Рішення

від 21.12.2020 по справі 460/6528/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2020 року м. Рівне №460/6528/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "СІВ КОМПАНІ" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «СІВ КОМПАНІ» (далі - ПП «СІВ КОМПАНІ» ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування рішення за №41567 від 03.04.2020 про внесення позивача до переліку ризикових платників та зобов`язання виключити підприємство з вказаного переліку.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.02.2020 комісією регіонального рівня ГУ ДПС у Рівненській області прийнято рішення №33739 про відповідність позивача - платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (пункт 8), а саме: у підприємства вбачаються ознаки ризиковості ведення діяльності з метою розповсюдження штучного податкового кредиту. У зв`язку з цим, позивач подав до податкового органу пакет документів, що необхідні для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Однак, за результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем знову прийнято рішення №41567 від 03.04.2020 про відповідність позивача - платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (пункт 8) з підстав неподання позивачем копій первинних документів, які б надавали повну інформацію проведення господарської діяльності підприємства. Поряд з цим, позивач зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не визначено таке поняття як «штучний податковий кредит» , а невизначеність у формулюванні вказаних вище рішень призводить до того, що незалежно який би пакет документів буде наданий платником на комісію, позитивне рішення отримане не буде. Стверджує, що надав усі необхідні документи на підтвердження законності та реальності ведення своєї господарської діяльності, а прийняте відповідачем рішення від 04.04.2020 необґрунтоване, безпідставне, не містять конкретних об`єктивних фактів, на підставі яких його ухвалено, а тому є протиправним. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.50-51).

02.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» , виникла підстава для приведення у відповідність переліку ризикових платників податків у журналі ризикових платників податків ІТС «Податковий блок» та відповідно прийняття рішення №33739 від 21.02.2020 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку. Повідомлено, що позивач не надав документи, необхідні для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, а отже, на думку відповідача, позивачем не спростовано податкової інформації, наявної у податкового органу. Відтак, вважає, що оскаржуване рішення №41567 від 03.04.2020 про відповідність позивача - платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (пункт 8), а саме: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування - правомірне та обґрунтоване. Крім того, стверджує, що рішення Комісії про віднесення платника податків до переліку таких платників податків, які відповідають критеріям ризиковості без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань не порушує права та інтереси позивача. З огляду на наведене, просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «СІВ КОМПАНІ» (код 43443909) є діючою юридичною особою, не перебуває в процесі припинення. З 10.01.2020 позивач є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями реєстру платників податку на додану вартість (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv). Видами діяльності товариства є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

Судом встановлено, що 21.02.2020 відповідачем прийнято рішення №33739 про відповідність ПП «СІВ КОМПАНІ» критеріям ризиковості. Підставою вказаного рішення зазначено п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Податкова інформація: у товариства вбачаються ознаки ризиковості ведення діяльності з метою розповсюдження штучного податкового кредиту (а.с.12).

У зв`язку з цим, 25.03.2020 позивач надіслав до податкового органу пояснення та копії первинних документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку (а.с.14-41).

03.04.2020, після отримання від платника податку інформації та копій відповідних документів, податковим органом прийнято рішення №41567 про відповідність ПП «СІВ КОМПАНІ» критеріям ризиковості платника податку. Підставою даного рішення зазначено п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: податкова інформація: платником не надано копій первинних документів, які б надавали повну інформацію проведення господарської діяльності товариства (а.с.13).

Вважаючи рішення Комісії №41567 від 03.04.2020 протиправним та необґрунтованим, ПП «СІВ КОМПАНІ» звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до п.200-1.1 ст.200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу (пункт 200-1.2 статті 200-1 ПК України).

Відповідно до абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначені Порядком №1165.

Згідно з п. 3 Порядку № 1165 податкові накладні/ розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Положеннями пункту 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Як вже зазначалася судом раніше, 21.02.2020 Комісією щодо ПП «СІВ КОМПАНІ» прийнято рішення №33739 про відповідність такого платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до п.6 Порядку №1165 Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення. За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Додатком 4 до Порядку №1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з вказаним додатком до Порядку №1165 рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить формулювання рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, спірне рішення про відповідність «СІВ КОМПАНІ» як платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника прийнято з підстав відповідності п.8 критеріям ризиковості платника податку.

Так, пунктом 8 критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість визначено: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з додатком 4 Порядку №1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація стала відома податковому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, суд зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Натомість, зміст оскаржуваного рішення податкового органу свідчить, що останнє не містить розшифровки, яка саме податкова інформація слугувала підставою для віднесення товариства до переліку ризикових платників податку та в чому вона полягає.

Згідно з пунктами 40, 42, 43, 44, 45, 46 Порядку № 1165 засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду. Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації засобами інформаційних систем ДПС. Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років. Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні). Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу. У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Як встановлено судом та не заперечуються відповідачем, у рішенні №33739 від 21.02.2020 Комісією не зазначено ні конкретної податкової інформації, що стала підставою для віднесення товариства до переліку ризикових платників податку, ні чіткого переліку документів, які позивачу слід надати податковому органу на спростування такої інформації, ні періоду, за який у податкового органу виникли сумніви щодо реальності здійснення позивачем господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що позивачем до пояснень від 25.03.2020 податковому органу надано ряд первинних документів на підтвердження реальності господарської діяльності, наявності необхідного обладнання та його забезпечення, а саме: копії договорів, акти прийому-передачі, платіжних доручень (а.с.16-41).

Поряд з цим, результатів проведеної перевірки поданих платником податку копій документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в них, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні) відповідачем суду не повідомлено та матеріали справи не містять.

Надана до суду копія протоколу засідання Комісії під час прийняття рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 03.04.2020 за №41567 містить лише формальні дані, тоді як ні матеріали роботи Комісії, ні відомості, на підставі яких відповідачем приймалося рішення, ні вичерпного переліку необхідних первинних документів, яких не було надано платником податків у ньому не зазначено.

Не надано відповідачем суду і податкової інформації, визначеної у п.8 Порядку №1165, на підставі якої прийнято оскаржувані рішення про відповідність ПП «СІВ КОМПАНІ» критеріям ризиковості платника податку. Натомість, долучені позивачем до позовної заяви первинні документи спростовують твердження відповідача про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення ПП «СІВ КОМПАНІ» до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчила б про наявність ознак здійснення позивачем ризикових операцій, в т.ч. з метою розповсюдження штучного податкового кредиту, з посиланнями на відповідні документи. Отже, відповідачем жодним чином не доведено існування будь-яких підстав для застосування до позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням його до переліку ризикових суб`єктів господарювання. Доказів зворотного відповідачем не надано, судом не встановлено і матеріали справи не містять.

За наведених обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що рішення Комісії №41567 від 03.04.2020 про відповідність позивача - платника податку на додану вартість критеріям ризиковості не відповідають визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Окрім того, приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Таким чином, належним і ефективним способом захисту порушеного права ПП «СІВ КОМПАНІ» є саме зобов`язання комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Рівненській області виключити ПП «СІВ КОМПАНІ» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваного рішення про віднесення позивача до цього переліку.

Саме зобов`язання виключити його з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Відтак вказане рішення неможливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке було предметом судового контролю у межах цієї справи.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача щодо виключення позивача із переліку ризикових платників податків не створюють жодних правових наслідків, так як не відповідають вимогам ч. 2 ст. 55 Конституції України та рішенню Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011, з огляду на те, що такі доводи є безпідставними, необґрунтованими, так як спростовуються змістом частини другої статті 55 Конституції України, якою кожному гарантовано право самостійно визначати, які рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади підлягають оскарженню в суді і кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних дій, що узгоджується із вищенаведеним рішенням Конституційного Суду України, зміст якого не забороняє звернення до суду з позовами про оскарження актів індивідуальної дії, що, у даному випадку, і є предметом цього спору.

Право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку .

Враховуючи встановлені у ході судового розгляду справи обставини та проаналізовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, Головне управління ДПС у Рівненській області діяло всупереч Конституції України та чинному законодавству України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, а саме: правомірності прийняття рішення №41567 від 03.04.2020 (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком № 1165 підстав).

Натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки аналогічного змісту у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 у справі №340/474/20.

Відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України сплачений за подання цього позову судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копію договору №19-07/20 від 01.07.2020, акту надання послуг №35 від 28.08.2020, платіжного доручення №15 від 28.08.2020 (а.с.42-45).

Згідно з актом надання послуг Адвокатське об`єднання "Бона Фіде" надало ПП "СІВ КОМПАНІ" послуги у вигляді правової (правничої) консультації клієнта, роз`яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та визначення правової позиції; вивчення наданих документів та їхній аналіз; підготовки позовної заяви; вартості витратних матеріалів у загальній сумі 5000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На переконання суду, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу за підготовку та написання позовної заяви, а також правового аналізу матеріалів та консультування клієнт у сумі 5000 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу інша сторона, яка має право їх заперечувати, не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

Всупереч ч.7 ст.134 КАС України податковим органом не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, заявлену позивачем, та не надано суду жодних заперечень щодо їх стягнення.

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у загальній сумі 5000 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства "СІВ КОМПАНІ" (вул.Млинівська, буд.18, м.Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 43443909) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області за №41567 від 03.04.2020 про відповідність Приватного підприємства "СІВ КОМПАНІ" критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області виключити Приватне підприємство "СІВ КОМПАНІ" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Стягнути на користь Приватного підприємства "СІВ КОМПАНІ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. та витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, у розмірі 5000 (пять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 21 грудня 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима