Рішення

від 22.12.2020 по справі 909/682/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/682/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК"

до відповідача: Приватного підприємства "Щебінь України"

про стягнення заборгованості за договором поставки від 08.05.2012 №2012/111 в сумі 15052,00 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Щебінь України" про стягнення заборгованості за договором поставки від 08.05.2012 №2012/111 в сумі 15052,00 грн. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позовну заяву (вх.№11311/20) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував подати заяву у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 07.08.2020). Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу, рекомендованою кореспонденцією, на зазначену у позовній заяві адресу: 77301, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Польова, буд. 41; зазначена адреса також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

Однак, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 07.08.2020, повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 2012/111 від 08 травня 2012 року.

При цьому позивач покликається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК" (покупець) перераховувало ПП "Щебінь України" (постачальник) кошти за поставку товару.

Натомість, відповідач поставив товар лише на частину грошових коштів, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в сумі 15052,00 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми.

Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями ст. 193 ГК України, ст. 11, 525, 526, 530, 570, 610, 693, 712 ЦК України.

Позиція відповідача.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.08.2020 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке. 08 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еск", як покупцем (далі - позивач) і Приватним підприємством "Щебінь України", як постачальником (далі - відповідач) укладено Договір поставки № 2012/111 та Специфікацію №1.

У відповідності до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язався поставити у власність покупця продукцію - щебінь гранітний, фракція 25-60 мм (п. 1.1.1.), а покупець приймати продукцію і своєчасно проводити оплату на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору поставка продукції здійснюється на підставі належним чином оформлених заявок покупця, які сторони погоджують між собою й передають факсом, поштою або особисто. Поставка здійснюється не пізніше 5 (п`яти) банківських днів від дати вказаної в заявці за умови виконання п. 3.2 стосовно передоплати.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що покупець сплачує постачальникові вартість кожної замовленої партії продукції на умовах 100% передоплати.

Термін дії договору визначено у розділі 7.

Договір набирає чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2012 р., за винятком випадку, якщо до моменту закінчення дії договору не проведений остаточний розрахунок сторін. У цьому випадку дія договору продовжується до остаточного взаєморозрахунку сторін (п. 7.1 Договору).

У відповідності до умов Договору та специфікації до нього, постачальник (відповідач) виставив покупцю (позивачу) рахунок № 6 від 07 лютого 2018 року на оплату 690 т. щебня гранітного ф. р. 20-40 (люкові на піввагони) на суму 151800, 00 грн. (а.с. 28).

08.02.2018, згідно зазначеного вище рахунку, покупцем (позивачем) здійснено передоплату на поставку 345 т. щебню у розмірі 75900,00 грн. (а.с. 29-30).

Постачальник (відповідач) прийняті на себе договірні зобов`язання щодо поставки щебню належним чином не виконав - поставив 208,4 т. щебню на суму 45848,00 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: № 38 від 24 березня 2018 року на суму 30228,00 грн. (а.с. 34), № 63 від 17 квітня 2018 року на суму 15620,00 грн. (а.с.31). В матеріалах справи також наявні копії відповідних накладних та приймальних актів (а.с. 32, 33, 35, 36).

Недопоставка позивачу щебню склала 136,6 т. на суму 30052,00 грн.

27 липня 2018 року, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 7 (а.с. 38-39) з вимогою поставити у 10-ти денний строк (до 13 серпня 2018 року) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" 136,6 т. щебню графітного або повернути платіж в розмірі 30052,00 грн; доказ направлення претензії відповідачу наявний в матеріалах справи.

31.07.2018, відповідачем здійснено перерахунок коштів на рахунок позивача у розмірі 15000,00 грн (а.с. 42), решта суми попередньої оплати в розмірі 15052,00 грн постачальником не повернуто.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості оплаченого, проте непоставленого товару по договору.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Внаслідок укладення договору поставки № 2012/111 від 08.05.2012 між сторонами у відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього; укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України), отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язаний, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язаний має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач, згідно вимог п. 3.2 договору, здійснив попередню оплату товару, проте відповідачем не поставлено товар на суму 15052,00 грн, перерахованих коштів позивачу не повернуто.

В ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, з огляду на те, що відповідачем не поставлено товар на суму 15052,00 грн, перерахованих коштів позивачу не повернуто, даний факт підтверджується документально та не спростований відповідачем, вимога про стягнення 15052,00 грн. є обґрунтованою, а позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" до Приватного підприємства "Щебінь України" про стягнення заборгованості за договором поставки від 08.05.2012 №2012/111 в сумі 15052,00 грн. задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Щебінь України" (77301, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Польова, буд. 41, ідентифікаційний код 36981274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Чумацький шлях, 2а, ідентифікаційний код 24447421) - заборгованість в сумі 15052,00 (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят дві гривні) та судовий збір в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 22.12.2020.

Суддя Л.М. Неверовська