Рішення

від 17.12.2020 по справі 906/728/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/728/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Веркалець У.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство"

до Приватного підприємства "Полісся-Постач"

про стягнення 203 484,15 грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 30 червня 2020 року справу за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" (смт. Лугини, Житомирської області) до відповідача Приватного підприємства "Полісся-Постач" (м. Житомир) з вимогами про стягнення 203 484,15грн на підставі Договору купівлі-продажу необробленої деревини №07/02/19 від 07.02.2019 року розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

07.07.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 30.06.2020 року, надіслана на адресу відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ухвали суду від 27.07.2020 року відкладено розгляд справи по суті на 28.09.2020 року о 11:00, забезпечено реалізацію учасниками справи їх процесуальних прав.

05.08.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 27.07.2020 року, надіслана на адресу відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ухвали суду від 05.10.2020 року суд призначив розгляд справи по суті на 27.10.2020 року о 12:00.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" судом здійснено запит та отримано електронний Витяг з ЄДР щодо юридичної особи відповідача Приватного підприємства "Полісся-Постач" за наслідками якого встановлено, що адреса місцезнаходження якої відповідає тій, за якою були надіслані відповідачу процесуальні акти суду.

27.10.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 05.10.2020 року, надіслана на адресу відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

27.10.2020 року до суду повернулася ухвала суду від 05.10.2020 року, надіслана на адресу керівника відповідача з відміткою органу зв`язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ухвали суду від 27.10.2020 року відкладено розгляд справи по суті на 17.12.2020 року. Одночасно зобов`язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних окремо на суму основного боргу 46 629, 46 грн за 2019 рік та на суму 138 550, 30 грн за 2020 рік.

10.11.2020 року засобами електронної пошти суду, з дотриманням вимог про ЕЦП та 23.11.2020 року поштовим зв`язком до суду позивач надіслав клопотання та обґрунтовані розрахунки пені, 3% річних та суми інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за 2019 рік в розмірі 46 629, 46 грн, а також розрахунки суми пені, 3% річних, суми інфляційних втрат за 2020 рік в розмірі 138 550, 30 грн.

27.11.2020 року позивач надіслав суду клопотання в якому підтримав позицію, викладену у позовній заяві в повному обсязі, просив суд її задовольнити, а також розглядати справу за його відсутності.

Господарським судом на офіційному веб-сайті суду розміщено оголошення в якому повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 91).

В судому засіданні 17.12.20року справу розглянуто за наявними матеріалами та ухвалено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Державне підприємство "Лугинське лісове господарство" звернулося з позовом до відповідача Приватного підприємства "Полісся-Постач" про стягнення на його користь 185179,76грн основного боргу, 13 696,16грн пені за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, 2407,33грн інфляційних втрат за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, 2 200,90грн 3% річних за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання по сплаті коштів за отриману лісопродукцію згідно умов, порядку та строків, визначених Договорами купівлі-продажу необробленої деревини №07/02/19 від 07.02.2019 року та №29/02/20/3 від 29.01.2020 року.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2020 року подав суду розрахунок пені, інфляційних витрат, 3 % річних окремо на суму основного боргу 46 629,46грн за 2019 рік та на суму 138 550,30 грн за 2020 рік.

Згідно нового розрахунку, позивач нарахував на суму основного боргу 46 629, 00 грн пеню в розмірі 2628,30грн за період з 30.01.2020 року по 10.05.2020 року, інфляційні втрати за період лютий-квітень 2020 року на суму 606,18грн та 3% річних в розмірі 389,85грн за період з 30.01.2020 по 10.05.2020 року. На суму основного боргу 138550,00грн позивач нарахував пеню в розмірі 10247,40грн за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, 3% річних на суму 1646,70грн за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, суму інфляційних втрат на суму 2507, 76 грн за період з лютого 2020 по червень 2020 року.

Справу розглянуто за наявними матеріалами справи та на підставі ч.9 ст. 165 та ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07.02.2019 року між Державним підприємством "Лугинське лісове господарство" (позивач, продавець) та Приватним підприємством "Полісся-Постач" (відповідач, покупець) уклали Договір купівлі-продажу необробленої деревини №07/02/19 (Договір №07/02/19), згідно якого продавець продав, а покупець купує наступну лісопродукцію: штахетник хвойний, дошка облицювальна, дошка для підлоги, блок хаус, дошка терасна, пиломатеріали хвойні обрізні, пиломатеріали хвойні необрізні. Ціна згідно діючого прейскуранта цін лісгоспу на умовах франко-склад продавця за 1 м3/м2 з ПДВ (п. 1.1. Договору №07/02/19).

