та бездоглядності, забезпеченні захисту прав та законних інтересів дитини, створення належних умов для розвитку, виховання та проживання дитини, вирішено провести профілактично - роз`яснювальну бесіду з громадянкою ОСОБА_1 щодо належного виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

Також вказана обстановка в сім`ї ОСОБА_5 відображена в актах від 12.02.2020, 13.05.2020, 26.06.2020 обстеження умов проживання її помешкання, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Із витягу з протоколу № 6 дистанційного засідання комісії з питань захисту прав дитини при Ізяславській РДА від 22.05.2020, сім`я ОСОБА_1 перебуває під соціальним супроводом Ізяславського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Рішенням Виконавчого комітету Лютарської сільської ради Ізяславського району № 19 від 26.06.2020, відібрано дитину ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав, у зв`язку з тим, що умови проживання загрожують її життю та здоров`ю, та влаштовано дитину в дитяче відділення Ізяславської ЦРЛ з подальшим влаштуванням до відповідного закладу для дітей.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, на даний час малолітня ОСОБА_6 перебуває у сім`ї ОСОБА_7 , який вважає її своєю біологічною дочкою.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що в Ізяславському районному суді перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства, рішення по справі ще не прийнято. Також охарактеризував ОСОБА_1 з вкрай негативної сторони, як особи схильної до вживання алкогольних напоїв, ведення антигромадського способу життя, під час якого дитина боїться її.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що малолітню ОСОБА_9 почав визнавати своєю онукою, як їй виповнилося п`ять років. Після чого опікувався нею, купував подарунки, продукти харчування, велосипед. Відповідач в свою чергу відмовляється здійснювати тест ДНК на підтвердження родинних стосунків між ними. Також вказав, що ОСОБА_1 при дитині не одноразово висловлювалася нецензурною лайкою, проявляє акти агресії, тому дитина її боїться.

Висновком № 257 від 30.06.2020 органу опіки та піклування Лютарської сільської ради Ізяславського районну Хмельницької області вирішено про доцільність відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.

Підставою для прийняття такого рішення стало ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, вживання алкогольних напоїв, спілкування з особами асоціальної поведінки, схильними до вживання спиртних напоїв.

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 підтвердила неналежне виховання ОСОБА_1 своєї дитини, також вказала, що остання постійно зловживає спиртними напоями, під дією чого поводиться неадекватно, характеризує її з негативної сторони, що відображається на її доньці.

Слід також вказати, що судом при винесенні рішення враховується численні притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, з яких тричі вона притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП (нецензурна лайка щодо жителів села), в тому числі ОСОБА_10 свідка по справі, про що свідчить довідка-характеристика Лютарської сільської ради Ізяславського району та постанови Ізяславського районного суду від 04.07.2016, 17.07.2019, та 03.07.2020.

Водночас, лише один раз у липні 2020 року ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей). Однак, притягнення до відповідальності мало місце за дії, які вчиненні нею 13.05.2020, тобто до відібрання дитини.

Разом з тим, після відібрання у ОСОБА_1 дитини, виконуючи план соціального супроводу, нею майже виконано даний план, що стверджується наступними доказами.

Відповідно до планів соціального супроводу сім`ї/особи від 22.05.2020, та 24.07.2020, ОСОБА_1 пройдено курс лікування від алкогольної залежності, випрано постільну білизну, одяг, штори, тюлі та наведено порядок у домі. Закуплено продукти харчування, засоби розвитку та особистої гігієни. Придбано паливні матеріали на осінньо-зимовий період. Подано документи до Ізяславського районного центру зайнятості щодо постановки на облік як безробітної для подальшого пошуку роботи та працевлаштування.

Вказане також стверджується показами свідка ОСОБА_11 , яка являється фахівцем соціальної роботи І категорії центру соціальних служб, та яка суду пояснила, що ОСОБА_1 з травня 2020 року перебуває під їх супроводом, під час якого остання, пройшла курс лікування від алкогольної залежності, станом на листопад 2020 року спиртні напої не вживає, будинок привела у порядок, однак в останньої є випадки агресії, що негативно впливає на дитину.

