Рішення

від 09.12.2020 по справі 910/9898/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2020Справа № 910/9898/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6Д; ідентифікаційний код 38537759)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК Ресторанс" (02217, м. Київ, пр-т. Маяковського, буд. 12-Б, кв. 10; ідентифікаційний код 40705725)

про стягнення 713 235, 10 грн,

Представники сторін:

від позивача: Ярошенко Д.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК Ресторанс", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача за договором оренди № А9015 від 22.12.2016 заборгованість з орендної плати - 372 218, 92 грн, заборгованість по сплаті плати з обороту - 66 688, 00 грн, штрафні санкції - 219 453, 46 грн та інфляційні нарахування - 54 874, 72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

28.07.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у зв`язку з тим, що на думку позивача справа не відноситься до категорії незначної складності або ж до категорії малозначних справ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/9898/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2020.

Судове засідання призначене на 16.10.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 справу призначено до розгляду на 18.11.2020.

03.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2020.

03.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення позивача щодо формування суми заборгованості.

У судовому засіданні 09.12.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив про їх задоволення в повному обсязі, також просив суд вирішити питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 09.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК Ресторанс" (далі - орендар) був укладений договір оренди № А9015 приміщення площею 330 м 2 на першому поверсі торгово-розважального центру "Лавина", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, з метою розміщення закладу громадського харчування "Европаб", за умовами п. 2.1. якого орендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування орендарю приміщення, а орендар зобов`язується прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому договору оренди платежі та виконувати інші умови цього договору оренди.

Згідно п. 3.1. цей договір оренди набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди

Зобов`язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати орендарем на користь орендодавця будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії договору оренди (в тому числі, дострокового).

Відповідно до п. 10.1. договору з моменту передачі орендареві приміщення орендар зобов`язаний сплачувати на користь орендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором.

Порядок нарахування та сплати орендної плати передбачений статтями 10, 11, 12, 13 договору.

За умовами п. 11.3. договору сторони погодили, що плата з обороту сплачується орендарем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання орендодавцем щомісячного статистичного звіту орендаря, який підтверджує загальний товарообіг орендаря за відповідний місяць, і виставлення орендодавцем відповідного рахунку на сплату плати з обороту.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному. Орендодавець має право встановити різні банківські рахунки для окремих частин орендної плати.

Орендар компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Орендар також зобов`язується компенсувати орендодавцю витрати, які несе орендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру (п. 17.1. договору).

Використання орендарем приміщення за цільовим призначенням розпочалося 02.03.2017 - з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення в орендне користування (додаток № 2).

Позивач зазначає, що ним вчасно виставлялися рахунки на оплату орендної плати, зокрема, окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту.

Крім того, як про це зазначає позивач і рахунки на оплату орендної плати, і акти надання послуг передавались безпосередньо в приміщенні, що орендується під підпис працівників відповідача, що підтверджується підписами у відповідних реєстрах.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконує свою частину договірних зобов`язань, зокрема, щодо оплати орендної плати, внаслідок чого в останнього й утворилася заборгованість по сплаті орендної плати за травень 2018 в розмірі 372 218, 92 грн, та плати з обороту в розмірі 66 688, 00 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування штрафних санкцій в розмірі 219 453, 46 грн та інфляційних втрат в розмірі 54 874, 72 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № А9015 від 22.12.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 28.05.2018 між орендодавцем та орендарем було підписано договір про розірвання договору оренди № А9015 від 22.12.2016, відповідно до умов якого договір оренди було розірвано 31.05.2018.

31.05.2018 між сторонами було підписано акт приймання-повернення приміщення з орендного користування, на підставі якого приміщення було повернуто орендодавцю, а орендар припинив здійснення в приміщенні господарську діяльність.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та що у свою чергу встановлено судом, позивач належним чином виконував обумовлені договором зобов`язання, зокрема, виставляв рахунки на оплату орендної плати, окремо на основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками товариств акти надання послуг. Отримання рахунків на оплату та актів надання послуг також підтверджується підписами у відповідних реєстрах, копії яких містяться в матеріалах справи.

Із наведених позивачем в таблиці нарахувань та оплат, судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 438 906, 92 грн, яка складається із заборгованості:

- плати з обороту в сумі 66 688, 00 грн, згідно рахунку на оплату № 4813 від 31.10.2017,

- з орендної плати за лютий 2018 - 0,80 грн, згідно рахунку на оплату № 89 від 10.01.2018 на суму 368 561,16 грн, акт надання послуг № 1031 від 28.02.2018 на суму 368 561, 16 грн, з яких сплачено 368 560, 36 грн,

- з орендної плати за травень 2018 року - 372 218,12 грн, згідно рахунку на оплату № 3119 від 10.04.2018 на суму 401 896, 44 грн, акт надання послуг № 3734 від 31.05.2018 на суму 401 896,44 грн, з яких сплачено 29 678, 32 грн. - 14.08.2018.

Відтак, загальна сума заборгованості по сплаті орендної плати та плати з обороту за період листопад 2017 - травень 2018 складає 438 906, 92 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором оренди № А9015 від 22.12.2016 належним чином, проте, відповідач в порушення зобов`язань передбачених договором оренди, орендну плату та плату з обороту здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого в останнього й утворилася заборгованість в розмірі 438 906, 92 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № А9015 від 22.12.2016 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 438 906, 92 грн, з яких: 372 218, 92 грн оплата орендної плати та 66 688, 00 грн плата з обороту, підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 219 453, 46 грн та інфляційних втрат в розмірі 54 874, 72 грн, то суд вказує наступне.

В п. 20.6. договору сторони погодили, що в тому випадку, якщо орендар прострочить сплату орендодавцеві будь-яких платежів, орендар сплачує на користь орендодавця наступні штрафні санкції:

- у випадку прострочення більш, ніж на 3 (три) робочих дні - договірні штрафні санкції у розмірі 10% (десять відсотків) від суми прострочення.

- у випадку прострочення більш, ніж на 5 (п`ять) робочих днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) від суми прострочення;

- у випадку прострочення більш, ніж на 10 (десять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від суми прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків штрафних санкцій та інфляційних втрат та встановлено, що їх нарахування не суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства, відповідно, здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимоги про стягнення в відповідача штрафних санкцій в розмірі 219 453, 46 грн та інфляційних втрат в розмірі 54 874, 72 грн підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК Ресторанс" (02217, м. Київ, пр-т. Маяковського, буд. 12-Б, кв. 10; ідентифікаційний код 40705725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Лавина" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6Д; ідентифікаційний код 38537759) заборгованість з орендної плати в розмірі 372 218 (триста сімдесят дві тисячі двісті вісімнадцять) грн 92 коп., заборгованість по сплати з обороту в розмірі 66 688 (шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 00 коп., штрафні санкції в розмірі 219 453 (двісті дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 46 коп., інфляційних втрат в розмірі 54 874 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 72 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 698 (десять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 54 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.12.2020

Суддя Д.О. Баранов