Рішення

від 30.11.2020 по справі 914/565/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 справа № 914/565/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДВА-Атлант , м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії Львівхолод , м.Львів

про стягнення 56229,39 грн заборгованості за договором поставки №460 від 01.02.2019

за участю представників:

від позивача: Олійник А.Р.;

від відповідача: Гайдукевич О.Я.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ДВА-Атлант до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії Львівхолод про стягнення 56229,39 грн заборгованості за договором поставки №460 від 01.02.2019 р.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2020 р.

30.03.2020 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14297/20).

Ухвалою суду від 02.04.2020 р. задля дотримання карантинного режиму та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 і убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної хвороби суд постановив відкласти підготовче засідання у справі та повідомити учасників справи про дату, час і місце розгляду справи додатково ухвалою суду.

10.04.2020 р. від позивача надійшли відповідь на відзив (вх.№15652/20) та заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№947/20).

У заяві позивач зазначив, що 13.03.2020 р. - після отримання позовної заяви та відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату основної суми заборгованості за товар у розмірі 51735,58 грн, а тому у позивача виникла необхідність зменшити розмір позовних вимог на суму сплаченої відповідачем суми основної заборгованості. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача 4006,92 грн пені, 35,70 грн інфляційних збитків, 451,19 грн 3% річних, а також 2102 грн судового збору і 12000 грн витрат за послуги на правничу допомогу.

Положення статті 46 ГПК України надають позивачу процесуальну можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог з дотримання строку, встановленого законом, - під час підготовчого провадження у справі, а також з дотриманням вимоги щодо надіслання копії такої заяви іншій стороні.

Враховуючи наведене, виходячи з наведених у заяві обставин, суд дійшов висновку про необхідність прийняття поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та здійснення подальшого розгляду справи з її врахуванням.

14.04.2020 р. відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№15853/20).

Ухвалою суду від 16.06.2020 р. датою підготовчого засідання у справі визначено 02.07.2020 р.

02.07.2020 р. позивач подав письмові пояснення (вх.№21023/20) та заяву (вх.№21022/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю витребувати у відповідача журнал вхідної кореспонденції.

В підготовчому засіданні 02.07.2020 р. оголошено перерву до 03.08.2020 р.

Через канцелярію суду надійшла заява позивача (вх.№23165/20 від 03.08.2020 р.) про відкладення розгляду справи через участь представника позивача у розгляді іншої справи у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Ухвалою суду від 03.08.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 03.08.2020 р., підготовче засідання відкладено на 17.08.2020 р.

В підготовчому засіданні 17.08.2020 р. оголошено перерву до 27.08.2020 р.

27.08.2020 р. позивачем подано заяву про уточнення розміру понесених судових витрат (вх.№25321/20) і відповідь на запит (вх.№25317/20).

Ухвалою суду від 27.08.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 27.08.2020 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020 р.

В судове засідання 12.10.2020 р. з`явилися представники сторін.

В судовому засіданні 12.10.2020 р. суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представників сторін. При цьому представник позивача просив позов задоволити, а представник відповідача - в його задоволенні відмовити. В судовому засіданні з розгляду справи по суті представники відповідали на питання, що ставились їм судом та ними одне одному. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів.

Ухвалою суду від 12.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 12.10.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 05.11.2020 р.

Позиач подав заяву про доручення до матеріалів справи виписки по рахунку адвокатського бюро (вх.№29712/20 від 13.10.2020 р.), а також клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивача та його представника (вх.№31900/20 від 05.11.2020 р.)

В судове засідання 05.11.2020 р. сторони явку представників не забезпечили.

Ухвалою суду від 05.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 05.11.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 30.11.2020 р.

В судове засідання 30.11.2020 р. з`явилися представники сторін.

В судовому засіданні 30.11.2020 р. суд продовжив дослідження доказів та перейшов до проведення судових дебатів. Після судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та через відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для його ухвалення.

В судовому засіданні 30.11.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір поставки, на виконання якого за період з серпня по грудень 2019 року позивач поставив товар на суму 78540 грн, проте відповідач в порушення умов договору оплатив його неповністю та здійснював оплати з порушенням встановлених строків, через що після прийняття відповідачем рішення про припинення співпраці і повернення ним залишків нереалізованого товару неоплаченим залишився товар на загальну суму 51735,58 грн.

У зв`язку з цим, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 51735,58 грн боргу, 4006,92 грн пені, 35,70 грн інфляційних збитків та 451,19 грн 3% річних, а у поданій ним та прийнятій судом заяві про зменшення розміру позовних вимог - 4006,92 грн пені, 35,70 грн інфляційних збитків та 451,19 грн 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що положеннями укладеного договору поставки разом з додатками та додатковим договором про надання послуг по просуванню товарів, йому надано право притримувати оплату за товар до моменту погашення постачальником усіх своїх зобов`язань за договором поставки з додатками та здійснювати оплату за товар за вирахуванням вартості товару, який залишається непроданим у мережі покупця згідно його облікової системи.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що він не порушив строків оплати товару, адже на момент настання строків платежу за кожну з партій товару, поставленого відповідно до згаданих в позовній заяві видаткових накладних, вартість залишків непроданого товару у відповідача перевищувала вартість товару, що поставлявся, тобто сума залишків товару постійно перевищувала суму, яка підлягала оплаті, а тому зобов`язання з оплати у відповідача не виникали.

Крім того станом на час настання строків платежу щодо деяких поставок позивач мав прострочену дебіторську заборгованість перед відповідачем з оплати за надані йому послуги з просування товару, що також унеможливлювало обов`язковість здійснення відповідачем платежів.

Відповідач звернув увагу суду на те, що починаючи з 13.01.2020 р. у нього була відсутня реальна можливість здійснювати будь-які платежі на розрахунковий рахунок постачальника, так як з цієї дати банки були зобов`язані приймати до виконання документи на переказ коштів виключно за номерами рахунків за стандартом ІВАN, однак позивач не надав відповідачу своїх банківських реквізитів за цим стандартом, що слід розцінювати як прострочення кредитора, яке дозволяло відповідачеві відстрочити виконання зобов`язання з оплати до дати надання позивачем необхідної інформації.

Відповідач вказав, що він не отримував жодних претензій від позивача ані на поштову, ані на електронну адреси, зазначені в договорі, натомість електронна переписка, долучена до позовної заяви, є лише робочою перепискою між позивачем та відповідальним менеджером зі сторони відповідача.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначив, що відповідач не надав жодних письмових доказів про наявність залишків товару на момент отримання партій товару, стягнення заборгованості щодо яких є предметом спору. Крім того позивач ствердив, що відповідач за весь час співпраці з ним жодного разу не повідомляв про наявність залишків товару, їх кількість чи загальну вартість в той час як поставка здійснювалась зі строгим дотриманням обсягів замовлень відповідача, тому усі твердження останнього про наявність залишків, а тому нібито неможливість оплатити вартість наступних замовлених партій товару, не відповідають дійсності та є нелогічними, так як за наявності значного обсягу залишків товару незрозумілим є подальше здійснення відповідачем таких замовлень.

На спростування посилань відповідача стосовно наявності у позивача дебіторської заборгованості перед відповідачем за додатковим договором про надання послуг по просуванню товарів та виникнення у зв`язку з цим у відповідача права відстрочити виконання зобов`язань до повного погашення заборгованості по обов`язкових платежах позивача, останній заявив, що відповідач виставив та надіслав позивачеві рахунки на оплату зі значною затримкою та після нагадування самого позивача, тому ці рахунки відповідача були оплачені в межах строків, а прострочення за ними у позивача не виникла.

