Рішення

від 18.12.2020 по справі 910/10387/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2020Справа № 910/10387/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/10387/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Бондаренко Людмили Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київська міська рада

про визнання припиненим права користування земельною ділянкою в частині та визнання права користування земельною ділянкою в частині

Представники учасників справи:

від позивача: Пулинець Б.А.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бондаренко Людмила Миколаївна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ (далі - відповідач) про визнання припиненим права користування земельною ділянкою в частині та визнання права користування земельною ділянкою в частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлового приміщення та має намір укласти договір оренди земельної ділянки з міською радою, що знаходиться під цим приміщенням, однак відповідач у добровільному порядку не надає своєї згоди на вилучення частини земельної ділянки, що перебуває у нього в користуванні, у зв`язку з чим просить визнати припиненим право користування земельною ділянкою в частині, що знаходиться під нежитловим приміщенням та визнати за позивачем право користування цією земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 відкрито провадження у справі №910/10387/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.09.2020.

11.09.2020 до відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки згідно вимог частини 6 статті 120 Земельного кодексу України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, однак в договорі купівлі-продажу, на підставі якого позивач набув право власності на нежиле приміщення відсутня така істотна умова, як кадастровий номер земельної ділянки. Доказів того, що земельна ділянка на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, що належить позивачу, сформована в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номеру у встановленому законом порядку позивачем не надано. Разом з цим, відповідач зауважує на тому, що відповідно до пункту 2.3 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, у разі подання клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд, відповідно приписами статті 120 Земельного кодексу України, нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини не вимагається.

В судовому засіданні 15.09.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про задоволення усного клопотання позивача про залучення до участі у справі Київської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 06.10.2020.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи, до виключної компетанції якої належить право розпорядження земельними ділянками, судом залучено її до участі у справі у відповідності до вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України.

17.09.2020 до відділу діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що спірна земельна ділянка сформована та є об`єктом речового права в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, оскільки має присвоєний кадастровий номер та визначені якісні характеристики. Відтак, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ Союз-Інформ вимагається нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача для здійснення поділу спірної земельної ділянки та оформлення права користування позивача на частину земельної ділянки.

02.10.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскільки відповідач є користувачем земельної ділянки за кадастровим номером №80000000000:91:115:0015, то у відповідності до пункту е статті 56 Закону України Про землеустрій надання нотаріально посвідченої згоди землекористувача на поділ земельної ділянки є обов`язковим.

06.10.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивач просить визнати право користування не на всю земельну ділянку, яка перебуває у користуванні відповідача і є сформованою, а на частину земельної ділянки, яка не сформована в окрему земельну ділянку, тобто не має визначеної площі, меж та окремого кадастрового номеру.

В судовому засіданні 06.10.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку подання відповіді на відзив та прийняття його до розгляду, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 27.10.2020.

В судовому засіданні 27.10.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 17.11.2020.

У судовому засіданні 17.11.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи на 08.12.2020.

У судовому засіданні 08.12.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи на 18.12.2020 у зв`язку з неявкою позивача.

В судовому засіданні 18.12.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, втім у поданих 17.09.2020 поясненнях по справі просила розгляд справи проводити без участі її представника.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Пономарьов проти України" вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 13.11.2000, за яким Київська міська рада передала, а Товариство прийняло земельну ділянку у місті Києві, вул. Білоруська, 2 загальною площею 0,2347 га для будівництва та обслуговування торговельного комплексу строком на 10 років з переважним правом поновлення договору оренди після його закінчення. Вказаний договір зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 21.12.2000 за №91-6-00013 у книзі записів державної реєстрації.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:91:115:0015, місце розташування м. Київ, вул. Білоруська, 2, загальною площею 0,2347 га, надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ .

З інформаційної довідки №185403858 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 7589,1 кв.м. (торговий центр) з розміром частки 983/1000 за адресою м. Київ, вул. Білоруська, 2.

05.06.2019 між позивачем, як покупцем, та фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як продавцями, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким продавець-1 та продавець-2 відчужили належні їм частки у розмірі 17/20 та 3/20 відповідно, нежилого приміщення №2 загальною площею 180,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 2.

Листом б/н від 11.03.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати у строк 10 робочих днів нотаріально посвідчену письмову згоду на вилучення частини, припинення права користування та розірвання договору оренди відносно частини земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем у листі-відповіді №24 від 16.03.2020 зазначено, що поділ земельної ділянки передбачає дотримання відповідної процедури, яка полягає, зокрема, у формуванні технічної документації із землеустрою, обов`язок складення якої покладається на зацікавлену особу, а виготовлення технічної документації передбачає отримання згоди Київської міської ради, як власника земельної ділянки. Відтак, для вирішення звернення по суті та прийняття рішення щодо надання згоди запропоновано позивачу надати: копію договору купівлі-продажу від 05.06.2019; викопіювання з кадастрової карти із значенням меж земельної ділянки; згоду Київської міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою.

Головне управління Держгеокадастру у місті Києві листом №29-26-0.22-1418/2-20 від 03.04.2020 на адвокатський запит Пулинця Б.А. №07-03/20 від 26.03.2020 в інтересах позивача, повідомлено про те, що згідно переданої інформації Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради до 01.01.2013 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:115:0015 на праві оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ 21.12.2001 зі строком дії речового права - 10 років.

27.03.2020 позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за місцем розташування м. Київ, вул. Білоруська, буд. 2, приміщення №2.

За наслідком розгляду вищевказаного клопотання, Департамент земельних ресурсів листом №0570202/2-7077 від 07.04.2020 повідомив позивача про те, що оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності декількох суб`єктів, можливе шляхом надання у користування та укладення договору оренди земельної ділянки з усіма співвласниками будинку, будівлі або споруди, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб (множинність сторін).

24.04.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому просив у строк 10 робочих днів надати нотаріально посвідчену письмову згоду на вилучення частини, припинення права користування та розірвання договору оренди відносно частини земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, відповідач залишив даний лист позивача без задоволення, а листом від 15.05.2020 повідомив, що у зв`язку з відсутністю договірних відносин з серпня 2019 року щодо надання послуг з обслуговування нежитлового приміщення №2, яке належить на праві власності позивачу, він буде вимушений з травня 2020 року відключити позивача від інженерних мереж.

19.05.2020 позивач повторно звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач є власником нежитлового приміщення №2 загальною площею 180,5 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Білоруська, буд. 2 на підставі договору купівлі-продажу і до нього фактично перейшло право користування земельною ділянкою в частині, на якій розташоване відповідне майно, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить визнати припиненим у відповідача право користування земельною ділянкою під нежитловим приміщенням з 05.06.2019 та визнати за позивачем відповідне право користування в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:115:0015.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що земельна ділянка за якою позивач просить визнати право користування не є окремо сформованою, так як відсутній кадастровий номер, та є частиною земельної ділянки за кадастровим номером №8000000000:91:115:0015 користувачем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ .

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.

Згідно частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

При вирішенні спору стосовно захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки необхідно надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналізуючи вищевикладене, слід зазначити, що відповідно до статей 377 Цивільного кодексу України, 120 Земельного кодексу України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №921/99/18, від 20.03.2019 у справі №910/6186/17 та від 21.01.2019 у справі №910/22093/17.

Як зазначено в обґрунтування позовних вимог, враховуючи, що позивачем набуто право власності на нежитлове приміщення, то право користування земельною ділянкою у попереднього власника є припиненим, а саме вказане право перейшло до нового власника. Відтак, серед позовних вимог заявлено щодо визнання припиненим права користування у відповідача земельною ділянкою в частині, яка розташована під нежитловим приміщенням, яке належить позивачу.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

При цьому, частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Отже, до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України Про оренду землі право користування (оренди) саме тією земельною ділянкою, як об`єктом цивільних прав, кадастровий номер якої зазначено в договорі, що передбачає набуття права власності на будівлю, незалежно від її цільового призначення, але не частиною такої земельної ділянки.

Для переходу (передачі орендарем) права, в тому числі оренди, на частину земельної ділянки обов`язковим є попереднє виділення такої частини в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера (частина 6 статті 120 Земельного України), тобто, після набуття такою частиною земельної ділянки статусу об`єкта цивільних прав (стаття 79-1 Земельного кодексу України).

Так, статтею 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №910/14257/18.

Позаяк, судом встановлено, що частина земельної ділянки під об`єктом нерухомості, який належить позивачу, ані станом на 05.06.2019, тобто на дату набуття права власності, ані під час розгляду справи, попередньо виділена в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера не була, а саме нежитлове приміщення є складовою частиною торговельного центру, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:91:115:0015, користувачем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ . При цьому, договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.06.2019 погоджено набуття права власності лише щодо нежитлового приміщення №2 загальною площею 180,5 кв.м., право користування земельною ділянкою з визначеним кадастровим номером, як то передбачено частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України, він не містить.

За змістом статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. При цьому, відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства у сфері регулювання земельних правовідносин, вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 2 належить до виключної компетенції Київської міської ради.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в користування.

Доказів того, що Київська міська рада в межах наданих їй повноважень приймала у встановленому порядку рішення щодо виділення позивачу спірної частини земельної ділянки у користування не надано.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування приписів статті 116 і частини першої статті 124 Земельного кодексу України викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563.

Рішенням Київської міської ради №241/2463 від 20.04.2017 затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві (далі - порядок), який розроблений з метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Пунктом 2.1 Порядку визначено, що зацікавлена особа звертається до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

При цьому, пунктом 2.3 Порядку встановлено, що у разі подання клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини не вимагається.

За умовами пунктів 2.7, 2.8 Порядку проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується та приймається у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради. Рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передається у встановленому порядку до приймальні Київради із земельних питань для внесення інформації до міського земельного кадастру та видається під час звернення зацікавленій особі або уповноваженому нею представнику разом із матеріалами справи-клопотання для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктами 3.1 та 3.2 вищевказаного Порядку передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення Київської міської ради про надання дозволу на його розроблення або без такого дозволу у разі якщо зацікавленою особою відповідно до законодавства та цього порядку набуто право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, крім випадку, коли право на земельну ділянку підлягає набуттю на конкурентних засадах (земельних торгах). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється на підставі резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради на розроблення такої документації.

Після державної реєстрації земельної ділянки (внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру про документацію із землеустрою) зацікавлена особа з метою прийняття Київською міською радою відповідного рішення щодо розпорядження земельною ділянкою звертається в установленому порядку до центру надання адміністративних послуг з заявою на отримання адміністративної послуги (п. 3.9 Порядку).

За результатами розгляду заяви на отримання адміністративної послуги Київська міська рада приймає відповідне рішення щодо розпорядження земельною ділянкою в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради (п. 3.17 Порядку).

Втім, позивач, як власник нерухомого майна, розташованого на частині земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача, не надав доказів вчинення ним всіх необхідних й передбачених законом дій, спрямованих на оформлення права користування відповідною частиною земельної ділянки, в тому числі і щодо оформлення у відповідності до статті 79-1 ЗК України відповідної частини земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права.

При цьому судом враховано, що як право оформлення, так і визнання розміру такої земельної ділянки, не віднесено до повноважень суду, а належить до повноважень міськради, яка у цьому разі є власником земельної ділянки. Повноваження щодо надання земельної ділянки належать до дискреційних повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Дискреція полягає у повноваженнях визначати не тільки право, але й розмір і конфігурацію земельної ділянки. При наявності дискреційних повноважень органу виконавчої влади або місцевого самоврядування суд не вправі підмінювати ці повноваження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №906/663/18.

Разом з цим, як вже було зазначено вище, доказів того, що Київська міська рада в межах наданих їй повноважень приймала у встановленому порядку рішення щодо виділення позивачу спірної частини земельної ділянки у користування не надано.

Крім того, позивач просить визнати право на земельну ділянку. Однак, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. А стаття 126 ЗК України вказує на те, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Вказаний закон дійсно передбачає набуття речового права за рішенням суду, однак, в даному випадку, враховуючи вищевикладене, таке право може бути надане лише відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. ст. 13, 73, 74, 77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що позивач просить ухвалити судове рішення щодо частини земельної ділянки, яка не містить визначеної площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, як окремого об`єкта цивільного права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про здійснення відповідачем перешкод у користуванні майном шляхом вимкнення електропостачання на об`єкті, як підставу для задоволення позову, оскільки обраний в даній справі спосіб захисту не є належним та не призведе до відновлення порушеного права щодо перешкод у користуванні майном.

Також, враховуючи, що, в даному випадку, позивачем набуто право власності не на весь торговий центр, який знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в користуванні відповідача та є сформованим об`єктом з кадастровим номером, а лише на його частину - нежитлове приміщення №2 площею 180,5 кв.м. і вимогами частини 6 статті 120 ЗК України визначено, що укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера, суд зауважує на тому, що обставини даної справи є відмінними від обставин, які окреслені у наведених в позовній заяві постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бондаренко Людмили Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Інформ про визнання припиненим права користування земельною ділянкою в частині та визнання права користування земельною ділянкою в частині відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22.12.2020.

Суддя Т.В. Васильченко