Рішення

від 21.12.2020 по справі 520/11987/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 грудня 2020 р. № 520/11987/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ" (код ЄДРПОУ 41384564, вул. Благовіщенська, буд. 26, м. Харків, 61052) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області №1684611/41384564 від 01.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 22.05.2020 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позову зазначив, що контролюючим органом було безпідставно зупинено реєстрацію податкової накладної № 2 від 22.05.2020 р. Позивач вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в реєстрації податкової накладної є неправомірним та таким, що порушує права позивача, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття спрощеного провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачі не скористалися правом наданим адміністративним процесуальним законодавством та не надали до суду відзивів, клопотань чи заперечень.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ" (код ЄДРПОУ 41384564, вул. Благовіщенська, буд. 26, м. Харків, 61052) (далі за текстом - ТОВ "ЮАТОРГ") здійснює свою діяльність відповідно до статуту.

На виконання приписів чинного податкового законодавства, а саме ст. 201 Податкового кодексу України через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв`язку направлено до Державної податкової служби України на реєстрацію податкову накладну № 2 від 22.05.2020 р., загальна сума коштів 257 487,12 грн., у тому числі ПДВ у сумі 49 914,52 грн. (а.с. 22).

Однак, 23.06.2020 р. згідно отриманої квитанції № 1, яка надійшла у відповідь на реєстрацію, документ прийнято, реєстрація зупинена. Документ відповідає п. 8 Критерії ризиковості. Запропоновано надати пояснення (а.с. 23).

Позивачем через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" ДПС України подано повідомлення № 7 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено в якій зазначено, що податкова накладна була складена на підставі здійснення господарської операції - реалізації товару і на підтвердження здійснення такої операції надано відповідні документи, що підтверджують укладання договору, здійснення поставки товару на проведення відповідних розрахунків з боку покупця товару на рахунок постачальника, тобто підтвердження реальності господарської операції (а.с. 24).

Так, квитанцією № 2 контролюючого органу від 24.06.2020 р. документ прийнято та спрямовано до розгляду Холодногірській ДПІ Центрального управління ГУ ДПС у Харківській області.

Однак, 01.07.2020 року через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" ДПС України позивач отримав рішення комісії регіонального рівня №1684611/41384564 від 01.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 26). Зазначене рішення було вмотивовано тим, що позивачем не було надано до контролюючого органу первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а.с. 26).

Позивач оскаржував зазначене рішення (а.с. 27). Квитанцією № 2 від 07.07.2020 р. контролюючим органом було прийнято скаргу ТОВ "ЮАТОРГ", а вже 15.07.2020 р. комісією центрального рівня ДПС України було прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі за №34606/41384564/2, яким скаргу ТОВ "ЮАТОРГ" залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної - без змін (а.с. 28 - 29).

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи його рішення не вмотивованим, а свої права порушеними, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Із матеріалів справи вбачається, на виконання приписів чинного податкового законодавства, а саме ст. 201 Податкового кодексу України через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв`язку направлено до Державної податкової служби України на реєстрацію податкову накладну № 2 від 22.05.2020 р., загальна сума коштів 257 487,12 грн., у тому числі ПДВ у сумі 49 914,52 грн. (а.с. 22).

Проте, позивачем було отримано від контролюючого органу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, з посиланнями на вимоги: п.201.16 ст.201 ПКУ, реєстрація податкових зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

При цьому, суд зауважує, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено переліку документів, які потрібно надати позивачу до контролюючого органу, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 (далі по тексту - Порядок №520).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналізуючи вище зазначені положення суд зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший це зупинення реєстрації податкової накладної який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий, це сам етап прийняття рішення податковим органом.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд приходить до висновку, що рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів.

Так, судом встановлено, що контролюючим органом реєстрація податкової накладної № 2 від 22.05.2020 р. була зупинена та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що між ТОВ "ЮАТОРГ" (постачальник) та ТОВ "Виробнича організація "Харків" (покупець) укладено договір поставки № 263-1 від 13.04.2020 р.

Відповідно до п.1.1. цього Договору постачальних зобов`язується поставити покупцеві товар - кепі та фуфайка з короткими рукавами (ДК 021:2015: 358100000-5 Індивідуальне обмундирування), у визначений умовами Договору строк, а покупець зобов`язується забезпечити приймання товару та сплатити вартість його поставки за умовами Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна Договору складає 257 487, 12 грн., з урахуванням ПДВ 20% у сумі 42 914,52 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору підставою для оплати поставленого товару є видаткова накладна покупця на поставку товару.

Постачальником відповідно до умов Договору поставки № 263-1 від 13.04.2020 р. було поставлено товар визначений у специфікації Покупцеві в повному обсязі про що свідчить підписана обома сторонами видаткова накладна № 7 від 22.05.2020 р. на загальну суму 257 487, 12 грн., у тому числі ПДВ 42 914,52 грн.