Позивач ствердив, що зміна реквізитів його банківського рахунку за стандартом ІВАN відбулася після розірвання відповідачем договору шляхом повідомлення про припинення співпраці, а отже у позивача не було обов`язку щодо повідомлення зміни реквізитів рахунку за договором, проте він надав свої реквізити відповідачеві одразу після того, як останній погодився оплатити заборгованість.

Також позивач вказав, що претензія надсилалась в тому числі і засобами поштового зв`язку, а в договорі погоджено, що документи, передані факсом, електронною поштою, електронною системою обміну документами однією із сторін, мають повну юридичну силу і можуть бути використані в якості письмових доказів у суді.

Відповідач пояснив, що товар позивача був новим та таким, що вперше вводився в асортимент, у зв`язку з чим відповідачеві був потрібен деякий час, щоб провести аналіз та зрозуміти, що товар повільно продається, внаслідок чого було прийнято рішення про припинення співпраці з позивачем.

Відповідач звернув увагу на те, що обов`язок повідомляти позивача про наявність залишків не передбачений умовами договору поставки, однак ця інформація могла бути надана на запит позивача в будь-який час.

Як ствердив відповідач, сторони чітко встановили порядок визначення вартості послуг, що надавалися позивачу - у відсотках від вартості поставленого позивачем товару у звітному місяці, тому позивачеві завжди був відомий обсяг наданих послуг, оскільки він узгоджувався з обсягом поставленого товару, та сума, яку йому слід оплатити за послуги. Також позивачем підписано акти надання послуг датою, яка співпадає з датою виставлення рахунків, а тому посилання на те, що затримка оплати сталась внаслідок неодержання рахунків, не відповідають дійсності.

Відповідач заявив, що позивач плутає дату отримання повідомлення про припинення співпраці з датою фактичного припинення дії договору, адже ще 18.02.2020 р. відбувалось повернення товару на підставі цього договору, а без повідомлення реквізитів актуального банківською рахунку позивач ніяк не міг одержати кошти від відповідача.

Відповідач вказав, що за змістом переписка, подана позивачем, не є претензією, оскільки не відповідає вимогам ст. ч.3 ст.222 Господарського кодексу України, а є діловим листуванням із менеджером компанії. Більш того у договорі поставки чітко зазначено поштову адресу та офіційну електронну адресу відповідача, за якими здійснюється листування і на жодну з цих адрес не надходили листи позивача.

Як зазначив позивач, його товар для мережі відповідача не був новим, адже поставлявся відповідачеві ще з 2017 р. на умовах іншого договору поставки, тому при підписанні нового договору поставки відповідачеві достеменно було відомо про те, які запаси товару необхідно замовляти відповідно до темпів його реалізації в мережі за результатами попередньої півторарічної співпраці.

На переконання позивача, зниження темпів та обсягу продажу товарів позивача свідчить лише про неякісність, неефективність та непрофесійність послуг по просуванню товару, які надавав відповідач, відтак зменшення темпів та обсягів продажу товару не може ставитись у вину позивачеві, який, незважаючи на належну якість послуг з просування товару, все одно здійснював їх оплату вчасно та в повному обсязі.

Позивач вважає, що наявність залишків товару та їх обсяг прямо впливає на строки та порядок оплати наступних партій товару, а отже є його істотною умовою, щодо якої сторони мають дійти згоди, отже таку інформацію відповідач зобов`язаний був повідомити позивачеві, незважаючи на те, що такий обов`язок не прописаний в договорі, адже вказана інформація має демонструвати іншій стороні добросовісне виконання умов договору заради уникнення можливих претензій та нарахування штрафних санкцій.

Позивач звернув увагу суду на те, що відповідач ніколи не надавав жодної інформації щодо наявності залишків товару в пояснення причин прострочення ним оплати товару у відповідь на претензії позивача, які подавались до відкриття провадження у цій справі.

За твердженнями позивача, він міг здійснити оплату послуг без наявності рахунку лише за умови одночасного дотримання таких встановлених договором умов як попереднє погодження сторонами вартості у форматі обміну електронними повідомленнями та направлення позивачем скан-копії акту зі своїм підписом; надання відповідачем реквізитів рахунку, зокрема його номеру, оскільки цей номер в подальшому обов`язково повинен вказуватись в платіжному дорученні, як це передбачено договором.

Позивач заявив, що відповідач в порушення додаткового договору не надав вчасно позивачеві ні рахунку, ні акту наданих послуг (як електронною поштою, так і звичайним поштовим відправленням), ні суми для оплати чи реквізитів рахунку, тому він не може ставити у вину позивачеві несвоєчасну оплату послуг по просуванню товарів, а позивач оплатив отримані рахунки відразу на наступний робочий день після їх отримання.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем підписано акти датою, яка співпадає з датою виставлення рахунку, позивач пояснив, що вказана дата проставлена самим відповідачем станом на день, коли такий акт мав бути згенерованим, і зовсім не свідчить про день проставлення підпису. Це підтверджується також тим, що дата є надрукованою в той час, як позивач має можливість вносити самостійно якісь відомості до такого акту лише здійснивши власноручний запис.

Позивач також пояснив, що відповідач не здійснив жодних дій на підтвердження свого бажання здійснити оплату товару, в тому числі не повідомив позивача, що його спроби здійснити оплату не вдались через неправильні реквізити рахунку, а бажання оплатити заборгованість за поставлений товар виникло у відповідача лише після отримання копії позовної заяви.

Крім того позивач звернув увагу суду на те, що відповідач повинен належним чином виконувати свої зобов`язання за договором незалежно від наявності претензії від іншої сторони.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.02.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДВА-Атлант як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничою компанією Львівхолод як покупцем було укладено договір поставки №460.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору, за даним договором постачальник зобов`язується систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток №3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього; покупець зобов`язується приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, що не перевищують цін узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення.

Згідно з пунктами 1.5. та 1.6. договору, даний договір визначає основні обов`язкові умови співпраці сторін. Інші детальні умови співпраці погоджуються сторонами в комерційних умовах, додаткових угодах та в інших додатках до даного договору. На виконання умов даного договору поставки сторони підписують комерційні умови, положення яких викладаються на підставі домовленостей сторін, та які переукладаються сторонами кожного року. Комерційні умови є невід`ємною частиною даного договору і вважається додатком №1 до нього (далі - Комерційні умови ).

Асортимент і ціна товару, який постачається за цим договором, передбачений у специфікації/ях (додаток №3 до даного договору). На кожну окрему категорію товарів постачальника (за класифікацією, що використовується покупцем) оформляється окрема специфікація. Постачальник в обов`язковому порядку заповнює усі графи специфікації (п.2.1. договору).

У специфікації, яка є додатком №3 до договору поставки, зазначено, зокрема, такі відомості як назва артикула - Супер клей Алтімейт , кількість в упаковці - 50 шт, ціну бе3 ПДВ - 5,95 грн, ціну з ПДВ - 7,14 грн.

За умовами п.2.3. договору, вартість договору складається з загальної вартості товарів, придбаних у постачальника за даним договором.

У відповідності до пунктів 4.1. та 4.2. договору, поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника відповідно до графіку поставок на підставі та у суворій відповідності із замовленням покупця. Поставка товару здійснюється за узгодженими цінами згідно з підписаною сторонами специфікацією. У разі наявності розбіжностей між цінами в товарній (видатковій) накладній, за якою поставлені товари, та цінами діючої специфікації, що підписана сторонами, покупець приймає товар за цінами, що визначені у специфікації, діючій на момент створення замовлення.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної поставки товару на склад покупця, що підтверджується підписами сторін у товаро-транспортній накладні та/або видатковій накладній (п.4.9. договору).

Згідно з п.4.12. договору, приймання товару здійснюється на умовах визначених додатком №5 до договору (правила логістики).

Як передбачено пунктом 4.16. договору, зобов`язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо внаслідок прийняття було встановлено, що постачальник поставив товар, в обсязі і асортименті зазначеному у замовленні з усією супроводжуючою документацією, яка вимагається згідно чинного законодавства України та цим договором, в строк погоджений графіком поставок.

Відповідно до п.6.7. договору, за несвоєчасну оплату за поставлений згідно з замовленням товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Розділом 9 договору сторони погодили положення стосовно зміни, розірвання та припинення договору

Так, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця календарного року (п.9.1.). Строк дії договору щорічно автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна з сторін письмово не заявить про інше за 30 днів до чергового терміну завершення його дії (п.9.2.). Сторони зобов`язані інформувати одна одну в письмовій формі про зміну своїх реквізитів. Ця інформація підписана та скріплена печаткою надсилається рекомендованим листом. Невиконання цієї вимоги звільняє іншу сторону від відповідальності за будь-які можливі наслідки, а всі повідомлення, рахунки, акти, претензії, вимоги, або будь-які інші документи, оформлені відповідно до зазначених в договорі чи належно повідомлених реквізитів, направлені за адресами, вказаними в цьому договорі, вважаються оформленими та надісланими належним чином. Кореспонденція, спрямована по поштових або юридичних адресах, зазначених у даному договорі, вважається направленою по належній адресі. Якщо кореспонденція, направлена по належній адресі не була отримана у зв`язку з відмовою від її прийняття, у зв`язку з неявкою в поштове відділення зв`язку за одержанням листа чи з інших причин, моментом вручення кореспонденції вважається дата надходження кореспонденції в поштове відділення сторони-адресата (п.9.3.) Будь-яка із сторін за даним договором може достроково здійснити його розірвання за умови обов`язкового письмового попередження іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до моменту його розірвання (п.9.5.). Припинення договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, які передбачені даним договором, невиконаних на момент припинення дії договору, а також відповідальності за невиконання будь-якого з цих зобов`язань (п.9.6.).

Пунктом 10.2. договору встановлено, що документи в обумовлених в договорі випадках, передані факсом, електронною поштою, електронною системою обміну документами (ЕDІ) однією із сторін, мають повну юридичну силу і можуть бути використані в якості письмових доказів у суді. документи, оригінали яких необхідні для ведення сторонами бухгалтерської звітності та інші документи, що зазначені в цьому договорі, надсилаються поштою рекомендованими листами або передаються на руки (під підпис) уповноваженим представникам сторін, чи у випадках, визначених цим договором з додатками, електронною системою обміну документами (ЕDІ) з накладанням електронного цифрового підпису, крім випадків, визначених законом та чи цим договором. документи, вручені покупцем під підпис працівнику чи іншій уповноваженій особі постачальника, а також представнику перевізника, що виконує доставку товарів за дорученням постачальника, вважаються врученими постачальнику належним чином.

Цей договір містить елементи різних правовідносин та є змішаним у розумінні ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України. До відносин сторін застосовуються у відповідних частинах положення чинного законодавства України про договори, елементи яких містяться в цьому договорі (п.10.7. договору).

Згідно з п.10.9. договору, з метою оптимізації документообігу між сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, а також заміни паперових юридично значущих первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення на електронні документи, що містять усі реквізити первинного документа та відповідають іншим вимогам закону, сторони дійшли згоди про впровадження та організацію системи електронного обміну документами та ведення первинних документів в електронному вигляді, в порядку та на умовах, визначених додатковою угодою про впровадження та організацію системи електронного обміну документами, даними про товар та ведення первинних документів в електронному вигляді до договору поставки.

У договорі вказано реквізити сторін, зокрема електронні адреси постачальника - dva.atlant@gmail.com, dva-atlant@mail.ru і покупця - office2@lvivcold.com.ua, поточний рахунок постачальника у ПАТ Альфа Банк НОМЕР_1 .

До договору укладено такі додатки і додаткові угоди: додаток №1. Комерційні Умови; додаток №2. Правила документообігу; додаток №3. Специфікація; додаток №3-т. Специфікація (тара); додаток №3.1.2. Картка введення товару (крім алкогольної продукції, пива); додаток №3.2.1. Логістичне повідомлення; додаток №4. Графік поставок; додаток №5. Правила логістики; додаток №6. Облікова картка контрагента; додатковий договір №1 про надання послуг по просуванню товарів; додаткова угода про впровадження та організацію системи електронного обміну документами та ведення первинних документів в електронному вигляді.

У додатку №6 Облікова картка контрагента містяться реквізити постачальника, в тому числі адреси електронної пошти та номер рахунку, зазначені в самому договорі. Також у додатку вказано, що контрагент зобов`язаний негайно (не пізніше 2 днів) інформувати іншу сторону про зміну своїх реквізитів. Невиконання цієї вимоги звільняє іншу сторону від відповідальності за будь-які можливі наслідки, включаючи своєчасність та правильність оплати.

За умовами п.3.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, який визначається комерційними умовами. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка та в останню чергу відшкодовуються інші витрати, пов`язані з виконанням зобов`язання за цим договором (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.4. договору, покупець, повідомивши постачальника, може зменшити свої грошові зобов`язання перед постачальником за поставлений ним товар на суму нарахованих відповідно до договору та додатків до нього штрафних санкцій, грошової винагороди, заподіяних збитків, простроченої заборгованості з оплати послуг, вартості повернутих постачальникові товарів, або які підлягають поверненню постачальнику, чи утилізованих покупцем товарів на основі даного договору та додатків до нього тощо, шляхом проведення заліку зустрічних вимог в порядку передбаченому ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, за винятком випадків, коли це заборонено чинним законодавством України. Зарахування зустрічних вимог здійснюється за заявою покупця не раніше дати її направлення постачальнику. Підписанням цього договору, сторони визнають зустрічними та однорідними усі грошові вимоги згідно цього договору, додаткових договорів та додатків. До моменту погашення постачальником заборгованості за неоплаченими штрафними санкціями, грошовою винагородою, заподіяними збитками, простроченою заборгованістю з оплати послуг, вартістю повернутих постачальникові товарів, або які підлягають поверненню постачальнику, чи утилізованих покупцем товарів на основі даного договору та додатків до нього тощо, покупець може здійснити притримання грошових коштів, які підлягають оплаті постачальнику на суму прострочених зобов`язань постачальника перед покупцем, та зупинити платежі за товар постачальника, отриманий згідно з договором поставки, на суму такої заборгованості.

Додатком №1 Комерційні умови сторони узгодили наступне.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно п.3.1. договору поставки протягом шістдесяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, яким є четвер. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому, оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати. Оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником згідно умов цього договору та вартості залишків товару постачальника у покупця згідно внутрішньої облікової системи покупця (п.1.1. комерційних умов).

У разі наявності з боку постачальника простроченої дебіторської заборгованості за договором, покупець має право відстрочити виконання зобов`язань до повного погашення заборгованості по обов`язкових платежах постачальника (п.1.2. комерційних умов).

Як встановлено в п.1.4. договору, виконуючи даний договір, сторони будуть намагатися збільшувати обсяг поставок - реалізації товару для задоволення потреб споживачів. За згодою сторін, покупець може надавати постачальнику послуги та здійснювати заходи зі стимулювання збуту товарів постачальника. Конкретний перелік таких послуг та заходів, порядок їх надання, а також порядок розрахунків узгоджується сторонами у додатковому договорі №1 про надання послуг по просуванню товару до договору поставки.

В п.1.1. додаткового договору №1 про надання послуг по просуванню Товарів передбачено, що з метою подальшої популяризації товарів торгових марок постачальника, а також підвищення попиту споживачів на товар, що продається в торговій мережі Рукавичка з використанням торгових марок постачальника, постійного збільшення обсягів продажу такого товару в цілому, покупець зобов`язується надавати постачальнику, а постачальник зобов`язується прийняти та оплатити послуги щодо реклами та просування товарів торгових марок постачальника на ринках збуту, послуги по розміщенню продукції під торговими марками постачальника в місцях продажу, послуги з оперативного поповнення обсягів товарів під торговими марками постачальника на стелажах, розміщення інформації про торгові марки та, за необхідності, здійснення передпродажної підготовки товарів під торговими марками постачальника, з використанням власних матеріалів та/або матеріалів, наданих постачальником (далі - Послуги ). У цьому договорі покупець є виконавцем наданих послуг, а відповідно постачальник - замовником зазначених послуг.

Згідно з п.2.1. додаткового договору, вартість послуг, наданих за цим договором, дорівнюватиме сумі вартостей всіх послуг, фактично наданих за цим договором протягом строку його дії, що буде підтверджуватися підписаними сторонами актами наданих послуг за цим договором.

Як встановлено в п.2.2. додаткового договору, додатком №1 до даного договору сторони погоджують перелік послуг та заходів, які будуть надаватися покупцем постачальнику, їх кількість, вартість та період їх надання.

Відповідно до п.2.5. додаткового договору, факт надання покупцем послуг оформлюється актом наданих послуг, в якому відображено перелік наданих послуг, їх кількість, період надання, та вартість.

Згідно з п.2.6. додаткового договору, покупець може зменшити оплату за товар, що належить постачальнику, на суму нарахованих відповідно до договору штрафних санкцій, простроченої заборгованості з оплати послуг, шляхом проведення заліку зустрічних вимог в порядку передбаченому ч.2. ст.601 Цивільного кодексу України, за винятком випадків, коли це заборонено чинним законодавством України.

В розділі 3 додаткового договору сторони узгодили порядок розрахунків та документообігу

В п.3.1. додаткового договору сторони домовились, що підставою для формування покупцем податкової накладної та передачі пакету завірених документів (рахунку, акту наданих послуг та податкової накладної) постачальнику є отримання від постачальника підтвердження обсягу та розрахунку наданих послуг, що здійснюється наступним чином:

Покупець до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надсилає електронною поштою на адресу постачальника акт наданих послуг, рахунок та файли розрахунку вказаної у них суми. Постачальник зобов`язаний протягом двох робочих днів з дати отримання електронного листа провести перевірку коректності отриманого розрахунку та на отримане повідомлення е-mail надіслати відповідь із вкладеною скан-копією підписаного та завіреного печаткою акту або вказати на помилку за її наявності. Отримана покупцем скан-копія підписаного та скріпленого печаткою постачальника акту наданих послуг, є підтвердженням погодження сторонами розрахунку та обсягу наданих послуг, а самі послуги вважаються наданими покупцем та отриманими постачальником у повному обсязі у місяці їх надання. У випадку невиконання умов даного пункту, надіслані покупцем документи вважаються повністю прийнятими постачальником (пп.3.1.1.)

У випадку незгоди постачальника із надісланим йому на електронну пошту розрахунком обсягу наданих послуг, він зобов`язаний протягом двох робочих днів з дати отримання такого розрахунку надіслати електронною поштою свої вмотивовані заперечення до нього із зазначенням назви послуги та вартості, щодо якої виникла розбіжність. У випадку, якщо погодження з запереченням та коригування суми за надані послуги триватиме довше ніж до 10-го числа, то датою отримання послуг постачальником та надання послуг покупцем буде вважатись фактична дата такого погодження, зазначена у акті наданих послуг та податковій накладній (пп.3.1.2.)

У випадку неотримання покупцем скан-копії акту наданих послуг, чи вмотивованих заперечень на розрахунок суми у 5-ти денний строк з дати направлення покупцем електронною поштою відповідних документів, вважається, що послуги надані у повному обсязі згідно надісланого акту наданих послуг, а датою понесення витрат постачальником та отримання доходу покупцем вважається останній день місяця, у якому була надана послуга (пп.3.1.3.)

Відповідно до п.3.2. додаткового договору, після погодження сторонами обсягу наданих послуг підписаний покупцем та скріплений печаткою акт наданих послуг протягом 2-х днів з дати отримання електронною поштою підтвердження обсягу та розрахунку наданих послуг передається постачальнику (вручається особисто чи надсилається рекомендованою поштовою кореспонденцією, або через кур`єра).

Згідно з п.3.3. додаткового договору, підписаний постачальником та скріплений печаткою рахунок та акт наданих послуг не пізніше 2-х календарних днів з дати підписання надається покупцю (вручається особисто чи надсилається рекомендованою поштовою кореспонденцією, або через кур`єра).

Пунктом 3.4. додаткового договору погоджено, що оплата послуг здійснюється постачальником протягом 10 днів з дати виставлення рахунку. Зазначений строк враховує час на можливу потребу звірки та час на отримання необхідних документів.

У випадку неодержання постачальником рахунку на оплату, постачальник сплачує вартість послуг на підставі даного договору та актів наданих послуг. При цьому оплата здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому були надані послуги згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт (п.3.5. додаткового договору).

У п.3.6. додаткового договору встановлено, що кожен рахунок за послуги СПЛАЧУЄТЬСЯ ОКРЕМИМ ПЛАТЕЖЕМ (один рахунок - одне платіжне доручення). У полі Підстава платежу платіжного доручення обов`язково має зазначатись НОМЕР РАХУНКУ, який повинен бути відокремлений від іншого тексту пробілами з обох сторін.

В п.3.7. додаткового договору зазначено, що сторони погоджуються, що прийнятною формою розрахунку за надані послуги є зарахування взаємних однорідних вимог. Якщо сума заборгованості за поставлені товари менша за суму наданих послуг, покупець може відмовити у проведенні взаємозаліку, або зменшити суму взаємозаліку. Сума може бути зменшена лише на повні суми рахунків, часткове погашення окремого рахунку не припускається. При проведенні взаємозаліку загальною сумою всіх рахунків погашаються суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати.

При порушенні строків оплати наданих послуг Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день протермінування оплати, а також, одноразово, штраф у розмірі 5% від суми простроченого грошового зобов`язання. Також, недотримання Постачальником термінів сплати Рахунків за послуги є підставою для зупинки Покупцем платежів за Товар Постачальника, отриманого по Договору поставки, до моменту погашення усіх Рахунків, строк сплати за якими вийшов (п.5.4.).

Додатком №1 до додаткового договору №1 сторони визначили послуги, пов`язані з реалізацією товару (погодили перелік послуг, що надаються покупцем постачальнику, згідно п.2.2. додаткового договору, та розміри оплати за їх надання).

Так, передбачено, зокрема, надання таких послуг як передпродажна підготовка (У0720) - 10% від ціни постачальника (відсотків від прийнятого товару/звітний місяць); додаткові місця продажу (У0723) - 15% від ціни постачальника за прикасову зону; логістичні послуги (У12) - 3% від ціни постачальника (відсотків від прийнятого товару на РЦ/звітний місяць)

У додатку зазначено, що послуги У0720, У0721, У0722 та У12 оплачуються за підсумками розрахункового періоду. Документальне оформлення послуги У0723 здійснюється останньою датою місяця, в якому вона надавалась. Розрахунок сум здійснюється автоматично, згідно облікованих в ЕRP покупця даних про суму фактично прийнятого товару від постачальника по договору поставки протягом періоду, з вирахуванням сум повернутого товару.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії наступних видаткових накладних про поставку товару Супер клей Алтімейт 2г : №4 від 14.08.2019 р. на суму 14280 грн, №11 від 28.08.2019 р. на суму 7140 грн, №4 від 11.09.2019 р. на суму 14280 грн, №11 від 25.09.2019 р. на суму 7140 грн, №3 від 09.10.2019 р. на суму 7140 грн, №7 від 23.10.2019 р. на суму 7140 грн, №1 від 06.11.2019 р. на суму 14280 грн, №2 від 04.12.2019 р. на суму 7140 грн., а також копії відповідних товарно-транспортних накладних.

Загальною сумою поставленого за накладними товару є 78540 грн.

У товарно-транспортних накладних відображено інформацію про здійснені автомобільним перевізником ТзОВ ДВА-Атлант перевезення вантажів, дані про які збігаються із зазначеними у відповідних видаткових накладних, з пункту навантаження: м.Львів, вул.Довбуша, 18 до пункту розвантаження: РЦ м.Львів, вул.Угорська, 22. Замовником та вантажоодержувачем в ТТН вказано ТзОВ ТВК Львівхолод , а вантажовідправником - ТзОВ ДВА-Атлант .

Видаткові і товарно-транспортні накладні підписано уповноваженими особами постачальника (вантажовідправника) і покупця (вантажоодержувача) з проставленням відтиску печатки ТзОВ ДВА-Атлант та прямокутного штампу РЦ ТзОВ ТВК Львівхолод .

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Львівхолод протягом жовтня-грудня 2019 року здійснило такі оплати з призначенням платежу Оплата за товар по договору поставки №460 від 01.02.2019 : платіжним дорученням №421769 від 18.10.2019 р. на суму 5000 грн, платіжним дорученням №26583866 від 15.11.2019 р. на суму 5000 грн, платіжним дорученням №6962668 від 03.12.2019 р. на суму 5000 грн, платіжним дорученням №27127821 від 12.12.2019 р. на суму 5000 грн.

У акті звірки взаєморозрахунків між ТзОВ ДВА-Атлант і ТзОВ ТВК Львівхолод за 01.07.2019 р.- 04.12.2019 р. окрім вказаних вище поставок та оплат відображено інформацію про поставки 10.07.2019 р. на суму 14280 грн та 31.07.2019 р. на суму 7140 грн і оплати 25.07.2019 р., 20.08.2019 р., 23.08.2019 р., 29.08.2019 р. на суму 7140 грн кожна та 13.09.2019 р. на суму 14280 грн. Відповідно до акту залишок на користь ТзОВ ДВА-Атлант станом на 01.07.2019 р. становив 28560 грн, а станом на 04.12.2019 р. - 70680 грн.

У акті звірки взаєморозрахунків між ТзОВ ДВА-Атлант і ТзОВ ТВК Львівхолод за 4 квартал зазначено інформацію про поставки та оплати, здійснені у жовтні-грудні 2019 року. Відповідно до акту початкове сальдо на користь ТзОВ ДВА-Атлант становило 49980 грн, а кінцеве (станом на 31.12.2019 р.) - 65680 грн.

Акт підписано представниками сторін з прикладенням круглих печаток товариств.

За актом приймання-передачі товару від 18.02.2020 р. постачальник прийняв, а покупець передав Товар Супер клей Алтімейт 2г у кількості 1953 шт. загальною вартістю товару 13944,42 грн.

В процесі розгляду справи ТзОВ ТВК Львівхолод перерахувало ТзОВ ДВА-Атлант 51735,58 грн з посиланням на оплату за товар по договору поставки №460 від 01.02.2019 р. (платіжне доручення №2744105201 від 13.03.2020 р.)

Як стверджує позивач, відповідачеві неодноразово надсилались електронні листи через мережу Інтернет, на підтвердження чого позивач долучав електронне листування - копії роздруківок листів.

У листі від 01.11.2019 р. від ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено про несвоєчасність оплати за поставлену продукцію (недоплату 2140 грн за товар, поставлений 31.07.2019 р., та повну несплату за товар, поставлений 14.08.2019 р. і 28.08.2019 р.; загальна суму простроченої оплати - 23560 грн).

У листі від 05.11.2019 р. від ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2 повідомлено, що у прикріплених файлах знаходяться акт звірки та лист про протермінування оплати за поставку товару, а листі від ІНФОРМАЦІЯ_2 до torg7 заявлено прохання надіслати рахунок за прикасову зону за жовтень на суму 2142 грн у зв`язку з неодержанням рахунку ні в паперовому, ні в електронному вигляді.

В листі від 09.12.2019 р. від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено про прийняте за результатами року рішення про припинення співпраці, а у відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_2 - про необхідність оплати у 7-денний термін простроченої заборгованості за поставлений товар у розмірі 34980 грн.

У листі від 13.12.2019 р., адресованому ІНФОРМАЦІЯ_3 вказано про неотримання рахунків на оплату за усі послуги за листопад та прохання надіслати їх скан-копії на електронну адресу та оригінали поштою.

В листі від 03.01.2020 р. від ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено, зокрема, про отримання рахунків лише 28.12.2019 р. в кінці дня та їх оплату 03.01.2020 р.

Листом №2142 від 11.03.2020 р., адресованим Товариству з обмеженою відповідальністю ДВА-Атлант , Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія Львівхолод заявило про прийняте рішення про виведення товару з асортименту мережі магазинів Рукавичка та про припинення дії укладеного договору поставки №460 від 01.02.2019 р. з додатками, на виконання чого 18.02.2020 р. було повернуто залишки товарів. Для проведення кінцевого розрахунку за поставлений товар, ТзОВ ТВК Львівхолод просило розглянути та підписати доданий акт звірки (додається), а також надати офіційного листа із зазначенням нових банківських реквізитів у форматі ІВАN, одразу після чого будуть оплачені кошти за поставлений товар.

Даний лист було отримано адресатом 13.03.2020 р.

Листом №1-11/03-20 від 11.03.2020 р. ТзОВ ДВА-Атлант надало інформацію про оновлений рахунок ІВАN в АТ АЛЬФА-БАНК - ІВАN НОМЕР_2 .

Даний лист було надіслано в ході електронного листування 11.03.2020 р. між ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату протягом жовтня-листопада 2019 року було проведено наступні роботи (зроблено такі послуги): У0723 Додаткові місця продажу (Прикаса ТМ Алтімейт) на суму 2142 грн (акт №1367 і рахунок №705 від 31.10.2019 р.); У0720 Передпродажна підготовка (Послуги з передпродажної підготовки), У12 Логістичні послуги (Послуги з централізації поставок в|мережу через РЦ Постачальника (формування централізованих замовлень та транспортування) на суму 1856,40 грн (акт №1996 і рахунок №1225 від 30.11.2019 р.); У0723 Додаткові місця продажу (Прикаса ТМ Алтімейт) на суму 2142 грн (акт №2451 і рахунок №1542 від 30.11.2019 р.).

На підтвердження отримання відповідних рахунків і актів засобами поштового зв`язку позивач подав копію конверта з відбитком поштового штемпеля від 23.12.2019 р. та копії двох конвертів з відбитком поштового штемпеля від 26.12.2019 р.

З банківських виписок вбачається сплата ТзОВ ДВА-Атлант 04.12.2019 р. 2142 грн оплати за прикасу згідно рах.№705 від 31.10.2019 р., а 03.01.2020 р. - 1856 грн оплата за послуги згідно рах.№1225 від 30.11.2019 р. та 2142 грн оплати за прикасу згідно рах.№2451 від 30.11.2019 р.

В довідці від 24.03.2020 р., підписаній директором департаменту логістики та й управління ланцюгом постачання та генеральним директором ТзОВ ТВК Львівхолод , зазначено інформацію про залишки товару постачальника ТзОВ ДВА-Атлант за пероід з 01.10.2019 р. згідно 1С облікової системи ТзОВ ТВК Львівхолод .

Відповідно до довідки, вартість залишків товару у Відповідача становила: станом на 23:59 год. 02.10.2019 р. - 27677 грн, станом на 23:59 год. 17.10.2019 р. - 27394,32 грн, станом на 23:59 год. 30.10.2019 р. - 27806,29 грн, станом на 23:59 год. 13.11.2019 р. - становила 31288,97 грн, станом на 23:59 год. 27.11.2019 р. - 31288,97 грн, станом на 23:59 год. 11.12.2019 р. - 17734,33 грн, станом на 23:59 год. 25.12.2019 р. - 17734,33 грн, станом на 23:59 год. 08.01.2020 р. - 17734,33 грн, станом на 23:59 год. 05.02.2020 р. - 16291,40 грн.

У відповіді №4066 від 13.08.2020 р. на запит адвоката Олійник А.Р. ТзОВ ТВК Львівхолод повідомило, що в силу великого поштового навантаження, виставлені контрагентам Товариства рахунки, а також акти наданих послуг не реєструються в журналі вихідної кореспонденції.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За положеннями ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений сторонами договір поставки разом зі своїм невід`ємним додатком - додатковим договором про надання послуг - за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи як договору купівлі-продажу, так і договору про надання послуг.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару визнається сторонами, підтверджується підписами повноважних представників та печатками сторін на складених без зауважень видаткових накладних, а також відповідними товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ч.5ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З пункту 1.1. комерційних умов до договору поставки випливає, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється протягом шістдесяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем, проте оплата здійснюється у розрахунковий день, яким є четвер, і у випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день.

Отже, з врахуванням наведених положень останнім днем для оплати товару за накладною від 14.08.2019 р. було 17.10.2019 р., за накладною від 28.08.2019 р. - 31.10.2019 р., за накладною від 11.09.2019 р. - 14.11.2019 р., за накладною від 25.09.2019 р. - 28.11.2019 р., за накладною від 09.10.2019 р. - 12.12.2019 р., за накладною від 23.10.2019 р. - 26.12.2019 р., за накладною від 06.11.2019 р. - 09.01.2020 р., за накладною від 04.12.2019 р. - 06.02.2020 р.

Разом з тим в п.1.1. комерційних умов зазначено, що оплата здійснюється за вирахуванням, в тому числі, вартості залишків товару постачальника у покупця згідно внутрішньої облікової системи покупця.

Відповідач вважає, що поставлений товар не підлягав оплаті у вищезгадані строки у зв`язку з тим, що станом на кожен з днів, що передував терміну настання оплати, вартість наявних в його розпорядженні залишків товару значно перевищувала вартість відповідних партій поставленого товару, тобто після вирахування цих сум суми до оплати мали би від`ємне значення.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки хоча відповідно до вищезгаданих умов договору вартість залишків товару і визначається згідно внутрішньої облікової системи покупця, проте подана ним довідка про залишки товару складена в односторонньому порядку, фактично виступає лише даними у формі таблиці і з неї не вбачається її походження з будь-якої облікової системи, що обробляла би дані в автоматичному режимі та була б захищеною від можливості зовнішнього впливу чи внесення інформації зацікавленими особами з метою створення хибного уявлення про дійсні обсяги і вартість залишків.

Таким чином, даний доказ не може бути розцінений як належний та достовірний і покладений в основу позиції щодо ненастання обов`язку відповідача оплатити поставлений товар.

До того ж з матеріалів справи не вбачається, а позивач заперечує те, що відповідач протягом строку дії договору повідомляв про постійні значні обсяги залишків товару, що повинно було б прямо впливати на строки та обсяги здійснення ним платежів за договором, натомість відповідач періодично здійснював оплату товару і навіть частково оплатив товар, який нібито не підлягав оплаті у зв`язку з перевищенням вартістю залишків товару вартості відповідних партій товару, що поставлявся.

Враховуючи все вищевикладене, а також необхідність дотримання сторонами договірних відносин принципу добросовісності їхньої поведінки, та принципу non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), суд приходить до висновку, що наявність залишків товару, на існування яких посилається відповідач, не є доведеною та не могла вплинути на строк оплати товару.

Відповідно до п.1.1. комерційних умов, оплата здійснюється за вирахуванням також і сум, які підлягають оплаті постачальником згідно умов цього договору, а згідно з п.1.2. комерційних умов, у разі наявності з боку постачальника простроченої дебіторської заборгованості за договором, покупець має право відстрочити виконання зобов`язань до повного погашення заборгованості по обов`язкових платежах постачальника.

Крім того в п.5.4. додаткового договору вказано, що недотримання постачальником термінів сплати рахунків за послуги є підставою для зупинки покупцем платежів за товар постачальника, отриманого по договору поставки, до моменту погашення усіх рахунків, строк сплати за якими вийшов.

Відповідач посилається на те, що він, скориставшись наданим йому правом, не повинен був здійснювати оплату поставленого товару у шістдесятиденні строки з огляду на те, що позивач в порушення умов додаткового договору прострочив оплату рахунків від 31.10.2019 р. та 30.11.2019 р., оплативши їх лише 04.12.2019 р. та 03.01.2020 р. відповідно.

Отже, в даному випадку слід встановити підставність таких тверджень відповідача та дослідити обставини існування заборгованості за додатковим договором про надання послуг і момент виникнення у позивача обов`язку з їх оплати.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З пункту 3.1. додаткового договору випливає, що підставою для передачі постачальнику, в тому числі рахунку і акту наданих послуг, є отримання від нього підтвердження обсягу та розрахунку наданих послуг, що здійснюється наступним чином:

- покупець до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надсилає електронною поштою на адресу постачальника акт наданих послуг, рахунок та файли розрахунку вказаної у них суми, а постачальник зобов`язаний протягом двох робочих днів з дати отримання електронного листа провести перевірку коректності отриманого розрахунку та на отримане повідомлення е-mail надіслати відповідь із вкладеною скан-копією підписаного та завіреного печаткою акту або вказати на помилку за її наявності. У випадку невиконання умов даного пункту, надіслані покупцем документи вважаються повністю прийнятими постачальником;

- у випадку неотримання покупцем скан-копії акту наданих послуг, чи вмотивованих заперечень на розрахунок суми у 5-ти денний строк з дати направлення покупцем електронною поштою відповідних документів, вважається, що послуги надані у повному обсязі згідно надісланого акту наданих послуг;

- після погодження сторонами обсягу наданих послуг підписаний покупцем та скріплений печаткою акт наданих послуг протягом 2-х днів з дати отримання електронною поштою підтвердження обсягу та розрахунку наданих послуг передається постачальнику (вручається особисто чи надсилається рекомендованою поштовою кореспонденцією, або через кур`єра), а не пізніше 2-х календарних днів з дати підписання - таким же способом надається покупцю.

- оплата послуг здійснюється постачальником протягом 10 днів з дати виставлення рахунку.

