Рішення

від 10.12.2020 по справі 910/11489/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа № 910/11489/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/11489/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Юдіна Максима Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет

про стягнення 384496,34 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Юдін М.А., Косун В.А.;

від відповідача: Зугравий В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Юдін Максим Анатолійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет (далі - відповідач) про стягнення 384496,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг в сфері інформатизації №22/19-ЮТТ від 14.08.2019 не розрахувався за надані послуги у травні-червні 2020 року, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 381940,00 грн та пеню у розмірі 2556,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 відкрито провадження у справі №910/11489/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.09.2020.

04.09.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 187580,00 грн, яка визначена відповідно до специфікації №9 від 30.04.2020 та підписаного за результатом її виконання акту здачі-приймання №5 від 29.05.2020. В частині стягнення 194360,00 грн на підставі акту здачі-приймання №6 від 29.06.2020, який підписаний позивачем односторонньо заперечує, оскільки відсутня специфікація на замовлення зазначених в акті робіт у позивача у червні 2020 року, яка є обов`язковою за умовами укладеного договору. При цьому, зауважує на тому, що жодних робіт, які вказані позивачем у акті здачі-приймання №6 від 29.06.2020 ним не погоджувалися і не замовлялися.

Судове засідання, призначене на 08.09.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 призначено підготовче засідання на 06.10.2020.

29.09.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи електронних доказів, що підтверджують замовлення та виконання робіт позивачем у червні 2020 року, а саме компакт-диск, засвідчений ЕЦП, який містить аудіозапис телефонної розмови з представником відповідача та розруківки скриншоту листування через месенджер Telegram.

Також 29.09.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного договору, специфікації та акти здачі-приймання робіт надавались виконавцям, в тому числі й позивачу, в кінці місяця по закінченню виконання замовлених робіт. В свою чергу, позивач отримував завдання через програмне забезпечення Jira та Confluence , що може бути підтверджено іншими виконавцями, які працювали з позивачем у спірному періоді.

В судовому засіданні 06.10.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про встановлення відповідачу строку - протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання суду заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 03.11.2020.

02.11.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання-заперечення щодо приєднання до матеріалів справи електронних доказів позивача, оскільки скриншоти переписки між позивачем та працівниками відповідача жодним чином не фіксують та не доводять наявності заборгованості перед позивачем за червень місяць, а наданий аудіозапис не може вважатися належним доказом фіксації певних подій, оскільки не містить необхідних реквізитів для такого доказу, а саме фіксації часу та дати запису, місця події.

Судове засідання, призначене на 03.11.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

11.11.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання заяв свідків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 призначено підготовче засідання на 24.11.2020.

В судовому засіданні 24.11.2020, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення строків для подання додаткових доказів та приєднання їх до справи та, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 04.12.2020.

03.12.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами.

В судовому засіданні 04.12.2020 у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 10.12.2020.

В судовому засіданні 10.12.2020 позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити; представник відповідача проти позовних вимог заперечив частково.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

14.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Юдіним Максимом Анатолійовичем (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг в сфері інформатизації №22/19-ЮТТ (далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого, замовник доручає, приймає та оплачує виконане замовлення в сфері інформатизації, а виконавець бере на себе виконання та здачу замовлення, зміст і обсяги якого в цілому та по етапах визначаються сторонами в специфікації.

При цьому, в п. 1.1 договору сторони визначили, що замовлення - завдання, надане замовником виконавцеві на умовах договору та специфікації, а специфікація (додаток №1 до цього договору) - документ, підписаний сторонами на виконання умов договору, який містить в собі замовлення (декілька замовлень) замовника виконавцеві, в якому обумовлені терміни виконання, характеристика замовлення, розмір винагороди та інші вимоги, погоджені сторонами і що складають невід`ємну частину договору.

Пунктом 2.2 та 2.3 договору передбачено, що замовлення виконується виконавцем у відповідності до узгодженої сторонами специфікації, а також загальних, технічних, наукових та інших вимог. Термін виконання окремих етапів (розділів, частин) замовлення визначається специфікацією.

