Постанова

від 21.12.2020 по справі 311/2853/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.12.2020 Справа № 311/2853/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 311/2853/18 Головуючий у 1 інстанції: Нікандрова С.О.

№ 22-ц/807/3583/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2020 року у справі за позовом Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2018 року Заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Василівської міської ради Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову зазначав, що в ході вивчення стану законності у сфері земельних відносин встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2016 року, зареєстрованого у реєстрі за №434, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного договору об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці площею 0,1748 га з кадастровим номером: 2320910100:06:001:0002, цільове призначення: 03.08 для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, вид використання земельної ділянки: для реконструкції незавершеного будівництвом житлового будинку під житлово-готельний комплекс, форма власності - комунальна власність, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Нерухомість, яка є предметом договору, розташована на земельній ділянці, яка у приватній власності не перебуває.

Рішенням одинадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Василівської міської ради Запорізької області від 28.07.2016 року №26 передано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оренду строком на п`ять років земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,1748 га з кадастровим номером 2320910100:06:001:0002 для реконструкції незавершеного будівництва житлового будинку під житлово-готельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в місячний термін укласти з Василівською міською радою договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Проте, відповідачами договір оренди землі площею 0,1748 га укладений не був та орендна плата за земельну ділянку не надходила до міського бюджету, про що свідчать листи Василівської міської ради від 08.09.2016 р. №02-01-19/2076, від 18.09.2017 р. вих. №03-01-19/2108 до відповідачів.

Також встановлено, що п.1 рішення Василівської міської ради сьомого скликання шістнадцятої сесії №35 від 24.11.2016 року про розгляд листа ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про встановлення орендної плати за земельну ділянку в АДРЕСА_1 , встановлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставку орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 2320910100:06:001:0002 площею 0,1748 га для реконструкції незавершеного будівництвом житлового будинку під житлово-готельний комплекс в АДРЕСА_1 , у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі терміном на один рік.

Ураховуючи, що на земельній ділянці площею 0,1748 га з кадастровим номером: 2320910100:06:001:0002 знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, який належить на праві приватної власності в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вказаних осіб виникло право користування вказаними земельними ділянками, на яких знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, а з ним і обов`язок сплачувати орендну плату.

Однак, протягом тривалого часу користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки, на якій безпосередньо знаходиться об`єкт незавершеного будівництва.

На час розгляду справи за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право оренди земельної ділянки не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.05.2016 по 31.12.2017 роки у розмірі 62 249, 48 грн., у рівних частинах з кожної у розмірі 31 124, 74 грн. на розрахунковий рахунок UA 498999980000033214815008045, МФО 899998, отримувач УК у Василівському районі/Василівка, код ЄДРПОУ 38025519, код платежу 18010600, а також стягнути з відповідачів на користь прокуратури Запорізької області в особі Енергодарської місцевої прокуратури кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 1762 грн., у рівних частинах з кожної у розмірі 881 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позов заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури, стягнувши з відповідачів 51 967,92 грн. у рівних частинах з кожної у розмірі 25983,96 грн. та судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2016 року, зареєстрованого у реєстрі за №434, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаним договором об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом цього договору, розташований на земельній ділянці площею 0,1748 га з кадастровим номером: 2320910100:06:001:0002, цільове призначення: 03.08 для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, вид використання земельної ділянки: для реконструкції незавершеного будівництвом житлового будинку під житлово-готельний комплекс, форма власності - комунальна власність, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Нерухомість, яка є предметом договору, розташована на земельній ділянці, яка у приватній власності не перебуває.

Питання щодо права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою не є предметом цього договору і вирішується сторонами у встановленому законом. Покупці зобов`язуються оформити у встановленому законом порядку право власності або право користування цією земельною ділянкою.

Рішенням одинадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Василівської міської ради Запорізької області від 28.07.2016 року №26 передано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оренду строком на п`ять років земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,1748 га з кадастровим номером 2320910100:06:001:0002 для реконструкції незавершеного будівництва житлового будинку під житлово-готельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в місячний термін укласти з Василівською міською радою договір оренди зазначеної земельної ділянки.

У даній справі заявлена вимога позивача про стягнення з відповідачів, як власників об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, на підставі статей 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.05.2016 по 31.12.2017 роки.

Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

Як вбачається з положень ст.120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 ст.93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Водночас за змістом ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення. Набуттю права користування передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування. За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував, що відсутні докази належного оформлення відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Василівською міською радою, та державної реєстрації такого права, у період з 01.05.2016 по 31.12.2017 роки.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно, тобто з 13.04.2016 року у відповідачів виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов`язку відповідачі не виконали, а отже без законних підстав зберегли у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшили свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права власності на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року №917/1739/17, від 23.05.2018 року №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року №922/3412/17, від 14.01.2019 року №912/1188/17, від 21.01.2019 року №902/794/17, від 29.01.2019 року №922/536/18.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Василівський міській раді Запорізької області на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував наступне чинне у сфері спірних правовідносин законодавство.

Ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідачі не є власниками або постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст.288 Податкового Кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року по справі №920/739/17).

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, орендна плата за користування земельною ділянкою повинна визначатися з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільового призначення земельної ділянки та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Актом обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2320910100:06:001:0002 в АДРЕСА_1 , складеного комісією Василівської міської ради Запорізької області 31 липня 2019 року зафіксовано, що на момент обстеження на земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва, добудова даного об`єкту не ведеться, в комерційних цілях об`єкт не використовується.

Зазначена обставина не оспорюється сторонами.