Орієнтовна ціна договору становить по факту відвантаження лісопродукції (п. 1.2. Договору №07/02/19).

Оплата вартості лісопродукції відбувається шляхом 100% передоплати (п. 2.1. Договору №07/02/19).

В окремих випадках при наявності письмового звернення покупця, оплата може бути здійснена на протязі 15-ти днів з дати відвантаження продукції (п. 2.2. Договору №07/02/19).

Поставка лісопродукції проводиться на умовах франко-склад продавця самовивозом, або за домовленістю транспортом продавця (п. 3.1. Договору №07/02/19).

Відповідальність за вчасну оплату лісопродукції покладається на покупця. В разі несвоєчасного розрахунку за отриману лісопродукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми недоплати (п. 4.2. Договору №07/02/19).

Строк дії Договору №07/02/19, згідно п. 6.1. якого, з дня підписання і діє до 31.12.2019 року (а.с. 13-14).

Факт належного виконання позивачем свого зобов`язання по поставці товару підтверджується товарно-транспортними накладними №001967 від 20.09.2019 на суму 163 842,71грн та №002516 від 08.11.2019 року на суму 191721,68грн (а. с. 16,18).

Згідно Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2019 року, позивач мав перед відповідачем непогашене грошове зобов`язання на суму 161 334, 93 грн, тоді як відповідач мав зустрічне грошове зобов`язання перед позивачем на суму 163 842,71грн у зв`язку з чим позивач здійснив зарахування відповідачу зустрічних однорідних вимог, заборгованість відповідача за товарно-транспортною накладною №001967 від 20.09.2019 року становила 2 507, 78 грн (а.с. 17).

Разом з тим, 26.12.2019 року згідно Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач мав непогашене грошове зобов`язання перед відповідачем на суму 147 600,00грн, тоді як відповідач мав непогашене грошове зустрічне зобов`язання перед позивачем на суму 194 229, 46грн (позивач зарахував суму 2507, 78грн до суми боргу за ТТН №002516 від 08.11.2019) у зв`язку із чим позивач зарахував відповідачу зустрічні однорідні вимоги, залишок заборгованості за товарно-транспортною накладною № 002516 від 08.11.2019 року становить 46 629, 46 грн (а.с. 19).

29.01.2020 року між Державним підприємством "Лугинське лісове господарство" (позивач, продавець) та Приватним підприємством "Полісся-Постач" (відповідач, покупець) був укладений Договір купівлі-продажу необробленої деревини №29/02/20/3 (надалі за текстом - Договір №29/02/20/3) згідно якого продавець продає, а покупець купує наступну лісопродукцію: штахетник хвойний, дошка облицювальна, дошка для підлоги, блок хаус, дошка терасна, пиломатеріали хвойні обрізні, пиломатеріали хвойні необрізні. Ціна згідно діючого прейскуранту цін лісгоспу на умовах франко-склад продавця за 1м3/м2 з ПДВ (п. 1.1. Договору №29/02/20/3).

Орієнтовна сума договору становить по факту відвантаження лісопродукції (п. 1.2. Договір №29/02/20/3).

Оплата вартості лісопродукції відбувається шляхом 100% передоплати (п. 2.1. Договору №29/02/20/3).

В окремих випадках при наявності письмового звернення покупця, оплата може бути здійснена на протязі 15-ти днів з дати відвантаження продукції (п. 2.2. Договору №29/02/20/3).

Поставка лісопродукції проводиться на умовах франко-склад продавця самовивозом, або за домовленістю транспортом продавця (п. 3.1. Договору №29/02/20/3).

Відповідальність за вчасну оплату лісопродукції покладається на покупця. В разі несвоєчасного розрахунку за отриману лісопродукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми недоплати (п. 4.2. Договору №29/02/20/3).

Строк дії Договору №29/02/20/3, згідно п. 5.1. якого, з дня підписання і діє до 31.12.2020 року (а.с. 15-16).

Факт належного виконання позивачем свого зобов`язання по поставці товару підтверджується товарно-транспортною накладною №002776 від 29.01.2020 року на суму 138 550, 30 грн (а.с. 20).

Як зазначає позивач, за вказаною ТТН №002776 від 29.01.2020 року відповідач розрахунки не провів.

31.03.2020 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату боргу в сумі 185 179,76грн, а 08.05.2020 року повторно надіслав відповідачу лист- нагадування про сплату боргу.

Оскільки в досудовому порядку відповідач не погасив заборгованість за отриманий товар в повному обсязі, зазначене зумовило позивача звернутися з позовом до суду про стягнення основного боргу на загальну суму 185179,76грн за Договором №07/02/19 та Договором №29/02/20/3 в примусовому порядку.