Умовами пункту 3.1 та 3.2 договору передбачено, що за фактично відпрацьований час виконання замовлення за місяць на умовах договору замовник сплачує виконавцеві винагороду, загальний розмір якої визначається у специфікації по кожному конкретному замовленні та відображається сторонами в акті здачі-приймання виконаного замовлення. Замовник здійснює сплату винагороди виконавцеві протягом 10 календарних днів з дати підписання акту-приймання виконаного замовлення. За домовленістю сторін, замовник може здійснювати передоплату виконавцеві, з огляду на строки завершення надання окремих обсягів (етапів) замовлення.

Приймання виконаного замовлення або його окремих частин фіксується шляхом підписання акту здачі-приймання виконаного замовлення уповноваженими представниками сторін у двох примірниках, що підтверджує факт виконання замовлення виконавцем (п.п. 4.3.1 договору). Акт здачі-приймання виконаного замовлення оформлюється по завершенню виконання певних обсягів замовлень, визначених відповідною специфікацією (п.п. 4.3.2 договору). Підписання сторонами акту здачі-приймання виконаного замовлення є підтвердженням того, що замовлення виконане виконавцем в повному обсязі, а якість повністю задовольняє замовника (п.п. 4.3.3 договору). У випадку ухилення замовника від приймання замовлення протягом 5-ти днів після отримання повідомлення, виконавець має право скласти односторонній акт здачі-приймання виконаного замовлення, який є підставою для отримання виконавцем винагороди (п.п. 4.3.4 договору). В акті здачі-приймання виконаного замовлення обов`язково зазначається склад замовлення, яке було виконане та розмір винагороди відповідно до специфікації (п.п. 4.3.7 договору).

Строк дії договору встановлюється з 14.08.2019 по 31.12.2019 року. Строк дії договору може бути продовжений на наступний календарний рік, якщо жодна сторона не виявила побажання про закінчення умов договору, повідомивши іншу сторону за 30 календарних днів до спливу терміну дії договору (пункт 10.1 та 10.2 договору).

Виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо замовник порушує умови пункту 3.2 договору (пункт 11.3.2 договору).

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

30.04.2020 між сторонами підписано специфікацію по наданню послуг в сфері інформатизації №9 до договору, якою погоджено найменування послуг/робіт, орієнтовний час виконання в годинах та вартість за одну годину.

На виконання умов вищевказаної специфікації до договору, 29.05.2020 року між сторонами складено акт здачі-приймання №5, за яким виконавцем у травні 2020 надані, а замовником прийняті послуги вартістю 187580,00 грн.

Окрім того, як зазначає позивач, ним у червні 2020 року були надані послуги в сфері інформатизації на суму 194360,00 грн та, оскільки замовник ухилився від прийняття замовлення, ним у відповідності до пункту 4.3.4 договору складено в односторонньому порядку акт здачі-приймання №6 від 29.06.2020, який є підставою для сплати винагороди.

14.07.2020, у зв`язку з відсутністю оплати за вказані періоди, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання даного договору та вимогою сплатити заборгованість за надані ним послуги у період з 01.05.2020 по 22.06.2020 в загальному розмірі 381940,00 грн, додавши до вказаного листа акт наданих послуг за червень 2020 року.

У листі-відповіді №120/20 на лист позивача, відповідач заперечив, як замовлення, так і отримання будь-яких послуг у червні 2020 року на вказану позивачем суму, у зв`язку з чим відмовився від підписання надісланого акту.

Відтак, оскільки відповідач оплату не здійснив, від підписання акту здачі-приймання №6 від 29.06.2020 ухилився, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги визнає у розмірі 187580,00 грн та зазначає, що в червні 2020 року послуги у позивача не замовляв, як і не отримував будь-які роботи від нього про що свідчить відсутність відповідної специфікації за спірний період, яка за умовами укладеного договору є обов`язковою та має передувати акту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що замовник здійснює сплату винагороди виконавцеві протягом 10 календарних днів з дати підписання акту-приймання виконаного замовлення.