- у випадку неодержання постачальником рахунку на оплату, постачальник сплачує вартість послуг на підставі даного договору та актів наданих послуг. При цьому оплата здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому були надані послуги згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт

З вищенаведених положень можна зробити висновок, що, хоча договором передбачено наслідки неодержання постачальником рахунку на оплату (сплата ним вартості послуг на підставі даного договору та актів наданих послуг), проте в жодному разі не передбачено можливості покупця взагалі не надсилати рахунки та акти наданих послуг і покладатись на те, що постачальник буде змушений здійснити оплату до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому були надані послуги. Навпаки, положення договору містять неодноразову згадку про надіслання покупцем документів, як-то акт чи рахунок, і електронною поштою і рекомендованою кореспонденцією, та пов`язують момент виникнення зобов`язань з оплати послуг з датою виставлення рахунку, а саме поняття виставлення рахунку неможливо тлумачити іншим чином, ніж маючи на увазі його надання, надіслання, вручення тощо.

Більш того додатковим договором визначено обов`язок постачальника зазначати у платіжному дорученні номер рахунку та навіть встановлена особлива форма такого зазначення (відокремлення номеру рахунку від іншого тексту пробілами з обох сторін), що свідчить про особливу важливість для сторін і, першочергово, для покупця посилання на цей реквізит.

Відповідач взагалі не вважав за необхідне доводити факт надсилання позивачеві рахунків засобами електронного чи поштового зв`язку та дати, в які такі надсилання мали місце. Разом з тим з доказів, наданих позивачем, вбачається, що надсилання цих документів відбулося поза межами визначених додатковим договором строків, проте після дійсного виставлення рахунків відповідачем позивач сплатив їх протягом 10-денного строку, передбаченого для цього договором, тобто не допустив прострочення виконання обов`язку зі свого боку.

З огляду на викладене, суд не встановив підстав, які могли б правомірно відстрочити відповідачеві сплату за поставлений товар, чи підстав, що могли б вплинути на зменшення сум, які підлягали оплаті.

Згідно зі ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Суд не може погодитися з відповідачем в тому, що відбулось прострочення кредитора внаслідок неповідомлення ним реквізитів рахунку у форматі IBAN, так як відповідач не подав доказів здійснення спроби оплатити товар за реквізитами, зазначеними у договорі, та неможливості здійснити таку оплату або доказів виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори у зв`язку з можливим ухиленням кредитора від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку. Така можливість надана боржнику статтею 537 ЦК України та вважалася би належним виконанням ним свого обов`язку.

Крім того станом на 13.01.2020 р. відповідач вже допустив прострочення виконання зобов`язання і не звертався з метою отримання нових реквізитів позивача до моменту відкриття провадження у справі, що може свідчити про небажання добровільно виконувати свій обов`язок.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п.6.7. договору, за несвоєчасну оплату за поставлений згідно з замовленням товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, в зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується.

Виходячи з того, що відповідач не виконував обов`язок щодо сплати за поставлений йому товар у визначені строки, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов`язання, нарахування позивачем пені за періоди існування прострочення є підставним.

Суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені по поставках товару, врахувавши дійсну дату початку виникнення заборгованості та періоди її існування по кожній з поставок; те, що вартість поверненого товару повинна бути зарахована в хронологічному порядку в рахунок оплати більш давніх поставок, а також те, що кількість днів у 2020 році дорівнює 366. Внаслідок цього суд встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 3989,55 грн -

Сума боргу (грн)Розмір подв. обл. ставки (%)К-сть днів у роціК-сть днів простр.Початок простроченняКінець прострочення (включно)Сума пені (грн) 14280 33 365 7 18.10.2019 24.10.2019 90,37 14280 31 365 21 25.10.2019 14.11.2019 254,69 11420 31 365 18 15.11.2019 02.12.2019 174,59 6420 31 365 9 03.12.2019 11.12.2019 49,07 1420 31 365 1 12.12.2019 12.12.2019 1,21 1420 27 365 19 13.12.2019 31.12.2019 19,96 1420 27 366 30 01.01.2020 30.01.2020 31,43 1420 22 366 18 31.01.2020 17.02.2020 15,36 7140 31 365 42 01.11.2019 12.12.2019 254,69 7140 27 365 19 13.12.2019 31.12.2019 100,35 7140 27 366 30 01.01.2020 30.01.2020 158,02 7140 22 366 18 31.01.2020 17.02.2020 77,25 14280 31 365 28 15.11.2019 12.12.2019 339,59 14280 27 365 19 13.12.2019 31.12.2019 200,70 14280 27 366 30 01.01.2020 30.01.2020 316,03 14280 22 366 18 31.01.2020 17.02.2020 154,50 8895,58 22 366 10 18.02.2020 27.02.2020 53,47 7140 31 365 14 29.11.2019 12.12.2019 84,90 7140 27 365 19 13.12.2019 31.12.2019 100,35 7140 27 366 30 01.01.2020 30.01.2020 158,02 7140 22 366 28 31.01.2020 27.02.2020 120,17 7140 27 365 19 13.12.2019 31.12.2019 100,35 7140 27 366 30 01.01.2020 30.01.2020 158,02 7140 22 366 28 31.01.2020 27.02.2020 120,17 7140 27 365 5 27.12.2019 31.12.2019 26,41 7140 27 366 30 01.01.2020 30.01.2020 158,02 7140 22 366 28 31.01.2020 27.02.2020 120,17 14280 27 366 21 10.01.2020 30.01.2020 221,22 14280 22 366 28 31.01.2020 27.02.2020 240,34 7140 22 366 21 07.02.2020 27.02.2020 90,13 Всього 3989,55 Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних в межах заявлених позовних вимог -

Сума боргу (грн)Розмір % річнихК-сть днів у роціК-сть днів простр.Початок простроченняКінець прострочення (включно)Сума 3% річних (грн) 14280 3 365 28 18.10.2019 14.11.2019 32,86 11420 3 365 18 15.11.2019 02.12.2019 16,90 6420 3 365 9 03.12.2019 11.12.2019 4,75 1420 3 365 20 12.12.2019 31.12.2019 2,33 1420 3 366 48 01.01.2020 17.02.2020 5,59 7140 3 365 61 01.11.2019 31.12.2019 35,80 7140 3 366 48 01.01.2020 17.02.2020 28,09 14280 3 365 47 15.11.2019 31.12.2019 55,16 14280 3 366 48 01.01.2020 17.02.2020 56,18 8895,58 3 366 10 18.02.2020 27.02.2020 7,29 7140 3 365 33 29.11.2019 31.12.2019 19,37 7140 3 366 58 01.01.2020 27.02.2020 33,94 7140 3 365 19 13.12.2019 31.12.2019 11,15 7140 3 366 58 01.01.2020 27.02.2020 33,94 7140 3 365 5 27.12.2019 31.12.2019 2,93 7140 3 366 58 01.01.2020 27.02.2020 33,94 14280 3 366 49 10.01.2020 27.02.2020 57,35 7140 3 366 21 07.02.2020 27.02.2020 12,29 Всього 449,89 та встановив, що їх розмір повинен становити 449,89 грн.

Відповідно до п.3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права ).

Оскільки за періоди, за які позивач просить стягнути інфляційні втрати, сукупний індекс інфляції становив менше одиниці, такі втрати нарахуванню і стягненню не підлягають.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002, право особи на звернення до суду для вирішення спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Суд не вважає за необхідне досліджувати документи, подані на підтвердження фактів направлення та отримання претензії, як і давати оцінку змісту самої претензії, оскільки не може розцінити дані докази як такі, що стосуються предмету доказування у даній справі. Умови укладеного сторонами договору не свідчать про те, що претензія може виступати підтвердженням здійснення поставок товару чи суми заборгованості та не пов`язують виникнення обов`язку оплатити товар з моментом отримання претензії. Крім того, з вищенаведених положень законодавства і рішення КСУ випливає, що направлення або не направлення претензії та, відповідно, її отримання чи неотримання не має жодного юридичного значення для можливості реалізації позивачем свого безумовного права на звернення до суду.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 3989,55 грн пені та 449,89 грн 3% річних. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої - другої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

В позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи - 2102 грн сплаченого судового збору та 12000 грн + 800 грн кожне наступне судове засідання (після третього) на професійну правничу допомогу, а в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача в тому числі і витрат за послуги на правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

27.02.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ДВА-Атлант (клієнт) та Адвокатське бюро Андріани Олійник (виконавець) уклали договір про надання правничої допомоги №4/20.