Додатково позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 13 696,16грн на суму боргу 185179,76грн за період з 30.01.2020 року по 22.06.2020 року, суму інфляційних втрат в розмірі 2407,33грн за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, 3% річних в сумі 2 200, 90грн за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року.

Згідно нового розрахунку позивач здійснив розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат окремо на суми боргу 46 629,46грн та 138 550, 30грн, а саме: на суму основного боргу 46 629,00 грн нарахував пеню в розмірі 2628,30 грн за період з 30.01.2020 року по 10.05.2020 року, інфляційні втрати за період лютий-квітень 2020 року на суму 606, 18 грн та 3% річних в розмірі 389, 85 грн за період з 30.01.2020 по 10.05.2020 року; на суму основного боргу 138 550, 00 грн позивач нарахував пеню в розмірі 10 247, 40 грн за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, 3% річних на суму 1646, 70 грн за період з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, інфляційні втрати на суму 2507, 76 грн за період з лютого 2020 по червень 2020 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою Договір купівлі-продажу необробленої деревини №07/02/19 від 07.02.2019 року та Договір купівлі-продажу необробленої деревини №29/02/20/3 від 29.01.2020 року є договорами поставки, правове регулювання якого передбачено параграфом 3 глави 54 розділу ІІІ ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 173, 174 ГК України передбачено, що на підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, за умовами п. 2.1. Договору №07/02/19 та Договору №29/02/20/3 сторони домовились, що оплата вартості лісопродукції відбувається на умовах 100% передоплати. Докази письмового звернення відповідача в порядку п. 2.2. вищезазначених договорів щодо здійснення оплати за отриманий товар на протязі 15-ти днів з дати відвантаження продукції матеріали справи не містять.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобов`язання по Договору №07/02/19 виконав належним чином, поставивши лісопродукцію згідно товарно-транспортних накладних №001967 від 20.09.2019 року на суму 163842,71грн та №002516 від 08.11.2019 року на суму 191721,68грн; згідно Договору №29/02/20/3 поставив лісопродукцію згідно товарно-транспортної накладної №002776 від 29.01.2020 року на суму 138 550,30грн.

В свою чергу, у відповідача виник обов`язок сплатити кошти за отриману лісопродукцію згідно ч.1 ст. 692 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач частково сплатив кошти за відпущену лісопродукцію згідно Договору №07/02/19, залишок заборгованості становить суму 46 629, 46 грн, а згідно Договору №29/02/20/3 - на суму 138 550,30грн.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У ч. 1 ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права та законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі встановлених фактичних обставин позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 46 629, 46 грн згідно Договору №07/02/19 та основного боргу в розмірі 138 550, 30 грн згідно Договору №29/02/20/3 в розмірі 138 550, 30грн, загалом на суму 185 179, 76 грн, підлягає задоволенню та стягненню примусово в судовому порядку.

2. Щодо вимог позивача про стягнення суми пені 13 696, 16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як зазначалося раніше, відповідальність за несвоєчасну оплату лісопродукції сторони погодили у п.п. 4.2. Договорах №07/02/19 та №29/02/20/3, згідно яких, у разі несвоєчасного розрахунку за отриману лісопродукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми недоплати.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем у позовній заяві нарахована пеня в сумі 13 696, 16 грн за період прострочення з 30.01.2020 року по 22.06.2020 року, виходячи із загальної суми заборгованості в розмірі 185 179, 76 грн (46 629,46 грн + 138 550, 30 грн).

Згідно нового розрахунку пені на суму основного боргу 46629,46грн за Договором №07/02/19 за період з 30.01.2020 року по 10.05.2020 року сума пені становить 2 628, 30 грн, а із суми боргу 138550,00грн за Договором №29/02/20/3 за період з 30.01.2020 року по 22.06.2020 року сума пені становить 10 247, 40 грн.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17.

Сторони у вищевказаних пунктах Договорів №07/02/19 та №29/02/20/3 визначили лише розмір пені за один день прострочення не встановивши період її нарахування більше шести місяців або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати), при цьому суд констатує, що сторони у договорі не вправі змінювати початок перебігу нарахування пені, який починається від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане (ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 5 ст. 261 ЦК України), отже суд застосовує правило ч. 6 ст. 232 ГК України.

При стягненні пені за порушення виконання грошового зобов`язання в судовому порядку її розмір визначається Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України - пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок пені позивача на суму боргу 46 629,46грн за Договором №07/02/19, за наслідками якого здійснено власний розрахунок, зокрема.

Згідно ТТН №001967 від 20.09.2019 року на суму 163842,71грн відбулася часткова оплата за отриманий товар шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 161 334, 93 грн 30.09.2019 року, залишок боргу становить 2507, 78 грн. Згідно ТТН №002516 від 08.11.2019 року на суму 191721,68грн відбулася часткова оплата за отриманий товар шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 147 600, 00 грн 26.12.2019 року, залишок боргу становить 44 121, 68 грн.

За період заборгованості з 24.09.19 (21.09.2019 року припадає на суботу, тобто неробочий день, позивач не довів можливість виконання відповідачем свого обов`язку у цей день, тому останній день виконання обов`язку відповідачем переноситься на понеділок 23.09.19, а з 24.09.2019 року прострочення) по 29.09.19 року, що становить 5 днів прострочення, сума боргу становить 163 842, 71грн, пеня становить - 888, 79 грн.

За період заборгованості з 01.10.19 по 07.11.19 року, що становить 37 днів прострочення, сума боргу 2 507,78грн, сума пені становить - 84, 23 грн.

За період заборгованості з 12.11.19 (09.11.19 припадає на суботу, неробочий день, позивач не довів можливість виконання відповідачем свого обов`язку у цей день, тому останній день виконання обов`язку відповідачем переноситься на понеділок, останній день виконання свого зобов`язання припадає на 11.11.19, отже прострочення з 12.11.19) по 25.12.19 року, що становить 43 дні прострочення, сума боргу 194 229,46 грн (191721,68грн + 2507,78грн), сума пені становить - 6 981,62 грн.

За період заборгованості з 27.12.19 по 24.06.20 (дата надіслання позову до суду згідно штемпелю на конверті), що становить 180 днів прострочення, сума боргу 46 629, 46 грн, сума пені становить - 4 652, 23 грн.

Суд зазначає, що позивач у новому розрахунку с пені взяв для обрахунку лише кінцеву суму боргу 46629,46грн та період прострочення з 30.01.2020 року по 10.05.2020 року, тобто визначив першим днем прострочення не 27.12.2019 року, а починаючи з 30.01.2020 року та закінчуючи 10.05.2020 року, що є правом позивача, прострочення становить 101 день, тому пеня за період з 30.01.20 по 10.05.2020 року становить 2 628,32грн, однак позивач визначив суму пені 2 628,30грн, оскільки при здійснені обрахунку взяв суму боргу без суми копійок, тому суд погоджується із сумою пені, визначеною позивачем - 2 628, 30 грн.

Позивач при обрахунку пені на суму боргу 138550,30грн за Договором №29/02/20/3 взяв період прострочення з 30.01.2020 року по 22.06.2020 року, тобто визначив вірно перший день початку прострочення заборгованості, що становить 144 дні прострочення, сума пені становить 10 247,42грн, у позивача сума пені становить 10247,40грн, оскільки останній при обрахунку пені взяв суму основного боргу без суми копійок, тому суд погоджується із сумою пені, визначеною позивачем - 10 247, 40 грн.

Отже, обґрунтованою до стягнення є сума пені 12 875,70грн (2 628,30грн + 10 247, 40 грн).

Разом з тим, оскільки при зверненні з позовом до суду позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 13696,16грн, виходячи із загальної суми заборгованості 185 179,76грн, а обґрунтованою до стягнення є сума пені 12 875,70грн, з урахуванням ст. 46 ГПК України, право зменшити розмір позовних вимог у спрощеному позовному провадженні виникає до дати першого судового засідання, тому суд задовольняє вимогу про стягнення пені в розмірі 12 875, 70 грн. Натомість у стягненні 820,46грн пені суд відмовляє.

3. Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 407,33грн та 3% річних в розмірі 2200,90грн виходячи із загальної суми боргу 185 179, 00 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Згідно нового розрахунку позивач нарахував 3% річних із суми боргу 46 629, 46грн за період з 30.01.2020 по 10.05.2020 року в розмірі 389,85грн та на суму боргу 138 500,00грн за період з 30.01.2020 року по 22.06.2020 року на суму 1 646, 70 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача 3% річних на суму боргу 46 629,46грн, здійснив власний розрахунок, а саме:

- за період з 24.09.19 по 29.09.19 року, що становить 5 днів прострочення, сума боргу 163 842,71грн, сума 3% річних становить 80,80грн;

- за період з 01.10.19 по 07.11.19 року, що становить 37 днів прострочення, сума боргу 2507,78грн, сума 3% становить 7,83грн;

- за період з 12.11.19 по 25.12.19 року, що становить 43 дні прострочення, сума боргу 194 229,46грн (191 721,68грн + 2507,78грн), сума 3% річних становить 702,42грн;

- за період з 27.12.19 по 24.06.20 (дата надіслання позову до суду згідно штемпелю на конверті), що становить 180 днів прострочення, сума боргу 46 629, 46грн, сума 3% річних становить 691, 85 грн.

Позивач у новому розрахунку 3% річних на суму боргу 46629,46грн за Договором №07/02/19, взяв для обрахунку лише кінцеву суму боргу, визначив період прострочення з 30.01.2020 року по 10.05.2020 року, що становить 389, 85грн, тому суд погоджується із розрахунком позивача 3% річних на суму 389, 85 грн.

За Договором №29/02/20/3 на суму основного боргу 138 550, 30грн позивач взяв період прострочення з 30.01.2020 по 22.06.2020 року, що становить 1646,70грн, тому суд погоджується з розрахунком позивача 3% річних на суму 1 646,70грн, визнає його арифметично правильним.

Загалом 3% річних становить 2036,55грн (389, 85грн + 1 646, 70 грн).

Отже, суд визнає обґрунтованою до стягнення 3% річних на суму 2 036, 55грн, оскільки з урахуванням вимог ст. 46 ГПК України, право зменшити розмір позовних вимог у спрощеному позовному провадженні виникає до дати першого судового засідання, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 3% річних на суму 2 036, 55грн, натомість у стягненні 164,35грн (2 200,90грн - 2 036, 55грн) відмовляє.

Суд звертає увагу, що статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначеному Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Позивач нарахував інфляційні втрати на загальну суму основного боргу 185 179, 76грн за період з лютого по квітень 2020 року на суму 2 407, 33 грн.

Згідно нового розрахунку інфляційних втрат на суму основного боргу 46 629, 46грн позивачем взято період прострочення з лютого по квітень 2020 року, що становить 606,18грн, а на суму основного боргу 138550,30грн - період прострочення з лютого по червінь 2020 року, що становить 2 507, 76 грн.

Судом перевірено новий розрахунок інфляційних втрат на суму основного боргу 46 629,46грн за Договором №07/02/19 за період лютого-квітня 2020 року на суму 606, 92грн та встановлено, що позивач не брав для обрахунку суми копійки, тому суд погоджується із сумою інфляційних втрат, визначену позивачем в розмірі 606,18грн, вважає її обґрунтованою.

Також судом перевірено новий розрахунок інфляційних втрат на суму основного боргу 138 550,30грн за Договором №29/02/20/3 за період з лютого 2019 року по червень 2020 року на суму 2 507,76грн; за підрахунками суду у зазначений період сума інфляційних втрат становить 2505,95грн, що менше на 1,81грн, тому суд визнає обґрунтованою до стягнення 2 505,95грн інфляційних втрат.

Загалом суд визнає обґрунтованими інфляційні втрати на суму 3112,13грн (606,18грн + 2 505,95грн), тоді як позивач заявив до стягнення суму інфляції 22407,33 грн.

При цьому, з урахуванням норм ст. 46 ГПК України, право збільшити розмір позовних вимог у спрощеному позовному провадженні виникає до дати першого судового засідання, тому суд задовольняє вимогу про стягнення суми інфляційних втрат на суму 2407,33грн, у стягненні 706, 61грн - відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає частково обґрунтованими вимоги позивача на загальну суму 202 499, 34грн, з яких: 185179,76грн основного боргу, 12 875,70грн пені, 2036,55грн 3% річних, 2407,33грн суми інфляційних втрат. Вимога про стягнення 820,46грн пені, 164,35грн 3% річних та 706, 61грн суми інфляційних втрат відмовляє.

Щодо розподілу судового збору.

Позивачем при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 3052, 27 грн виходячи із загальної суи заборгованості в розмірі 203 484, 15 грн.

За наслідками розгляду справи суд покладає судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся-Постач" (10003, м. Житомир, вул. Домбровського, буд.3, код ЄДРПОУ 42328998) на користь Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" (11300, Житомирська область, смт. Лугини, вул. Павлова, 18, код ЄДРПОУ 00991864):

- 185179,76грн основного боргу;

- 12875,70грн пені;

- 2036,55грн 3% річних;

- 2407, 33 грн суми інфляційних втрат;

- 3037, 50грн судового збору.

Видати наказ.

3. У стягненні 820,46грн пені, 164,35грн 3% річних, 706, 61 грн суми інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.12.20

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - 3 сторонам (рек. з повідомл)