Як вбачається з акту здачі-приймання №5 від 29.05.2020, що підписаний позивачем та представником відповідача без зауважень та скріплений печаткою відповідача, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги у травні 2020 року загальною вартістю 187580,00 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих йому в травні 2020 року послуг на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов`язань з оплати наданих в травні 2020 року послуг за договором не виконав, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 187580,00 грн.

При цьому судом враховано, що відповідач, у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги визнає у розмірі 187580,00 грн.

Згідно зі статтями 46, 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо його дії суперечать закону або порушують права чи інтереси інших осіб.

За результатами розгляду справи судом встановлено законність і обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення боргу у розмірі 187580,00 грн, тому визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів не порушує, а відтак приймається судом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання послуг у травні 2020 року, підтверджений матеріалами справи та визнаний відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 187580,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.1.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманих в травні 2020 року послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.1.3 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 1757,60 грн за період з 09.06.2020 по 03.08.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1711,80 грн у період з 10.06.2020 по 03.08.2020 (пеня у період з 10.06.2020 по 11.06.2020: 187580,00*8%/100*366/2=82,00 грн.; у період з 12.06.2020 по 03.08.2020: 187580,00*6%/100*366/53=1629,80 грн.), в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

В той же час суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 194360,00 грн за послуги, які, як зазначає позивач, надані відповідачу в червні 2020 року і відображені в складеному позивачем акті здачі-приймання №6 від 29.06.2020.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, за умовами пункту 2.1 укладеного між сторонами договору визначено, що замовник доручає, приймає та оплачує виконане замовлення в сфері інформатизації, а виконавець бере на себе виконання та здачу замовлення, зміст і обсяги якого в цілому та по етапах визначаються сторонами в специфікації.

Замовлення виконується виконавцем у відповідності до узгодженої сторонами специфікації, а також загальних, технічних, наукових та інших вимог. Термін виконання окремих етапів (розділів, частин) замовлення визначається специфікацією (п. 2.2 та 2.3 договору).

Умовами пункту 4.3.2 договору сторони передбачили, що акт здачі-приймання виконаного замовлення оформлюється по завершенню виконання певних обсягів замовлень, визначених відповідною специфікацією.

При цьому, у розділі 1 цього ж договору сторони погодили визначення термінів, які вживаються у ньому, а саме: замовлення - завдання, надане замовником виконавцеві на умовах договору та специфікації; специфікація (додаток №1 до договору) - документ, підписаний сторонами на виконання умов договору, який містить в собі замовлення (декілька замовлень) замовника виконавцеві, в якому обумовлені терміни виконання; характеристика замовлення; розмір винагороди та інші вимоги, погоджені сторонами і що складають невід`ємну частину договору.

Отже, сторонами встановлено виконання замовлення в сфері інформатизації на підставі обов`язкової відповідної специфікації, якою погоджується замовлення, терміни виконання замовлення, характеристика замовлення, розмір винагороди та інші вимоги, погоджені сторонами, і саме результатом виконання замовлення, визначеного в специфікації, складається акт здачі-приймання, в якому, згідно п. 4.3.7 договору, обов`язково зазначається склад замовлення, яке було виконано та розмір винагороди відповідно до узгодженої специфікації.

Тобто, сторонами у договорі про надання послуг у сфері інформатизації №22/19-ЮТТ від 14.08.2019 погоджено певний порядок черговості дій щодо здійснення замовлення, виконання замовлення, прийняття його та оплату. Так, на початку періоду сторони підписують специфікацію з визначенням часу виконання послуг/робіт, їх вартістю, а в кінці періоду підписують акт здачі-приймання, який відтворює узгоджені умови підписаної специфікації та свідчить про виконання позивачем саме тих робіт і з тією вартістю, які були у нього замовлені відповідачем та відображені у відповідній специфікації.

Про таку послідовність дій свідчать і наявні в матеріалах справи специфікація №9 від 30.04.2020 про замовлені послуги в травні 2020 року та акт здачі-приймання №5 від 29.05.2020 за травень 2020 року, при цьому, у вказаній специфікації відповідачем не було вказано іншої дати її підписання, ніж та, що зазначена в самій специфікації - 30.04.2020.

Позаяк, стверджуючи про замовлення відповідачем у позивача вказаних ним в односторонньо складеному акті послуг в червні 2020 року, позивачем не надано суду доказів складення сторонами відповідної специфікації, якою б було узгоджено склад замовлення на червень 2020 року, погоджено розмір винагороди, у визначеному позивачем розмірі, та час виконання замовлення. Не надано і будь-яких інших належних та допустимих у відповідності до приписів статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України доказів, з яких би вбачався факт замовлення відповідачем у позивача в червні 2020 року, визначених позивачем послуг, їх вартість у заявленому позивачем розмірі та терміни виконання, як це передбачено умовами договору.

При цьому, зауважуючи у відповіді на відзив про те, що позивач відповідні завдання отримував від відповідача через програмне забезпечення Jira та Confluence , доказів цього не надав, як і не заявив клопотання про витребування таких доказів у відповідності до вимог статті 81 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Тоді як, суд, згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Заслуханий в судовому засіданні 04.12.2020 аудіозапис телефонної розмови, що міститься на портативному пристрої Samsung Galaxy Note 10 та записаний у форматі МР3 на компакт-диску, посвідченому ЕЦП також не містить інформації щодо замовлення відповідачем у позивача в червні 2020 року, вказаних позивачем робіт та узгодження їх вартості. З наданого позивачем запису телефонної розмови не можливо встановити обставини на які посилається позивач, оскільки зі змісту розмови не вбачається, що замовником погоджено замовлення на червень 2020 року чи прийняття саме тих робіт з вказаним фактичним часом виконання та такою їх вартістю, які відображені позивачем в акті здачі-приймання №6 від 29.06.2020.

Не приймаються судом до уваги і показання свідків, оскільки частина 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України наголошує на тому що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Як зазначалось вище, належним доказом здійснення відповідачем замовлення є специфікація, яка є невід`ємним додатком до договору, в якій сторони погоджують, зокрема, склад замовлення та розмір винагороди за таке замовлення, проте відповідної специфікації або іншого належного доказу з якого можливо б було встановити факт замовлення (погодження) відповідачем визначених позивачем робіт та їх вартість позивач суду не надав.

Заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №911/1382/18.

Разом з цим, з показань свідків не вбачається, що позивачем виконувались саме ті роботи, які визначено ним в акті здачі-приймання за червень 2020 року, та які були погоджені відповідачем у визначеному в акті обсязі та вартості.

Не може вважатися належним та достовірним доказом замовлення відповідачем та виконання позивачем в червні 2020 року робіт у визначеному позивачем обсязі та вартості, надана позивачем роздруківка скриншоту листування через месенджер Telegram, оскільки не містить електронного цифрового підпису, як це визначено вимогами статті 96 Господарського процесуального кодексу України, і до того ж зі змісту переписки не вбачається, що замовником погоджено замовлення на червень 2020 року тих робіт з вказаним фактичним часом виконання та такою їх вартістю, які відображені позивачем в акті здачі-приймання №6 від 29.06.2020.

Так, статтею 96 Господарського процесуального кодексу України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Суд зазначає, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

При цьому, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

З огляду на вищевикладене, оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами як здійснення замовлення відповідачем робіт у червні 2020 року у визначеному позивачем обсязі та вартості, як це передбачено умовами договору, так і факт виконання робіт у визначених в акті за червень 2020 року обсягах на загальну суму 194360,00 грн.

При цьому, виходячи з вищевикладеного, складений та підписаний позивачем в односторонньому порядку акт здачі-приймання №6 від 29.06.2020 про виконання робіт у червні 2020 року, без надання погодження таких робіт і їх вартості, зокрема, у специфікації, не є належною правовою підставою для стягнення коштів.

До того ж, умовами пункту 4.3.4 договору встановлено право виконавця скласти односторонній акт здачі-приймання виконаного замовлення у випадку ухилення замовника від приймання замовлення протягом 5-ти днів після отримання повідомлення. Втім, як зазначено вище, позивачем не доведено факт здійснення відповідачем у позивача визначеного позивачем у акті замовлення, як і не надано доказів того, що позивач звертався до відповідача з повідомленням про виконання замовлення та ухилення відповідача від його прийняття до дати складення в односторонньому порядку акту здачі-приймання №6 від 29.06.2020, який відповідачу був направлений лише 14.07.2020.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

З урахуванням фактичних обставин справи та належності і допустимості доказів через призму рішення Європейського суду з прав людини, надані заявником документи не містять доказову цінність суду того, що відповідачем були замовлені ті послуги у обсязі та вартістю, які вказані позивачем в акті виконаних робіт за червень 2020 року.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять погодженої специфікації між сторонами на виконання робіт у червні 2020 року, як то передбачено умовами пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 договору чи будь-яких інших документів які б свідчили про погодження послуг, термін їх виконання та вартість у визначеному позивачем розмірі, а надані позивачем докази не є належними та допустимими в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України на підставі яких можна встановити факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг на суму 194360,00 грн, замовлення та отримання яких заперечує відповідач, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, враховуючи висновки суду про недоведеність позивачем отримання у червні 2020 року замовлення та здійснення робіт у сфері інформатизації на суму 194360,00 грн нарахування пені у розмірі 798,74 грн є безпідставним.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 187580,00 грн та пені у розмірі 1711,80 грн, в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №3/ФОП-2020 від 28.07.2020, укладеного між Адвокатським бюро Вікторії Косун та Фізичною особою-підприємцем Юдіним Максимом Анатолійовичем, додаток №1 до вищевказаного договору від 28.07.2020, детальний опис (акт) наданої правничої (правової) допомоги у справі №910/11489/20 від 27.11.2020, рахунок-фактура №3/ФОП-2020/28-07 від 28.07.2020 на суму 5500,00 грн та квитанція на його сплату №0РНМ-2Н54-ТВН9-Р19В від 31.07.2020, а також виданий Адвокатським об`єднанням Вікторії Косун ордер серії КВ №449410 від 04.08.2020 на ім`я адвоката Косун В.А. про надання правової допомоги позивачу та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КВ №6331 від 14.02.2019 на ім`я адвоката Косун В.А., яка підписували всі заяви по суті спору, подані під час розгляду справи та приймала участь в судових засіданнях.

За умовами пунктів 1 та 2 укладеного договору про надання правничої (правової) допомоги №3/ФОП-2020 від 28.07.2020 бюро зобов`язується здійснювати представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та додаткові (фактичні) витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередній зміст правничої (правової) допомоги бюро за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а бюро бере на себе зобов`язання, яке іменується дорученням, під час строку дії цього договору здійснювати представництво (представляти) клієнта в суді у справі за позовом клієнта до товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет про стягнення заборгованості про надання послуг.

Пунктом 1 додатку №1 до вказаного договору сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання бюро/адвокатом правничої допомоги, вказаної в договорі і визначеної дорученням, у розмірі 5500,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 2707,71 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 87, 88, 96, 129, 191, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Юдіна Максима Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет про стягнення 384496,34 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Тревел Тікет (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86, літера Д, офіс 2.7; ідентифікаційний код 42336637) на користь Фізичної особи-підприємця Юдіна Максима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) борг у розмірі 187580 (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн 80 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 2707 (дві тисячі сімсот сім) грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн 37 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2020.

Суддя Т.В. Васильченко