Відповідно до п.1.1. цього договору, виконавець зобов`язується за замовленням клієнта надавати йому правничу допомогу (далі по тексту також правова допомога ) відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Правил адвокатської етики та умов цього договору, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, понесені виконавцем при виконанні цього договору у порядку та розмірі, що встановлені цим договором.

За надання правничої допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар сплачується шляхом перерахування (внесення) коштів на банківський рахунок виконавця не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту погодження між сторонами акту про надану правничу допомогу виставлення відповідного рахунку виконавцем (п.2.1. договору).

За умовами п.2.2. договору, сторони погодили погодинну оплату у розмірі 800,00 (вісімсот) гривень за годину, якщо інше не буде погоджено додатково між сторонами. Остаточна вартість виконання замовлення клієнта погоджується в акті про надану правничу допомогу.

Згідно з п.2.3. договору, сторони погодили, що одне судове засідання, незалежно від фактичної його тривалості, мінімально оцінюється сторонами тривалістю в 1 годину. Гонорар за участь адвоката у судовому засіданні цього договору підлягає сплаті виконавцю і у випадку, якщо адвокат вчасно з`явився до відповідного суду, але судове засідання не відбулося з незалежних від нього причин.

Як встановлено п.2.5. Договору, факт надання правової допомоги за договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписуються сторонами або їх повноважними представниками і є первинними обліковими документами. Акти про надану правову допомогу готуються виконавцем і передаються клієнту. Клієнт протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня їх отримання підписує та повертає виконавцю його примірник акту або надсилає виконавцю письмову вмотивовану відмову від підписання акту. У випадку непідписання клієнтом акту у вищевказаний строк та відсутності вмотивованої письмової відмови клієнта від його підписання, виконавець підписує акт в односторонньому порядку, вказуючи про відмову від підписання акту клієнтом. Такий акт вважається підписаним належним чином та є підставою для здійснення клієнтом оплати гонорару та компенсації фактичних витрат виконавця.

В матеріалах справи наявний ордер на надання адвокатом Олійник А.Р. правничої (правової) допомоги ТзОВ ДВА-Атлант у Господарському суді Львівської області, виданий 28.02.2020 р. Адвокатським бюро Андріани Олійник на підставі договору про надання правової допомоги №4/20 від 27.02.2020 р.

27.08.2020 р. сторонами підписано акт №1 про надану правничу допомогу, в якому сторони погодили, що виконавець надав, а клієнт прийняв види правничої допомоги; загальна вартість наданих послуг без ПДВ становить 12000 грн; клієнт не має претензій щодо якості, об`єму та строку наданих виконавцем послуг та зобов`язується перерахувати на банківський рахунок виконавця загальну вартість наданих послуг не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня підписання цього акту.

Даний акт містить найменування наданих послуг (аналіз договору поставки та супровідних документів, надання правового висновку; підрахунок штрафних санкцій за всі періоди прострочення заборгованості; оформлення та подання позовної заяви; оформлення та подання за яви про зменшення розміру позовних вимог; оформлення та подання відповіді на відзив на позовну заяву; оформлення та подання письмових пояснень; представництво інтересів позивача у судових засіданнях: 02.07.2020 р., 17.08.2020 р., 27.08.2020 р.), кількість годин щодо кожної з них, ціну за 1 год без ПДВ (800 грн) та суму по кожній з послуг.

Як випливає з виписки по рахунку від 27.08.2020 р., ТзОВ ДВА-Атлант сплатило АБ Андріани Олійник 12000 грн оплати за надану правничу допомогу згідно акт у №1 від 27.08.2020 р.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України (тут і надалі - норми ГПК України маються на увазі в редакції, чинній на момент ухвалення додаткового рішення), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст.129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні докази були подані відповідачем під час розгляду справи судом, тобто з дотриманням вимог процесуального закону щодо строку їх подання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 р. у справі №5023/5587/12).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Договором про надання правничої допомоги сторони узгодили гонорар у формі погодинної оплати.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадані умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 р. у справі №923/726/18).

Суд вважає, що відповідач належним чином обгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу - договір про надання правової допомоги та акт про надання правової допомоги. При цьому зі змісту акту вбачається, що розмір та види правової допомоги в ньому повністю відповідають встановленим в договорі умовам.

Дослідивши зміст акту та матеріали справи, також можна встановити, що зазначена в ньому правова допомога дійсно була надана адвокатом, про що свідчить, зокрема, наявність в матеріалах справи поданих позивачем письмових документів, про надання послуг з підготовки яких зазначає заявник. Крім того з відповідних протоколів судових засідань вбачається присутність представника позивача в судових засіданнях у справі.

Оскільки актом про надання правової допомоги підтверджено конкретну кількість годин, витрачену на надання кожної з послуг, а обгрунтування необхідності витрачати саме таку кількість часу не вимагається, беручи до уваги те, що актом доведено обсяг наданих послуг та їх вартість, визначену згідно з умовами договору, суд вважає, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у справі дійсно може становити 12000 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На переконання суду, всі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн, розподілити які просить заявник, є пов`язаними з розглядом справи.

Варто зазначити, що п.6 ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність відносить до видів правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, правова допомога, яка надавалась, зокрема, у формі аналізу договору поставки, надання правового висновку, розцінюється судом як така, що надавалась у справі №914/565/20.

Подібна правова позиція щодо пов`язаності витрат на такі види правової допомоги з розглядом справи висловлена Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц.

На думку суду, розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обгрунтованим поданими доказами та пропорційним до предмета спору (у його первісному розмірі, що існував станом на час звернення з позовом).

При цьому поведінка сторін під час розгляду справи була однаково добросовісною, а про здійснення сторонами дій щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи суду невідомо.

Таким чином, при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі суд не вбачає необхідності відступати від загального правила розподілу витрат, за яким у зв`язку з частковим задоволенням позову покладенню на відповідача підлягає 11854,81 грн таких витрат.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже, у зв`язку з відсутністю клопотання позивача про зменшення розміру витрат, не вправі зробити це і у даній справі.

При цьому наведені у відзиві на позов міркування відповідача стосовно безпідставності позовних вимог, а відтак і витрат позивача, не можуть вважатись клопотанням в розумінні ч.ч.4- 6 ст.126 ГПК України.

Суд прийшов до висновку, що відповідач в належному порядку обгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, тому покладенню на відповідача підлягає сума витрат на правову допомогу виходячи із заявленої в прохальній частині позовної заяви суми витрат на правову допомогу адвоката (12000 грн), проте пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача в розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії Львівхолод , м.Львів, вул.Угорська, 22 (ідентифікаційний код 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДВА-Атлант , м.Львів, вул.Довбуша, 18/4 (ідентифікаційний код 33285865) 3989,55 грн пені, 449,89 3% річних, 2076,57 грн судового збору та 11854,81 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 30.11.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 18.12.2020 р. (з врахуванням тимчасової непрацездатності судді у період з 07.12.2020 р. по 11.12.2020 р. включно).

Суддя З.П. Гоменюк