Рішення

від 22.12.2020 по справі 922/3515/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3515/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Апекс-Харків" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Апекс-Харків" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезень від 23.05.2017 року у розмірі 57616,00 грн., з яких 32775,20 грн. основний борг, 10578,69 грн. пені, 11125,54 грн. 30% річних та 3136,57 грн. інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 13.11.2020 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту "Укрпошта".

Від відповідача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "адресат відсутній".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Мж Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Апекс-Харків» (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі за текстом - Послуги), а Замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 5.1 Договору, загальна ціна цього Договору складається із вартості наданих послуг, наданих Експедитором протягом строку дії Договору. Оплата вартості наданий Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання Замовником.

Як передбачено п. 5.3. Договору, Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманням документами для оплати наданих послуг.

Відповідно до п. 6.1. Договору, у разі порушення своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 6.3.1. Договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Експедитором послуг, Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за простроченні виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було організовано перевезення відправлень, на підтвердження чого надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/1-0056981 від 20.07.2017 року на суму 95,20 грн., № НП/1-0061082 від 31.07.2017 року на суму 26835,00 грн., № НП/1-0066677 від 20.08.2017 року на суму 5845,00 грн.

Акти № НП/1-0061082 від 31.07.2017 року на суму 26835,00 грн., № НП/1-0066677 від 20.08.2017 року на суму 5845,00 грн. підписані обома сторонами.

На підтвердження акту № НП/1-0056981 від 20.07.2017 року на суму 95,20 грн. позивачем було надано опис вкладення у цінний лист (а.с. 15).

Проте відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошта, вищезазначене відправлення не було вручено відповідачу та повернулось відправнику з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» .

Як вказує позивач, відповідач свої обов`язки щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 32775,20 грн., що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 316 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та приписи Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ст. 316 ГК України.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, на підтвердження виконання позивачем умов договору було надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/1-0056981 від 20.07.2017 року на суму 95,20 грн., № НП/1-0061082 від 31.07.2017 року на суму 26835,00 грн., № НП/1-0066677 від 20.08.2017 року на суму 5845,00 грн.

Акти № НП/1-0061082 від 31.07.2017 року на суму 26835,00 грн., № НП/1-0066677 від 20.08.2017 року на суму 5845,00 грн. підписані обома сторонами.

На підтвердження акту № НП/1-0056981 від 20.07.2017 року на суму 95,20 грн. позивачем було надано опис вкладення у цінний лист (а.с. 15).

Проте відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошта, вищезазначене відправлення не було вручено відповідачу та повернулось відправнику з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як зазначено вище, п. 5.3.договору передбачено, що Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманням документами для оплати наданих послуг.

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем мотивованої відмови від підписання актів.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги п. 5.3 договору, суд дійшов висновку, що в даному разі вважається, що акт від 20.07.2017 року № НП/1-0056981 погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманням документами для оплати наданих послуг.

Відповідач відзиву на позов та доказів сплати заборгованості не надав.

В матеріалах справи відсутні докази оплати наданих позивачем послуг відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з організації переведення відправлень у розмірі 32775,20 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 30% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3.1. Договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Експедитором послуг, Замовник сплачує зокрема 30% річних від суми заборгованості.

Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано річні на суму боргу 32775,00 грн. за період з 23.08.2017 року по 09.10.2018 року у розмірі 11125,54 грн.

Проте перевіривши розрахунок позивача у відповідності до умов договору та діючого законодавства, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення, з огляду на наступне.

Так, позивачем здійснюється нарахування річних з 23.08.2017 року на суму боргу 32775,00 грн.

В той час, як судом встановлено, що акти від 31.07.2017 року на суму 26835,00 грн. та від 20.08.2017 року на суму 5845,00 грн. дійсно підписані відповідачем та з урахуванням п. 5.3 договору, яким визначено дводенний термін на підписання актів, цілком правомірним є нарахування позивачем відсотків саме за цими актами з 23.08.2017 року.

В той час, як акт від 20.07.2017 року на суму 95,20 грн. не підписаний з боку відповідача та відповідно до опису вкладення, наданому позивачем, його було направлено відповідачу 20.03.2018 року, що підтверджується штампом поштового відділення (а.с. 15).

Вищезазначене поштове відправлення було повернуто позивача з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Тобто 07.04.2018 року є датою пред`явлення вимоги.

В той час, як п. 5.3 договору було визначено, що Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за Договором.

Крім того, пунктом 5.1 договору було визначено, оплата здійснюється шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку-фактури

Таким чином, з моменту пред`явлення вимоги (з 07.04.2019 року) відповідач мав два робочі дні на підписання акту та два робочі дні на оплату наданих позивачем послуг.

Враховуючи вищенаведене та те, що кінцевим строком оплати за актом від 20.07.2017 року на суму 95,20 грн. є 13.04.2018 року (з урахуванням того, що кінцевий термін оплати випадає на 11.04.2018 року, який є вихідним днем - субота), строк нарахування відсотків в даному випадку починається з 14.04.2018 року.

Отже, здійснивши перерахунок суми 30% річних, судом встановлено, що вірним періодом нарахування 30% річних є:

- За період з 23.08.2017 року по 13.04.2018 року на суму заборгованості 32680,00 грн. розмір відсотків становить 6285,30 грн.

- За період з 14.04.2018 року по 09.10.2018 року на суму заборгованості 32775,00 грн. розмір відсотків становить 4819,02 грн.

Враховуючи вищенаведене з відповідача підлягає до стягнення 11104,32 грн. 30% річних.

В частині стягнення річних в сумі 21,22 грн. суд відмовляє в їх задоволенні, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено, що сума інфляційних втрат є вірною.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимога про стягнення 30% річних в сумі 11104,32 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3136,57 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10578,69 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.3.1. Договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Експедитором послуг, Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Строк нарахування штрафних санкцій за простроченні виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку пені, останнім нараховано пеню за період з 09.10.2017 року по 09.10.2018 року у розмірі 10578,69 грн.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Отже, позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Вказані висновки викладені у постанові Великої палати ВС від 4.07.2018 у справі №14-154цс18.

В даному випадку, умовами договору, а саме п. 6.3.1 договору, сторони визначили, що нарахування штрафних санкцій за простроченні виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проте, позивачем невірно визначено період нарахування пені, а саме здійснено нарахування на суму заборгованості 32775,00 грн. з 09.10.2017 року, в той час, як вже було зазначено вище, прострочення зобов`язання за актом від 20.07.2017 року на суму 95,20 грн. починається з 14.04.2018 року.

Крім того, суд зауважує, що з урахуванням положень ст. 253 ЦК України, яким визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а також враховуючи п. 6.3.1 договору щодо нарахування штрафних санкцій протягом 1 року від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, вірним періодом нарахування пені є з 23.08.2017 року по 23.08.2018 року.

В свою чергу, позивачем не заявлено період з 23.08.2017 року по 09.10.2018 року до стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України та заявленого позивачем періоду до стягнення з відповідача пені, судом встановлено, що вірними є період та сума нарахування:

- З 09.10.2017 року по 13.04.2018 року на суму заборгованості 32680,00 грн. розмір пені становить 4989,74 грн.

- З 14.04.2018 року по 23.08.2018 року на суму заборгованості 32775,00 грн. розмір пені становить 4067,69 грн.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням здійсненого перерахунку пені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, до стягнення з відповідача підлягає 9057,43 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 1521,26 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 2045,72 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Апекс-Харків" (62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Жовтнева, б. 7/69, код ЄДРПОУ 34171940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Київ (03131, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, код ЄДРПОУ 31316718) 32775,20 грн. основного боргу, 11104,32 грн. 30% річних, 3136,57 грн. інфляційних втрат, 9057,43 грн. пені та 2045,72 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Київ (03131, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, код ЄДРПОУ 31316718);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Апекс-Харків" (62459, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Жовтнева, б. 7/69, код ЄДРПОУ 34171940).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "22" грудня 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3515/20