Згідно довідки КНП Хмельницького обласного закладу психіатричної допомоги № 118 від 14.07.2020, ОСОБА_1 з 06.07.2020 по 14.07.2020 пройшла курс лікування від алкогольної залежності, та виписана додому з подальшим наглядом лікаря по місцю проживання.

Позитивна динаміка ОСОБА_1 щодо належного виховування та повернення дитини, також відображена в акті, висновку оцінки потреб сім`ї/особи від 07.10.2020, та інформації щодо здійснення соціального супроводу сім`ї ОСОБА_1 .

Відповідно довідки Михлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 76 від 13.11.2020, ОСОБА_2 , 2012 року народження навчається у 2 класі даного навчального закладу.

Як вбачається з психолого-педагогічної характеристики малолітньої ОСОБА_2 , наданої Михлянською ЗОШ І-ІІІ ст., дитина після відібрання її у мами ОСОБА_1 стала більш впевненою у собі, сміливішою, комунікабельною. Проживає в іншій сім`ї, де називає свою маму ОСОБА_12 , яка дбає про неї. Також розповідає, що їй добре з татом, він піклується про неї. Разом з тим під час бесіди дівчинка сказала, що сумує за мамою, але жити хоче з татом. Протягом листопада місяця мама ОСОБА_13 навідує дитину в школі кожного дня. Після зустрічі з нею ОСОБА_14 має хороший настрій.

Слід вказати, що у вище перелічених документах супроводу сім`ї ОСОБА_1 вбачається, що її дитина перебуває у сім`ї ОСОБА_7 , який вважає себе біологічним батьком дитини, та відповідно ОСОБА_1 відмовляється налагоджувати стосунки з біологічним батьком дитини, так і з дідом дівчинки, тому нею не в повній мірі виконується вказаний супровід.

Проте, суд надаючи оцінку даним обставинам, на час розгляду даної справи враховує, що юридичного визнання батьківства ОСОБА_7 над малолітньою ОСОБА_15 не встановлено, оскільки на розгляді Ізяславського районного суду перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_1 про визнання його батьком малолітньої ОСОБА_16 , та рішення по даній справі ще не винесено. Дана обставина не заперечується учасниками розгляду справи.

Одночасно суд вважає сумнівним Акт обстеження умов проживання від 07.10.2020, результатом якого встановлено, що ОСОБА_1 не бере участі у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_16 , не піклується про її здоров`я, ніде не працює, дитиною не цікавиться. Даний висновок був даний комісією при огляді будинку, де ними встановлено, що в кімнатах прибрано, ліжка застелені, підлога вкрита килимами, постільної білизни на заміну не має. З продуктів харчування були: картопля, 0,5 кг ячних, рисових круп, пачка макаронів, 0,5 л олії. Домашнє господарство не ведеться.

Вказане також спростовується дослідженими доказами по справі, а саме те, що ОСОБА_1 після пройденого курсу лікування у липні 2020 року, алкоголь не вживає, постійно навідує дитину у школі, що і не заперечується усіма учасниками справи.

Також відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 08.12.2020, комісією було встановлено, що для проживання та нормального розвитку дитини не має умов, оскільки не має нормального забезпечення.

Як роз`яснила представник позивача, висновок даного акту був наданий, оскільки комісією не було виявлено достатніх запасів продуктів харчування для належного утримання дитини.

Разом з тим, ОСОБА_1 вказала, що нею не закуплялись продукти харчування у великій кількості, тому що, вона на даний час проживає одна, однак як повернеться дитина, нею буде забезпечено належну кількість продуктів.

Згідно зі ст. ст. 150, 155 СК України, ст. 12 Закону України Про охорону дитинства батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

В пунктах 2-5 частини першої ст. 164 СК України передбачені наступні підстави позбавлення батьківських прав, які також є підставами відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, це - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; якщо батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Стаття 8 Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод проголошує, кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, для вирішення питання, чи є втручання обґрунтованим, слід врахувати, чи переслідувало втручання законну мету і якщо так, чи було втручання необхідним, зокрема, чи було воно адекватною реакцією на суспільну необхідність, що не потребує зволікань.

