Постанова

від 22.12.2020 по справі 826/10892/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10892/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.04.2018 №1982615147, №1992615147, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.04.2018 №1982615147, №1992615147.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки первинні документи, які складені позивачем та його контрагентом ТОВ Старр Пром відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року позов задоволено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит. Також суд вказав, що посилання відповідача на кримінальне провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку за відповідним кримінальним провадженням.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Згідно зі ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови КМУ № 537 від 19 червня 2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві та реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м.Києві.

Враховуючи наявність підстав для заміни сторони у справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 26.02.2018 №201/26-15-14-07-03-18, ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС , за результатами якої 12.03.2018 складено акт №58/26-15-14-07-03-10/38454149 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Старр Пром (код ЄДРПОУ 40448600), за період з 01.06.2016 по 30.09.2016 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 134.1.1. статті 134 ПК України, п. 5, п. 7, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Мінюсті 14.12.1999 за №860/4153, внаслідок чого за 2016 рік занижено податок на прибуток на 37146грн. та п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 37672грн., у тому числі за червень 2016 року - 20928грн., липень 2016 року - 8385грн., серпень 2016 року - 1528грн., вересень 2016 року - 6830грн. та завищено від`ємне значення ПДВ за вересень 2016 року на суму 3603грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 13.04.2018р. прийняті податкові повідомлення - рішення №1982615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 46432,50грн., за податковим зобов`язанням на суму 37146,00грн. та штрафні санкції на суму 9286,50грн. та №1992615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 47090,00грн., за податковим зобов`язанням на суму 37672,00грн. та штрафні санкції на суму 9418,00грн.

У порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник-Експедитор) та ТОВ Милтон (Експедитор) (попередня назва до 09.11.2016, правонаступник ТОВ Старр Пром ) 13.06.2016 укладено Договір №13062016 про надання послуг, відповідно до якого Замовник-Експедитор зобов`язується надавати для перевезення вантажі, а Експедитор приймати їх згідно документів на вантаж. Експедитор виконує для Замовника-Експедитора перевезення вантажів.

На виконання умов вказаного Договору між сторонами складені та підписані акти надання послуг №26 від 29.06.2016, №41 від 30.06.2016, №42 від 30.06.2016, №43 від 30.06.2016, №44 від 30.06.2016, №114 від 15.07.2016, №147 від 19.07.2016, №990005 від 29.08.2016, №116 від 15.09.2016, №117 від 15.09.2016, №118 від 15.09.2016, податкові накладні №26 від 29.06.2016, 41 від 30.06.2016, №42 від 30.06.2016, №№43, 44 від 30.06.2016, №114 від 15.07.2016, №147 від 19.07.2016, №209 від 29.08.2016, №210 від 29.08.2016, №118 від 15.09.2016, №117 від 15.09.2016, №116 від 15.09.2016.

21.11.2016 між ТОВ Милтон (Первісний кредитор) та ТОВ Амеді Груп (Новий кредитор) укладено Договір №17600/2016 про відступлення права вимоги (Цесії), відповідно до якого Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності до Договору №13062016 від 13.06.2016 між Первісним кредитором та ТОВ ОСТ-ВЕСТ-СЕРВІС (Боржник). За цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних зобов`язань: оплати послуг, отриманих Боржником; виконання інших обов`язків передбачених Договором №13062016 від 13.06.2016. Право вимоги засновано на Договорі №13062016 від 13.06.2016 пов`язаному з отриманням послуг Боржником на суму 17600,00грн., в тому числі ПДВ.

Позивача повідомлено листом від 21.11.2016 про зміну Кредитора.

Позивачем до матеріалів позовної заяви надані Виписки з ПриватБанку, відповідно до яких здійснювалась оплата за вказані послуги.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Старр Пром відповідач дійшов висновку з тих підстав, що до ГУ ДФС у м. Києві від ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 20.04.2017 №1344/7/25-01-21-03 надійшла інформація щодо встановлення фактичних даних, які свідчать про наявність ознак фіктивності ТОВ Старр Пром , при веденні оперативного супроводу досудового розслідування кримінального провадження №32016270000000061, зареєстрованого 13.06.2016 слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 205 КК України, в рамках якого 10.10.2016 та 04.03.2017 допитано засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ Старр Пром ОСОБА_1 , відповідно до протоколу допиту свідка від 10.10.2016 остання повідомила, що ТОВ Милтон їй не відомо. Відповідно до протоколу допиту свідка від 04.03.2017 ОСОБА_1 пояснила, що влітку 2016 року вона на пропозицію ОСОБА_2 за грошову винагороду зареєструвала ТОВ Біг Пром Трейд та відкрила рахунки у банку для ТОВ Милтон . Окрім Біг Пром Трейд жодних інших підприємств не реєструвала. Заяв щодо участі в реєстрації ТОВ Милтон , а також здійснення фінансово-господарської діяльності на ньому ТОВ Милтон не робила.

Суд першої інстанції визнав такі висновки необґрунтованими, з таких мотивів.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії вказаних договорів, акти надання послуг та банківські виписки.

Також, позивачем надано копію заяви від 22.02.2017 директора та засновника ТОВ Милтон ОСОБА_1, яка посвідчена приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Михайловським А.Т. та зареєстрована в реєстрі за №520, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомляє, що у період з 30.05.2016 по 07.11.2016 була засновником та директором ТОВ Милтон (код ЄДРПОУ 40448600). Вказане Товариство засновано нею за власною ініціативою, згідно чинного законодавства України. З метою здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку. Цією заявою ОСОБА_1 підтверджує, що в вищевказаний період, особисто приймала участь в господарській діяльності підприємства, укладала та підписувала договори, інші документи бухгалтерського та податкового обліку. В жодній слідчій дії у кримінальному провадженні №32016270000000061 або іншому кримінальному провадженні участь не приймала. Жодних пояснень як свідок також не надавала.

Окрім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з вимогами частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Старр Пром зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що взаємовідносини позивача із зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Крім того, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 13.04.2018 №1992615147 та №1982615147 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Щодо посилання скаржника у апеляційній скарзі на кримінальне провадження №42017000000001053 від 05.04.2017 та на протокол допиту гр. ОСОБА_1 від 10.10.2016 у кримінальному провадженні № 32016270000000061, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Дана позиція судової колегії підтверджується і постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

За наведеного, безпідставним є посилання скаржника на матеріали кримінального провадження №42017000000001053 від 05.04.2017.

Що стосується протоколу допиту свідка, то колегія суддів зазначає таке.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Згідно ч.1 та 2 статті 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Крім того, окремі документи з матеріалів кримінального провадження, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції, адже в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків