Рішення

від 18.12.2020 по справі 906/1217/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1217/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Віктрейдинг" (м. Житомир)

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Орхідея" (м. Житомир)

про стягнення 14982,55 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Орхідея" про стягнення 14982,55 грн., з яких 12933,35 грн. основного боргу, 1293,34 грн. 10% штрафу, 323,33 грн. інфляційних втрат, 432,53 грн. 3 % річних, а також стягнення 2102,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з оплати за отримані будівельні матеріали за договором № ВІК-79/16 постачання товарів від 25.11.2016.

Ухвалою від 22.10.2020 господарський суд постановив відкрити провадження у справі; здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; призначив засідання суду для розгляду справи по суті на 19.11.2020 о 15:30 (а. с. 29).

19.11.2020 засідання суду не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лозинської І.В., тому ухвалою від 08.12.2020 господарський суд призначив засідання суду для розгляду справи по суті без виклику сторін на 18.12.2020 о 09:30.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався; копію ухвали господарського суду від 22.10.2020 отримав 23.10.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 30).

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 42 ГПК України є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов; оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

25.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" (постачальник/позивач) та Господарським товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "Орхідея" (покупець/відповідач) укладено договір №ВІК -79/16 постачання товарів (далі - договір) (а. с. 9 - 11), за п. 1.1 якого постачальник зобов`язується впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари в асортименті (далі - товар) та за ціною зазначеними в рахунках-фактурах постачальника, а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, ціна та кількість товару узгоджується сторонами при складанні заявки і зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних постачальника.

Згідно з п. 3.3 договору оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж 14 календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній постачальника.

Пунктом 3.4 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або внесення готівки в його касу.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору право власності на товар та усі ризики щодо нього переходять від постачальника до покупця у момент передачі товару та підписання сторонами (уповноваженими особами) товарних накладних.

За отриманий товар відповідач повинен був провести оплату у термін, визначений п. 3.3 договору, тобто 21.08.2019 включно, в сумі 12933,35 грн.

Відповідачем взяті зобов`язання по оплаті отриманого товару не виконано.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання обов`язку (ч.1 ст.175 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За ч. ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 12933,35 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12933,35 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ВІК02659 від 08.08.2019, яка підписана і скріплена печатками сторін (а. с.12,13).

В матеріалах справи також є копії вимоги про оплату боргу вих. № 37, від 06.07.2020, з відтиском печатки та відміткою відповідача про її отримання (а. с. 15) та акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.06.2020 між сторонами на загальну суму 12933,39 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін (а. с. 14).

Слід зазначити, що підписання відповідачем вказаної видаткової накладної, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання по оплаті товару у погоджений строк не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12933,35 грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Зауваження чи заперечення зі сторони відповідача щодо отриманого товару матеріали справи не містять.

За таких обставин позивачем виконано взяті за договором зобов`язання.

Станом на дату розгляду справи, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно з договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу основного боргу на загальну суму 12933,35 грн.

4. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1293,34 грн. штрафу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1293,34 грн. 10% штрафу.

Згідно з п. 6.2 договору за порушення строків оплати вказаних в п. 3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від інших зобов`язань за цим договором. При порушенні покупцем строків оплати вказаних в п. 3.3. даного договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п.6.2. договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. Також постачальник залишає за собою право призупинити відпуск товару до повної оплати попередніх партій.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту п. 6.2 договору судом встановлено наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення 1293,34 грн. 10% штрафу.

5. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 323,33 грн. інфляційних втрат та 432,53 грн. 3 % річних згідно з розрахунками, викладеними у позовній заяві.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд дійшов висновку про те, що вони є правильними та підлягають задоволенню на заявлені суми.

5. Висновок Господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до приписів чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню на загальну суму 14982,55 грн., з яких, 12933,35 грн. основного боргу; 1293,34 грн. штрафу; 323,33 грн. інфляційних втрат; 432,53 грн. 3 % річних.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Орхідея" (10004, м. Житомир, вул. Романа Шухевича (Сабурова), 3, код ЄДРПОУ 22048438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" (10003, м. Житомир, вул. Покровська, 54, код ЄДРПОУ 39460635):

- 12933,35 грн. основного боргу;

- 1293,34 грн. штрафу;

- 323,33 грн. інфляційних втрат;

- 432,53 грн. 3 % річних;

- 2102,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.12.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)