Ухвала

від 15.12.2020 по справі 910/10011/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10011/19

Провадження № 12-84гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.

суддів Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року (суддя Балац С. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року (у складі колегії: головуючий суддя Корсак В. А, судді Євсіков 0. 0., Попікова О. В.)

у справі № 910/10011/19

за позовом Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви

до Хмельницької обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування розпорядження

та

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви (далі - Релігійна громада Свято-Покровської парафії с. Сутківці, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Хмельницька облдержадміністрація, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 27 березня 2019 року № 213/2019-р Про реєстрацію статуту релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області у новій редакції .

Позов мотивовано тим, що облдержадміністрація видала спірне розпорядження з перевищенням своїх повноважень, порушивши норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, законів України Про свободу совісті та релігійні організації , Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Про місцеві державні адміністрації . Рішення загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленого протоколом від 23 лютого 2019 року № 1, на підставі якого видане спірне розпорядження, приймав не позивач, а особи, які не мали такого права, зокрема, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню. Відповідач прийняв спірне розпорядження на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, та за відсутності всіх необхідних документів, не перевірив відповідність поданих на реєстрацію документів вимогам чинного законодавства та статуту релігійної організації, який діяв на момент внесення змін до статуту, а також чи відповідають такі зміни до статуту волевиявленню самої релігійної громади.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року, позов задоволено. Визнано недійсним спірне розпорядження Хмельницької облдержадміністрації.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне розпорядження прийняте з порушенням статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Суд апеляційної інстанції, крім іншого, врахував висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд), викладені у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 806/3462/14, і зазначив, що спір у цій справі за суб`єктним складом та предметом позову належить до юрисдикції господарських судів та повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства, оскільки має приватноправовий характер (виник унаслідок реалізації особистих немайнових прав членів релігійної громади, стосується питань участі у створенні та діяльності релігійної громади, зміни канонічного підпорядкування та внесення відповідних змін до статуту, до того ж за суб`єктним складом сторони у справі є юридичними особами).

Хмельницька облдержадміністрація звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року, провадження у справі № 910/10011/19 закрити.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на пункти 1 і 3 абзацу першого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, зокрема, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, у постанові Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 806/2475/17, щодо застосування частини першої статті 2, пункту 3 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у подібних правовідносинах та щодо підвідомчості спору, який стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення про реєстрацію статуту релігійної організації, до юрисдикції цивільного суду; у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 598/157/15-ц щодо порушеного права позивача рішенням релігійної громади про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях та про те, що дійсність рішення загальних зборів може бути предметом судового розгляду.

Також заявник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частин сьомої, восьмої статті 8, частини другої статті 18, частини першої статті 35 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , а також статті 8 цього ж Закону в редакції Закону України від 17 січня 2019 року № 2673-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи та пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення цього Закону у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 28 жовтня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

19 листопада 2020 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу № 910/10011/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.

В ухвалі Касаційний господарський суд зазначив про необхідність відступити від висновку щодо застосування частини першої статті 2, пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 806/3462/14, який був врахований судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у справі, яка переглядається.

У вказаній постанові, винесеній за результатами розгляду справи, яка є аналогічною справі № 910/10011/19, Касаційний адміністративний суд дійшов висновку, що з огляду на суб`єктний склад сторін, предмет позову та характер спірних правовідносин такий спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства, оскільки не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а отже, спірні правовідносини є приватноправовими, стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права позивача (Свято-Миколаївської Української православної церкви).

У свою чергу, колегія суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши положення статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 7, частин першої - третьої статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , частини першої статті 4, частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважає, що зі змісту позовних вимог та їх підстав вбачається, що позов у справі № 910/10011/19 фактично поданий на захист релігійних прав та інтересів учасників релігійної громади, членами якої є віруючі громадяни (фізичні особи), зокрема позов направлений на захист права релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Українській православній церкві та на захист інтересів останньої задовольняти релігійні потреби громадян як членів релігійної громади. Тобто позов у цій справі направлений на захист цивільних прав фізичних осіб як членів релігійної громади та інтересів позивача.

Здійснивши аналіз статті 3 ГК України, частини першої статті 2, частини першої статті 20 ГПК України, статтей 3, 19 ЦПК України у сукупності зі статтями 8, 12, 14, 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , який є спеціальним для застосування до правовідносин, пов`язаних зі свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, Касаційний господарський суд зазначив, що оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з реєстрацією нової редакції статуту релігійної організації, порядок проведення якої врегульовано статтею 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14 та частини другої статті 15 цього Закону.

На підставі наведеного Касаційний господарський суд вважає, що спір у цій справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства, а отже, є необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 806/3462/14.

Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, справа № 910/10011/19 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. При цьому у частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.

Наведені обставини є підставою для призначення справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 910/10011/19 за касаційною скаргою Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року.

2. Призначити справу № 910/10011/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 16 лютого 2021 року о 10 годині 30 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна В. В. Пророк О. С. Золотніков Л. І. Рогач Л. Й. Катеринчук В. М. Сімоненко В. С. Князєв І. В. Ткач Г. Р. Крет С. П. Штелик