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини Савіни проти України від 18 грудня 2008 року право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не згідно із законом , не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві .

Визначаючи, чи було конкретне втручання необхідним у демократичному суспільстві , суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8.

У вищевказаному рішенні суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Пленум Верховного Суду України в пункті 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При винесенні вказаного рішення суд враховує положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

При наведених вище конкретних обставинах суд вважає встановленим, що дійсно станом на день вилучення дитини існували умови, загрозливі для життя і здоров`я малолітньої дитини, і були підстави для негайного відібрання її від матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

На думку суду, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, байдужого ставлення до виховання та розвитку дитини, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Проаналізувавши надані позивачем докази, суд вважає, що ними не підтверджується свідомого нехтування відповідачем виконання батьківських обов`язків. Надані докази свідчать про мінливу поведінку матері. Це підтверджується також поясненнями представника позивача, відповідно до яких під час розгляду справи судом відповідач виправляє свою поведінку, пройшла курс лікування від алкогольної залежності, на даний час не вживає спиртних напоїв, покращила умови проживання, постійно навідує дитину у школі, закупила дрова для опалення будинку. Вказані обставини підтверджені також у вище перелічених доказах.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ Мамчур проти України , № 10383/09 від 16 липня 2015 року).

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

В судовому засіданні встановлено, що дитина відповідача на даний час проживає у сім`ї ОСОБА_7 . Згідно інформації психолого-педагогічної характеристики малолітньої ОСОБА_2 , наданої Михлянської ЗОШ І-ІІІ ст., мати ОСОБА_1 відвідує дитину часто, а саме у листопаді 2020 року щодня, після чого дитина має хороший настрій. Мати співпрацює зі спеціалістами центру, отримала юридичну консультацію та рекомендації практичного характеру щодо виховання дитини, виконує план супроводу.

Тобто, як свідчать дані матеріали, відповідач має наміри щодо відповідальної та належної її участі у вихованні та утриманні дитини, в створенні їй належних умов для розвитку і здоров`я.

В судовому засіданні відповідач засвідчує, що вона не втратила інтересу до дитини, має бажання та можливості утримувати та виховувати її. Вона намагається забезпечувати дитину усім необхідним для проживання та розвитку. Події, які відбулись після відібрання у неї дочки, спонукали її переглянути ставлення до дитини та подальшого її розвитку. Вважає, що вона спроможна і в подальшому забезпечувати свою дитину належний розвиток і забезпечення, а також материнську турботу.

Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідача, які б свідчили про ухилення нею від виховання своєї дитини, і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, позивачем до суду не надано.

Оскільки дії відповідача засвідчують, що вона не втратила інтересу до дитини, має бажання та можливість утримувати та виховувати її, враховуючи доведеність певних намагань відповідача проявити турботу про дитину, суд вважає доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини не відбирати дочку від матері без позбавлення її батьківських прав.

При цьому суд врахував, що відповідачу надавався час для виправлення, створення належних умов для життя та розвитку дитини, ОСОБА_1 змінила свій спосіб життя та ставлення до виховання дочки, пройшла курс лікування від алкогольної залежності, на даний час не вживає спиртних напоїв, закупила дрова для опалення будинку, прибрала в будинку, з часу вилучення дитини постійно навідує її, цікавиться життям дочки, поведінкою, співпрацює зі спеціалістами центру, що свідчить про бажання належно виконувати свої обов`язки по забезпеченню батьківського піклування.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для відібрання у відповідача дитини без позбавлення її батьківських прав та відповідно стягнення з неї аліментів, і вважає, що здійснення соціального супроводу сім`ї відповідача сприятиме належному виконанню нею своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 170 Сімейного кодексу України, ст. ст. 82, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову органу опіки та піклування в особі Лютарської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - орган опіки та піклування в особі Лютарської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області - місце знаходження: с. Лютарка, Ізяславський район Хмельницької області, вул. Весела, 3, код ЄДРПОУ - 04406696;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 15 липня 2009 року, рнокпп - НОМЕР_3 ;

Третя особа - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області - місце знаходження: м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ - 26294418.

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2020 року.

Суддя Р. В. Пашкевич