На виконання своїх обов`язків за укладеним договором ТОВ "Виробнича організація "Харків" оплатило поставлений позивачем товар на суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 33 333,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8822 від 07.07.2020 р.

Суд зазначає, що вказані первинні документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції позивачем було надано до контролюючого органу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про ненадання позивачем розрахункових документів та/або банківських виписок.

Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагенту позивача, нікчемності або недійсності угод укладених позивачем з вказаним контрагентом або відсутності реального характеру цієї операції матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів до суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій товариства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванню оброблення даних на підставі первинних документів складаються зведені облікові документи товариства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надані позивачем до контролюючого органу, а також до суду, первинні бухгалтерські документи підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов`язує виникнення податкових зобов`язань та права виписки податкової накладної позивачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області №1684611/41384564 від 01.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню, а вимоги зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 22.05.2020 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень не надали до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, і не довили правомірності своїх дій щодо винесення спірного рішення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що представником позивача надано заяву про розподіл судових витрат, в якій представник позивача просить стягнути з відповідачів суму витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 3400,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на те, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та зазначена заява надійшла в день ухвалення рішення, суд приходить до висновку, що така заява подана з дотриманням зазначених строків.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути заяву в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що клопотання позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 135 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

В свою чергу, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді, тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд, про що останнім вказується, зокрема, в постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. по справі № 826/8107/16 (провадження № К/9901/26989/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси підприємства позивача представляла адвокат Чижик К.М., яка надавала правову допомогу на підставі ордеру.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "ПРАВОТА" було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №б/н від 01.09.2020 р., відповідно до умов якого заявник доручає, а виконавець зобов`язується, у встановленому Законом порядку надавати Замовникові комплекс послуг з професійної правничої допомоги.

Додатковою угодою №2 до Договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 01.09.2020, зокрема, п. 2, 3 встановлено, що виконавець зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів замовника у адміністративних судах усіх інстанцій (Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді) в межах судової справи № 520/11987/2020. Вартість послуг визначається відповідно до розділу 3 Основного Договору. При цьому вартість однієї години виконаної роботи за цією Додатковою угодою не може бути меншою ніж 1 000 (одна тисяча) гривень без ПДВ.

Підтвердженням наданих за Договором послуг є підписаний акт виконаних робіт №2 від 02.09.2020 на суму 3400,00 грн., відповідно до якого Виконавцем у відповідності до Договору та Додатковій угоді №2 до Договору наданий Замовникові комплекс юридичних послуг (професійної правничої допомоги), а саме:

- консультування позивача щодо можливих шляхів розблокування податкової накладної, перспектив та порядку визнання протиправним і як наслідок скасування рішення контролюючого органу та зобов`язання його зареєструвати податкову накладну - 0,4 год. 400,00 грн.;

- аналіз наказу Міністерства фінансів України від 12.12.2019 р. № 520 "Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних " від 11.12.2019 № 1165, а також аналіз та вивчення судової практики по спірним питанням, з`ясування позиції Верховного Суду в аналогічних спорах, а саме: постанови ВС/КАС по справі № 360/1776/19 від 18.02.2020; постанови ВС/КАС по справі № 816/2183/18 від 12.11.2019; постанови ВС/КАС по справі № 0340/1834/18 від 25.10.2019; постанови ВС/КАС по справі № 1940/1790/18 від 15.04.2020; постанови ВС/КАС по справі № 640/962/19 від 02.06.2020; постанови ВС/КАС по справі № 824/245/19-а від 18.06.2020; постанови ВС/КАС по справі № 826/18952/14 від 04.09.2018; постанови ВС/КАС по справі № 640/20468/18 від 11.10.2019,- 2 год. 2000,00 грн.

- складання позовної заяви, виготовлення копій позовної заяви та доданих до неї документів, подання позовної заяви до суду - 1 год. 1000,00 грн.

Загальний розмір за надання вказаних послуг протягом 3,4 годин становить 3400,00 грн.

Платіжним дорученням № 1850 від 09.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ" згідно рахунку №2 від 09.09.2020 р. сплатило 3400,00 грн. за послуги адвокатського об`єднання "ПРАВОТА".

Таким чином, суд зазначає, що представником позивача було надано докази того, що позивачем були понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду даної справи.

А отже, клопотання представника позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262,278, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ" (код ЄДРПОУ 41384564, вул. Благовіщенська, буд. 26, м. Харків, 61052) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області №1684611/41384564 від 01.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 22.05.2020 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Головного управління Держаної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 463143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) та з Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ" (код ЄДРПОУ 41384564, вул. Благовіщенська, буд. 26, м. Харків, 61052) суму сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Стягнути з Головного управління Держаної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 463143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) та з Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАТОРГ" (код ЄДРПОУ 41384564, вул. Благовіщенська, буд. 26, м. Харків, 61052) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року.

Суддя Н.А. Полях