Відповідно до Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 2320910100:06:001:0002), сформованих Відділом у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області, нормативна грошова оцінка за земельну ділянку площею 1748 кв.м. (0,1748 га), становить у 2016 році - 554 561,25 грн., у 2017 році - 587 834,92 грн.

Відповідно до п.3 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VІ, який набрав чинності з 01.01.2013 року, визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, регулювання правовідносин щодо земельних ділянок, розташованих на території м. Василівка віднесено до компетенції Василівської міської ради Запорізької області.

У ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. д ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 157 ЗК встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам установлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Пункт 3 Порядку встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконком Василівської міської ради, як власник земельної ділянки, вважаючи, що фактичний користувач завдав власнику земельної ділянки (територіальній громаді) збитки у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження скласти акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Отже, суд першої інстанції, з огляду на чинне законодавство, констатував, що акт по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства повинен бути складений комісією, створеною виконавчим комітетом міської ради і затвердженим рішенням виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області.

Натомість в обґрунтування недоотриманих позивачем доходів у вигляді орендної плати, надано розрахунок неотриманих Василівською міською радою Запорізької області доходів за фактичне використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 2320910100:06:001:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 01.05.2016 по 31.12.2017 року, площею 0,1748 га, без правовстановлюючих документів, складений секретарем Василівської міської ради Мандичевим О.Г., за яким відповідачам нараховано у період з 01.05.2016 по 31.12.2016 року орендної плати 40205,68 грн.; з 01.01.2017 по 31.12.2017 року орендної плати 22043,72 грн., який є неналежним доказом, оскільки складений з порушенням Порядку, затвердженого постановою КМУ №284 від 19.04.1993 року.

Акт визначення збитків, заподіяних Василівській міській раді у вигляді неодержаного доходу за використання громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1748 га без правовстановлюючих документів у розмірі 62 249,48 грн., складений комісією з визначення та відшкодування збитків заподіяних землевласникам та землекористувачам у Василівському районі, а також розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації №74 від 21 лютого 2018 року Про затвердження актів визначення збитків, заподіяних Василівській міській та Степногірській селищній радам у вигляді неодержаних доходів за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів (т.1 а.с.36-42) не був прийнятий судом як належний доказ, як такий що складений не уповноваженим органом.

Суд першої інстанції також послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі №922/96/19, за якою предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі. Позивач (прокурор) у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №922/392/18, від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 року у справі №923/921/17.

Також судом було враховано відсутність переконливого обґрунтування розміру позовних вимог.

Так, відповідно до розрахунку неотриманих Василівською міською радою Запорізької області доходів за фактичне використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 2320910100:06:001:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 01.05.2016 по 31.12.2017 року, площею 0,1748 га, без правовстановлюючих документів, категорія спірної земельної ділянки визначена, як землі житлової та громадської забудови , цільове призначення - 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, та для розрахунку орендної плати за 7 місяців 2016 року прийнятий відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 12%, за 1 місяць 2016 року - у розмірі 3%, за 11 місяців 2017 року - у розмірі 3%, за 1 місяць 2017 року - у розмірі 12%.

Згідно з п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Ставки орендної плати встановлені рішенням сесії Василівської міської ради №6 від 04 червня 2008 року Про прийняття регуляторного акту Про встановлення ставок орендної плати на землю на території Василівської міської ради (т.1 а.с.44-45), з якого вбачається, що ставки орендної плати (за 1 кв.м від нормативної грошової оцінки землі) визначені відповідно до функціонального використання земельної ділянки.

Між тим, зазначене рішення не містить ставок орендної плати за землі житлової та громадської забудови , цільове призначення 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Також судом першої інстанції встановлено, що п.1 рішення Василівської міської ради сьомого скликання шістнадцятої сесії №35 від 24.11.2016 року Про розгляд листа ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про встановлення орендної плати за земельну ділянку в АДРЕСА_2 , встановлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставку орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 2320910100:06:001:0002 площею 0,1748 га для реконструкції незавершеного будівництвом житлового будинку під житлово-готельний комплекс в АДРЕСА_1 , у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі терміном на один рік.

Разом з тим, у розрахунку Василівської міської ради зазначена відсоткова ставка за 7 місяців 2016 року і 1 місяць 2017 року з розрахунку 12% від нормативної грошової оцінки землі, як пояснив під час судового засідання прокурор для розрахунку був прийнятий вказаний коефіцієнт відповідно до розділу пункту 2.1. як земельні ділянки комерційного використання.

Посилання позивача при апеляційному розгляді на те, що трьохвідсоткова ставка встановлювалася лише на один рік, а згодом мала бути збільшена не є переконливим, позаяк жодним договором або приписом закону не було визначено розмір такої ставки.

Суд першої інстанції також не погоджуючись з наданим до матеріалів справи розрахунком безпідставно збережених відповідачем коштів, виходячи із розміру ставки орендної плати за 7 місяців 2016 року і за 1 місяць 2017 року в розмірі 12% , врахував наступне.

Відповідно до Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 2320910100:06:001:0002), сформованих Відділом у Василівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області, цільове призначення земельної ділянки площею 0,1748 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , визначене 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Жодного доказу використанні земельної ділянки за комерційним призначенням суду не надано.

Відтак, враховуючи відсутність в рішенні Василівської міської ради ставки орендної плати за землі житлової та громадської забудови, з цільовим використанням 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, встановлення орендної плати за максимальною ставкою 12%, судж першої інстанції вважав необґрунтованим.

Враховуючи, що з розрахунку позивача та інших долучених до справи доказів неможливо встановити, чи правильним є застосовані Василівською міською радою функціональне призначення земельної ділянки та коефіцієнти орендної плати, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, фактично несплаченої відповідачами та заявленої до стягнення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

.

Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2020 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков