Рішення

від 22.12.2020 по справі 904/5735/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5735/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (м. Київ) в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" (смт. Обухівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

про стягнення майнової шкоди у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" (далі - відповідач) завдану майнову шкоду у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 19.06.2020 на АЗС № 07/077, що належить позивачу, сталася ДТП за участю автомобіля DAF XF95.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "Bodex", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП було пошкоджено світловий покажчик "в`їзд", чим спричинено ПАТ "Укрнафта" матеріальні збитки у розмірі 3 510 грн. 89 коп.;

- автомобіль знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який працює водієм в ТОВ "Гермес Авто Транс" та його вина у завданні шкоди встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2019 у справі № 199/5401/19;

- вартість усунення пошкодження, а саме: обрамлення панелі вказівника "в`їзд" становить 3 510 грн. 89 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-07/В1 від 09.07.2019;

- цивільно-правова відповідальність при керуванні автомобілем DAF XF95.480 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "Bodex", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ Страховій компанії "Альфа-Гарант";

- за результатом розгляду заяви про страхове відшкодування, ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" 23.10.2019 було сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 1 510 грн. 89 коп., внаслідок чого позивач просить стягнути різницю між завданою матеріальною шкодою та виплаченим страхованим відшкодуванням у розмірі 2 000 грн. 00 коп. (3 510,89 - 1 510,89).

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 27.10.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.10.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вулиця Шмідта, будинок 49, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.35).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 27.10.2020 отримав 03.11.2020 , що вбачається з поштового повідомлення № 4930012949296 (№5203000402512), отже завчасно (а.с.40).

Так, ухвалою суду від 27.10.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 03.11.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 18.11.2020 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 21.12.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Так, 19.06.2020 на АЗС № 07/077, що належить Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", та знаходиться за адресою: Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вулиця Заречна, 167, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF XF95.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "Bodex", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП було пошкоджено світловий покажчик "в`їзд".

Перебування на балансі стенду рекламного з вказівником "в`їзд" за інвентарним номером ОС-03545 підтверджується довідкою № 01/01/12/01/03/15-596 від 26.07.2019 (а.с.10).

Відповідно до визначення термінів, що наведені в пункті 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (з подальшими змінами), причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом, до цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи.

Вказаний автомобіль знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який працює водієм в ТОВ "Гермес Авто Транс" та вина якого у спричиненій ДТП встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.07.2019 у справі № 199/5401/19 (а.с.10-11).

Вартість усунення пошкодження, а саме: обрамлення панелі вказівника "в`їзд", захисна кришка вказівника "в`їзд", декоративна радіусна панель вказівника "в`їзд" становила 3 510 грн. 89 коп., що підтверджується рахунком - фактурою №СФ - 07/В1 від 09.07.2019 (а.с.22).

Зазначений рахунок - фактура складений на виконання Договору купівлі - продажу №30 від 02.01.2019, укладеного між ТОВ "Сіріус - Проф" та ПАТ "Укрнафта" (а.с.17-21).

Факт виконання умов договору (оплати рахунку фактури № СФ - 07/В1 від 09.07.2019) з боку ПАТ "Укрнафта" підтверджується платіжними дорученнями:

- № 4984 від 21.08.2019 на суму 1 228 грн. 81 коп. (авансовий платіж 35%) (а.с.23);

- № 6943 від 12.11.2019р. на суму 2 282 грн. 08 коп. (оплата 65%) (а.с.24).

Цивільно-правова відповідальність при керуванні автомобілем DAF XF95.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "Bodex", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована у ТДВ Страховій компанії "Альфа - Гарант".

Як зазначає позивач, 26.07.2019 ПАТ "Укрнафта" до ТДВ Страхової компанії "Альфа - Гарант" була направлена заява про страхове відшкодування шкоди, яка була заподіяна внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

За результатом розгляду заяви про страхове відшкодування, ТДВ Страхова компанія "Альфа - Гарант" 23.10.2019 було сплачено ПАТ "Укрнафта" страхове відшкодування в розмірі 1 510 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3894 від 23.10.2019 (а.с.12).

Таким чином, суд встановив, що різниця між сумою матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася з вини водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс", та розміром страхового відшкодування, виплаченого позивачу ТДВ СК Альфа-Гарант", становить 2 000 грн. 00 коп. (3 510,89 - 1 510,89).

Так, позивач звернувся з позовом до відповідача, який є власником транспортного засобу, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідач в добровільному порядку матеріальну шкоду не відшкодував, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Статтею 49 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці зобов`язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об`єднань, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно з частиною 2 статті 222 Господарського кодексу України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до вказаних положень, з метою досудового врегулювання спірних відносин ПАТ "Укрнафта" 05.03.2020 звернулося до відповідача із претензією №01/01/12/01/03/15-225 від 04.03.2020, в якій просило в місячний термін здійснити виплату в сумі 2 000 грн. 00 коп. на зазначені в претензії реквізити позивача (а.с.13-14). Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому порядку, постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2019 у справі №199/5401/19 визнано винним ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAF XF95.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "Bodex", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.10-11).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про страхування", страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі за текстом - Закон), якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як було встановлено судом вище, загальна вартість усунення пошкодження, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, придбаних позивачем, склала 3 510 грн. 89 коп.

При цьому, як зазначає позивач та що не заперечується відповідачем, ТДВ Страхова компанія "Альфа - Гарант" 23.10.2019 сплатила ПАТ "Укрнафта" страхове відшкодування в розмірі 1 510 грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3894 від 23.10.2019 (а.с.12).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в п.п.55-57 постанови від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15-ц.

У відповідності до статті 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України, дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Факт перебування ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAF XF95.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "Bodex", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у трудових відносинах з ТОВ "Гермес Авто Транс" встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.07.2019 у справі № 199/5401/19 (а.с.10-11) та сторонами у справі не заперечується.

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну майну позивача, має нести відповідач, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності та, відповідно, фактичну виплачену суму страхового відшкодування, саме на відповідача покладається обов`язок відшкодувати різницю між сумою матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася з вини водія ТОВ "Гермес Авто Транс", та розміром страхового відшкодування, виплаченого позивачу ТДВ СК Альфа-Гарант", в сумі 2 000 грн. 00 коп. (3 510,89 - 1 510,89).

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності покладення на відповідача обов`язку з відшкодування вказаної вище різниці в сумі 2 000 грн. 00 коп. (3 510,89 - 1 510,89) є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 2 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 102 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" про стягнення майнової шкоди у розмірі 2 000 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вулиця Шмідта, будинок 49; ідентифікаційний код 37160203) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 9а) 2 000 грн. 00 коп. - матеріальної шкоди та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.12.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко