Постанова

від 21.12.2020 по справі 640/4593/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4593/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,-

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 29 січня 2020 року № 334/6/99-00-05-04-01-06/ІПК.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки ІПК щодо обов`язкового застосування РРО при здійсненні операцій з переказу коштів є необґрунтованими та жодним чином не протирічать положенням чинного законодавства. На думку апелянта, є місце невірного трактування судом першої інстанції положень Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон) №265, що є наслідком невірного визначення дійсних зобов`язань спірних правовідносин.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що відповідачем під час підготовки консультації № 334/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 29.01.2020 не було дотримано встановленої форми податкової консультації, не враховано конкретних обставин, що повідомлялися позивачем у запиті, а отже і не дотримано мети надання консультації. Наведене у сукупності є підставою для визнання оскаржуваної податкової консультації протиправною та її скасування.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2019 року позивач звернувся до Державної податкової служби України із запитом № 497/Ф про надання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі (а.с.14-19), в якому були поставлені наступні питання:

1. Чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19.04.2020 при прийомі готівки для подальшого її переказу без використання програмно-технічних комплексів самообслуговування, а з використанням інших ніж програмно-технічні комплекси самообслуговування платіжних пристроїв та через пункти надання фінансових послуг?

2. Чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19.04.2020 при ініціюванні платниками переказу у безготівковій формі за допомогою електронних платіжних засобів з використанням платіжних пристроїв, у тому числі програмно-технічних комплексів самообслуговування, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг?

3. Чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19.04.2020 при здійсненні операцій з розповсюдження електронних грошей з використанням платіжних пристроїв, у тому числі програмно-технічних комплексів самообслуговування, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг?

На вказаний запит відповідачем було надано податкову консультацію № 334/6/99-00-05-04-01-06/ІПК від 29.01.2020 (а.с.11-13), в абз. 5 стор. 2 якої вказано, що наразі чинним законодавством чітко врегульовано обов`язок небанківських фінансових установ застосовувати РРО при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого переказу за допомогою ПТКС (програмно-технічних комплексів самообслуговування).

Не погоджуючись зі змістом вказаної податкової консультації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що фактично платник податків не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, що з урахуванням пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, є підставою для скасування спірної податкової консультації.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За визначенням пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (пункт 52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (пункт 52.3); Консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов`язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків та його податкової адреси (пункт 52.4); контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (пункт 52.5).

Відповідно до пункту 53.3 цієї статті платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

При цьому, пунктом 53.1 ПК України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок про те, що функція податкової консультації - допомога платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Статтею 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання. Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню, а у разі ненадання податкової консультації - визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач зазначив, що контролюючий орган в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що наразі чинним законодавством чітко врегульовано обов`язок небанківських фінансових установ застосовувати РРО при здійсненні операцій з приймання готівки для подальшого переказу за допомогою ПТКС. При цьому, єдиним обґрунтуванням такого висновку є цитована норма п. 2 ст. 9 закону № 265.

Однак, на думку позивача, податкова консультація не містить обґрунтування позиції контролюючого органу щодо прийому готівки для подальшого її переказу через ПТКС, яке знаходиться поза визначенням розрахункова операція . Відповідач лише констатує норму, що міститься у Законі України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , не тлумачить її розуміння з урахуванням обставин, що вказуються позивачем і не дає змогу правильно застосувати відповідну норму.

Позивач зауважує, що відповідач лише констатує визначення понять розрахункова операція та місце проведення розрахунків , цитуючи норми Закону №265, без тлумачення власного розуміння поняття місця реалізації товарів (послуг) , що, на думку позивача, є ключовим для правильного розуміння необхідності застосування РРО при прийомі готівкових коштів для подальшого їх переказу через ПТКС.

Водночас, зі слів позивача, надаючи відповідь на перше поставлене позивачем запитання, контролюючий орган у консультації зазначив загальні норми Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , без врахування вихідних даних, зазначених позивачем, а відтак фактично позивач не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань використання РРО. Це є підставою для скасування відповідної податкової консультації, що підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 22 жовтня 2019 року у рамках справи № 520/10111/18.

Крім того, апелянт підкреслює, що відповідачем не надано відповіді на питання №3 запиту, зокрема чи необхідно небанківській фінансовій установі застосовувати реєстратори розрахункових операцій на сьогоднішній день або програмні реєстратори розрахункових операцій починаючи з 19.04.2020 при здійсненні операцій з розповсюдження електронних грошей з використанням платіжних пристроїв, у тому числі програмно-технічних комплексів самообслуговування, інтернет-сайту тощо та через пункти надання фінансових послуг.

Так, з аналізу наданої ДПС України відповіді на запит позивача про надання письмової податкової консультації, колегією суддів вбачається, що вона містить лише цитування положень ст.2, 9 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , п. 1 Постанови Національного банку України від 12.02.2013 №42 Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу , ст. 17 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та ст. 52 Податкового Кодексу України.

При цьому, така відповідь не містить опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків; обґрунтування застосування норм законодавства; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, тобто не відповідає вимогам п.52.4 ст.52 ПК України і не може вважатись належним чином наданою письмовою індивідуальною податкової консультацією.

Враховуючи наведені норми податкового законодавства, з огляду на викладені обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не було належним чином розглянуто запит позивача від 09.12.2019 №497/Ф внаслідок чого не було надано відповідну письмову індивідуальну податкову консультацію, що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності та необхідності зобов`язати відповідача надати податкову консультацію ТОВ Фінансова компанія Фенікс на запит від 09.12.2019 №497/Ф в повному обсязі відповідно до чинного законодавства.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Текст постанови виготовлено 21 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма