Рішення

від 18.12.2020 по справі 540/3093/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3093/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.10.2020 року №171735,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №171735 від 06.10.2020 р.

Ухвалою від 21.10.2020 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортних засобів MAN TGS 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та напівпричепу KRONE реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Підставою для винесення відповідачем постанови № 171735 від 06.10.2020 року є акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2020 року №238629, який уповноваженими особами Укртрансбезпеки у Черкаській області складено на підставі акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 044634 від 02.09.2020 року, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 027524 від 02.09.2020 року, талону зважування та розрахунку плати за проїзд № 1507 від 02.09.2020 року. Зазначеними документами зафіксовано, що на транспортному засобі MAN TGS 26.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепі KRONE реєстраційний номер НОМЕР_3 02.09.2020 року згідно товарно-транспортної накладної № 294187 від 01.09.2020 року водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу сої. Внаслідок вищевказаних дій, зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством (п. 22.5 Правил дорожнього руху) габаритно-вагових норм понад 20% без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу).

Крім того, вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст. ст. 908, 909 ЦК України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником). При цьому, згідно змісту вищевказаної накладної автомобільним перевізником є не позивач ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_5 ), а ТОВ "Нексай", який є зовсім іншою та тим паче юридичною особою. Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Нексай" (код ЄДРПОУ 41918288) зареєстроване за адресою: 03142, м. Київ, вул. Кримського Академіка, 4а. Основний вид його діяльності становить КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. Викладені обставини підтверджуються відповідними відомостями з вищевказаного реєстру, доступ до яких є вільним через мережу Інтернет.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника. Враховуючи зазначене, просить позов задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частинами 5, 6 ст. 162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 21.10.2020 про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачам наданий п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказана ухвала направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на офіційну адресу відповідача та 24.10.2020 отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням.

Згідно ч. 4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідачі належним чином повідомлені про встановлення їм строку для подання відзиву по справі, не скориставшись при цьому правом на подання відзиву, відтак суд кваліфікує вказану позицію, як визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

02.09.2020 посадовими особами Укртрансбезпеки у Черкаській області складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 238829, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення, а саме, водій ОСОБА_2 , 02.09.2020 року на а\д Київ - Одеса - 210 км + 450 м, під час надання послуг з перевезення вантажу (соя), керуючи автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 із напівпричіпом KRONE, державний номерний знак НОМЕР_3 , здійснив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, порушивши абз. 16 ч.1 ст. 60 закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі вищезазначеного Акту 06.10.2020 в.о. начальника Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Бондаренком В. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171735 в розмірі 34000,00 грн.

Згідно акту проведення перевірки № 238629 від 02.09.2020 року, посадовою особою Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі Київ-Одеса-210 км + 450 м, було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричіпом KRONE, державний номерний знак НОМЕР_3 , що перевозив пшеницю, за результатами якого встановлено перевищення вагових параметрів.

Також, до акту № 238629 відповідач склав розрахунок від 02.09.2020 № 1507, згідно з яким платник повинен сплатити 1567,86 євро.

21.09.2020 за вих. № 72094/19/24-20 на адресу позивача направлене повідомлення про розгляд справи 06.10.2020.

06.10.2020 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171735, якою на ФОП ОСОБА_1 за порушення абз. 16 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладений штраф у сумі 34000,00 грн, строк пред`явлення до виконання - до 06.01.2021. Вказана постанова направлена позивачу 07.10.2020 № 92279/19/18-20.

Однак, як вказує позивач, лише 12.12.2020 року представник позивача Жигалов А.С. в приміщенні Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ознайомився з матеріалами справи про правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки на адресу останнього вони не надсилалися.

Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративно-господарської санкції, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 8 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом пп. 15 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, крім іншого, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п.п. 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктами 12 та 13 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів (п.15 Порядку № 1567).

За змістом п. 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.

Під час проведення рейдової перевірки можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п. 4, 5 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з абз. 3 п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 02.09.2020 посадовими особами відповідача здійснений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який належить позивачу та встановлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, тобто перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-ХІІ визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на приписи ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п.п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до абзаців 1, 4 п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Частинами 1, 4 ст. 48 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пп. 2, 4, 6, 7 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено Укртрансбезпекою на її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами Національної поліції.

Згідно із п. 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13 Порядку №879).

Пунктом 18 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з матеріалами справи габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, належного позивачу, був здійснений на стаціонарному пункті габаритно-вагового контролю: Черкаська область, Уманьській р-н, а/д Київ-Одеса-210 км + 450 м.

Як встановлено судом з розрахунку від 02.09.2020 № 1507, акту від 02.09.2020 №238629 та довідки від 02.09.2020 № 027524 за результатами зважування транспортного засобу встановлено перевищення габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

За змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений такий захід контролю, за наслідками якого позивач притягнутий до відповідальності за перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Разом з тим, статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність виключно автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах ( ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього відповідно до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Тому, вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ОСОБА_1 у спірних правовідносинах автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Судом встановлено, що 02.09.2020 року під час вчинення порушення водієм ОСОБА_2 на транспортному засобі MAN TGS 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепі КRОNЕ реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно товарно-транспортної накладної №294187 від 01.09.2020 року здійснювалось перевезення вантажу (сої).

Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст. 908, 909 ЦК України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

При цьому, згідно змісту вищевказаної накладної автомобільним перевізником є ТОВ "НЕКСАЙ".

Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП "ІНВЕСТАВТО" (код ЄДРПОУ 41918288) зареєстроване за адресою: 03142, м. Київ, вул. Кримського Академіка, 4а. Основний вид його діяльності становить КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. Викладені обставини підтверджуються відповідними відомостями з вищевказаного реєстру, доступ до яких є вільним через мережу Інтернет.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

Як слідує з свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_2 та НОМЕР_6 , транспортний засіб MAN TGS 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепі КRОNЕ реєстраційний номер НОМЕР_3 належать ОСОБА_1 , а тому він мали законне право передавати керування цими транспортними засобами іншій фізичній особі ( ОСОБА_2 ), що мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (ВХУ № НОМЕР_7 ), передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби, що в даному випадку жодним чином не зробило його учасником правовідносин з перевезення вантажу (сої), які виникають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної №29187 від 01.09.2020.

Зазначена товарно-транспортна накладна є доказом передачі транспортного засобу в користування іншій особі, яка виконувала перевезення, який, в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, є належним та допустимим.

ОСОБА_2 мав при собі посвідчення водія відповідної категорії серії ВХУ №451357, що підтверджується змістом акту №238629 від 02.09.2020 року, товарно-транспортної накладної № 29187 від 01.09.2020 року.

З огляду на положення ст. 60 Закону №2344-111, якою відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника та за вищенаведених обставин, підстави для застосування до позивач адміністративно-господарського штрафу, відсутні.

Щодо питання про розгляд справи про порушення, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п.п. 26, 27 Порядку № 1567).

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням (п. 29 Порядку № 1567).

Втім, суд наголошує що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 76 КАС).

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б підтвердили дотримання процедури розгляду справи про правопорушення, в тому числі, належного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи, відтак, не довели правомірності свого рішення та фактично визнали позовні вимоги.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.10.2020 №171735 є неправомірною, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №171735 від 06.10.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) ( код ЄДРПОУ 39816845; 03135, м.Київ, пр.Перемоги, 14).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 113070200